Рішення

від 12.07.2024 по справі 320/29427/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року № 320/29427/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» (далі також ТОВ «ІНТЕРСТАРЧ Україна», позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2023 року № 00774040103.

Ухвалою від 01 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні 19 червня 2024 року позиції присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНТЕРСТАРЧ Україна» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з-податку-на додану вартість за грудень 2022 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 7 163 490, 00 грн; завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 4 855 109, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 21 березня 2023 року № 487/Ж5/31-00-04-01- 03/38307757.

На підставі висновків акта перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.04.2023 № 00774040103 про завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 4 855 109, 00 грн, № 00775040103 про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 7 163 490, 00 грн та на 3 581 745, 00 грн за штрафними санкціями.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 12 липня 2023 року №18762/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2023 року №00775040103, а податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2023 року №00774040103 залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 25 квітня 2023 року № 00774040103, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з такими контрагентами: ТОВ «ПРАВОБЕРЕЖНЕ», ФОП ОСОБА_1 , ФГ «ДАРИНА АГРО», ФГ «ВІОЛА», ФГ «АНАСТАСІЯ АГРО» на підставі відповідних договорів поставок, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ТОВ «ІНТЕРСТАРЧ Україна» та ТОВ «ПРАВОБЕРЕЖНЕ» відбувались на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № ІС-15227 від 30 вересня 2022 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки постачання партії Товару підтверджується оригіналами наступних документів:

видатковою накладною (складається на підставі Протоколу узгодження ціни);

товарно-транспортними накладними (далі також ТТН);

рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ. загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

посвідченнями про якість;

протоколами випробувань незалежних лабораторій, акредитованих згідно ISO 17025, щодо показників безпечності та ГМО, згідно Специфікації неведеної у Додатку 2.

Зазначені вище документи повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1.3 Договору поставки поставка автомобільним транспортом здійснюється виключно за умов, передбачених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 21 жовтня 2015 року.

Позивач з метою підтвердження реального характеру укладеного ним правочину надано суду товарно-транспортні накладні, в яких зазначено наступні перевізники: ТОВ «ІЛІМАН»; ФГ «Крушина»; ФОП ОСОБА_2 ; ФОП ОСОБА_3 ; ФОП ОСОБА_4 ; ФОП ОСОБА_5 .

Водночас, під час перевірки відповідачем встановлено, що вищезазначеними перевізниками не здійснювалась виплати доходу працівникам, зазначеним в товарно-транспортних накладних як водії.

До перевірки надано ТТН з номерними знаками автотранспорту, якими було здійснено перевезення с/г продукції (детально в акті перевірки).

Згідно з аналізом баз даних (аналіз форм 20-ОПП (об`єкти оподаткування) встановлено відсутність у вищезазначених перевізників автотранспорту з вищевказаними номерними знаками.

Таким чином, за результатами аналізу наявної інформації по підприємствах, які вказані в ТТН як перевізники, встановлено відсутність достатніх ресурсів (транспортних засобів, водіїв, залучення третіх осіб) для виконання взятих зобов`язань.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 21 жовтня 2015 року, забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т. або фактичною масою понад 24 т. автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з наданими суду ТТН, встановлено перевезення вантажу автомобілем фактичною масою, що перевищує 24 т., що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України та п. 5.1.3 Договору поставки.

Відповідно до інформації з Відомостей про наявність земельних ділянок ТОВ «ПРАВОБЕРЕЖНЕ» зареєстровано земельні ділянки (рілля) - 2 261,79 та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у Дніпропетровській області.

За період 01 серпня 2022року 31 січня 2023 року ТОВ «ПРАВОБЕРЕЖНЕ» було реалізовано зернових в кількості 16 691, 45 т.:

- Кукурудза (УКТ ЗЕД 1005), в кількості 16 672, 95 т.;

- Пшениця (УКТ ЗЕД 1001), в кількості 18, 5 т.

Відповідно до статистичних даних середня врожайність сільськогосподарських культу з в 2022 році складала:

- Кукурудза 3,2 т/га: (Необх.кільк.ріллі-кільк/врожайність; 5 052,41 = 16 672,95 / 3,3);

- Пшениця 3,2 т/га; (Необх кільк.ріллі-кільк/врожайність; 5,78 = 18,5/3,2).

Таким чином, для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур в розмірі 16 672,95 т. у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 5 058,19 га., з врахуванням іншої реалізованої зернової культури, тобто на 2 796, 40 га або 55, 28% більше ніж є у ТОВ «ПРАВОБЕРЕЖНЕ».

Відповідачем, за результатами здійсненого співставлення наданих Звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2022 року за формою № 29-сг та урожайності кукурудзи станом на 01.12.2022 року встановлено:

- невідповідність ріллі у вказаних обсягах, відображених в АІС «Податковий блок»;

- невідповідність обсягів вирощування та реалізації кукурудзи у вказаних обсягах згідно з Єдиним реєстром податкових накладних та наданих Звітів;

- невідповідність ріллі з урахуванням урожайності згідно з даними відображеними в АІС «Податковий блок» та Звітів.

Взаємовідносини між позивачем та ФГ «ВІОЛА» відбувались на підставі договору поставки с/г продукції № ІС-15326 від 02 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки постачання партії Товару підтверджується оригіналами наступних документів:

видатковою накладною (складається на підставі Протоколу узгодження ціни);

товарно-транспортними накладними.

рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Зазначені вище документи повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що позивачем надано товарно-транспортні накладні, в яких не зазначено перевізників.

Крім того, відповідно до інформації з Відомостей про наявність земельних ділянок, у ФГ «ВІОЛА» зареєстровано земельні ділянки (рілля) - 291,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у Дніпропетровській області.

Згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних починаючи з 01 червня 2022 року по 31 січня 2023 року (орієнтований період збору та реалізації врожаю 2022 року) ФГ «ВІОЛА» реалізовано зернових в кількості 1 738, 07 т.:

- Кукурудза (УКТ ЗЕД 1005), в кількості 1 124, 51 т.;

- Соняшник (УКТ ЗЕД 1206), в кількості 613, 56 т.

Відповідно до статистичних даних середня врожайність сільськогосподарських культур в 2022 році складала:

- Кукурудза 3,3 т/га; (Необх.кільк.ріллі-кільк/врожайність; 340,76 = 1 124,51 /3,3);

- Соняшник 1,8 т/га; (Необх.кільк ріллі-кільк/врожайність; 340,87 = 613,56 /1,8).

Таким чином, для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур в розмірі 1738,07 т. у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 681, 63 га., з врахуванням іншої реалізованої зернової культури, тобто на 389,73 га або 57,18 % більше ніж є у ФГ «ВІОЛА».

Таким чином, проведеним аналізом встановлено неможливість вирощувати ФГ «ВІОЛА» сільськогосподарську продукцію у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості.

Взаємовідносини між позивачем та ФГ «АНАСТАСІЯ АГРО» відбувалась на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № ІС-15500 від 15 грудня 2022 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки постачання партії Товару підтверджується оригіналами наступних документів:

видатковою накладною (складається на підставі Протоколу узгодження ціни);

товарно-транспортними накладними.

рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Зазначені вище документи повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

До перевірки надано товарно-транспортні накладні, в яких вказано перевізника ФОП ОСОБА_6 .

Між тим, відповідачем встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_6 автотранспорту з номерними знаками зазначеними в ТТН (Згідно з аналізом баз даних (аналіз форм 20-ОПП (об`єкти оподаткування).

Відповідно до інформації з Відомостей про наявність земельних ділянок, у ФГ «АНАСТАСІЯ АГРО» зареєстровано земельні ділянки (рілля) - 289, 86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у Дніпропетровській області.

Згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних починаючи з 01 червня 2022 року по 31 січня 2023 року (орієнтований період збору та реалізації врожаю 2022 року) ФГ «АНАСТАСІЯ АГРО» реалізовано зернових в кількості 1 191, 55 т.:

- Кукурудза (УКТ ЗЕД 1005), в кількості 1 141, 53 т.;

- Соняшник (УКТ ЗЕД 1206), в кількості 50, 02 т.

Відповідно до статистичних даних середня врожайність сільськогосподарських культур в 2022 році складала:

- Кукурудза 3.2 т/га: (Необх.кільк ріллі-кільк/врожайність: 356,73 = 1 141,53 /3,2)

- Соняшник 1,8 т/га; (Необх.кільк.ріллі-кільк/врожайність; 27,79 = 50,02 /1,8);

Таким чином, для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур в розмірі 1 191, 55 т. у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 384, 52 га, з врахуванням іншої реалізованої зерновоїкультури, тобто на 94,66 га або 24,62 % більше ніж є у ФГ «АНАСТАСІЯ АГРО».

Отже, проведеним аналізом встановлено неможливість вирощувати ФГ «АНАСТАСІЯ АГРО» сільськогосподарську продукцію у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості.

Взаємовідносини між позивачем та ФГ «ДАРИНА АГРО» відбувались на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № ІС-15386 від 18 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки постачання партії Товару підтверджується оригіналами наступних документів:

видатковою накладною (складається на підставі Протоколу узгодження ціни);

товарно-транспортними накладними.

рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Зазначені вище документи повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

До перевірки надано товарно-транспортні накладні, в яких зазначено наступні перевізники:ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Між тим, згідно з аналізом баз даних (аналіз форм 20-ОПП (об`єкти оподаткування) встановлено відсутність у вищезазначеного перевізника автотранспорту з номерними знаками зазначеними в ТТН.

Більше того, згідно з наданими ТТН, встановлено перевезення вантажу автомобілем фактичною масою, що перевищує 24 т., що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України та п. 5.1.3 Договору поставки.

Відповідно до інформації з Відомостей про наявність земельних ділянок ФГ «ДАРИНА АГРО» зареєстровано земельні ділянки (рілля) - 462,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у Дніпропетровській області.

Згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних починаючи з 01 червня 2022 року по 31 січня 2023 року (орієнтований період збору та реалізації врожаю 2022 року) ФГ «ДАРИНА АГРО» реалізовано зернових в кількості 1983, 55 т.:

-Пшениця (УКТ ЗЕД 1001) в кількості 247,18 т.;

-Кукурудза (УКТ ЗЕД 1005) в кількості 1 312,46 т.;

-Ріпак (УКТ ЗЕД 1205) в кількості 204,56 т.;

-Соняшник (УКТ ЗЕД 1206) в кількості 219,34 т.

Відповідно до статистичних даних середня врожайність сільськогосподарських культур в 2022 році складала:

-Пшениця 3,2 т/га; (Необх.кільк.ріллі-кільк/врожайність; 77,24= 247,18 /3,2);

-Кукурудза 3,3 т/та; (Необх.кількріллі-кільк/врожайність; 397,72 = 1312,46 /3,3);

-Ріпак 2,5 т/га; (Необх.кільк.ріллі-кільк/врожайність; 81,82 = 204,56 /2,5);

-Соняшник 1,8 т/га; (Необх. кільк. ріллі-кільк/врожайність; 121,85 = 219,34 /1,8).

Таким чином, для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур в розмірі 1983,55 т. у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 678,63 га., з врахуванням іншої реалізованої зернової культури, тобто на 215,91 га або на 31,82% більше ніж є у ФГ «ДАРИНА АГРО».

Отже, проведеним аналізом встановлено неможливість вирощувати ФГ «ДАРИНА АГРО» сільськогосподарську продукцію у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості.

Взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_8 відбувались на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № ІС-15490 від 08 грудня 2022 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки постачання партії Товару підтверджуєтеся оригіналами наступних документів:

видатковою накладною (складається на підставі Протоколу узгодження ціни);

товарно-транспортними накладними.

рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Зазначені вище документи повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

Між тим, згідно з наданими до перевірки ТТН, встановлено перевезення вантажу автомобілем фактичною масою, що перевищує 24 т., що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України та п. 5.1.3 Договору поставки.

Відповідно до інформації з Відомостей про наявність земельних ділянок, ФОП ОСОБА_8 зареєстровано земельні ділянки (рілля) - 213,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у Дніпропетровській області.

Згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних починаючи з 01 червня 2022 року по 31 січня 2023 року (орієнтований період збору та реалізації врожаю 2022 року) ФОП ОСОБА_8 реалізовано зернових в кількості 952,12 т.:

-Кукурудза (УКТ ЗЕД 1005) в кількості 952,12 т.

Відповідно до статистичних даних середня врожайність сільськогосподарських культур в 2022 році складала:

-Кукурудза 3,3 т/та; (Необх.кількріллі-кільк/врожайність; 288,52 = 952,12 /3,3).

Таким чином, для вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарських культур в розмірі 952,12 т. у сільськогосподарського виробника повинні бути земельні ділянки загальною посівною площею в середньому не менше ніж 288,52 га., з врахуванням іншої реалізованої зернової культури, тобто на 74,62 га або на 25,86% більше ніж є у ФОП ОСОБА_8 .

Отже, проведеним аналізом встановлено неможливість вирощувати ФОП ОСОБА_8 сільськогосподарську продукцію у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості.

При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів придбання вищезазначеними контрагентами позивача товарів з номенклатурою: зерна кукурудзи, насіння соняшника, пшениці, для їх подальшого продажу позивачу.

У контексті обставин транспортування товарів за вказаним вище договорами, суд завертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику податку у формуванні податкового зобов`язання, якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 825/3419/14.

Одне лише посилання на відсутність документів на перевезення придбаного товару, а також недоліки в їх оформленні не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на формування податкового обліку, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Однак, за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару.

Так, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового обліку, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Хоч товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З урахуванням зазначеного, суд констатує відсутньою можливість підтвердити факт транспортування та розвантаження товарів за договорами позивача з його наведеними вище контрагентами.

Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаними контрагентами та які були проаналізовані у даному рішенні. А тому обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТАРЧ Україна» (02090, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 8; код ЄДРПОУ 38307757) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3; код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.