Рішення

від 09.07.2024 по справі 520/10593/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2024 року справа №520/10593/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленкор

Девелопмент"

до Салтівського відділу державної виконавчої служби у

місті Харкові Східного міжрегіонального управління

Міністерства юстиції

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмету спору ОСОБА_1

та ОСОБА_2

про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» (далі по тексту позивач, ТОВ «Гленкор Девелопмент») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа-1) та ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа-2), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника Салтівського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романінця Романа Вікторовича про скасування документів виконавчого провадження від 27.03.2024 у виконавчому провадженні № 63798903, якою скасовано заявку Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) на реалізацію квартири №8, що знаходиться в будинку №86 по вулиця Мироносицька у місті Харкові, подану 15.11.2021 до ДП «Сетам», а також скасовано акт про проведені електронні торги від 15.07.2022, складений у виконавчому провадженні № 63798903.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» (вулиця Клочківська, 3, місто Харків, Харківська область, 61003, код ЄДРПОУ: 43556752) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Студентська, будинок 5/6, місто Харків, Харківська область, 61024, код ЄДРПОУ: 34952461) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задоволено повністю.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» 23.05.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява, в якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, пов`язані із наданням позивачу правничої допомоги адвокатом, - у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до положень частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у даній справі ухвалено у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження. Відтак, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення вирішено здійснювати у тому самому порядку.

Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду вказаної заяви повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відтак суд вважає за необхідне розглянути заяву представника позивача у порядку письмового провадження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви у суді подано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 10.02.2023, акт наданих послуг №1 від 10.02.2023, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 19.04.2024.

Представник відповідача, третя особа-1, третя особа-2, заперечення щодо заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення не надавали.

У зв`язку із наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону України №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодекс адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Вказане свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодекс адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 30.06.2022 у справі №640/1175/20, від 11.08.2022 у справі №300/2050/19.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги клопотання відповідача про не співмірність понесених позивачем витрат при розгляді справи, а також про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Дослідивши договір про надання правничої допомоги від 10.02.2023, акт наданих послуг №1 від 10.02.2023, додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.04.2024, судом встановлено, що за даними договором представник позивача приймає на себе зобов`язання про надання правничої допомоги ТОВ «Гленкор Девелопмент» в межах адміністративної справи за позовною заявою ТОВ «Глекор Девелопмент» до Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 27.03.2024 у виконавчому провадженні №63798903, що прийнята виконувачем обов`язків начальника відділу державної виконавчої служби Р.В. Романінцем.

Разом з тим, згідно копії наданої до суду акту наданих послуг №1 від 10.02.2023 до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2023 визначено, що позивач повинен сплатити гонорар Адвокату ОСОБА_3 за надання правничої допомоги у розмірі 20000 грн. При наданні професійної правничої допомоги, були наданні наступні послуги: вивчення оскаржувану постанову та підготування правової позиції у спорі - 2 години; складання позовної заяви - 3 години; вивчення письмових пояснень третьої особи ОСОБА_2 від 13.05.2024 - 2 години; складання та надсилання 13.05.2024 (з урахування поштової розсилки) пояснення щодо пояснень ОСОБА_2 3 години; складання та надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення з метою відшкодування клієнту витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача - 2 години. Загальний витрачений час становить 12 годин.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, складності справи, суд вважає обґрунтованою суму для відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись положеннями статтями 241, 242, 243, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №520/10593/24 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Студентська, будинок 5/6, місто Харків, Харківська область, 61024, код ЄДРПОУ: 34952461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» (вулиця Клочківська, 3, місто Харків, Харківська область, 61003, код ЄДРПОУ: 43556752) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.).

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА