Постанова

від 12.07.2024 по справі 740/234/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/234/23

Головуючий у першій інстанції Пантелієнко В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/107/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

сторони:

позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

Мальва-10

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Пантелієнко В.Г. від 12 червня 2023 року, місце ухвалення рішення м.Ніжин, у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення забогованості, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 5 533 грн. - заборгованості з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку, нараховані за прострочення грошового зобов`язання інфляційні збитки в сумі 1 669 грн. 88 коп., 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 226 грн. 02 коп., а всього стягнути 7 428 грн. 90 коп. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСББ Мальва-10 вказувало, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було створено ОСББ Мальва-10, яке здійснює управління будинком власними силами. Загальними зборами ОСББ Мальва-10 від 08.09.2020 року було прийнято рішення про впровадження заходів з енергоефективності, затверджено розмір внеску співвласників до ремонтного фонду в сумі 110 грн. з 1м2 площі приміщення, розстрочено сплату внеску на 12 місяців, рівними частинами щомісячно, не пізніше 28 числа поточного місяця, починаючи з вересня 2020 року. За доводами позивача, дане рішення загальних зборів ОСББ Мальва ніким, в тому числі, і відповідачем, не оскаржувалось, скасовано не було, і було чинним у період виникнення спірних правовідносин. Позивачем направлялись відповідачу квитанції на оплату внесків до ремонтного фонду, а також досудові вимоги про сплату боргу з оплати внесків. За твердженнями позивача, відповідач ОСОБА_1 була зобов`язана до 28.08.2021 року сплатити внески до ремонтного фонду в розмірі 5 533 грн.: (50,3 кв.м. х 110 грн.), проте, станом на день подання позовної заяви до суду відповідач вказане зобов`язання не виконала, внаслідок чого утворився борг зі сплати даних внесків, у розмірі 5533 грн. За даних обставин, ОСББ Мальва-10 просило стягнути вказану суму заборгованості із відповідача, а також три відсотки річних за користування грошовими коштами та інфляційні збитки, нараховані за прострочення грошового зобов`язання. Позивач також ставив питання про стягнення з відповідача судових витрат, зазначивши орієнтовний розмір судових витрат, у зв`язку із отриманням професійної правничої допомоги, в сумі 2 500 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року позов ОСББ Мальва до ОСОБА_1 про стягнення боргу, задоволено. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Мальва заборгованість з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку в сумі 5 533 грн., інфляційні збитки в сумі 1 669 грн. 88 коп. та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 226 грн. 02 коп., а також 2 684 грн., в рахунок відшкодування судових витрат та 2 500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього стягнуто: 12 612 грн. 90 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року про стягнення із відповідача на користь позивача боргу з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку в сумі 5 533 грн., нараховані за прострочення грошового зобов`язання інфляційні збитки в сумі 1 669 грн. 88 коп. та 3 % річних за користування грошовими коштами в сумі 226 грн. 02 коп., та просить задовольнити позов частково, а саме, стягнути з відповідача суму заборгованості по сплаті внеску в ремонтний фонд із заходів енергоефективності в розмірі 666 грн. 60 коп., у задоволенні решти вимог - відмовити. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що при ухваленні рішення від 12.06.2023 року суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, викладені судом висновки не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права, що стало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що їй не було відомо про прийняте загальними зборами ОСББ рішення від 08.09.2020 року про впровадження заходів з енергоефективності та затвердження розміру внеску співвласників, повідомлення про суму заборгованості перед позивачем вона також не отримувала, оскільки в даний період перебувала на стаціонарному лікуванні, доказів на спростування вищевказаних обставин позивачем не надано. Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 12.06.2023 року, в частині стягнення розміру нарахованої заборгованості по сплаті внеску до ремонтного фонду в розмірі 5 533 грн., оскільки у належній їй квартирі встановлено індивідуальний опалювальний апарат, отже, заходи енергоефективності, які впроваджуються у будинку, не мають відношення до її квартири. ОСОБА_1 стверджує, що доля спожитого тепла розраховується відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх спалення для кожного споживача індивідуально, та складає 399,5 ккал/год., що еквівалентно 6,06 м2 опалювальної площі будинку. Таким чином, до розрахунку витрат до ремонтного фонду заходів з енергоефективності підлягає площа 6,06 м2, а не 50,3 м2, та сума заборгованості, яку апелянт вважає обґрунтованою, становить 666 грн. 60 коп. ОСОБА_1 також вважає безпідставною вимогу позивача до неї про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, оскільки позивачем не було їй пред`явлено вимогу за грошовим зобов`язанням, як це передбачено статтею 530 ЦК України. Доводи апеляційної скарги вказують, що апелянт є особою із інвалідністю першої групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення, яке було надано суду першої інстанції, і за даних обставин, суд першої інстанції неправомірно не застосував положення п.9 статті 5 Закону України Про судовий збір, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 684 грн., в рахунок компенсації сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ Мальва-10 просило залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 02.06.2023 року. Також позивачем подано до апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат, в якій ОСББ Мальва-10 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року у справі за позовом ОСББ Мальва-10 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було створено ОСББ Мальва-10. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується факт державної реєстрації 08.07.2016 року юридичної особи - ОСББ Мальва-10 (а.с.3-5).

