Постанова

від 04.12.2024 по справі 640/2665/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2665/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Токара А.В., представника відповідача Лукашенка Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

05.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» (надалі - ТОВ «Лубним`ясо») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №00592615050106 від 14.01.2020 (форма «Р») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 943 617, 00 грн. за основним платежем та 471 809, 00 грн. за штрафними санкціями;

- №00572615050106 від 14.01.2020 (форма «ПН») про відсутність складання та реєстрації податкових накладних в сумі 374 617,00 грн. за штрафними санкціями;

- №00562615050106 від 14.01.2020 (форма «В1») про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 500 595, 00 грн. за основною сумою та 375 149,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00582615050106 від 14.01.2020 (форма «В4») про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 25 282,00 грн.;

- № 0011050603 від 13.01.2020 (форма «Д») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 20 791,00 грн. за основним платежем та 5 198,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства спростовуються первинними документами, які надані позивачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0011050603 від 13.01.2020 (форма «Д») в частині збільшення основного зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 12 474,50 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 119,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00592615050106 від 14.01.2020 (форма «Р») в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 50 760,00 грн. за основним платежем та 25 380,00 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс ТВ» (код ЄДРПОУ 39566419); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00562615050106 від 14.01.2020 (форма «В1») в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 749234,00 грн. за основною сумою та 187 309,00 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам із компанією «Савой Коммодітіс Лімітед»; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00572615050106 від 14.01.2020 (форма «ПН») про відсутність складання та реєстрації податкових накладних в сумі 374 617,00 грн. за штрафними санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Лубним`ясо» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 - без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовані, та справа у вказаній частині направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва (т.5 а.с.165).

Верховний Суд наголосив наступне «що суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг. Отже, підставою для висновку судів попередніх інстанцій про нереальність господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_1 стала наявність ухвали Любенського міськрайонного суду від 7 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України. Проте, частиною першою статті 205-1 КК України, передбачено, що кримінально караним діянням визнається внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості. Колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що ухвалою Любенського міськрайонного суду від 7 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), доводить лише винні дії вказаної особи при створенні та реєстрації указаного суб`єкта господарювання. При цьому, частинами першою-третьою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, наведеному оцінки не надали, під час судового розгляду справи не співвіднесено об`єктивну сторону злочину, який інкримінували фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , не встановили ким підписані первинні документи від імені указаного контрагента, а також не проаналізували ні змісту спірних господарських операцій, ні документів, наданих на їх підтвердження».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2020 року №00592615050106 (форма "Р"), від 14 січня 2020 року № 00582615050106 (форма "В4"), від 14 січня 2020 року № 00562615050106 (форма "В1").

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами.

Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

Апелянт вважає, що податковий орган діяв в межах повноважень, перевірка проведена з дотриманням законодавства.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено про обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «ЛУБНИМ`ЯСО» (за договорами - покупець) та ФОП ОСОБА_1 (за договорами - продавець) укладені договори купівлі-продажу від 1 липня 2017 року № 01/07-12, від 1 січня 2018 № 05/01-18, відповідно до умов якого продавець, згідно замовлення покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін.

На підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій виробника на готову м`ясну продукцію.

Встановлено, що первинна документація не була надана позивачем до податкового органу під час перевірки, та не досліджувалась останнім, оскільки на вимогу № 1070 від 07.05.2019 (в порядку статей 40, 93 КПК України) Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в рамках кримінального провадження № 12017110150000094 позивачем було надано оригінали первинної документації по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, висновки податкового органу ґрунтувались на тому, що ухвалою Любенського міськрайонного суду від 07 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до змісту вказаного судового рішення 15 грудня 2016 з метою отримання грошової винагороди, заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків та наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а також реалізовувати свої повноваження, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи, підписати заповнену державним реєстратором на прохання ОСОБА_1 заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем за формою 10, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18 листопада 2016 року, яка містила завідомо неправдиві відомості щодо місця реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та мету ведення ним фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у внесенні в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Як наслідок, відповідач зазначав, що первинні документи, якими позивач підтверджує сформований податковий кредит та витрати, підписані неповноважною особою, а тому не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Позивач в процесі документальної перевірки, здійснюючи дії щодо повернення вилучених документів, звертався до СВ Вишгородського відділу поліції ГУНП в Київській області з листом (вих.№107 від 31.10.2019) про повернення оригіналів документів, у зв`язку з проведенням податкової перевірки. Листом за №4474вих. від 28.12.2019 року (після спливу строків проведення перевірки), правоохоронний орган повідомив, що вилучені документи визнані речовими доказами і, що про рішення щодо розгляду звернення позивача, стосовно повернення документів, буде повідомлено додатково. В січні 2020 року (вих.№ 16 від 21.01.2020) позивач, в черговий раз звернувся до СВ Вишгородського відділу поліції ГУНП в Київській області з листом (вх. № 305 від 28.01.2020) про уточнення строків повернення документів.

Супровідним листом СВ Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області, вих. 1 /109/1001/094к від 12.06.2020 року, позивачу було повернено оригінали документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 .

Позивачем 27.07.2020 подано до суду первинні документи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та відповідно клопотання про долучення цих документів до матеріалів справи.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно із п.4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

4.1.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

4.1.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

4.1.7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

4.1.10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

4.1.11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі Порядок №727) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 5 цього розділу встановлює, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України.

Згідно з підпунктами 72.1.2.1, 72.1.2.3 пункту 72.1 цієї правової норми для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, зокрема інформація про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами (та повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати). Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За приписами статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покрадений на органи державної податкової служби.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зі змісту ст. 215 ЦК України слідує, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст. 228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Висновки суду.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції, приймаючи рішення про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2020 року №00592615050106 (форма "Р"), від 14 січня 2020 року № 00582615050106 (форма "В4"), від 14 січня 2020 року № 00562615050106 (форма "В1") в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів у ФОП ОСОБА_1 .

Досліджено надану позивачем первинну документацію на підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 1 липня 2017 року № 01/07-12, від 1 січня 2018 № 05/01-18 та установлено, що документацію підписано ОСОБА_1 .

Також позивачем до матеріалів справи надано докази, що придбана у ФОП ОСОБА_1 перероблена м`ясна продукція в подальшому поставлялась на підставі укладених контрактів, в адресу: LLC "ZLATAGOR" Вірменія (Контракт №66 від 02.10.2018), ІП ОСОБА_4 Республіка Казахстан (Контракт №50 від 05.01.2018), TOO "Rokos Group Global" Республіка Казахстан (Контракт №59 від 16.08.2018), ІП ОСОБА_3 . Республіка Казахстан (Контракт №21 від 24.11.2015), ТОО "Астанапрод" Республіка Казахстан (Контракт №48 від 05.01.2018), ТОО "Орал логистик" Казахстан (Контракт №45 від 10.07.2018).

Факти подальшої реалізації товару позивачем підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку - вантажно-митними деклараціями (форма МД -2), транспортними накладними (CMR), результати зазначених господарських операцій позивач відобразив в регістрах податкового обліку, відомості з яких відображені в податковій звітності позивача.

З урахуванням наданих первинних доказів контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності.

Таким чином, враховуючи надані документи, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не надано доказів злочинної діяльності ОСОБА_1 , яка б вчинила фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Жодних фактів, які б свідчили про здійснення ФОП ОСОБА_1 нереальної господарської діяльності, зокрема у правовідносинах з позивачем, ухвалою від 7 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 не встановлено, також у вказаній ухвалі не встановлена вина уповноваженої особи позивача, яка здійснювала підписання первинних документів, що підтверджують отримання продукції від ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апелянта про наявність факту підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, не є тотожним тому, що створене підприємство було фіктивним.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у даній справі, зокрема, що ухвалою Любенського міськрайонного суду від 7 грудня 2019 року у справі №539/1462/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), доводить лише винні дії вказаної особи при створенні та реєстрації указаного суб`єкта господарювання.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18).

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що з метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, певна позиція податкового органу щодо нереальності здійснення підприємством господарської операції з конкретними контрагентами повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження виконання укладених договорів, є достатніми, допустимими та належними на спростування висновків відповідача про нереальність здійснення господарських договорів.

Також слід зазначати, що при постановлені даного рішення також було враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені належним та допустимими доказами.

Надаючи оцінку всім інши доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2024.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубним`ясо» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль