Рішення

від 11.07.2024 по справі 520/3706/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 липня 2024 року № 520/3706/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вул. Дніпровська, буд.135,м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ26509623) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яка полягає у ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 07 січня 2024 року;

- зобов`язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати інформацію, а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі Ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом моїм до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п.3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08. 10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не надав відповіді на його запит від 07.01.2024 року.

Вказані дії позивач вважає протиправними, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 19.01.2024р. відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі.

Ухвалою від 19.01.2024р. встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

Ухвалою від 02.05.2024р. витребувано у Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та належним чином завірені документи на підтвердження зазначених в письмових поясненнях обставин. Зобов`язано відповідача надати витребувані судом пояснення та документи протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою від 19.06.2024р. витребувано у Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та належним чином завірені документи на підтвердження зазначених в письмових поясненнях обставин. Зобов`язано відповідача надати витребувані судом пояснення та документи протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не скористався правом на подання відзиву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач, 07.01.2024р. звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із запитом на отримання інформації.

У вказаному зверненні заявник, посилаючись одночасно на ст.32 Конституції України, Закони України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі Ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п.3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08. 10.1998 №53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5); копію протоколу про вилучення у відповідача експериментальних зразків підпису на підставі Ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом моїм до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п.3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08. 10.1998 №53/5( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не надав відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 07 січня 2024 року.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області протиправною звернувся до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Приписами статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зазначені суспільні відносини також унормовані та деталізовані Законом України від 02.10.1996 №393/96- ВР "Про звернення громадян" (далі по тексту - Закон №393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-ХІI (далі по тексту - Закон №2657-ХІІ), Законом України від 13.01.2011 №2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон №2939-VI).

Закон №393/96-В регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Приписами ст. 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ст.5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Водночас, згідно ст.12 Закону №393/96 дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", Про доступ до судових рішень", Про запобігання корупції", Про виконавче провадження", Про адміністративну процедуру".

Відповідно до ст.15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст.19 Закону України №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст.20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Розділом 6 "Висновок експерта" Глави 5 "Докази та доказування" Цивільного процесуального кодексу України унормовано питання призначення і проведення експертизи в цивільній справі.

Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачем до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області подано запит від 07 січня 2024 року на отримання інформації.

У вказаному зверненні позивач, посилаючись одночасно на ст.32 Конституції України, Закони України "Про звернення громадян", Про захист персональних даних", Про доступ до публічної інформації" просив: надати інформацію, а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі Ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом моїм до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п.3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08. 10.1998 №53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5); копію протоколу про вилучення у відповідача експериментальних зразків підпису на підставі Ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом моїм до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п.3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Відповідь на вказане звернення позивачем не отримано.

Суд, досліджуючи зміст та вимоги, які заявлені у вищенаведеному зверненні позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024р., зазначає, що останнє стосується виключно питань призначення та проведення експертизи в межах цивільної справи №175/3862/22, яка знаходиться в провадженні суду першої інстанції (судді) (Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області).

Відтак, звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024р. не підлягало вирішенню у відповідності до приписів Закону №393/96-ВР, оскільки вже згадана вище норма ст.12 Закону №393/96-ВР вказує про те, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений цивільно-процесуальним законодавством.

Відтак, слід дійти висновку, що права позивача згідно приписів Закону №393/96-ВР не є порушеними.

Щодо посилання позивача у поданому зверненні до відповідача на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд зазначає наступне.

Так, Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі по тексту - Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст.3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 5 Закону України №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

У розумінні ч.1 ст. 1 Закону України №2657-ХІІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, публічною інформацією є вже існуюча річ матеріального світу - інформація, котра фізично знаходиться у володінні особи, у відання якої передано повноваження з приводу виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Статтею 20 Закону України №2657-ХІІ визначається, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Разом з тим, в контексті спірних правовідносин у даній справі, суд звертає увагу, що питання, які були порушені у зверненні позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024р., не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а навпаки стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції (Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області) у межах конкретної цивільної справи.

Відтак, звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датовано 07.01.2024р., не підлягало вирішенню у відповідності до приписів Закону України №2657-ХІІ.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що права позивача згідно приписів Закону України № 2657-ХІІ не є порушеними.

Щодо посилання позивача у поданому зверненні до відповідача на норми Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року №2297-VI (далі по тексту - Закон №2297-VI), суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.1 Закон №2297-VI цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

З огляду на мету призначення вказаного Закону та об`єкти захисту, визначені у ст. 5 Закону №2297-VI відомості про судові справи (у тому числі прийняття судом процесуального рішення щодо проведення експертизи, тощо) не підпадають під дію вказаного Закону.

Відтак, слід дійти висновку, що права позивача згідно приписів Закон №2297-VI не є порушеними, а звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датовано 07.01.2024р., не підлягало вирішенню у відповідності до приписів вказаного Закону.

Підсумовуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024р., не підлягало вирішенню (розгляду) та наданні відповіді відповідачем ані у порядку Закону №393/96-ВР, ані у порядку Закону №2939-VІ, ані у порядку Закону №2997-VІ, а відтак слід дійти висновку про те, що необґрунтованими є заявлені вимоги позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

При цьому, суд зазначає, що звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024р., стосується виключно питань призначення та проведення експертизи в межах судової справи, яка знаходиться в провадженні суду (судді) першої інстанції.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя Рубан В.В.