Із копії відповіді КП Ніжинське МБТІ від 15.12.2022 року на адвокатський запит вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації при виконкомі Ніжинської міської ради 14.11.1997 року (а.с.7).

Рішенням від 08.09.2020 року загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 для впровадження заходів з енергоефективності, затверджено розмір внеску співвласників до ремонтного фонду в сумі 110 грн. з 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові, розстрочено сплату внесків на 12 місяців, і встановлено, що сума внеску сплачується кожним співвласником, відповідно до загальної площі приміщень, що йому належить, рівними частинами, щомісячно не пізніше 28 числа поточного місяця, починаючи з вересня 2020 року (а.с.8- 8,зворот).

Згідно наданої позивачем довідки про розмір внеску до ремонтного фонду (а.с.9), у відповідача, станом на 01.12.2022 року, виникла заборгованість зі сплати вказаних внесків, яка становить 5 533 грн.

Цінним листом від 18.10.2022 року (а.с.10), позивачем, у порядку положень статей: 526, 530 ЦК України, було направлено на адресу відповідача досудову вимогу про сплату в строк до 10.11.2022 року нарахованої заборгованості зі сплати внесків до ремонтного фонду в розмірі 5 532 грн. 96 коп., та попереджено відповідача про наміри звернення до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката).

Як вбачається із копії наданого позивачем розрахунку від 11.01.2023 року (а.с.11), розмір 3% річних на прострочену відповідачем суму заборгованості складає 226 грн. 02 коп., розмір інфляційних нарахувань - 1 669 грн. 88 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ОСББ Мальва-10 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із фактичних обставин справи, а також положень Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги надану позивачем довідку про розмір внеску до ремонтного фонду, відповідно до якої у відповідача станом на 01.12.2022 року виникла заборгованість зі сплати вказаних внесків у розмірі 5 533 грн. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 12.06.2023 року зазначив, що ОСОБА_1 , як власник квартири у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, які були затверджені рішеннями загальних зборів, а позивач, в свою чергу, наділений правом у разі нездійснення нею таких дій, звернутися до суду про стягнення нарахованих платежів по даним витратам. Судом було встановлено, що перелік та розмір внесків співвласників до ремонтного фонду визначено рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 08.09.2020 року, яке на час судового розгляду справи, є чинним. При цьому, суд першої інстанції відхилив твердження відповідача про необхідність зменшення розміру внеску до ремонтного фонду із заходів енергоефективності, у зв`язку із наявністю у квартирі відповідача індивідуального опалення, та посилання відповідача на необхідність при визначенні боргу враховувати Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, оскільки у даному випадку, заборгованість виникла із зобов`язання співвласника щодо утримання будинку, а не щодо послуг з теплопостачання. За наведених обставин, з урахуванням ч.2 статті 625 ЦК України, оскільки на час розгляду справи судом ОСОБА_1 не сплатила внески співвласника до ремонтного фонду, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 5 533 грн., інфляційних втрат в сумі 1 669 грн. 88 коп. та трьох процентів річних від прострочених сум боргу, в розмірі 226 грн. 02 коп. Судом першої інстанції також було стягнуто з відповідача на користь позивача 2 684 грн., в рахунок відшкодування судових витрат та 2 500 грн. витрат на правничу допомогу.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що їй не було відомо про прийняте загальними зборами ОСББ рішення від 08.09.2020 року про впровадження заходів з енергоефективності та затвердження розміру внеску співвласників, повідомлення про суму заборгованості перед позивачем вона також не отримувала, оскільки в даний період перебувала на стаціонарному лікуванні, доказів на спростування вищевказаних обставин позивачем не надано. Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 12.06.2023 року, в частині стягнення розміру нарахованої заборгованості по сплаті внеску до ремонтного фонду в розмірі 5 533 грн., оскільки у належній їй квартирі встановлено індивідуальний опалювальний апарат, отже, заходи енергоефективності, які впроваджуються у будинку, не мають відношення до її квартири. ОСОБА_1 стверджує, що доля спожитого тепла розраховується відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх спалення для кожного споживача індивідуально, та складає 399,5 ккал/год., що еквівалентно 6,06 м2 опалювальної площі будинку. Таким чином, до розрахунку витрат до ремонтного фонду заходів з енергоефективності підлягає площа 6,06 м2, а не 50,3 м2, та сума заборгованості, яку апелянт вважає обґрунтованою, становить 666 грн. 60 коп. ОСОБА_1 також вважає безпідставною вимогу позивача до неї про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, оскільки позивачем не було їй пред`явлено вимогу за грошовим зобов`язанням, як це передбачено статтею 530 ЦК України.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, приписи статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані із утриманням належного йому майна, у тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних права та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.4 статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, створюється об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, в тому числі: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Крім того, відповідно до приписів вказаної статті Закону, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно статті 16 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

У свою чергу, співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (стаття 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі, відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі, відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Принцип та порядок визначення часток внесків і платежів співвласників на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна встановлено статтею 20 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, згідно з ч.1 якої, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (ч.3 статті 23 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням від 08.09.2020 року загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 для впровадження заходів з енергоефективності, затверджено розмір внеску співвласників до ремонтного фонду в сумі 110 грн. з 1 м.кв. площі приміщення, що належить співвласникові, розстрочено сплату внесків на 12 місяців, і встановлено, що сума внеску сплачується кожним співвласником, відповідно до загальної площі приміщень, що йому належить, рівними частинами, щомісячно не пізніше 28 числа поточного місяця, починаючи з вересня 2020 року (а.с.8-8,зворот).

Отже, із врахуванням наведених вимог чинного Законодавства та рішення зборів об`єднання, особа, яка є власником приміщення, і у свою чергу, співвласником вищевказаного будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом, у разі нездійснення цією особою таких дій, звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, та застосувавши норми права, які регламентують спірні правовідносини, вмотивовано виходив із тих обставин, що відповідач ОСОБА_1 , як власник квартири у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, які були затверджені рішеннями загальних зборів. При цьому, позивач наділений правом, у разі нездійснення відповідачем даних дій, звернутися до суду із відповідним позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам. Судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було встановлено, що перелік та розмір внесків співвласників до ремонтного фонду визначено рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 08.09.2020 року, яке на час розгляду даної справи, є чинним. При цьому, суд першої інстанції відхилив твердження відповідача про необхідність зменшення розміру внеску до ремонтного фонду із заходів енергоефективності, у зв`язку із наявністю у квартирі відповідача індивідуального опалення, а також суд відхилив посилання відповідача про необхідність при визначенні боргу враховувати Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, оскільки в даному випадку заборгованість виникла із зобов`язання співвласника щодо утримання будинку, а не щодо послуг з теплопостачання. Доводи відповідача щодо її необізнаності із рішенням від 08.09.2020 року загальних зборів, яким було затверджено розмір внеску співвласників до ремонтного фонду, не підтверджено по справі належними та достатніми доказами, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, та не звільняють відповідача від її обов`язків, передбачених нормами Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, із врахуванням тієї обставини, що дане рішення від 08.09.2020 року є чинним, відповідачем жодним чином не оспорювалось, і тому дане рішення є обов`язковим для всіх співвласників будинку.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, оскільки позивачем не було пред`явлено вимогу за грошовим зобов`язанням, як це передбачено статтею 530 ЦК України, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ч.1, ч.2 статті 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Відповідно до ч.1 статті 526 ЦК України, яка регламентує загальні умови виконання зобов`язання, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901 ЦК України, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей, як предмета договору або сплату їх, як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, необхідно дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

ОСББ Мальва-10 у вимогах заявленого позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу, окрім 5 533 грн. заборгованості з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку, просило стягнути з відповідача на свою користь нараховані за прострочення грошового зобов`язання інфляційні збитки в сумі 1 669 грн. 88 коп. та 3 % річних за користування грошовими коштами, в сумі 226 грн. 02 коп.

Згідно наданої позивачем довідки про розмір внеску до ремонтного фонду (а.с.9), у відповідача, станом на 01.12.2022 року, виникла заборгованість зі сплати вказаних внесків, яка становить 5 533 грн.

Цінним листом від 18.10.2022 року (а.с.10), позивачем, у порядку положень статей: 526, 530 ЦК України, було направлено на адресу відповідача досудову вимогу про сплату в строк до 10.11.2022 року нарахованої заборгованості зі сплати внесків до ремонтного фонду в розмірі 5 532 грн. 96 коп., та попереджено відповідача про наміри звернення до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката).

Як вбачається із копії наданого позивачем розрахунку від 11.01.2023 року (а.с.11), розмір 3% річних на прострочену відповідачем суму заборгованості складає 226 грн. 02 коп., розмір інфляційних нарахувань - 1 669 грн. 88 коп.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 року щодо наявності підстав для задоволення вимог заявленого ОСББ Мальва-10 до ОСОБА_1 позову, в тому числі, і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків. Із врахуванням приписів ч.2 статті 625 ЦК України, оскільки на час розгляду справи ОСОБА_1 не сплачено внески співвласника до ремонтного фонду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог заявленого позивачем до відповідача позову про стягнення з відповідача боргу з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку у розмірі 5 533 грн., інфляційних втрат в сумі 1 669 грн. 88 коп. та трьох процентів річних від прострочених сум боргу, в розмірі 226 грн. 02 коп.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки дані висновки суду узгодуються із фактичними, документально підтвердженими обставнами справи та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо невірного розподілу судом першої інстанції судових витрат між сторонами.

Доводи апеляційної скарги вказують, що апелянт є особою із інвалідністю першої групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення, яке було надано суду першої інстанції, і за даних обставин, суд першої інстанції неправомірно не застосував положення п.9 статті 5 Закону України Про судовий збір, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 684 грн., в рахунок компенсації сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами п.9 ч.1 статті 5 Закону України Про судовий збір регламентовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є особою із інвалідністю першої групи загального захворювання, довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.12.2021 року (а.с.24), а також копією довідки до акта огляду МСЕК, Серії 12 ААВ, №375757 від 02.12.2021 року (а.с.68), і за даних обставин, відповідач є особою, яка звільнена від сплати судового збору під час розгляду срави в усіх судових інстанціях, на підставі п.9 ч.1 статті 5 Закону України Про судовий збір.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає за необхідне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 684 грн., в рахунок відшкодування судових витрат. За даних обставин, другий абзац резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року необхідно викласти у наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 заборгованість з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку в сумі 5 533 грн., інфляційні збитки в сумі 1 669 грн. 88 коп., 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 226 грн. 02 коп., 2 500 грн. витрат на правничу допомогу.

У порядку ч.6 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, резолютивну частину рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року необхідно доповнити третім абзацем наступного змісту: Компенсувати об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 684 грн., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

У зв`язку із наведеним, абзаци третій, четвертий резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року, необхідно вважати абзацами четвертим, п`ятим, відповідно.

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року, необхідно залишити без змін.

В ході апеляційного розгляду даної справи позивачем було подано до апеляційного суду заяву про стягнення з відповідача судових витрат, із додатком відповідних документів, в якій ОСББ Мальва-10 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн.

Відповідно до приписів ч.1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України регламентовано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20, провадження №14-16723св20.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Як вбачається із матеріалів справи, інтереси позивача ОСББ Мальва-10 в суді апеляційної інстанцій представляв адвокат Прокопець С.М., на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.10.2022 року та додаткової угоди №7 від 17.11.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 28.10.2022 року, в якій міститься детальний розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 1 500 грн.: (500 грн. - усні консультації, вивчення апеляційної скарги ОСОБА_1 у даній справі, підготовка правової позиції та усного висновку; 1 000 грн. - складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у даній справі), та умовами п.3.1 якої передбачено, що оплата послуг (гонорару) здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. На підтвердження наявності судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до заяви ОСББ Мальва-10 про стягнення судових витрат, позивачем додано акт приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2024 року, а також докази направлення заяви позивача про стягнення судових витрат, із доданими до неї документами, відповідачу.

За наведених вище обставин, із врахуванням наданих стороною позивача доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а також відсутності заперечень відповідача та відповідних доводів щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про стягнення судових витрат, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ Мальва-10 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року необхідно скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 684 грн., в рахунок відшкодування судових витрат. За даних обставин, другий абзац резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року необхідно викласти у наступній редакції: Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 заборгованість з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку в сумі 5 533 грн., інфляційні збитки в сумі 1 669 грн. 88 коп., 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 226 грн. 02 коп., 2 500 грн. витрат на правничу допомогу.

У порядку ч.6 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, резолютивну частину рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року, апеляційний суд вважає за необхідне доповнити третім абзацем наступного змісту: Компенсувати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 684 грн., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

У зв`язку із наведеним, абзаци третій, четвертий резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року, необхідно вважати абзацами четвертим, п`ятим, відповідно.

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року, підлягає залишенню без змін.

На підставі приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСББ Мальва-10 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року скасувати в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 2 684 грн., в рахунок відшкодування судових витрат.

Другий абзац резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року викласти у наступній редакції: Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 заборгованість з оплати внесків до ремонтного фонду заходів з енергоефективності будинку в сумі 5 533 грн., інфляційні збитки в сумі 1 669 грн. 88 коп., 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 226 грн. 02 коп., 2 500 грн. витрат на правничу допомогу.

Доповнити резолютивну частину рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року, третім абзацем наступного змісту: Компенсувати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 684 грн., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

У зв`язку із наведеним, абзаци третій, четвертий резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.06.2023 року, необхідно вважати абзацами четвертим, п`ятим, відповідно.

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року, залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мальва-10 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн., в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 12.07.2024 року.

Головуючий: Судді: