Постанова

від 15.10.2024 по справі 347/3179/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/3179/23

Провадження № 22-ц/4808/1203/24

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.,

секретаря Кузів А.В.

з участю ОСОБА_1 її представника адвоката Федасюка Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 12 липня 2024 року, постановлене в складі судді Крилюк М.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на підставі Договору довічного утримання від 31.07.2013 р належить на праві власності 11/18 часток земельної ділянки кадастровий номер 2623610100:01:001:0055 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де вона і проживає. Суміжним власником земельної ділянки є ОСОБА_3 , вказана ділянка за рельєфом розташована вище над її ділянкою. Вказує, що водовідведення відповідачки розташоване таким чином, що всі стічні води стікають на територію її будинковолодіння та спричиняють підтоплення. Крім цього, вона неодноразово спостерігала як члени сім`ї відповідачки зливають побутові відходи та технічну воду під її огорожу. Такі дії суттєво впливають на стан її домогосподарства, оскільки відбувається підтоплення. Факт наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою підтверджується фотокопіями та заявами, що додані до позовної заяви. Врегулювати спір в досудовому порядку не вдалося. Просить зобов`язати ОСОБА_3 змінити систему водовідведення із даху свого домоволодіння таким чином, щоб стічні води не потрапляли на земельну ділянку ОСОБА_2 та припинити зливати стічні води на її земельну ділянку .

Рішенням Косівськогорайонного судувід 12липня 2024року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що вина ОСОБА_3 у затопленні її домоволодінні внаслідок встановлення водовідведення з її будинку доведена та підтверджується актами комісії. Крім того, зміна рельєфу між будинками відбулась внаслідок дій відповідачки під час проведення каналізації. Представник Косівської міської ради підтвердила, що направлення стоку атмосферних опадів з покрівель будинку відповідачки призводять до підтоплення її земельної ділянки. Факт підтоплення підтверджується доданими фото та відеоматеріалами.

14 серпня 2024 року ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що позивачкою не доводено обставини на які вона посилається при обгрунтуванні порушення її права на користування земельною ділянкою. Крім того, позивачка неодноразово зверталась до поліції та Косівської міської ради, які теж не встановили обставин порушення прав позивачки її діями.

У судовому засіданні ОСОБА_2 , її адвокат Федасюк Л.Д. підтримали доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_3 у встановленому законом порядку повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явились у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішенняпро відмовуу задоволенніпозову ОСОБА_2 ,суд першоїінстанції виходивз того,що судом не встановлено належними та допустимими доказами (висновками експертиз, актами обстеження земельних ділянок), що саме внаслідок дій відповідачки створено негативні наслідки для господарства позивачки. Усі інші докази надані позивачкою ( відповіді та довідки із Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, Косівської сільської ради) не можуть ні встановити, ні спростувати наявність порушень правил добросусідства зі сторони відповідачки. Таким чином, позивачкою у суді не доведено обставин, на які вона посилалася в обґрунтування своєї позовної вимоги.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання від 31 липня 2013 року належить на праві власності 11/18 часток та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2623610100:01:001:0055 (а.с.8-10)

Суміжним землекористувачем ОСОБА_1 є ОСОБА_3

ОСОБА_1 05 жовтня 2022 року, 11 травня 2023 року 24 травня 2023 року, 03 червня 2023 року зверталася до Косівського відділу поліції із повідомленнями на неправомірні дії ОСОБА_5 . За результами проведених перевірок, повідомлено: листом Косівського РВП ГУНП від 02.06.2023 №4846 що у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення подальший розгляд матеріалів припинений , рекомендовано звернутись в земельну комісію Косівської міської ради (а.с.13), довідкою за результатом розгляду звернення Косіського РВП ГУНП від 10.10.2022 року встановлено, що за результатом перевірки не встановлено ознак кримінального правопорушення. (а.с.19) згідно листа Косівського РВП ГУНП від 08.06.2023 №5038 у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального чи адміністративного правопорушення подальший розгляд матеріалів припинений (а.с.21)

Згідно відповіді Косівської міської ради від 26 травня 2023 року №897 встановлено, що на момент обстеження підтоплення земельної ділянки ОСОБА_2 не виявлено. Задля уникнення потрапляння атмосферних опадів рекомендовано ОСОБА_3 встановлення засобів для швидкого прийняття та відведення води з даху. (а.с.24)

Згідно відповіді Косівської міської ради від 19 червня 2023 року №1039 рекомендовано для ОСОБА_3 встановлення засобів для швидкого прийняття та відведення води з даху уникнення потрапляння атмосферних опадів на ділянку ОСОБА_2 (а.с.25)

Згідно відповіді Косівської міської ради від 28 липня 2023 року №1341 рекомендовано ОСОБА_2 для уникнення підтоплення встановити дренажну систему на своїй земельній ділянці, оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 розташована вище (а.с.28) .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316, 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту «б» частини першої, другої статті 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

Згідно з частиною другою, пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України).

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з наведеним, постановляючи рішення, судом першої інстанції вірно враховано, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачкою такі порушення допускались.

Крім того, земельна ділянка ОСОБА_2 згідно рельєфу місцевості знаходиться нище земельної ділянки ОСОБА_3 , тому ОСОБА_2 було комісією Косівської міської ради 28.07.2023 року рекомендовано для уникнення підтоплення встановити дренажну систему на своїй земельній ділянці. Однак позивачка для уникнення підтоплення шляхом встановлення дренажної системи на своїй земельній ділянці жодних дій не вчинила.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність доказів порушення її права на користування земельної ділянки, що підтверджується доказами у справі, зокрема висновками земельної комісії та розгляду її звернень поліцією, оскільки спростовується матеріалами справи. Будь-яких доказів, що ОСОБА_3 встановила систему водовідведення із даху свого домоволодіння на земельну ділянку ОСОБА_2 , чим порушено вимоги ст 103 ЗК України не надано.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

В.А.Девляшевський

О.В.Пнівчук