Постанова

від 11.07.2024 по справі 522/16811/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2807/24

Справа № 522/16811/22

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Коновалової В.А., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Пухи А.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідачі комунальне некомерційнепідприємство Овідіопольськоїселищної ради«ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТРПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇДОПОМОГИ» таОвідіопольська селищнарада Одеськогорайону Одеськоїобласті

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Шенцевої О.П., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» та Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання незаконними та скасування розпорядження про припинення (розірвання) контракту та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», Овідіопольскої селищної ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 943521,71 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Позов обґрунтований наступним чином, 23 вересня 2019 року між Овідіопольською районною радою та ОСОБА_1 було укладено контракт, за яким ОСОБА_1 була призначена на посаду Директора Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Контракт було укладено на термін з 23.09.2019 року по 23 вересня 2024 року. Звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» - 14 листопада 2022 року відбулось на підставі подання Заступника Овідіопольського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів влади, Голови комісії з реорганізації КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 24 жовтня 2022 року.

Згідно позиції відповідачів фактичними підставами звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» стали: допущення ОСОБА_1 збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості та завдання ОСОБА_1 збитків КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», що було встановлено Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21; відкриття на виконання Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21 виконавчих проваджень №№ ВП 68725691, ВП 68699797, ВП 68725487.

14 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримала оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 із записами про звільнення.

14 листопада 2022 року з ОСОБА_1 було проведено розрахунок при звільненні з посади директора КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги».

При цьому письмове повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні в порушення ст.ст. 47, 116 КЗпІІ України ОСОБА_1 надані не були.

ОСОБА_1 вважає Розпорядження Овідіопольського селищного голови «Про припинення (розірвання) контракту з директором КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та звільнення з посади директора КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тимошенко Анни Валеріївни» від 11.11.2022 року №52/2022-к. та Наказу Заступника Овідіопольського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів влади, Голови комісії з реорганізації КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» «Про припинення (розірвання) контракту з директором КНП ОСР «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та звільнення з посади ОСОБА_1 від 11.11.2022 року №97/о/с-тр.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» та Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання незаконними та скасування розпорядження про припинення (розірвання) контракту та наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та трудового законодавства України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд звернув увагу на те, що позивач під час підписання Контракту, був обізнаний із всіма правами та обов`язками, що ставилися до нього умовами Контракту, та підписав такий контракт, прийнявши на себе, зокрема, ризики на наслідки невиконання ним обов`язків за Контрактом.

Розрахунки заборгованості, що надані Позивачем не можуть бути враховані як доказ та судом не приймаються, оскільки вони здійснені Позивачем особисто та не відповідають формі документації відповідної звітності з цього приводу.

До того ж, позивачем не спростовано надані Відповідачем бухгалтерські документи про нарахування та отримання позивачем грошових коштів з відповідними особистими підписами ОСОБА_1 , що зроблені без будь-яких зауважень Позивача.

Таким чином, позивач фактично погодив та прийняв розміри виплат, що йому були нараховані та виплачені за період, що вказаний позивачем в позовних вимогах.

Дані обставини підтверджуються наявними матеріалами справи.

Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди є похідними, вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Щукін О.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року та ухвали нове рішення яким позовну заяву ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпорядження про припинення (розірвання) контракту та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає ознакам судового рішення, встановленого ст. 263 ЦПК України та є незаконним та необґрунтованим, Приморським районним судом м. Одеси при винесенні рішення було допущено: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, що обумовлює необґрунтованість та незаконність рішення.

Вказує, що термін дії договорів про відшкодування витрат, понесених у зв`язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується від 26 січня 2018 року № 3 та від 19 лютого 2018 року № 2-і, що були укладені між Комунальною установою «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та Приватним акціонерним товариством «Аптечна мережа «Фармація» сплив 31 грудня 2018 року (підтверджується змістом Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21 та Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2021 року по справі № 916/1578/21 та не заперечувалося представником Відповідачів у судових засіданнях по справі № 522/16811/22)

ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора КНП ОСР «ОЦПМСД» 23 вересня 2019 року на підставі трудового контракту, укладеного з Овідіопольською районною радою Одеської області.

Тобто ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора КНП ОСР «ОЦПМСД» 23 вересня 2019 року вже після спливу терміну дії договорів про відшкодування витрат, понесених у зв`язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується від 26 січня 2018 року № 3 та від 19 лютого 2018 року № 2-і, що були укладені між Комунальною установою «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та Приватним акціонерним товариством «Аптечна мережа «Фармація» та кредиторська заборгованість КНП ОСР «ОЦПМСД», що могла утворитися за такими договорами не є наслідком неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків за Трудовим контрактом.

Таким чином, заборгованість, що була стягнена з КНП ОСР «ОЦПМСД» на виконання Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21 виникла у КНП ОСР «ОЦПМСД» за договірними зобов`язаннями, що виникли у КНП ОСР «ОЦПМСД» та були належно припиненні, ще до вступу ОСОБА_1 на посаду директора КНП ОСР «ОЦПМСД» за Трудовим контрактом з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеним 23 вересня 2019 року.

Звідси ОСОБА_1 не може нести будь-яку відповідальність за таке стягнення з КНП ОСР «ОЦПМСД» відповідної заборгованості.

Зазначені вище обставини і докази безпідставно залишились поза дослідженням та оцінкою з боку Приморського районного суду м. Одеси при винесенні ним рішення від 14 вересня 2023 року у справі № 522/16811/22.

