Постанова

від 01.10.2024 по справі 520/3706/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 р. Справа № 520/3706/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В.) від 11.07.2024 по справі № 520/3706/24 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яка полягає у ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 07 січня 2024 року;

зобов`язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати інформацію, а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08. 10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не надав відповіді на його запит від 07.01.2024. Вказані дії позивач вважає протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 по справі № 520/3706/24 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що 07 січня 2024 року відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Законів України Про звернення громадян, Про захист персональних даних, «Про доступ до публічної інформації», відповідачу засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на електронну адресу inbox@pvm.dp.court.gov.ua ним поданий запит надати інформацію а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5). Надати інформацію, а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача експериментальних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5). В порушення вказаних вище вимог Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області не надана відповідь на запит на інформацію від 07 січня 2024 року, чим порушені права позивача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 по справі № 520/3706/24 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 07.01.2024 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із запитом на отримання інформації.

У вказаному зверненні заявник, посилаючись одночасно на ст. 32 Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію, а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5); копію протоколу про вилучення у відповідача експериментальних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не надав відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 07 січня 2024 року.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024, не підлягало вирішенню (розгляду) та наданні відповіді відповідачем ані у порядку Закону № 393/96-ВР, ані у порядку Закону № 2939-VІ, ані у порядку Закону № 2997-VІ, а тому, заявлені вимоги позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності є необґрунтованими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 від 12 січня 2023 року відкрите спрощене позовне провадження у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, к. 801).

Також позивач посилався на те, що як слідує із листа судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 від 28.11.2023 року № 175/3862/22/28842/2023, 27 жовтня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Остапенко С.Ю. надійшли вільні зразки підпису відповідача. Крім того, в указаному вище листі нічого не зазначено про вилучення у відповідача ОСОБА_2 по справі № 175/3862/22 експериментальних зразків його підпису і протокол із цього питання відсутній.

Однак, як передбачено п. 3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків.

На думку позивача, в порушення вказаних вище вимог суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 долучені до матеріалів цивільної справи № 175/3862/22 та скеровані до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зразки підпису відповідача, які надані представником відповідача адвокатом Остапенко С.Ю., тобто заінтересованою особою.

В переліку документів, що надіслані до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз відсутні протоколи вилучення експериментальних та вільних зразків підпису у відповідача ОСОБА_2 , що, на думку ОСОБА_4 , свідчить про фальсифікацію матеріалів справи № 175/3862/22.

Також позивач зазначив, що ймовірно вільні зразки підпису відповідача, що надійшли від адвоката Остапенко С.Ю., не належать ОСОБА_2 , оскільки експериментальні зразки у останнього не вилучені відповідно до вимог п. 3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

У зв`язку з цим, 07 січня 2024 року відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Законів України Про звернення громадян, Про захист персональних даних, «Про доступ до публічної інформації», відповідачу засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на електронну адресу inbox@pvm.dp.court.gov.ua ОСОБА_4 поданий запит про надання інформації, а саме: копії протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08. 10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5); копію протоколу про вилучення у відповідача експериментальних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Також позивач послався на те, що як слідує із листа судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіної С.Г. № 175/3862/22/808/2024 від 10 січня 2024 року вих. № 175/3862/22/772/2024, з метою розгляду заяви ОСОБА_4 про відвід експерта ОСОБА_5 та інших експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, до експертної установи було направлено лист про витребування матеріалів цивільної справи № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 3 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-XII Про інформацію (далі по тексту - Закон № 2657-XII) основними напрямами державної інформаційної політики є забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Згідно з положеннями статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно зі статтею 20 цього ж Закону за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, у зверненні заявник, посилаючись одночасно на ст. 32 Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію, а саме: копію протоколу про вилучення у відповідача вільних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5); копію протоколу про вилучення у відповідача експериментальних зразків підпису на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі № 175/3862/22 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу з дотриманням вимог п. 3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Приписами статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зазначені суспільні відносини також унормовані та деталізовані Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі по тексту - Закон № 393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІI (далі по тексту - Закон № 2657-ХІІ), Законом України від 13.01.2011 № 2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон № 2939-VI).

Так, Закон № 393/96-В регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Приписами ст. 3 Закону № 393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ст. 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно зі ст. 12 Закону № 393/96 дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Відповідно до ст. 15 Закону № 393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Колегія суддів також зазначає, що розділом 6 "Висновок експерта" Глави 5 "Докази та доказування" Цивільного процесуального кодексу України унормовано питання призначення і проведення експертизи в цивільній справі.

Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачем до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було подано звернення у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024.

При цьому, як вказує сам позивач, як слідує із листа судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіної С.Г. № 175/3862/22/808/2024 від 10 січня 2024 року вих. № 175/3862/22/772/2024, з метою розгляду заяви ОСОБА_4 про відвід експерта ОСОБА_5 та інших експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, до експертної установи було направлено лист про витребування матеріалів цивільної справи № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Відповідачем по справі до суду апеляційної інстанції надані письмові пояснення, в яких зазначається, що дійсно на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов запит про отримання інформації по цивільній справі № 175/3862/22, а 10.01.2024 на електронну адресу ОСОБА_1 було надано відповідь на вказаний запит, копію якої, в якості доказу, також надано відповідачем.

Зі змісту цієї відповіді вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено, що надати запитувану інформацію неможливо, оскільки матеріали цивільної справи перебувають у Дніпропетровському науково-дослідному інституті судових експертиз. Також заявника повідомлено, з метою розгляду заяви ОСОБА_4 про відвід експерта ОСОБА_5 та інших експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, до експертної установи було направлено лист про витребування матеріалів цивільної справи № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Тобто, листом судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіної С.Г. № 175/3862/22/808/2024 від 10 січня 2024 року вих. № 175/3862/22/772/2024 ОСОБА_4 повідомлено про те, що надати запитувану інформацію неможливо з об`єктивних причин (оскільки матеріали справи перебувають в експертній установі) та повідомлено, що з метою розгляду його заяви про відвід експерта ОСОБА_5 та інших експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, до експертної установи, було направлено лист про витребування матеріалів цивільної справи № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

При цьому, колегія суддів, дослідивши зміст та вимоги, які заявлені у вищенаведеному зверненні позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024 зазначає, що воно стосується виключно питань призначення та проведення експертизи в межах цивільної справи № 175/3862/22, яка знаходиться в провадженні суду першої інстанції (судді) (Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області).

Таким чином, звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024 не підлягало вирішенню у відповідності до приписів Закону № 393/96-ВР, приписи ст. 12 Закону № 393/96-ВР свідчать про те, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, цивільно-процесуальним законодавством, а тому права позивача згідно приписів Закону № 393/96-ВР не є порушеними.

Щодо посилання позивача у зверненні на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", колегія суддів зазначає наступне.

Так, Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 5 Закону України № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

В контексті спірних правовідносин у цій справі, колегія суддів зазначає, що питання, які були порушені у зверненні позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024 р., не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції (Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області) у межах конкретної цивільної справи.

Таки чином, звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024, не підлягало вирішенню у відповідності до приписів Закону України № 2657-ХІІ, а тому права позивача згідно приписів Закону України № 2657-ХІІ не є порушеними.

Щодо посилання позивача у поданому зверненні до відповідача на норми Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі по тексту - Закон № 2297-VI), колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закон № 2297-VI цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

З огляду на мету призначення вказаного Закону та об`єкти захисту, визначені у ст. 5 Закону № 2297-VI відомості про судові справи (у тому числі прийняття судом процесуального рішення щодо проведення експертизи, тощо) не підпадають під дію вказаного Закону, а тому права позивача згідно приписів Закон № 2297-VI не є порушеними, а звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датовано 07.01.2024, не підлягало вирішенню у відповідності до приписів вказаного Закону.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції щодо того, що звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024, не підлягало вирішенню (розгляду) та наданні відповіді відповідачем ані у порядку Закону № 393/96-ВР, ані у порядку Закону № 2939-VІ, ані у порядку Закону № 2997-VІ.

При цьому, як вже зазначалося вище, звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 07.01.2024, стосується виключно питань призначення та проведення експертизи в межах судової справи, яка знаходиться в провадженні суду (судді) першої інстанції та як вказує сам ОСОБА_4 в обґрунтування заявлених вимог, що листом судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіної С.Г. № 175/3862/22/808/2024 від 10 січня 2024 року вих. № 175/3862/22/772/2024 ОСОБА_4 повідомлено про те, що з метою розгляду його заяви про відвід експерта ОСОБА_5 та інших експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, до експертної установи, було направлено лист про витребування матеріалів цивільної справи № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виклав суперечливі Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод висновки, що у спірних правовідносинах за складеним заявником зверненням від 07.01.2024 суб`єкт владних повноважень - Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не мав обов`язку надання відповіді ані у порядку Закону № 393/96-ВР, ані у порядку Закону № 2997-VІ, ані у порядку Закону № 2939-VІ "Про доступ до публічної інформації", є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 17.04.2019 у справі № 342/157/17, від 18.06.2020 у справі № 819/1566/16, від 23.10.2019 у справі № 0840/3112/18, то колегія суддів, дослідивши їх зміст зауважує, що вони не впливають на вирішення цієї справи.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у певних рішеннях цього суду, то колегія суддів їх враховує, проте зазначає, що дане судове рішення (постанова) їм не суперечить.

Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі позивачем мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм прав і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення суду.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 по справі № 520/3706/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко