Рішення

від 12.07.2024 по справі 640/2665/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року № 640/2665/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №00592615050106 від 14.01.2020 (форма «Р») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 943 617, 00 грн. за основним платежем та 471 809, 00 грн. за штрафними санкціями;

- №00572615050106 від 14.01.2020 (форма «ПН») про відсутність складання та реєстрації податкових накладних в сумі 374 617,00 грн. за штрафними санкціями;

- №00562615050106 від 14.01.2020 (форма «В1») про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 500 595, 00 грн. за основною сумою та 375 149,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00582615050106 від 14.01.2020 (форма «В4») про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 25 282,00 грн.;

- № 0011050603 від 13.01.2020 (форма «Д») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 20 791,00 грн. за основним платежем та 5 198,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків податкового органу по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 , оскільки вони буди здійснені з дотриманням вимог законодавчих та нормативних актів складені первинні документи, на підставі яких проведені операції були відображені в бухгалтерському обліку. Також, позивач не погоджується із висновками відповідача про перерахування ТОВ «Імпекс ТВ» грошових коштів в розмірі 282 000 грн. на користь ТОВ «Лубним`ясо» в якості безповоротної фінансової допомоги з огляду на підтвердження видатковими накладними продажу м`ясної продукції, а також зазначення в платіжному документі покупця, який здійснював оплату, в графі «Призначення платежу» - виду зобов`язання, в оплату якого перераховані кошти. Окрім того, стверджує, що послуги компанією «Савой Коммодітіс Лімітед» надавались виключно за межами митної території України, у зв`язку із чим не підпадають під порядок оподаткування послуг, визначений статтею 208 Податкового кодексу України. На його думку, плата за послуги експедитора-нерезидента ІП «БелПродСервіс» не підпадає під оподаткування податком на прибуток іноземних юридичних осіб, так як для нерезидента є виручкою за надані послуги.

У відзиві на адміністративний позов відповідач звертає увагу, що в даному випадку до перевірки та до заперечення позивачем не надано документів, пов`язаних з операціями з ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ). Посилається на фіктивність операцій із ТОВ «Імпекс ТВ». Наголошує на заниженні показника рядка 6 декларації з ПДВ на загальну суму 749 234 грн. по операціях з компанією «Савой Коммодітіс Лімітед». Також, на переконання відповідача, при виплаті ІП «БелПродСервіс» (Республіка Казахстан) доходу із джерелом походження з України за послуги з перевезення вантажу на підставі договору від 01.10.2016 № 01.10.2016 у І кварталі 2017 року ТОВ «Лубним`ясо» повинно було утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15% від суми виплаченого доходу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0011050603 від 13.01.2020 (форма «Д») в частині збільшення основного зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 12 474,50 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 119,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00592615050106 від 14.01.2020 (форма «Р») в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 50 760,00 грн. за основним платежем та 25 380,00 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс ТВ» (код ЄДРПОУ 39566419).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00562615050106 від 14.01.2020 (форма «В1») в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 749234,00 грн. за основною сумою та 187 309,00 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам із компанією «Савой Коммодітіс Лімітед».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00572615050106 від 14.01.2020 (форма «ПН») про відсутність складання та реєстрації податкових накладних в сумі 374 617,00 грн. за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО" залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2022 здійснено заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі № 640/2665/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовані, справа у вказаній частині направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 01.11.2022.

01.11.2022 підготовче засідання відкладено до 23.11.2022.

23.11.2022 підготовче засідання перенесено на 27.12.2022 у зв`язку з оголошенням про повітряну тривогу.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року суддею Шевченко А.В. прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07 лютого 2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, справа №640/2665/20 передана на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 березня 2024 року прийнято справу до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 9 квітня 2024 року.

Підготовче засідання, призначене на 09.04.2024, відкладено на 30.04.2024 у зв`язку з відсутністю в приміщенні суду електроенергії.

Відповідно до довідки Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 вбачається, що судом продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 28.05.2024.

Протокольною ухвалою суду від 28.05.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.06.2024.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. При цьому, в судовому засіданні повноважні представники сторін надали суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позивач у поясненнях наполягав на задоволенні позовних вимог та зазначав про недоведеність з боку податкового органу висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, наголошував на безпідставності та необґрунтованості аргументів позивача.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО" з питань податкового законодавства за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року, валютного - за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року та іншого законодавства, за результатами якої 9 грудня 2019 року складено Акт №184/26-15-05-01-06/37969771 (далі Акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки та з урахуванням листа від 10 січня 2020 року про розгляд заперечення, встановлено порушення позивачем:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 943 617 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 158 508 грн та за 2018 рік на суму 785 109 грн;

підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2019 року всього у сумі 20791 грн, у тому числі за І квартал 2017 року у сумі 20791 грн;

пункту 44.1 статті 44, пункту 186.3 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 208.1, 208.2, 208.3 статті 208 ПК України, Закону № 996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 1500595 грн, в тому числі за грудень 2017 року на суму 218183 грн, за лютий 2018 року на суму 6685 грн, за березень 2018 року на суму 45800 грн, за травень 2018 року на суму 273472 грн, за червень 2018 року на суму 69612 грн, за серпень 2018 року на суму 211321 грн, за жовтень 2018 року на суму 216301 грн, за листопад 2018 року на суму 4753 грн, за грудень 2018 року на суму 360320 грн, за березень 2019 року на суму 35513 грн, за квітень 2019 року на суму 7147 грн, за травень 2019 року на суму 47691 грн, за червень 2019 року на суму 3797 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2019 року на суму 25282 грн;

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку за грудень 2017, грудень 2018 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 14 січня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00592615050106 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1415426 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 943617 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 471 809 грн);

№ 00572615050106 (форма «ПН») за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 749234 грн застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 374617 грн;

№ 00562615050106 (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1500595 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 375149 грн;

№ 00582615050106 (форма «В4»), яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 25282 грн;

А також 13 січня 2020 року №0011050603 (форма «Д»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів на 25989 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 20791 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5198 грн).

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у даній справі колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в частині задоволення позовних вимог погодилась із висновками судів попередніх інстанцій.

В частині оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість по взаємовідносинам із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 касаційний суд рішення судів попередніх інстанцій скасовано та направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2020 року №00592615050106 (форма "Р"), від 14 січня 2020 року № 00582615050106 (форма "В4"), від 14 січня 2020 року № 00562615050106 (форма "В1") в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів у ФОП ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Між ТОВ «ЛУБНИМ`ЯСО» (за договорами - покупець) та ФОП ОСОБА_1 (за договорами - продавець) укладені договори купівлі-продажу від 1 липня 2017 року № 01/07-12, від 1 січня 2018 № 05/01-18, відповідно до умов якого продавець, згідно замовлення покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін.

На підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій виробника на готову м`ясну продукцію.

З матеріалів справи встановлено, що первинна документація не була надана позивачем до податкового органу під час перевірки, та не досліджувалась останнім, оскільки на вимогу № 1070 від 07.05.2019 (в порядку статей 40, 93 КПК України) Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в рамках кримінального провадження № 12017110150000094 позивачем було надано оригінали первинної документації по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, висновки податкового органу ґрунтувались на тому, що ухвалою Любенського міськрайонного суду від 07 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до змісту вказаного судового рішення 15 грудня 2016 з метою отримання грошової винагороди, заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків та наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а також реалізовувати свої повноваження, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи, підписати заповнену державним реєстратором на прохання ОСОБА_1 заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем за формою 10, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18 листопада 2016 року, яка містила завідомо неправдиві відомості щодо місця реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та мету ведення ним фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у внесенні в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Як наслідок, відповідач зазначав, що первинні документи, якими позивач підтверджує сформований податковий кредит та витрати, підписані неповноважною особою, а тому не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зміст викладеного свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами п. 44.6 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронним органам.

Правова позиція відповідного змісту міститься у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №802/1464/17-а.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Тобто, у разі вилучення первинних бухгалтерських документів правоохоронними та/або іншими органами, обов`язок щодо надання таких документів для проведення перевірки контролюючому органу законодавцем покладається саме на суб`єктів вилучення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №826/16045/18.

Позивач в процесі документальної перевірки, здійснюючи дії щодо повернення вилучених документів, звертався до СВ Вишгородського відділу поліції ГУНП в Київській області з листом (вих.№107 від 31.10.2019) про повернення оригіналів документів, у зв`язку з проведенням податкової перевірки. Листом за №4474вих. від 28.12.2019 року (після спливу строків проведення перевірки), правоохоронний орган повідомив, що вилучені документи визнані речовими доказами і, що про рішення щодо розгляду звернення позивача, стосовно повернення документів, буде повідомлено додатково. В січні 2020 року (вих.№ 16 від 21.01.2020) позивач, в черговий раз звернувся до СВ Вишгородського відділу поліції ГУНП в Київській області з листом (вх. № 305 від 28.01.2020) про уточнення строків повернення документів.

Супровідним листом СВ Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області, вих. 1 /109/1001/094к від 12.06.2020 року, позивачу було повернено оригінали документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 .

Позивачем 27.07.2020 подано до суду первинні документи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та відповідно клопотання про долучення цих документів до матеріалів справи.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення п.85.5 ст.85 ПК України є безпідставними.

Аналогічні висновки містяться у постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 2340/4818/18, від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

З наведених законодавчих положень випливає, що формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім іншого, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судом установлено, що ухвалою Любенського міськрайонного суду від 07 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до змісту вказаного судового рішення, 15 грудня 2016 з метою отримання грошової винагороди, заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків та наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а також реалізовувати свої повноваження, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи, підписати заповнену державним реєстратором на прохання ОСОБА_1 заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем за формою 10, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18 листопада 2016 року, яка містила завідомо неправдиві відомості щодо місця реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та мету ведення ним фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у внесенні в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що частиною першою статті 205-1КК України, передбачено, що кримінально караним діянням визнається внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Отже, ухвалою Любенського міськрайонного суду від 7 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статті 205-1КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), доводить лише винні дії вказаної особи при створенні та реєстрації указаного суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів злочинної діяльності ОСОБА_1 , яка б вчинила фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Жодних фактів, які б свідчили про здійснення ФОП ОСОБА_1 нереальної господарської діяльності, зокрема у правовідносинах з позивачем, ухвалою від 7 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 не встановлено, також у вказаній ухвалі не встановлена вина уповноваженої особи позивача, яка здійснювала підписання первинних документів, що підтверджують отримання продукції від ОСОБА_1 .

При цьому, доводи про наявність факту підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців, не є тотожним тому, що створене підприємство було фіктивним.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у даній справі, зокрема, що ухвалою Любенського міськрайонного суду від 7 грудня 2019 року у справі №539/1462/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), доводить лише винні дії вказаної особи при створенні та реєстрації указаного суб`єкта господарювання.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18).

До того ж, Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14) адміністративне провадження №К/9901/8100/18) містить правовий висновок про те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Постанова Верховного Суду від 29.03.2018 (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) містить висновок про те, що оцінюючи доводи податкового органу щодо наявності зазначеного вироку, як такого, що беззаперечно свідчить про фіктивність контрагентів позивача, суд зазначає наступне. Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Судом досліджено надану позивачем первинну документацію на підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 1 липня 2017 року № 01/07-12, від 1 січня 2018 № 05/01-18 та установлено, що документацію підписано ОСОБА_1 .

Доказів на спростування, що наявні первинні документи в матеріалах справи підписані уповноваженими особами, відповідачем не надано.

Отже, такі документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто такі, що у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов договорів, реальне здійснення спірних господарських операцій, обумовлених ними.

При цьому слід також зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності, можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Отже, подання платником усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Наведені відповідачем як в акті перевірки, так і у ході судового розгляду мотиви та надані докази, з урахуванням наданих позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 .

Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу, та не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об`єктивно не спростовані.

Також позивачем до матеріалів справи надано докази, що придбана у ФОП ОСОБА_1 перероблена м`ясна продукція в подальшому поставлялась на підставі укладених контрактів, в адресу: LLC "ZLATAGOR" Вірменія (Контракт №66 від 02.10.2018), ІП ОСОБА_3 Республіка Казахстан (Контракт №50 від 05.01.2018), TOO "Rokos Group Global" Республіка Казахстан (Контракт №59 від 16.08.2018), ІП ОСОБА_4 Республіка Казахстан (Контракт №21 від 24.11.2015), ТОО "Астанапрод" Республіка Казахстан (Контракт №48 від 05.01.2018), ТОО "Орал логистик" Казахстан (Контракт №45 від 10.07.2018).

Факти подальшої реалізації товару позивачем підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку - вантажно-митними деклараціями (форма МД -2), транспортними накладними (CMR), результати зазначених господарських операцій позивач відобразив в регістрах податкового обліку, відомості з яких відображені в податковій звітності позивача.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2020 року №00592615050106 (форма "Р"), від 14 січня 2020 року № 00582615050106 (форма "В4"), від 14 січня 2020 року № 00562615050106 (форма "В1") в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів у ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 13 087,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 7100 від 30.01.2020, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2020 року №00592615050106 (форма "Р"), від 14 січня 2020 року № 00582615050106 (форма "В4"), від 14 січня 2020 року № 00562615050106 (форма "В1").

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, буд. 6, код ЄДРПОУ 37969771) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 087,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.07.2024 року.

Суддя Кочанова П.В.