Як наслідок заявлені з боку Відповідачів такі підстави для дострокового розірвання Трудового контракту та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади як підпункт 2 п. 5.3. Трудового контракту - у разі одноразового грубого порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, обов`язків, передбачених цим контрактом внаслідок чого КНП ОСР «ОЦПМСД» завдано значних збитків та підпункт 6 п. 5.3. Трудового контракту - у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості КНП ОСР «ОЦПМСД» з вини ОСОБА_1 є відсутніми, а саме звільнення ОСОБА_1 із займаної посади незаконним.

Зазначає,що з28жовтня 2021року згідноРішення Овідіопольськоїселищної радиОдеського районуОдеської області«Про припиненняКомунального некомерційногопідприємства Овідіопольськоїселищної ради«ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР»ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» шляхом реорганізації (тип - приєднання) до Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКА ЛІКАРНЯ» від 28 жовтня 2021 року № 485-VIII та повноваження виконавчого органу КНП ОСР «ОЦПМСД» перейшли до комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» яку очолив Заступник голови Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_3 .

Таким чином, з 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вже не мала повноважень на управління КНП ОСР «ОЦПМСД» та не впливала на виникнення, зміну та припинення у КНП ОСР «ОЦПМСД» яких-небудь зобов`язань. Як наслідок з 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не могла ніяким чином впливати на виникнення у КНП ОСР «ОЦПМСД» та прострочення сплати КНП ОСР «ОЦПМСД» кредиторської заборгованості.

Також з 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 втратила повноваження на представництво інтересів КНП ОСР «ОЦПМСД» у суді, зокрема при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» на Рішення Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2021 року у справі № 916/1578/21.

Зазначені вище обставини підтверджуються листом Голови Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області від 17 листопада 2021 року № ЗПІ-97.

Наголошує, що ОСОБА_1 з 28 жовтня 2021 року взагалі не могла впливати на: результати судового розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» на Рішення Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2021 року у справі № 916/1578/21, подальший судовий захист прав КНП ОСР «ОЦПМСД» у відносинах з Приватним акціонерним товариством «Аптечна мережа «Фармація» та захист прав КНП ОСР «ОЦПМСД» у будь-яких виконавчих провадженнях.

При цьому примусове стягнення коштів з КНП ОСР «ОЦПМСД» на користь Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» за виконавчими провадженнями № 68699797, № 68725487 від 18 лютого 2022 року та № 68725691 від 21 лютого 2022 року та реальне погіршення фінансового стану КНП ОСР «ОЦПМСД» відбулось 27 жовтня 2022 року, тобто тоді коли ОСОБА_1 вже як рік була позбавлена повноважень одноосібного виконавчого органу КНП ОСР «ОЦПМСД» та ніяким чином не могла вплинути на ситуацію з врегулювання спірної заборгованості у відносинах з Приватним акціонерним товариством «Аптечна мережа «Фармація».

Зазначене вище погіршення фінансового стану КНП ОСР «ОЦПМСД», що сталося 27 жовтня 2022 року відбулось поза волею ОСОБА_1 .

Зазначені вище обставини і докази безпідставно залишились поза дослідженням та оцінкою з боку Приморського районного суду м. Одеси при винесенні ним рішення від 14 вересня 2023 року у справі № 522/16811/22.

Як наслідок заявлені з боку Відповідачів такі підстави для дострокового розірвання Трудового контракту та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади як підпункт 2 п. 5.3. Трудового контракту - у разі одноразового грубого порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, обов`язків, передбачених цим контрактом внаслідок чого КНП ОСР «ОЦПМСД» завдано значних збитків та підпункт 6 п. 5.3. Трудового контракту - у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості КНП ОСР «ОЦПМСД» з вини ОСОБА_1 є відсутніми, а саме звільнення ОСОБА_1 із займаної посади незаконним.

Станом на 31 грудня 2020 року (тобто вже після переходу прав управління КНП ОСР «ОЦПМСД» від ОСОБА_1 до Голови комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_3 ) та на 31 грудня 2021 року, січень-жовтень 2022 року будь-яка кредиторська та дебіторська заборгованість у КНП ОСР «ОЦПМСД» не обліковувалася та є відсутньою.

Дані обставини підтверджуються листами Управління Державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області від 28 січня 2022 року №02-27-08/16 та від 12 грудня 2022 року № 03-02-08/496 (містяться у матеріалах справи № 522/16811/22).

Зазначені вище обставини і докази безпідставно залишились поза дослідженням та оцінкою з боку Приморського районного суду м. Одеси при винесенні ним рішення.

Як наслідок заявлені з боку відповідачів такі підстави для дострокового розірвання Трудового контракту та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади як підпункт 2 п. 5.3. Трудового контракту - у разі одноразового грубого порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, обов`язків, передбачених цим контрактом внаслідок чого КНП ОСР «ОЦПМСД» завдано значних збитків та підпункт 6 п. 5.3. Трудового контракту - у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості КНП ОСР «ОЦПМСД» з вини ОСОБА_1 є відсутніми, а саме звільнення ОСОБА_1 із займаної посади незаконним.

Вважає, що окрім приписів п.п. 3.2., 3.3. Трудового контракту згідно умов Розділу «Положення про оплату праці, умови, диференційовані показники та розміри преміювання працівників керівного складу Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської районної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» Колективного договору між Комунальним некомерційним підприємством Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації КНП «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» профспілки працівників охорони здоров`я України на 2020 2025 роки, схвалений 03 лютого 2020 року на зборах профспілкового колективу Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» (Протокол від 03 лютого 2020 року № 2) (міститься у матеріалах справи № 522/16811/22) були наявні усі умови для преміювання ОСОБА_1 у відповідні періоди та КНП ОСР «ОЦПМСД» протиправно ухилилося від призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 премій за відповідні періоди.

