Рішення

від 08.07.2024 по справі 520/9734/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2024 року № 520/9734/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )

до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху (майдан С.П.Корольова, буд. 4/2, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 04053625),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Комунальне підприємство «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради (Набережна Під Скелями, 54, м. Житомир, індекс 10005, код ЄДРПОУ 03344148),

Комунальне підприємство «Управління автомобільними шляхами» Житомирської міської ради (пров. Кавалерійський, 4, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 03344119) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху (далі по тексту відповідач, Комісія, владний суб`єкт, суб`єкт владних повноважень , орган публічної адміністрації), треті особи: Комунальне підприємство «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради (далі по тексту третя особа -1, КП «Міськсвітло» ЖМР), Комунальне підприємство «Управління автомобільними шляхами» Житомирської міської ради (далі по тексту третя особа-2, КП «УАШ» ЖМР), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради з незабезпечення встановлення дорожніх знаків та нанесення дорожньої розмітки на дорогах, що знаходяться у власності територіальної громади, яка виразилась у відсутності координації дій Комунального підприємства «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради та Комунального підприємства «Управління автомобільними шляхами» Житомирської міської ради, спрямованої на встановлення на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира відповідно п.п. 3.29 п. 2 розділу 33 (Дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, та п. 10.7.33 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови», попереджувального дорожнього знаку 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», а також не виконанні нанесення дорожньої розмітки 1.14.1. та її утриманні згідно вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану»;

- зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ: 04053625) забезпечити встановлення на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира відповідно п.п. 3.29 п. 2 розділу 33 (Дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, та п. 10.7.33 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови», попереджувального дорожнього знаку 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід»; виконання на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира нанесення дорожньої розмітки 1.14.1. згідно вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира дорожня розмітка, якою позначають нерегульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги, значно зношена, що не дозволяє своєчасно її помітити задля забезпечення безпеки руху, а перед зазначеним пішохідним переходом, в порушення приписів чинного законодавства України, відсутні попереджувальні дорожні знаки 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівний дорожній знак 5.38.1 «Пішохідний перехід», що 12.03.2024 року призвело до неотримання ним під час руху на автомобілі відповідної інформації про перехрестя і про пішохідний перехід у результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода за його участі наїзд на пішохода.

Про небезпечність зазначеної ділянки дороги та неякісну дорожню розмітку неодноразово висвітлювалось громадянами та місцевими жителями у соціальних мережах та на шпальтах Офіційного видання новин «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info/news_191600.html)

Вважає бездіяльність відповідача, котра полягає у незабезпеченні координації між відповідними комунальними підприємствами, спрямовані на встановлення відповідних дорожніх знаків протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 17.04.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про прийняття позову до розгляду та відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.

Так, відповідач зазначив, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради є неналежним відповідачем по справі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виконавчий комітет Житомирської міської ради не має таких повноважень, що , в подальшому при задоволенні цих вимог унеможливить виконання судового рішення.

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.06.2018 №628 управлінню дорожнього будівництва та інфраструктури облдержадміністрації (майдан ім. С.П. Корольова 3/14, м. Житомир, 10014; ЄДРПОУ 20405905) передано функцію замовника на капітальний ремонт вул. С. Параджанова (перехрестя шосе Київське вул. Параджанова до буд. №64) в м. Житомирі».

Вказує, що згідно інформацією, що міститься в електронній системі закупівель Prozorro, зокрема згідно звіту від 05.01.2021 р. про виконання договору про закупівлю, можливо прийти до висновку, що умови укладеного договору від 28.09.2018 між управлінням дорожнього будівництва та інфраструктури облдержадміністрації (замовником) та підрядником виконано. В той же час, відомостей щодо передачі управлінням дорожнього будівництва та інфраструктури облдержадміністрації на баланс будь-якого комунального підприємства органу місцевого самоврядування не має.

Просив відмовити у задоволенні позову.

