Постанова

від 03.12.2024 по справі 452/1422/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/1422/24 Головуючий у 1 інстанції: Казан І. С.

Провадження № 22-ц/811/2698/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайоннного суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з газопостачання.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є споживачем природного газу, оскільки є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 та використовує для побутових потреб газ, який надається ТзОВ «Львівгаз збут». Правовідносини між сторонами регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженихпостановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, відповідно до вимог яких, ТзОВ «Львівгаз збут» зобов`язане надавати споживачу послуги з газопостачання до його квартири, а споживач несе обов`язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу. Зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання та надано ОСОБА_1 послуги, однак останній не виконав взятих на себе зобов`язань та не оплачував повністю вартості спожитого газу, в результаті чого утворився борг, що станом на 11.01.2024 становить 82612,47грн основної заборгованості, 3221,89грн інфляційних втрат та 2288,25грн 3% річних. Просив стягнути вказані суми, а також сплачений товариством судовий збір при зверненні до суду.

Рішенням Самбірського міськрайоннного суду Львівської області від 06 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» за послуги з газопостачання 82 612,47грн (вісімдесят дві тисячі шістсот дванадцять гривень 47коп) основного боргу, 3 221,89 грн (три тисячі двісті двадцять одну гривню 89 коп) інфляційні втрати та 2 288,25 грн (дві тисячі двісті вісімдесят вісім грн 25 коп) 3% річних, -всього 88 122,61 гривень (вісімдесят вісім тисяч сто двадцять дві грн 61коп).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» сплачений судовий збір у розмірі 3 028грн (три тисячі двадцять вісім грн).

Вказане рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач не надав суду доказів про те, що відповідач є споживачем природного газу, тому не несе обов`язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу. Суд першої інстанції не звернув увагу, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права. Позивач вже звертався до суду з заявою про стягнення зазначеної заборгованості, нарахованої з початку 2016 року. Крім цього, для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу, проте позивачем не надано належного й допустимого доказу звернення відповідача до ТзОВ «Львівгаз збут». Також відсутній доказ того, що відповідач здійснював оплату за спожитий газ лише один раз в розмірі 1000 грн. Таким чином, договір між позивачем і відповідачем не є укладеним, а тому не породжує жодних прав і обов`язків. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Згідно зч.1ст.369ЦПК Україниапеляційна скаргарозглядається судомапеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою АДРЕСА_1 та використовує для побутових потреб газ, який надається ТзОВ «Львівгаз збут» (а.с.8).

Встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав споживачу послуги, а відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань та не сплачував повністю за спожитий газ, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, що підтверджується розрахунком.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за надані послуги газопостачання відповідача перед позивачем станом на 11.01.2024 становить 82 612,47грн основної заборгованості, а також 3 221,89грн інфляційних витрат та 3 028грн 3% річних.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, а такожЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 2 розділу 3 Правил постачання природного газу передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуваннямстатей 633,634,641та642Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умовТипового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України«Про житлово-комунальніпослуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Установлено, що між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальної послуги на підставі відкритого особового рахунку, оскільки позивач фактично надавав відповідачам послугу з газопостачання, а відповідач користувався нею для задоволення власних потреб і не відмовлявся від неї.

Судом установлено факт часткової сплати споживача за поставлений природній газ, а також фактичне споживання ним природного газу, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по абоненту (фінансовим станом абонента) (а.с.37).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так,за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла за період з 01.11.2016.

Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»постановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020року №211«Про запобіганняпоширенню натериторії Україникоронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Такий неодноразово продовжувався та діяв до 24:00 год. 30 червня 2023 року.

Відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих таПерехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи наведене, стягненню підлягає заборгованість за послуги газопостачання за період з 12.03.2017, яка складає 75 969,90 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати від заборгованості в розмірі 75 969,90 грн за період з 01.03.2013 по 01.03.2024 (за який позивач просить такі стягнути) становлять 2 962,53 грн, а 3 % річних - 2104,26 грн, які підлягають стягненню на користь позивача.

Ураховуючи наведене рішення суду слід скасувати, позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» заборгованість за послуги газопостачання у розмірі 75 969,90 грн, інфляційні втрати - у розмірі 2 962,53 грн, 3 % річних - у розмірі 2104,26 грн.

Відповідно доп.3ч.2ст.141ЦПК Українисудовий збірпідлягає стягненнюз відповідачана користьпозивача пропорційнодо розмірузадоволених позовнихвимог врозмірі 2784,55грн.

Керуючись ст. ст.367,368, п.2 ч.1 ст.374, п.3 ч.3 ст. 376, 381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайоннного суду Львівської області від 06 червня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» заборгованість за послуги газопостачання у розмірі 75 969,90 грн, інфляційні втрати - у розмірі 2 962,53 грн, 3 % річних - у розмірі 2104,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» 2784,55 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 16.12.2024

Головуючий

Судді