Зазначає, що30 грудня 2021 року КНП ОСР «ОЦПМСД» згідно платіжного доручення від 30 грудня 2021 року № 2599 (міститься у матеріалах справи № 522/16811/22) підписаного Головою комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_3 повністю сплатила судовий збір за подання касаційної скарги на Постанову Південнозахідного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21. 31 січня 2022 року Головою комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_3 був отриманий проект касаційної скарги на Постанову Південнозахідного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21, що підтверджується скріншотом електронного листування (міститься у матеріалах справи № 522/16811/22).

Зазначені вище докази свідчать, що КНП ОСР «ОЦПМСД» мало усі необхідні фінансові та організаційні можливості для захисту оспорюваних прав КНП ОСР «ОЦПМСД» перед Приватним акціонерним товариством «Аптечна мережа «Фармація» та навіть зробила усі попередні дії для подання касаційної скарги на Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21.

Проте у подальшому по причинах, котрі відповідачі відмовились повідомляти ОСОБА_1 та Приморський районний суд м. Одеси при розгляді справи № 522/16811/22 КНП ОСР «ОЦПМСД» припинило власний судовий захист.

При цьому ОСОБА_1 робило все від неї залежне для спонукання КНП ОСР «ОЦПМСД», Голови комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_3 та інших посадових осіб відповідачів для продовження судового захисту прав КНП ОСР «ОЦПМСД». Таким чином, припинення процедури судового захисту КНП ОСР «ОЦПМСД» відбулось поза волею ОСОБА_1 . У подальшому саме бездіяльність Голови комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_3 призвела до виконання Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21 та стягнення відповідних сум на користь Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація».

Як наслідок заявлені з боку відповідачів такі підстави для дострокового розірвання Трудового контракту та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади як підпункт 2 п. 5.3. Трудового контракту - у разі одноразового грубого порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, обов`язків, передбачених цим контрактом внаслідок чого КНП ОСР «ОЦПМСД» завдано значних збитків та підпункт 6 п. 5.3. Трудового контракту - у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості КНП ОСР «ОЦПМСД» з вини ОСОБА_1 є відсутніми, а саме звільнення ОСОБА_1 із займаної посади незаконним.

Звертає увагу, що оскаржуване Розпорядження Овідіопольського селищного голови «Про припинення (розірвання) контракту з директором Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКОСАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» та звільнення з посади директора Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» ОСОБА_1 » від 11 листопада 2022 року № 52/2022-к, як на правову підставу звільнення ОСОБА_1 з посади посилається виключно на п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та п.п. 2.8., 5.3. Трудового контракту з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року, а як на фактичну підставу на (дослівно): « у зв`язку з допущенням збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості та завданням збитків підприємству, що було встановлено Постановою Південнозахідного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21, якою задавлено позовні вимоги ПАТ «Аптечна мережа «Фармація» та беручи до уваги відкриті виконавчі провадження №№ 68725691, 68699797, 68725487».

Проте, пункт 2.8. Трудового контракту з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року встановлює обов`язок ОСОБА_1 подати звіт про виконання цього контракту не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії.

Враховуючи, що преамбулою Трудового контракту з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року встановлений термін його дії до 23 вересня 2024 року, то обов`язок ОСОБА_1 подати звіт про виконання цього контракту ще не настав й, відповідно, ОСОБА_1 , такий обов`язок не порушувала та відповідна правова підстава дострокового розірвання Трудового контракту з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року не була в наявності.

Пункт 5.3. Трудового контракту з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року містить 7 (сім) підстав для дострокового розірвання Трудового контракту з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року.

Таким чином абстрактне посилання у Наказах на п. 5.3. Трудового контракту з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року, як на підставу звільнення ОСОБА_1 не відповідає принципу правової ясності, індивідуалізації трудоправової відповідальності.

Виходячи з зазначених вище фактичних підстав на які є посилання у Розпорядженні Овідіопольського селищного голови «Про припинення (розірвання) контракту з директором Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» та звільнення з посади директора Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКОСАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» ОСОБА_1 » від 11 листопада 2022 року № 52/2022-к принципово наголошуємо, що ОСОБА_1 було звільнено на по таких підставах, передбачених Трудовим контрактом з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеного 23 вересня 2019 року:

-Підпункт 2 п. 5.3. Трудового контракту - у разі одноразового грубого порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, обов`язків, передбачених цим контрактом внаслідок чого КНП ОСР «ОЦПМСД» завдано значних збитків;

-Підпункт 6 п. 5.3. Трудового контракту - у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості КНП ОСР «ОЦПМСД» з вини ОСОБА_1 .

Виключно наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу зазначених вище правопорушень і має бути основним предметом доказування у справі № 522/16811/22.

Проте Приморський районний суд м. Одеси чомусь вважає, що звільнення ОСОБА_1 є законним оскільки відбулось:

-порушення ОСОБА_1 умов Трудового контракту, що призвело до утворення кредиторської заборгованості та завдання збитків КНП ОСР «ОЦПМСД»;

У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року у справі № 522/16811/22 чомусь з диспозиції норми підпункту 2 п. 5.3. Трудового контракту безпідставно виключена така складова як «одноразове грубе порушення вимог законодавства, обов`язків, передбачених цим контрактом» та кваліфікаційна складова такої підстави як завдання КНП ОСР «ОЦПМСД» значних збитків.

У контексті вище заявляємо, що у матеріалах справи № 522/16811/22 не має жодного доказу на підтвердження таких обставин як:

- вчинення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення вимог законодавства, обов`язків, передбачених Трудовим контрактом. Тобто взагалі не з`ясовано коли та за яких обставин ОСОБА_1 вчинило одноразове грубе порушення та які саме вимоги законодавства, обов`язки, передбачені цим Трудовим контрактом нею було грубо порушено й у чому саме полягає така грубість.

- наявності будь-яких причинно-наслідкових зв`язків між заявленим з боку відповідачів одноразовим грубим порушенням ОСОБА_1 вимог законодавства, обов`язків, передбачених Трудовим контрактом та завданням значних збитків КНП ОСР «ОЦПМСД». Тобто взагалі не з`ясовано які саме збитки були спричинені КНП ОСР «ОЦПМСД» та чи є розмір таких збитків значним та чи стали такі збитки наслідком дій виключно ОСОБА_1 ..

У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року у справі № 522/16811/22 чомусь, як на належну підставу звільнення ОСОБА_1 зазначає таку підставу як ненадання пояснень на письмову вимогу засновника, що є порушенням умов п. 2.2., 2.3. Трудового контракту.

У контексті вище заявляємо, що у Розпорядженні Голови Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області було прийнято Розпорядження «Про припинення (розірвання) контракту з директором комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та звільнення з посади директора директором комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 11 листопада 2022 року № №54/2022 та Наказі Голови комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_3 «Про припинення (розірвання) контракту з директором КНП «ОЦПМСД» ОСР та звільнення з посади ОСОБА_1 директора КНП «ОЦПМСД» від 11 листопада 2022 року № 97о/с-тр взагалі не зазначена така підстава для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади як ненадання пояснень на письмову вимогу засновника, що є порушенням умов п. 2.2., 2.3. Контракту.

Відповідно Приморський районний суд м. Одеси у рішенні від 14 вересня 2023 року у справі № 522/16811/22 протиправно перейняв на себе повноваження відповідачів та вирішив визначити власні фактичні та правові підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Вказує, що у матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження таких обставин як свідоме утворення ОСОБА_1 протягом тривалого періоду часу великого розміру кредиторської заборгованості та нанесення цим збитків КНП ОСР «ОЦПМСД».

У матеріалах справи навпаки є рішення Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2021 року по справі № 916/1578/21 яким встановлюється відсутність у КНП ОСР «ОЦПМСД» кредиторської заборгованості перед Приватним акціонерним товариством «Аптечна мережа «Фармація», у рішенні зазначається, що ОСОБА_1 протягом тривалого періоду часу свідомо створювала у КНП ОСР «ОЦПМСД» великий розмір кредиторської заборгованості та нанесла цим збитки КНП ОСР «ОЦПМСД» в розмірі сум грошових коштів, що були стягнуті з КНП ОСР «ОЦПМСД» як за рішенням суду, так і в межах сплати виконавчого збору під час примусового виконання рішення суду тощо.

Заявляє, що збитки та заборгованість згідно приписів Цивільного кодексу України є різними за змістом правовими категоріями та їх ототожнення Приморським районним судом м. Одеси у рішенні є помилковим.

У оскаржуваному рішенні взагалі ніяким чином не обґрунтовано які саме збитки спричинені КНП ОСР «ОЦПМСД» безпосередньо діями ОСОБА_1 та чи є розмір таких збитків значним для КНП ОСР «ОЦПМСД»

У матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження таких обставин як:

- наявність вини ОСОБА_1 у допущенні збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості КНП ОСР «ОЦПМСД». Тобто взагалі не з`ясована форма та інші обставини психічного ставлення ОСОБА_1 до виникнення заявленої Відповідачами заборгованості у КНП ОСР «ОЦПМСД».

- наявності простроченої кредиторської заборгованості у КНП ОСР «ОЦПМСД». Тобто взагалі не з`ясовано яка саме заборгованість виникла у КНП ОСР «ОЦПМСД» та чи є вона простроченою, а якщо є то з якої дати.

Зі свого боку повторно принципово заявляє, що:

- ОСОБА_1 ніколи не вчиняло одноразового грубого порушення вимог законодавства, обов`язків, передбачених Трудовим контрактом та протилежне з боку Відповідачів не доведено;

- кредиторська заборгованість у КНП ОСР «ОЦПМСД» виникла до укладання з ОСОБА_1 . Трудового контракту та ОСОБА_1 не могла впливати на її виникнення;

- стягнута з КНП ОСР «ОЦПМСД» кредиторська заборгованість не є збитками КНП ОСР «ОЦПМСД» у розумінні приписів цивільного законодавства України;

- ОСОБА_1 робила все від неї залежне для звільнення КНП ОСР «ОЦПМСД» від сплати заявленої з боку Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» заборгованості, що підтверджується матеріалами справи № 522/16811/22;

- з 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 була позбавлена можливості супроводжувати судову процедуру звільнення КНП ОСР «ОЦПМСД» від сплати заявленої з боку Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» заборгованості;

- КНП ОСР «ОЦПМСД» поза волею ОСОБА_1 не зверталася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для подальшого судового захисту прав КНП ОСР «ОЦПМСД» хоча навіть сплатило судовий збір за подання касаційної скарги, але потім по причинах котрі є невідомими ОСОБА_1 відмовилась від її подання.

У своєму рішенні суд хибно зазначає (пряме цитування) «Порушення умов Трудового контракту, на які посилаються Відповідачі, як на підставу для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади ОСОБА_1 не спростовані, пояснення та документи на які посилається ОСОБА_1 носять характер власних міркувань без відповідного документального підтвердження.

При формуванні зазначеного вище власного правового висновку Приморський районний суд м. Одеси не враховує наступний правовий висновок, викладений, зокрема, у наступних Постановах Верховного Суду України: від 01 квітня 2015 року у справі N 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі N 6-491цс15, від 25 травня 2016 року у справі N 6-3048цс15; від 02 серпня 2018 року у справі N 465/2454/16-ц; від 14 червня 2023 року у справі N 691/218/20 де зроблено висновок про те, що у справах про поновлення на роботі обов`язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця.

Вказує, що відносини між ОСОБА_1 та КНП ОСР «ОЦПМСД», що виникли на підставі Трудового контракту мають врегулюватися виключно КЗпП України та іншим трудовим законодавством України та застосування до таких відносин приписів Цивільного кодексу України є неможливим та відповідні правові висновки Приморського районного суду м. Одеси у рішенні від 14 вересня 2023 року у справі № 522/16811/22 не є релевантними дійсним обставинам справи 522/16811/22.

Розрахунки дійсного розміру заборгованості по заробітній платі, що були надані з боку ОСОБА_1 (містяться у матеріалах справи) та додаткового надані у розділі 4 Апеляційної скарги нижче є належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами (ст.ст. 77-80 ЦПК України) на підтвердження дійсного розміру заборгованості перед ОСОБА_1 по заробітній платі.

Підпис ОСОБА_1 на відповідних документах свідчить виключно про отримання нею відповідних сум від КНП ОСР «ОЦПМСД» та висновок, що таким підписом ОСОБА_1 фактично відмовилась від притязань на інші можливі виплати за Трудовим контрактом від КНП ОСР «ОЦПМСД» не відповідно дійсності та є виключно суб`єктивною позицією Приморського районного суду м. Одеси.

У своєму рішенні суд зазначає (пряме цитування) «Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що відповідач порушив її права, не вказано яку саме норму права порушив відповідач. Крім того, як зазначалось вище, що до спірних відносин не можна застосовувати КЗпП, оскільки між сторонами по справі відсутні трудові відносини».

Таке твердження Приморського районного суду м. Одеси є абсурдним, взагалі не відповідає обставинам справи та повністю спростовується матеріалами справи.

Вважає вкрай хибними наступні твердження, що містяться у оскаржуваному рішенні:

- єдиним належним доказом про виявлені моральні страждання та факт нанесення моральної шкоди є висновок спеціаліста-психолога може про виявлені моральні страждання.

Зазначає, що такий висновок Приморського районного суду м. Одеси взагалі не базується на приписах ЦПК України та правозастосовної практики Верховного Суду.

Не має жодного судового рішення окрім рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року у справі № 522/16811/22 де сформований такий висновок.

Незаконне та необґрунтоване рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП ОСР «ОЦПМСД» вкрай негативно вплинуло на її професійну й ділову репутацію в фахових колах медичних працівників, що формувалась десятиліттями шляхом відповідального та якісного виконання ОСОБА_1 своїх трудових, громадських та інших обов`язків. Своє незаконне звільнення з посади директора КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_1 відчуває як приниження її ділової репутації та зазнає від цього істотних душевних страждань.

Одночасно незаконне позбавлення ОСОБА_1 права на працю у КНП ОСР «ОЦПМСД» напряму призвело до втрати нормальних життєвих зав`язків ОСОБА_1 з колегами та негативно вплинуло та впливає на психологічний емоційний стан ОСОБА_1 та змушує її докладати додаткових зусиль для організації свого подальшого життя.

Окремо зазначаємо, що значний стрес, пов`язаний із раптовим звільненням привів до різкого погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 та загострення професійних хвороб на які ОСОБА_1 хворіє. У тому числі через перманенте запаморочення, слабкість та підвищення артеріального тиску, що призводили до значного фізичного болю ОСОБА_1 була вимушена 14 листопада 2022 року звернутись за невідкладною медичною допомогою, а потім почати лікуватись амбулаторно (докази містяться у матеріалах справи № 522/16811/22).

Голова Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області та Голова комісії з припинення КНП ОСР «ОЦПМСД» ОСОБА_3 при прийнятті Розпорядження «Про припинення (розірвання) контракту з директором комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та звільнення з посади директора директором комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тимошенко А.В. від 11 листопада 2022 року № №54/2022 та відповідно Наказу «Про припинення (розірвання) контракту з директором КНП «ОЦПМСД» ОСР та звільнення з посади ОСОБА_1 директора КНП «ОЦПМСД» від 11 листопада 2022 року № 97о/с-тр (надалі разом «Накази») не мали повноважень на дострокове звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

При достроковому звільненні ОСОБА_1 із займаної посади директора КНП ОСР «ОЦПМСД були порушені загальні гарантії трудових прав працівників у процедурі припинення трудових відносин.

Усього розмір заборгованості КНП ОСР «ОЦПМСД» перед ОСОБА_1 із заробітної плати за 2019-2022 роки становить782490,57 грн. (сімсот вісімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто гривень 57 копійок) та складається з наступних виплат:

- надбавка за кваліфікаційну категорію у розмірі 15% за період 2019-2022 роки у розмірі 139082,25 грн.;

- премії за 2021 рік у розмірі 210400,00 грн.;

- премії за 2022 рік у розмірі 256455,00 грн.;

- щорічна матеріальна допомога на оздоровлення період 2019-2022 роки у розмірі

112168,19 грн.;

- відпускні за період 2019-2022 роки у розмірі 64385,13 грн.

Позиція інших учасників справи.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, адвокат Величко К.Г. надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Відповідач вважає подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою, такою, що в жодному випадку не доводить незаконність оскаржуваного рішення Приморського районного суду м. Одеси, такою, що має бути залишена без задоволення, оскільки оскаржуване рішення Приморського районного суду м. Одеси винесено при повному дотриманні судом принципів всебічності, повноти, об`єктивності, неупередженості при розгляді даної справи, із вірним застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а, отже, оскаржуване рішення Приморського районного суду м. Одеси має бути залишеним без змін в повному обсязі.

Вказує, що контракт є особливим видом трудового договору, в якому, крім іншого, сторони погоджують і додаткові умови його розірвання, зокрема дострокового.

Такі умови є самостійними підставами для припинення трудових відносин, і попри те, що ініціатива їх застосування або незастосування в кожному конкретному випадку належить роботодавцеві, сама процедура не підпадає під вимоги законодавства щодо порядку звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

Особливість контрактів, перш за все, характеризується автономією їх сторін, а положення трудового контракту в окремих випадках фактично заміняють відповідні норми КЗпП України.

Тобто, визначальним фактором для розірвання трудового контракту є саме факт порушення його умов, а не вина працівника у такому порушенні.

При цьому наявність такої провини керівника лише додатково підтверджуватиме законність оскаржуваного наказу про звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.08.2018 року у справі № 463/3091/15.

Суд першої інстанції, на думку Відповідача, вірно визначив правильною процедуру звільнення позивача з огляду.

У суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що підстави звільнення, вказані у оскаржуваному наказі, в повній мірі відповідають переліку підстав та умов для звільнення, встановлених Контрактом, укладеним між сторонами.

Доводи Позивача, що відомості, зазначені в оскаржуваному наказі/розпорядженні про звільнення не відповідають дійсності, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться всі надані Відповідачем самостійно та на вимогу сторони Позивача документи та докази, що підтверджують безпідставність та необґрунтованість заявлених Позивачем позовних вимог.

Таким чином, роботодавцем доведено законність звільнення позивача з підстав та умов, передбачених Контрактом, у відповідності до п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в Постанові Одеського апеляційного суду від 27.02.2024 року по справі № 522/8373/22.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з досліджених матеріалів апеляційної скарги, судової справи та наявних в ній документальних доказах, та системного аналізу наведених норм права, можна дійти однозначного висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Щодо явки сторін.

Сторони з`явились до судового засідання та надали свої пояснення.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 вересня 2019 року між Овідіопольською районною радою та ОСОБА_1 було укладено контракт, за яким ОСОБА_1 була призначена на посаду Директора Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги». Контракт було укладено на термін з 23.09.2019 року по 23 вересня 2024 року (т.1 а.с.67-74).

29 грудня 2020 року, у зв`язку зі зміною Засновника, між сторонами Контракту було укладено відповідну додаткову угоду №1 (т.1 а.с.75-76)

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю контракт є особливою формою трудового договору і сфера його застосування визначається законами України.

Отже, з 23.09.2019 року позивачка знаходилася у трудових відносинах із відповідачем КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» на підставі письмового строкового трудового договору.

Як вбачається зі змісту Контракту, який особисто підписаний ОСОБА_1 , цей Контракт регулює трудові відносини, пов`язані з виконанням директором закладу охорони здоров`я, що діє в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства, своїх обов`язків, визначає права, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці Директора, умови розірвання контракту, в тому числі дострокового, строк дії Контракту та є особливою формою трудового договору (п. 1.1. Контракту).

Відповідно до п.2.8 Контракту директор подає звіт про виконання цього контракту не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії.

Згідно п.15 прав та обов`язків сторін, визначених та встановлених Контрактом директор Підприємства зобов`язується, зокрема, вживати заходів до своєчасної та в повному обсязі заробітної плати та недопущення заборгованості із неї; дотримуватися гарантій праці;

Відповідно до п.3.2. контракту, преміювання директора здійснюється за рішенням засновника в розмірі до 3 посадових окладів. Тобто така виплата не є систематичною в розумінні заявлених позивачем вимог та не є обов`язковою, що, в свою чергу, не покладає будь-яких обов`язків на відповідача щодо щомісячного нарахування та виплати премії.

Згідно п.4.3. Контракту саме Директор несе відповідальність за:

- неналежну організацію бухгалтерського обліку;

- недотримання вимог законодавства про працю та охорону праці на підприємстві;

- невиконання статутних завдань підприємства і умов контракту.

Так, відповідно до умов п. 1.5. контракту, директор підзвітний засновнику у межах, установлених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.

Умовами п. 2.2. Контракту встановлено, що директор підприємства, зобов`язується, зокрема:

п.11. забезпечувати раціональне та ефективне цільове використання бюджетних коштів, що передбачені на утримання Підприємства та надання безоплатної медичної допомоги;

п.26. укладати договори оренди, комерційної концесії, спільної діяльності, купівлі-продажу, кредитні договори на суму, що не перевищує 250 тис грн., а також договори підряду на суму, що перевищує 1 млн, з письмової згоди Засновника.

п. 27. відшкодовувати збитки, завдані Підприємству з його вини, згідно із законодавством;

п. 31. Інформувати Засновника про участь Підприємства у судових процесах з фінансових та майнових питань;

п. 32. надавати на письмову вимогу Засновника довідкову та іншу інформацію стосовно діяльності Підприємства тощо.

Відповідно до п.5.2 дія Контракту припиняється:

- після закінчення терміну дії контракту;

-за угодою Сторін;

-у разі систематичного невиконання директором обов`язків покладених на нього за контрактом, статутом, рішеннями районної ради, з яким директор був ознайомлений.

-з ініціативи засновника до закінчення строку дії цього контракту у випадку передбачених ст.ст.40,41 КЗпП України

Відповідно до п.5.4 Контракту директор може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну дії, попередивши про це Засновника за два тижні.

Умовами Контракту передбачені підстави для дострокового звільнення ОСОБА_1 . Суд наголошує, що всі підстави дострокового припинення Контракту та звільнення Позивача визначені умовами Контракту, який був особисто підписаний Позивачем без будь-яких зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 була звільнена з посади на підставі п.8. ч.1 статті 36 КЗпП України розпорядженням голови Овідіопольської селищної ради «Про припинення (розірвання) контракту з директором комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та звільнення з посади директора директором комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тимошенко Анни Валеріївни».

