Рішення

від 12.07.2024 по справі 347/3179/23

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/3179/23

Провадження № 2/347/113/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Крилюк М.І.,

секретаря - Лазорик Л.В.

з участю представника позивачки адвоката: Федасюк Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є власником 11/18 часток вказаного житлового будинку та земельної ділянки під ним, кадастровий номер 2623610100:01:001:0055 на підставі Договору довічного утримання від 31.07.2013р. Відповідачка в справі, ОСОБА_2 являється її межівником, та проживає по АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка відповідачки розміщена вище а тому всі стічні води потрапляють до неї. Проте у ОСОБА_2 споруджено водовідведення, яке завершується на межі із її земельною ділянкою, відповідно стічні води залишаються біля її будинку. Під час атмосферних опадів із даху відповідачки водовідведення споруджено так, що вода стікає в її домогосподарство та спричиняє підтоплення. Крім цього, вона неодноразово спостерігала як члени сім`ї відповідачки зливають побутові відходи та технічну воду під її огорожу.

Такі дії суттєво впливають на стан її домогосподарства, в якому не вирішеною залишається проблема підтоплення внаслідок атмосферних опадів. Факт наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою підтверджується фотокопіями та заявами, що додані до позовної заяви.

Врегулювати спір в досудовому порядку не представилось за можливе, що стало приводом для звернення до суду .

В судовому засіданні позивачка в справі ОСОБА_1 та її представник адвокат Федасюк Л.Д. вимоги позову підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві яку просили задоволити та постановити рішення суду яким зобов`язати ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме: змінити систему водовідведення із даху, таким чином, щоб вода не потрапляла на земельну ділянку ОСОБА_1 та припинити зливати технічні води на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала суду 15.12.2023 року відзив на позовну заяву за вимогами якого просить постановити рішення суду про відмову в позові ОСОБА_1 та розглянути справи по суті без її участі

Суд вислухавши позивачку та її представника адвоката Федасюка Л.Д, , дослідивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод та інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

В судовому засіданні встановлено, що сторони в справі являються межівниками та проживають по сусідству в АДРЕСА_1 .

Позивачка в справі неодноразово зверталася до Косівського відділу поліції із повідомленнями про викидання ОСОБА_3 сміття на заїзд та кущі обрізаних дерев. За результами проведених перевірки поліцією було встановлено, що ОСОБА_2 ставить біля своєї земельної ділянки для подальшого вивозу працівниками МКП «Косів», а також ознак кримінального чи адміністративного правопорушення працівниками поліції не виявлено, підтвердженням чого є відповідні повідомлення та довідки (а.с.13, 19-22, 26).

Окрім того позивачка із цього приводу неодноразово зверталась до Косівської міської ради щодо забезпечення дотриманням правил добросусідства за результатом розгляду яких не було встановлено будь-яких порушень з боку ОСОБА_2 Правил благоустрою щодо земельної ділянки Горбової У.

Комісією Косівської міської ради в травні 2023 року на підставі заяви позивачки було проведено обстеження на місці та виявлено скошену траву, яку розміщено на узбіччі дороги, за межами ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі чого іспектором з благоустрою проведено роз`яснювальну роботу щодо необхідності Правил благоустрою, які діють на території Косівської міської ради, а також попереджено про необхідність очистити узбіччя від сухої трави та відповідальність за недотримання правил добросусідства. Фахівцями міської ради підтоплення земельної ділянки ОСОБА_1 на момент обстеження не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п. п. «г, е» ч.1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається щонайменше незручностей.

Частинами 1-3 статті 158 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ст. 77 ч.2 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою Горбової а саме змінити систему водовідведення із даху, таким чином, щоб вода не потрапляла на земельну ділянку ОСОБА_1 та припинити зливати технічні води на її земельну ділянку.

Проте, ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачкою такі порушення допускались.

Із поданого до суду відзиву відповідачки вбачається, що її земельна ділянка згідно рельєфу місцевості знаходиться вище земельної ділянки ОСОБА_5 , тому останній було комісією Косівської міської ради 28.07.2023 року (а.с.28) рекомендовано для уникнення підтоплення встановити дренажну систему на своїй земельній ділянці. Однак позивачка для уникнення підтоплення шляхом встановлення дренажної системи на своїй земельній ділянці жодних дій не вчинила.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, судом не встановлено належними та допустимими доказами (висновками експертиз, актами обстеження земельних ділянок), що саме в наслідок дій відповідачки створено негативні наслідки для господарства позивачки.

Усі інші докази надані позивачкою ( відповіді та довідки із Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, Косівської сільської ради) не можуть ні встановити, ні спростувати наявність порушень правил добросусідства зі сторони відповідачки.

Таким чином позивачкою у суді не доведено обставин, на які вона посилалася в обґрунтування своєї позовної вимоги.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачки у справі та відшкодуванню позивачці.

На підставі наведеного, 16, 22, 316, ЦК України, ст.. 152 ЗК України, та керуючись ст.ст.12, 13, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Крилюк М.І.