Рішення

від 06.06.2024 по справі 452/1422/24

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/1422/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2024 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач є споживачем природного газу, оскільки є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та використовує для побутових потреб газ, який надається ТзОВ «Львівгаззбут»; правовідносини між сторонами регулюються Правилами постачання природного газу,затвердженихпостановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496, відповідно до вимог яких, ТзОВ «Львівгаззбут» зобов`язане надавати споживачу послуги з газопостачання до його квартири, а споживач несе обов`язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу; зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання та надано ОСОБА_1 послуги, однак останній не виконав взятих на себе зобов`язань та не оплачував повністю вартості спожитого газу, в результаті чого утворився борг, що станом на 11.01.2024р. становить 82612,47грн. основної заборгованості, 3221,89грн інфляційних втрат та 2288,25грн 3% річних; просять стягнути вказані суми, а також сплачений товариством судовий збір при зверненні до суду

Відповідач подав до суду заяву, в якій просив застосувати позовну давність у цій справі, оскільки позивач вже звертався у 2021 році до суду із заявою про видачу судового про стягнення зазначеної заборгованості, а відтак на той момент знав про порушення свого права і на сьогодні спилили строки давності звернення до суду.

Водночас, представник позивача на адресу суду направив письмові пояснення, в яких заперечив проти застосування строків позовної давності, оскільки з урахуванням пунктівприкінцевих та перехідних положень ЦК України, Постанови КМУ від 11.03.2020 р. №11, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та факту введення воєнного стану на всій території України, позовна давність у даних правовідносинах не підлягає застосуванню. Зважаючи на вищевикладене, вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положеньстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та використовує для побутових потреб газ, який надається ТзОВ «Львівгаззбут»; з 27.11.2015 року відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, затвердженимипостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1382/27827.

Відповідно до вимог зазначених Правил ТзОВ «Львівгаззбут» зобов`язаний надавати споживачу послуги з газопостачання до його квартири, а споживач несе обов`язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав споживачу послуги, а відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань та не сплачував повністю спожитого газу, внаслідок чого у нього утворився борг, який підтверджується розрахунком.

Так, заборгованість за надані послуги газопостачання відповідача перед позивачем станом на 11.01.2024 року становить 82612,47грн основної заборгованості,а також 3221,89грн інфляційних витрат та 3028грн 3% річних згідност. 625 ЦК України.

Згідност.19Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 32Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 п. 17 Правил,плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. У відповідності до положень п. 29 Правил, споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.

У розділі III Правил постачання зазначено, що договір постачання природного газу споживачу розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Окрім цього, відповідно до абз. 2, п. 4 Розділу III Правил фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - факт фактичного споживання природного газу споживачем. ТОВ «Львівгаз збут» є постачальником із спеціальними обов`язками відповідно доПостанови КМУ від 22 березня 2017 року №187. Факт сплати споживача за поставлений природній газ а також фактичне споживання ним природного газу підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по абоненту (фінансовим станом абонента).

Згідно п. 11 розділу III Правил постачання, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника зі спеціальними обов`язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 14 розділу III Правил постачання розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачам є календарний місяць.

Окрім цього, оскільки обов`язок споживача житлово-комунальних послуг як власника житла ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до вимогст.68ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату за комунальні послуги.

Між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальної послуги на підставі відкритого особового рахунку, оскільки позивач фактично надавав відповідачам послугу з газопостачання, а відповідач користувався нею для задоволення власних потреб і не відмовлявся від неї.

Приписамист. 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ізст. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином, згідно ізст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до положення ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми.

За приписамистатті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості; будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідач ОСОБА_1 , суду не представлено; на час розгляду справи в суді відповідач простроченої заборгованості зі сплати спожитого газу не погасив; у свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов`язань перед позивачем, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Узагальнюючи і беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

У свою чергу відповідач на адресу суду направив заяву про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим варто зазначити наступне.

Статтею 257 ЦК Українивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1ст. 258 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому згідно з ч. 4ст. 267 ЦПК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас відповідно до ч. 5 даної статті Кодексу якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зокрема як вже зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла за період з 11.12.2020р, позов поданий до суду лише 16 квітня 2024 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Згідно ізЗаконом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У пункті 12розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українив редакціїЗакону №540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 07.09.2022 (справа №679/1136/21, провадження №61- 5238св22), виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦКУкраїнищодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями257,258цьогоКодексу, підлягає застосуванню.

Більш того,Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк якого неодноразово продовжувався, зокремаУказом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Так, відповідно до п. 19Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом ПрезидентаУкраїни «Провведення воєнногостану вУкраїні» від24лютого 2022року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням того, щоЗакон №540-IXщодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 2 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин із 12 березня 2020 року, а зміни вЦивільний кодекс УкраїнивнесеніЗаконом №2120-IX від 15.03.2022в редакціїЗакону №3450-IX від 08.11.2023, клопотання щодо застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що вирішено позов задовольнити повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд уважає необхідним присудити стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 3028грн.

Керуючись ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» (ЄДРПОУ-39594527) послуги з газопостачання у розмірі 82612,47грн(вісімдесят дві тисячі шістсот дванадцять гривень 47коп) основного боргу, 3221,89грн(три тисячі двісті двадцять одну гривню 89коп)інфляційні втрати та 2288,25грн(дві тисячі двісті вісімдесят вісім грн 25 коп)3% річних, - ВСЬОГО: 88122,61 гривень (вісімдесят вісім тисяч сто двадцять дві грн 61коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» сплачений судовий збір у розмірі 3028грн(три тисячі двадцять вісім грн).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 17 червня 2024 року повного судового рішення.

Суддя