Підставами для звільнення позивача із займаної посади були:

-порушення Позивачем умов Контракту, що призвели до утворення кредиторської заборгованості та завдання збитків Підприємству;

-ненадання пояснень на письмову вимогу засновника, що є порушенням умов п. 2.2., 2.3. Контракту,

-підтвердження судовим рішенням (що набрало законної сили та належним чином було виконане відповідно до встановленої чинним законодавством процедури виконання судових рішень) факту свідомого утворення Директором Підприємства протягом тривалого періоду часу великого розміру кредиторської заборгованості та нанесення цим збитків Підприємству в розмірі сум грошових коштів, що були стягнуті з Підприємства як за рішенням суду, так і в межах сплати виконавчого збору під час примусового виконання рішення суду тощо.

У разі невиконання обов`язків, визначених п.2.2. Контракту, Директор на письмову вимогу Засновника подає письмове пояснення причин (п. 2.3. Контракту).

Відповідно до п. 2.9. Контракту, Засновник має право, зокрема:

1.вимагати від Директора подання дострокового звіту про його діяльність з управління Підприємством, розпорядження закріпленим за Підприємством майном, виконання цього контракту;

2.звільнити Директора з посади у разі закінчення строку дії цього Контракту, достроково за ініціативою Директора, а також у випадку порушення Директором вимог законодавства та умов цього Контракту.

Також, умовами п. 2.11. Контракту встановлено та передбачено, що Засновник, зокрема, надає письмову згоду або відмову на укладання Підприємством договорів оренди, комерційної концесії, спільної діяльності, купівлі-продажу, кредитних договорів на суму, що перевищує 250 тис грн, а також договорів підряду на суму, що перевищує 1 млн грн.

Рішенням від 28.10.2021 року № 485-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» шляхом реорганізації (тип-приєднання) до комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня» було вирішено приєднати КНП «ОЦПМСД» ДО КНП «Овідіопольська лікарня». Був затверджений склад відповідної комісії. Головою комісії призначили ОСОБА_3 , заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

24 жовтня 2022 року голова комісії з припинення ОСОБА_3 , з огляду на вищенаведені обставини звернувся до голови Овідіопольської селищної ради з листом, у якому виклав свої міркування щодо грубих порушень обов`язків ОСОБА_1 п.2.2. Контракту, що призвело до виникнення кредиторської заборгованості в значному розмірі та накладенні арешту на рахунки Підприємства, що значно ускладнило подальше належне його функціювання.

25 жовтня 2022 року Овідіопольська селищна рада в порядку та в межах, визначених Контрактом, письмово звернулася до ОСОБА_1 з проханням надати пояснення про порушення трудової дисципліни. (т.1 а.с.66).

В порушення умов п.п. 32 п. 2.2., 2.3. Контракту, Позивачем не було надано жодних пояснень з цього приводу.

Розпорядженням Овідіопольської селищної ради №54/2022 від 11.11.2022 року припинено (розірвано) контакт з директором Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та звільнення з посади директора ОСОБА_1 (т.1 а.с.60)

Наказом Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» №97 о/с тр від 11.11.2022 року припинено (розірвано) контакт з директором Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» та звільнення з посади директора ОСОБА_1 на підставі розпорядження Овідіопольської селищної ради №54/2022 від 11.11.2022 року (т.1 а.с.63).

14.11.2022 року ОСОБА_5 подано заяву про звільнення її із займаної посади з 15.11.2022 за згодою сторін (т.3 а.с.15).

Наказом Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 14.11.2022 року №98 о/с тр сімейного лікаря ОСОБА_1 звільнено з посади за згодою сторін (т.3 а.с.16).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2021 року (справа №916/1578/21) у задоволенні позову ПАТ Аптечна мережа Фарміція до Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення коштів відмовлено повністю (т.1 а.с.79-89).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 року (справа №916/1578/21) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2021 по справі № 916/1578/21 скасовано. Прийнято нове рішення.

«1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» заборгованість у сумі 721 095,01 грн.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 10 816,42 грн.»

4. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 16 224,63 грн.

5. Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документа.

Відповідно до Постанов про відкриття виконавчих проваджень № 68699797, № 68725487 від 18.02.2022 року було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/1578/21 про стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 16 224,63 грн та стягнення заборгованості в розмірі 721 095,01 грн.(т.1 а.с.166,174)

Відповідно до Постанови про відкриття Виконавчого провадження № 68725691 від 21.02.2022 року було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/1578/21 про стягнення витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10 816,42 грн. (т.1 а.с.179).

Одночасно з відкриттям зазначених вище виконавчих проваджень було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги».(т.1 а.с.182)

Відповідно до довідки бухгалтерії Комунального некомерційного підприємства Овідіопольської селищної ради «Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» грошові кошти за вищенаведеними виконавчими провадженнями були списані з рахунків Підприємства 27.10.2022 року.

Згідно статті 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (ч. 8 пункт 1 статті 36 КЗпП України).

Пунктом 2.9. трудового контракту визначено випадки, за яких цей контракт припиняє свою дію з ініціативи Роботодавця. Зокрема, Відповідач має право звільнити Директора (Позивача) з посади у разі закінчення строку дії цього Контракту, достроково за ініціативою Директора, а також у випадку порушення Директором вимог законодавства та умов цього Контракту.

Порушення умов Контракту, на які посилається Відповідач, як на підставу для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади Позивачем не спростовані, пояснення та документи на які посилається Позивач носять характер власних міркувань без відповідного документального підтвердження.

Відповідно до КЗпП України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Згідно із ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП припиняється за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини згідно з трудовим договором.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та по-друге, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).

