Рішення

від 25.06.2024 по справі 638/14074/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14074/20

Провадження № 2/638/504/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова ускладі:

головуючого суддіШишкіна О.В.,

за участю секретарясудового засідання Зубко А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_5 , треті особи - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Горішній Є.В., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, КП «БТІ», ОСОБА_6 , про визнання недійсними електронних торгів, визнання незаконним протоколу проведення торгів, визнання протиправним акту про електронний аукціон та скасування свідоцтва про придбання майна на публічних торгах та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Горішній Є.В., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, КП «БТІ», ОСОБА_6 , про визнання недійсними електронних торгів, визнання незаконним протоколу проведення торгів, визнання протиправним акту про електронний аукціон та скасування свідоцтва про придбання майна на публічних торгах та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просила суд:

1. Визнати недійсними електронні торги з продажу лоту № 235173 однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., проведені 11.09.2017 року в т.ч. протокол № 284412 проведення електронних торгів по лоту № 235173.

2. Визнати недійсним акт державного виконавця про проведені електронні торги від 29.09.2017 року.

3. Скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1751 видане 10.10.2017 року ПН ХМНО ОСОБА_7 .

4. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 , ШН 3085120490, документ: ММ № 673601, адреса: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) нерухоме майно - однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1374606963101, номер запису про право власності 22750362).

5. Припинити право власності ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , документ: ММ № 673601, адреса: АДРЕСА_4 на однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1374606963101, номер запису про право власності 22750362).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги. Ухвалою суду від 30 жовтня 2015 року залучено ОСОБА_3 - правонаступника ОСОБА_8 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року у справі № 638/3779/15-ц позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) в розмірі 423549,00 грн., 119 017,26 грн. інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року, три проценти річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року в розмірі 26 909,87 грн., на користь держави - 6 890,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року рішення районного суду змінено в частині стягнення трьох процентів річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року та інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року.

В подальшому 30.03.2017 року відкрито виконавчі провадження № 53673727, 53674030, 53674073 та 53790034 (від 18.04.2017), які пізніше об`єднано в зведене виконавче провадження № 54367774. При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження було звернуто стягнення на нерухоме майно, що належало на праві власності ОСОБА_3 , а саме однокімнатну квартиру за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м.

На електронних торгах 11.09.2017 року по реалізації арештованого майна на ДП «СЕТАМ» було реалізовано лот № 235173 (зазначена вище квартира), переможець торгів: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , документ: ММ № 673601, адреса: АДРЕСА_2 . 29.09.2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Кунєвою М.І. складено Акт державного виконавця про проведені електронні торги.

10.10.2017 року приватний нотаріус Горішній Євгеній Вікторович, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл., видав Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1751, та прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37494802 від 10.10.2017 року (13:08:00), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1374606963101, номер запису про право власності/ довірчої власності: 22750362, власники: ОСОБА_4 .

Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 638/3779/15-ц рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги закрито з тих підстав, що суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження у справі за позовом ОСОБА_6 , який звернувся до суду з позовом до померлої особи. А, відкривши провадження у справі, суд повинен був його закрити на підставі пункту і статті 205 ЦПК України 2004 року (пункту і частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

Позивач зазначає,що судовийакт,який вподальшому скасовано,він непороджує жоднихправових наслідківз моментуйого ухваленнята породжуєлише правовінаслідки,які випливаютьіз йогонедійсності.Якщо судовийакт скасовано,то вінне породжуєжодних правовихнаслідків зчасу йогоухвалення. За таких умов, внаслідок скасування незаконного судового рішення, на підставі виконання якого позивача було позбавлено спірного майна, право власності підлягає відновленню з моменту вчинення запису про нового власника, який внесено на підставі виконання незаконного рішення суду. За таких обставин, ураховуючи сутність торгів з продажу арештованого майна та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав позивача у зв`язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування процедури скасування результатів дій направлених на виконання такого незаконного рішення суду. А з огляду на те, що особа, яка була власником спірної квартири, позбавлена права власності на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, то вона має право витребувати це майно у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

При цьому, як зазначає позивач, особливості встановлені частиною другою статті 388 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки судове рішення, яке згодом було скасоване, свідчить про недійсність всієї процедури реалізації майна на виконання судового рішення тому, що відсутнє саме рішення, тобто немає підстави вважати таку продажу здійсненою на виконання судового рішення.

Підсумовуючи, позивач зазначає, що спірна квартира вибула з її володіння поза її волею, оскільки вибула із власності позивача на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано постановою Верховного Суду, що свідчить про наявність правових підстав для витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири на користь позивача.

У відзиві на позовну заяву Представник ДП «СЕТАМ» просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що електронні торги, за результатами яких реалізовано Квартиру, відбулися з дотриманням норм чинного законодавства, що підтверджується, зокрема, тим, що Позивачем не наведено жодних обставин та підстав, які б свідчили про протиправність дій Підприємства під час проведення електронних торгів. Скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції після проведення електронних торгів, не є підставою для визнання електронних торгів недійсними, адже не узгоджується із ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки для вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними підлягають встановленню обставини, зокрема, чи мало місце порушення вимог Порядку, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів: чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів. Крім того позивачем пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

В поясненнях третьої особи ОСОБА_6 , окрім посилань на недотримання вимог ЦПК України при зверненні до суду з цим позовом, зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , документ: ММ № 673601, адреса: АДРЕСА_2 , до розгляду по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державного підприємства «Сетам», зацікавлені особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горішний Євгеній Вікторович, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів, визнання незаконним протоколу проведення торгів, визнання протиправним акту про електронний аукціон та скасування свідоцтва про придбання майна на публічних торгах та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 01 грудня 2021 року витребувано у ПН ХМНО ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ) матеріали нотаріальної справи, що містять Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1751 від 10.10.2017 року, а саме однокімнатної квартири за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м. Витребувано у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61004) матеріали інвентарної справи щодо однокімнатної квартири за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м. Витребувано у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6-й під`їзд, ю поверх) матеріали виконавчих проваджень № 53673727, 53674030, 53674073 та 53790034 (від 18.04.2017), які пізніше об`єднано в зведене виконавче провадження № 54367774.

25січня 2022року представником позивача заявлено клопотання про залучення як співвідповідача ОСОБА_5 , яке мотивоване тим, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є саме ця особа, а не ОСОБА_4 , оскільки між цими особами укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 №205 від 24.02.2021.

У зв`язку з цим, позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) нерухоме майно - однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1374606963101, номер запису про право власності 22750362).

Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), державного підприємства «Сетам», зацікавлені особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горішний Євгеній Вікторович, департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради), комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів, визнання незаконним протоколу проведення торгів, визнання протиправним акту про електронний аукціон та скасування свідоцтва про придбання майна на публічних торгах та витребування майна з чужого незаконного володіння, як співвідповідача ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 .

Ухвалою суду від 15 березня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У поясненнях від 12 червня 2024 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що він є добросовісним володільцем майна, оскільки під час придбання спірної квартири він не знав та не міг знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, оскільки покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, відповідач зауважує, що ні у позовній заяві, ні в будь-яких заявах по суті, відсутні аргументи, доводи та докази щодо недобросовісності набуття ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 прав власності на квартиру. Самою позовною заявою ОСОБА_3 підтверджує факт законності набуття ОСОБА_4 прав власності на квартиру, оскільки фактично зазначає, що на момент вчинення дій з виконання рішення суду, яке набуло законної сили, не було будь-яких підстав для не проведення електронних торгів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що у березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги.

Ухвалою Дзержинськогорайонного судум.Харкова від30жовтня 2015року доучасті усправі залучено ОСОБА_3 -правонаступника ОСОБА_8 ,що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року у справі № 638/3779/15-ц позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) в розмірі 423 549,00 грн., 119 017,26 грн. інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року, три проценти річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року в розмірі 26 909,87 грн., на користь держави - 6 890,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у справі № 638/3779/15-ц рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року змінено в частині стягнення трьох процентів річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року та інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 три проценти річних за період з 15 листопада 2013 року до 24 лютого 2015 року в розмірі іб 118,07 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 інфляційні втрати за період з 15 листопада 2013 року до 24 лютого 2015 року в розмірі 91 486,58 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 5 311,53 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

30.03.2017 року відкрито виконавчі провадження № 53673727, 53674030, 53674073 та 53790034 (від 18.04.2017), які пізніше об`єднано в зведене виконавче провадження № 54367774.

При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження було звернуто стягнення на нерухоме майно, що належало на праві власності ОСОБА_3 , а саме однокімнатну квартиру за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв.м.

11 вересня 2017 року відбулися електронні торги з реалізації однокімнатної квартири загальною площею 28,0 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота: 235173 (далі Квартира), за результатами яких складено протокол № 284412 про проведення електронних торгів (далі Протокол), переможцем яких визнано учасника № 3 (ціна продажу: 407 350,60 грн).

29.09.2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Кунєвою М.І. складено Акт державного виконавця про проведені електронні торги.

Акт державного виконавця про проведені електронні торги вручено ОСОБА_4 09.10.2017 року.

10.10.2017 року приватний нотаріус Горішній Євгеній Вікторович, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл., видав Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1751, на підставі чого ПН ХМНО Горішній Є. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37494802 від 10.10.2017 року (13:08:00), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1374606963101, об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: так, опис об`єкта: загальна площа (кв. м.): 28, житлова площа (кв. м.): опис: однокімнатна, адреса: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 34741976, номер запису про право власності/ довірчої власності: 22750362, власники: ОСОБА_4 .

Ухвалою суддіВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 18жовтня 2017року зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 638/3779/15-ц рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги закрито.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 289287774), на підставі договору купівлі-продажу № 205 від 24.02.2021 року виданий ПН ХМНО ОСОБА_7 , власником квартири по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Порядок реалізації арештованого майна визначено відповідними положеннями Порядку.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції станом на час 11 вересня 2017 року) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, провадження № 61-16353сво18).

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), пославшись на свою сталу та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду: від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19 (провадження № 61-10353св22) зазначено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18)).

У справі, що розглядається, позивач заявила позовну вимогу про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

У справі, що розглядається, майно набуто ОСОБА_4 на електронних торгах, які проводилися на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасовано. При цьому, враховуючи підстави для скасування цього рішення, можна дійти висновку про те, що справа взагалі не підлягала розгляду в судовому порядку.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який надалі було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц (провадження № 61-32603св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 (провадження № 61-14765св20), від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 (провадження № 61-14677св21) та інших.

Судом встановлено, що спірне майно вибуло із володіння позивача не з її волі, на рішення суду у справі, яка взагалі не підлягала розгляду в судовому порядку. Право власності на це майно було зареєстровано за ОСОБА_4 , добросовісність чи недобросовісність якого в розумінні положень частини першої статті 388 ЦК України підлягає оцінці судами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначила, що якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також звернула увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови: від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови: від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19)).

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини, контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22)).

У пунктах 5.575.62, 5.64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі, якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Суд враховує обставини даної конкретної справи, обставини вибуття майна із власності позивача квартири, швидкість у часі, здійснення реалізації майна незважаючи на перегляд справи в касаційному порядку та подальшого зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції, неодноразовість правочинів із відчуження спірного нерухомого майна, зокрема:

- 11.09.2017 продаж квартири на електронних торгах за ціною 407350,60 грн;

- 29.09.2017 - акт державного виконавця про проведені електронні торги;

- 10.10.2017 видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно квартиру.

При вирішенні питання про добросовісність останнього власника ОСОБА_5 , суд враховує, що хоча на час придбання ним квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і був відсутній запис про обтяження квартири, проте на час придбання ОСОБА_5 квартири існувала постанова КЦС ВС про скасування судових рішень, на підставі яких відбулись електронні торги, було відкрито провадження у цій справі, була подана, проте не розглянута в силу об`єктивних обставин, заява позивача про забезпечення позову, яка в подальшому, а саме 15.04.2021, була задоволена судом.

Враховуючи фактичні обставини переходу права власності на спірне нерухоме майно, які кожного разу відбувалися незадовго до обмеження таких дій судами (у вересні-жовтні 2017 року електронні торги відбулися незадовго до постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про зупинення виконання рішення, у лютому-квітні 2021 року продаж квартири відбувся за два місяці до раніше поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту). Враховуючи те, що електронні торги відбулися після відкриття касаційного провадження, проте до розгляду заяви про зупинення виконання рішення, а також те, що на час придбання ОСОБА_5 постановою КЦС ВС було скасовано судові рішення, в ході виконання яких ОСОБА_4 набув у власність спірну квартиру, тому ОСОБА_5 міг би проявити розумну обачність при придбанні спірного нерухомого майна, перевірити підстави та обставини набуття у власність попереднім власником квартири, поцікавитись інформацією підстави переходу права власності на майно від попередніх власників тощо.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 183/6467/30.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, відповідає належній оцінці добросовісності ОСОБА_5 , оскільки на переконання суду, таке втручання у мирне володіння майном цієї особи, який набув це майно за відплатним договором, не покладатиме надмірний тягар на відповідача, оскільки він не позбавлений можливості та права звернутися з вимогами про відшкодування коштів за спірне майно.

Крім того, суд зазначає, що положення частини другої статті 388 ЦК України не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки, як вбачається з підстав скасування судових рішень, на виконання яких були проведені електронні торги та реалізовано майно, вони окрім скасування судом касаційної інстанції, взагалі не могли бути ухвалені у справі № 638/3779/15-ц, оскільки вона не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказане свідчить про недійсність всієї процедури реалізації майна на виконання судових рішень, тому немає підстави вважати такий продаж здійсненим на виконання судового рішення.

Щодо решти позовних вимог, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним акту державного виконавця про проведені електронні торги, про скасування свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, про припинення права власності попереднього власника, є неефективним способом судового захисту, оскільки рішення суду про визнання електронних торгів недійсними та витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є достатньою підставою для здійснення відповідних реєстраційних дій на користь позивача, як законного власника майна.

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на таке.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення позивача із даною позовною заявою 13 жовтня 2020 року. Строк позовної давності розпочав відлік з 12 вересня 2017 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та закінчився 30 червня 2023 року.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, 12 березня 2020 року строк позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_3 було продовжено на строк дії карантину, який завершився 30 червня 2023 року.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, зокрема, день початку відліку строку позовної давності 12 вересня 2017 року, дату ОСОБА_3 до суду із даною позовною заявою 13 жовтня 2020 року, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності, який станом на 12 березня 2020 року не закінчився, тому він продовжений на строк дії карантину, а відтак позивачем не пропущений.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 частково, а саме в частині визнання недійсними електронних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Керуючись ст. 7,10,12, 13, 76, 81, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_5 , треті особи - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Горішній Є.В., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, КП «БТІ», ОСОБА_6 , про визнання недійсними електронних торгів, визнання незаконним протоколу проведення торгів, визнання протиправним акту про електронний аукціон та скасування свідоцтва про придбання майна на публічних торгах та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні торги з продажу лоту № 235173 - однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв., житловою площею 16,1 кв.м., проведені 11.09.2017 року, протокол № 284412 проведення електронних торгів по лоту № 235173.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нерухоме майно - однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1374606963101, номер запису про право власності 22750362.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 липня 2024 року.

Суддя О.В. Шишкін