У поданій відповіді на відзив позивач вказав, що у поданому відзиві відповідач не заперечує фактичну відсутність на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира попереджувального дорожнього знаку 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», а також невідповідність нанесення дорожньої розмітки 1.14.1. вимогам ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Посилання відповідача на договір №45 п/з від 28.09.2018 року між управлінням дорожнього будівництва та інфраструктури облдержадміністрації (замовником) та підрядником, у даному випадку є безпідставним, позаяк вказаним договором встановлення будь-яких дорожніх знаків взагалі не передбачено.

Стверджує про безпідставність твердження про заявлення позову не до тієї особи, яка має за ним відповідати позаяк рішення виконкому Житомирської міської ради від 17.02.2021 №116 та від 16.02.2022 № 138 приймались виключно з метою координації роботи міських підприємств, об`єднань, установ та організацій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на вулично-шляховій мережі міста та відповідно до законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про місцеве самоврядування в України».

Представники комунального підприємства «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради та Комунального підприємства «Управління автомобільними шляхами» міської ради згідно рішення виконкому Житомирської міської ради від 16.02.2022 № 138 входять до складу комісії з безпеки дорожнього руху.

Відповідно до розділу 2 п. 2.2.5 Статуту, саме КП «ЕМЗО «Міськсвітло» Житомирської міської ради встановлює, замінює та забезпечує належний експлуатаційний стан транспортних і пішохідних світлофорів, а також світлофорів для регулювання руху пасажирського транспорту загального користування, дорожніх знаків, інформаційних щитів по безпеці руху, ремонту технічних засобів і автоматизованих систем керування дорожнім рухом.

Функція нанесення дорожньої розмітки покладена на КП «Управління автомобільними шляхами» Житомирської міської ради (Згідно Статуту Комунального підприємства «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради № 765 від 21 квітня 2023 року), а координацію дій названого комунального підприємства має здійснювати комісія з безпеки дорожнього руху виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Як вказав позивач, офіційне видання новин «Житомир.info» (https://www.zhitomir.info/news_191600.html) 21.04.2020 року повідомляло, що капітальний ремонт на вулиці Параджанова у місті Житомирі, про який ОСОБА_2 у відзиві посилаючись на договір №45 п/з від 28.09.2018 року, повідомляє суду, проведений вкрай неякісно, «вже через 4 місяці після завершення ремонту, 21 квітня на вулиці Параджанова вже затерта дорожня розмітка».

Також зазначив, що 12.03.2024 року у Житомирі протягом усього дня небо було вкрите хмарами. З самого ранку йшов дощ зі снігом, під вечір його змінив сніг, що підтверджується також інформацією з офіційного сайту «Синоптик ЮА» (https://ua.sinoptik.ua/%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80/2024-03-12).

Погодні умови зробили і без того затерту дорожню розмітку пішохідного переходу по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) повністю невидимою для водіїв транспортних засобів. 12.03.2024 року він рухався по крайній правій частини автошляху по вул. С. Параджанова м. Житомира. Особливостей автошляхів у місті Житомирі він не знаю, оскільки мешкаю у місті Харкові. Добросовісно виконуючи положення Правил дорожнього руху, він не отримав інформацію про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, через відсутність по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира попереджувального дорожнього знаку 1.32 та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», через що сталася дорожньо-транспортна пригода.

Просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Треті особи, повідомлені належним чином про наявність позовної заяви та відкриття провадження у цій справі, про що свідчать довідка про доставку електронного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення, у встановлений судом строк письмових пояснень не надали.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як убачається із копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12024060400000783, відкритого за ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу України: « 12.03.2024 року близько 09 год 05 хвилин водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем Кіа Sportage р/н НОМЕР_2 , рухаючись зі сторони вул. Корольова в напрямку Київського шосе по вул. С. Параджанова, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході з ліва на право відносно руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до лікувального закладу.» (а.с. 10).

Як убачається із позовної заяви і доданих до неї матеріалів та не заперечується учасниками справи 12.03.2024 року позивач рухався по крайній правій частини автошляху по вул. С. Параджанова м. Житомира.

Дорожню розмітка пішохідного переходу по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) позивач не помітив через те, що вона була затерта, що підтверджується копіями фото таблиць (а.с. 29-32), а також погані погодні умови, а саме - 12.03.2024 року у Житомирі протягом усього дня небо було вкрите хмарами. З самого ранку йшов дощ зі снігом, під вечір його змінив сніг, що підтверджується копіє скріншоту з офіційного сайту «sinoptik» (https://ua.sinoptik.ua/2024-03-12).

Як стверджує позивач, погодні умови зробили і без того затерту дорожню розмітку пішохідного переходу по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) повністю невидимою для водіїв транспортних засобів.

Водночас, як убачається із матеріалів справи та не заперечується її учасниками у заявах по суті справи, перед нерегульованим пішохідним переходом по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) у м. Житомир відсутні попереджувальні дорожні знаки 1.32 та інформаційно-вказівний дорожній знак 5.38.1 «Пішохідний перехід», що свідчить про відсутність попередження учасників дорожнього руху про наявність та наближення водіїв транспортних засобів до такого нерегульованого пішохідного переходу.

За обставин значної зношеності фарби дорожньої розмітки «Пішохідний перехід», як-то убачається із наданих фототаблиць та, при відсутності відповідних дорожніх знаків, існує загроза створення небезпеки аварійних ситуацій на означеному місці проїжджої частини, особливо під час руху за поганих погодних умов, зокрема за наявності шару льоду та/або снігу, а також інтенсивності руху транспорту.

Згідно пояснень позивача у позові, під час проїзду 12.03.2024 року зазначеної ділянки дороги, він не отримав інформацію про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, через відсутність по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира попереджувального дорожнього знаку 1.32 та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід». При цьому, огляд лівої частини автошляху для позивача був закритий крупно-габаритними автомобілями, які рухалися по ній попереду нього. У цей час постраждала перетинала проїжджу частину зліва направо по неналежно влаштованому пішохідному переходу, і позивач її не бачив, а попереду його автомобіля постраждала з`явилася раптово з за автомобіля, який рухався зліва від автомобіля позивача, що й призвело до наїзду на пішохода.

Вважаючи відсутність попереджувального дорожнього знаку 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід»; виконання на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира нанесення дорожньої розмітки 1.14.1. згідно вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» та бездіяльність відповідача в частині незабезпечення встановлення цих дорожніх знаків та нанесення дорожньої розмітки незаконним, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд відзначає, що за правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з функціонуванням автомобільних доріг, регулюються цим Законом та законами України "Про дорожній рух", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про концесію" та іншими актами законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 р. (далі Закон № 3353) державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

За приписами ст. 6 Закону № 3353 до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах.

Статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Стаття 14 Закону № 3353 визначає учасниками дорожнього руху осіб, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

За приписами ст. 27 Закону Украйни «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Згідно частини третьої статті 41 Закону № 3353 порядок, зокрема, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Поняття «безпека автомобільних доріг» визначене статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі Закон № 2862-IV), як сукупність засобів, конструкцій, пристроїв, споруд, характеристик та показників (у тому числі інженерних, конструкторських, технічних, проектних, архітектурних, технологічних та інших рішень), при врахуванні та застосуванні яких забезпечується запобігання та зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків.

Цією ж статтею Закону № 2862 визначено, що технічні засоби - спеціальні технічні засоби, призначені для організації та регулювання дорожнього руху (дорожні знаки, інформаційні табло, дорожня розмітка, сигнальні стовпчики, транспортні та пішохідні огородження різних типів, світлофорне обладнання тощо).

Згідно ст. 16 Закону № 2862-IV вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно зі статтею 19 Закону № 2862-IV основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема, забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів (п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 2862).

Статтею 31 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що одним із повноважень міської ради є організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту шляхів місцевого значення.

З аналізу зазначених нормативно-правових актів убачається, що на органи місцевого самоврядування чинним законодавством покладено обов`язок здійснення організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, які перебувають у власності територіальних громад.

Також органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст згідно з Законом України «Про автомобільні дороги» №2862-IV несуть відповідальність за стан вулиць і доріг міст щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Отже, до обов`язків відповідача як органу місцевого самоврядування в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відноситься, зокрема забезпечення установлення дорожніх знаків на дорогах, які знаходяться у власності територіальних громад.

Дорожні знаки призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на дорогах і вулицях. Правила їх застосування на усіх дорогах, що експлуатуються та будуються, затверджено національним стандартом України (ДСТУ).

Національним стандартом України «ЗНАКИ ДОРОЖНІ Загальні технічні умови. Правила застосування ДСТУ 4100-2002» (далі - ДСТУ) визначено загальні вимоги та порядок щодо встановлених дорожніх знаків.

У свою чергу, пунктом 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 встановлено, що ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

З метою координації роботи міських підприємств комунальної власності, об`єднань, установ та організацій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на вулично-шляховій мережі міста та відповідно до законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради 16.02.2022 № 138 затверджено склад міської комісії з безпеки дорожнього руху, яка у своїй діяльності керується Положенням про міську комісію з безпеки дорожнього руху, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 17.02.2021 № 116.

Згідно Статуту Комунального підприємства «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради № 170 від 16 березня 2016 року, підприємство засноване на власності територіальної громади міста. Засновником підприємства є територіальна громада міста Житомира в особі Житомирської міської ради.

У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Житомирської міської ради, розпорядженнями міського голови, рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради та цим Статутом.

Відповідно до розділу 2 п. 2.2.5 даного Статуту, - КП «ЕМЗО «Міськсвітло» Житомирської міської ради встановлює, замінює та забезпечує належний експлуатаційний стан транспортних і пішохідних світлофорів, а також світлофорів для регулювання руху пасажирського транспорту загального користування, дорожніх знаків, інформаційних щитів по безпеці руху, ремонту технічних засобів і автоматизованих систем керування дорожнім рухом.

Відповідно до пункту 1.3 Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54 дорожні знаки - це вироби, малюнки і написи, що призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на вулицях та дорогах.

Згідно пунктів 8.1.- 8.2-1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.

Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Згідно пункту 1.10 розділу І Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне;

пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу

Відповідно до п.п. 3.29 п. 2 розділу 33 (Дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, та п. 10.7.33 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», у місці наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою встановлюється попереджувальний дорожній знак 1.32.

Знак попереджає про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Знак установлюється поза населеними пунктами на відстані 150 300 м, у населених пунктах на відстані 50100 м до початку небезпечної ділянки. У разі потреби знак встановлюється і на іншій відстані, яка зазначається на табличці 7.1.1.

Знак 5.38.1 «Пішохідний перехід» застосовується для позначення місць, призначених для організованого переходу пішоходів через проїзну частину. Знак встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу.

Незважаючи на встановлені вищевказані вимоги чинного законодавства, попереджувального дорожнього знаку 1.32 та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 на ділянці автодороги по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, м. Житомира (перехрестя з вул. Кооперативна) не встановлено. Інформація водіям транспортних засобів про наближення до нерегульованого пішохідного переходу не надана. Безпечні умови дорожнього руху у місці перетинання пішоходами проїжджої частини по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61 (перехрестя з вул. Кооперативна) для останніх не створені.

Відсутність помітної яскравої розмітки на дорозі також свідчить про пряме невиконання вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», яким встановлена відстань видимості горизонтальної розмітки не менше 90 метрів.

Так, згідно п. 4.2. «Розмітка дорожня» вказаного ДСТУ:

« 4.2.1 Розмітку автомобільних доріг, а також вулиць і доріг населених пунктів слід виконувати і наносити відповідно до ДСТУ 2587.

4.2.2 Дорожня розмітка у процесі експлуатації повинна бути помітна у будь-який час доби (за умови відсутності снігу та ожеледі на покритті).

4.2.3 Дорожня розмітка повинна бути відновлена протягом 30 діб з моменту виявлення пошкодження за таких умов:

- у разі зносу поздовжньої розмітки по площі її елементів більше ніж 30 % для нітрофарби і 50 % для термопласту (вимірювання провадиться на ділянці довжиною 50 м);

- якщо фактичне значення відстані видимості розмітки буде менше за нормативні значення відповідно до таблиці 15;

- за питомого коефіцієнта сили світла розмітки, що виконана із світлоповертальних матеріалів, менше ніж 80 для білого кольору і менше ніж 48 кд лк 1 м-2 для жовтого;

- за коефіцієнта зчеплення розмітки менше ніж 0,75 величини фактичного коефіцієнта зчеплення дорожнього покриття, суміжного з розміткою.

Відповідно до п. 2.2. Статуту КП «Управління автомобільними шляхами» Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради № 765 від 21 квітня 2023 року), основним напрямком діяльності є нанесення розміток, а координацію дій названого комунального підприємства, як і інших міських підприємств, обєднань, установ та організацій має здійснювати міська комісія з безпеки дорожнього руху виконавчого комітету Житомирської міської ради, відповідно до рішення від 17.02.2021 № 116 «Про затвердження положення про комісія з безпеки дорожнього руху в новій редакції».

Відносно тверджень відповідача про те, що на підставі договору №45 п/з від 28.09.2018 року між управлінням дорожнього будівництва та інфраструктури облдержадміністрації (замовником) та підрядником на капітальний ремонт вул. С. Параджанова (перехрестя шосе Київське вул. Параджанова до буд. №64) в м. Житомирі», то суд відзначає про відсутність у вказаному договорі та доданих до нього матеріалів обов`язку підрядника на встановлення відповідних дорожніх знаків, а також нанесення дорожніх розміток та не було його предметом.

Суд відзначає, що при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Суд також відзначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність обтяження суб`єкта владних повноважень - виконавчий комітет Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ: 04053625) обов`язком забезпечити встановлення на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира відповідно п.п. 3.29 п. 2 розділу 33 (Дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, та п. 10.7.33 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови», попереджувального дорожнього знаку 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід»; виконання на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира нанесення дорожньої розмітки 1.14.1. згідно вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», задовольнивши позов ОСОБА_1 .

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху (майдан С.П.Корольова, буд. 4/2, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 04053625), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради (Набережна Під Скелями, 54, м. Житомир, індекс 10005, код ЄДРПОУ 03344148), Комунальне підприємство «Управління автомобільними шляхами» Житомирської міської ради (пров. Кавалерійський, 4, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 03344119) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради, в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху, з не вчинення координації дій Комунального підприємства «Електричних Мереж Зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради та Комунального підприємства «Управління автомобільними шляхами» Житомирської міської ради із забезпечення встановлення дорожніх знаків та нанесення дорожньої розмітки на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку, 61, (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира відповідно п.п. 3.29 п. 2 розділу 33 (Дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, та п. 10.7.33 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови», а саме - попереджувального дорожнього знаку 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», а також не виконанні нанесення дорожньої розмітки 1.14.1. та її утриманні згідно вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради, в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху (майдан С.П.Корольова, буд. 4/2, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 04053625) забезпечити встановлення на ділянці автошляху по вул. С. Параджанова в районі будинку № 61 (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира, відповідно п.п. 3.29 п. 2 розділу 33 (Дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 та п. 10.7.33 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови», попереджувального дорожнього знаку 1.32 «Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою» та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», а також виконання нанесення дорожньої розмітки 1.14.1. згідно вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в особі міської комісії з безпеки дорожнього руху (майдан С.П.Корольова, буд. 4/2, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 04053625) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 липня 2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.