Судова колегія звертає увагу, що позивач під час підписання Контракту, був обізнаний із всіма правами та обов`язками, що ставилися до нього умовами Контракту, та підписав такий контракт, прийнявши на себе, зокрема, ризики на наслідки невиконання ним обов`язків за Контрактом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору можуть здійснюватися: за згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною й в інших випадках, установлених договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Як правило, будь-який договір може бути змінений або розірваний лише за згодою його сторін. У цьому відбивається принцип свободи договору, адже учасники цивільного обороту є вільними не тільки у вирішенні питань щодо укладення договору, вибору виду договору й визначення його умов. Зміна або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони або в разі односторонньої відмови від договору мають місце, якщо тільки це прямо передбачено в конкретному договорі або в законі щодо даного виду договору. Як бачимо, у цих випадках тільки одна зі сторін договору бажає його зміни або розірвання, друга ж сторона не дає на це згоди. Як правило, одна зі сторін договору звертається до суду з вимогою про зміну або розірвання договору в разі його істотного порушення другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Критерій істотності порушення договору має оціночний характер. Специфіка порядку зміни або розірвання договору у випадку односторонньої відмови від нього полягає в тому, що сторона, яка виявила бажання відмовитися від договору, не звертається до суду, а лише повідомляє другу сторону про відмову від договору. Друга ж сторона набуває права оспорити таку відмову від договору в судовому порядку. Одностороння відмова від договору можлива тільки у випадках, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Розрахунки заборгованості, що надані позивачем не можуть бути враховані як доказ та судом не приймаються, оскільки вони здійснені позивачем особисто та не відповідають формі документації відповідної звітності з цього приводу.

До того ж, позивачем не спростовано надані відповідачем бухгалтерські документи про нарахування та отримання позивачем грошових коштів з відповідними особистими підписами ОСОБА_1 , що зроблені без будь-яких зауважень позивача (т.1 а.с.185-205) .

Таким чином, Позивач фактично погодив та прийняв розміри виплат, що йому були нараховані та виплачені за період, що вказаний позивачем в позовних вимогах.

Дані обставини підтверджуються наявними матеріалами справи.

Щодо позовних вимог відносно відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно ст. 237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що відповідач порушив її права, не вказано яку саме норму права порушив відповідач. Крім того, як зазначалось вище, що до спірних відносин не можна застосовувати КЗпП, оскільки між сторонами по справі відсутні трудові відносини.

Тобто, для обґрунтування вимог про компенсацію моральної шкоди необхідно виявити та довести наявні моральні страждання. Належним спеціалістом для визначення моральної шкоди та морального страждання є психолог. Спеціаліст-психолог може скласти висновок про виявлені моральні страждання та направити його до суду. Це буде належним доказом про виявлені моральні страждання та факт нанесення моральної шкоди.

Слід зазначити, що само по собі правопорушення, навіть тяжке, не є само по собі належною підставою для твердження про моральні страждання. Наприклад смерть близького родича як аргумент моральних страждань (моральної шкоди), оскільки між близькими родичами могли бути вкрай негативні стосунки, тому смерть одного з них ніяким чином не призведе до моральних страждань (моральної шкоди) іншому. Тобто, тяжкістю делікту неможливо надійно обґрунтувати вимогу про компенсацію моральної шкоди та спричинення моральних страждань. Такими доказами спричинення моральної шкоди може бути лише результати психологічного дослідження, який дозволить дійсно виявити наявні страждання в їх конкретному прояві та обґрунтовано дійти к оцінці суми компенсації.

Разом з тим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №686/2373/15-ц, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінка доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їх властивостями, якостями та ознаками та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Такими доказами спричинення моральної шкоди може бути лише результати психологічного дослідження, який дозволить дійсно виявити наявні страждання в їх конкретному прояві та обґрунтовано дійти к оцінці суми компенсації. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, усі надані до суду ОСОБА_1 докази її моральної шкоди (моральних страждань) ґрунтуються на припущеннях та власному міркуванні.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та трудового законодавства України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди є похідними, вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги, що заборгованість яка була стягнена з КНП ОСР «ОЦПМСД» на виконання Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 916/1578/21 виникла у КНП ОСР «ОЦПМСД» за договірними зобов`язаннями, що виникли у КНП ОСР «ОЦПМСД» та були належно припиненні, ще до вступу ОСОБА_1 на посаду директора КНП ОСР «ОЦПМСД» за Трудовим контрактом з директором КНП ОСР «ОЦПМСД», укладеним 23 вересня 2019 року є необґрунтованими, оскільки предявлення вимог про стягнення заборгованості відбулося саме під час виконання обов`язків ОСОБА_1 , і позивачка мала владні повноваження для погашення виниклої заборгованості та на рахунку їустанови яку вона очолювала були достатні кошти для такого погашення.

Посилання апелянта на те що в матеріалах відстуні докази порушення умов контракту ОСОБА_1 є хибними, оскільки суд першої інстанції дослідив у сукупності всі докази наявні в матеріалах справи та надав їм належну оцінку, з якою погоджується і апеляційний суд. Крім того, апелянт в судовому засіданні підтвердила, що вона знала про виниклу кредиторську заборгованість, на рахунку в неї були кошти достатні для погашення заборгованості, однак вона обрала судовий захист від сплати існуючого боргу.

Доводи апелянта про те, що з 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вже не мала повноважень на управління КНП ОСР «ОЦПМСД» та не впливала на виникнення, зміну та припинення у КНП ОСР «ОЦПМСД» яких-небудь зобов`язань не є слушними так як з моменту призначення на посаду пройшло 2 роки протягом яких позивачка жодних дій для погашення заборгованості не вчиняла так і після 28.10.21 року не зверталась до субєкта владних повноважень для вирішення виниклої ситуації.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував і не є по суті у своїй більшості критикою судового рішення.

Наведені в апеляційній скарзі які були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 липня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А.Коновалова

Н.В. Стахова