Постанова

від 26.11.2024 по справі 638/14074/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 638/14074/20

провадження № 22-ц/818/3332/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Горішній Євгеній Вікторович, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Горішній Євгеній Вікторович, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними електронних торгів, визнання незаконним протоколу проведення торгів, визнання протиправним акту про електронний аукціон та скасування свідоцтва про придбання майна на публічних торгах та витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Чернишова Кирила Олександровича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року, постановлене під головуванням судді Шишкіна О.В.,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила суд: визнати недійсними електронні торги з продажу лоту № 235173 однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., проведені 11.09.2017 року в т.ч. протокол № 284412 проведення електронних торгів по лоту № 235173; визнати недійсним акт державного виконавця про проведені електронні торги від 29.09.2017 року; скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1751 видане 10.10.2017 року ПН ХМНО ОСОБА_5 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , ШН 3085120490, документ: ММ № 673601, адреса: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) нерухоме майно - однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1374606963101, номер запису про право власності 22750362); припинити право власності ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , документ: ММ № 673601, адреса: АДРЕСА_4 на однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1374606963101, номер запису про право власності 22750362).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги з продажу лоту № 235173 - однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв., житловою площею 16,1 кв.м., проведені 11.09.2017 року, протокол № 284412 проведення електронних торгів по лоту № 235173. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нерухоме майно - однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1374606963101, номер запису про право власності 22750362. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Чернишов Кирило Олександрович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та вирішити питання судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Шершень Ю.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Задовольняючи частковопозовні вимоги,суд першоїінстанції виходивз того,що враховуючи,обставини вибуттямайна ізвласності позивачаквартири,швидкість учасі,здійснення реалізаціїмайна,незважаючи наперегляд справив касаційномупорядку таподальшого зупиненнявиконання постановисуду апеляційноїінстанції,неодноразовість правочинівіз відчуженняспірного нерухомогомайна татой факт,що начас придбання ОСОБА_3 квартири існувалапостанова КЦСВС проскасування судовихрішень,на підставіяких відбулисьелектронні торги,а такожвраховуючи фактичніобставини переходуправа власностіна спірненерухоме майно,які кожногоразу відбувалисянезадовго дообмеження такихдій судамиі тойфакт,що електронніторги відбулисяпісля відкриттякасаційного провадження,проте дорозгляду заявипро зупиненнявиконання рішення,а такожте,що начас придбання ОСОБА_3 постановою КЦСВС булоскасовано судовірішення,в ходівиконання яких ОСОБА_2 набув увласність спірнуквартиру,тому ОСОБА_3 міг бипроявити розумнуобачність припридбанні спірногонерухомого майна,перевірити підставита обставининабуття увласність попереднімвласником квартири,поцікавитись інформацієюпідстави переходуправа власностіна майновід попередніхвласників тощо.Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, відповідає належній оцінці добросовісності ОСОБА_3 , оскільки, таке втручання у мирне володіння майном цієї особи, не покладатиме надмірний тягар на відповідача, оскільки він не позбавлений можливості та права звернутися з вимогами про відшкодування коштів за спірне майно. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що положення частини другої статті 388 ЦК України не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки, як вбачається з підстав скасування судових рішень, на виконання яких були проведені електронні торги та реалізовано майно, вони окрім скасування судом касаційної інстанції, взагалі не могли бути ухвалені у справі № 638/3779/15-ц, оскільки вона не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказане свідчить про недійсність всієї процедури реалізації майна на виконання судових рішень, тому немає підстави вважати такий продаж здійсненим на виконання судового рішення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що у березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2015 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 - правонаступника ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року у справі № 638/3779/15-ц позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) в розмірі 423 549,00 грн, 119 017,26 грн інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року, три проценти річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року в розмірі 26 909,87 грн, на користь держави - 6 890,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у справі № 638/3779/15-ц рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року змінено в частині стягнення трьох процентів річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року та інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 три проценти річних за період з 15 листопада 2013 року до 24 лютого 2015 року в розмірі 16 118,07 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 інфляційні втрати за період з 15 листопада 2013 року до 24 лютого 2015 року в розмірі 91 486,58 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 5 311,53 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

30.03.2017 року відкрито виконавчі провадження № 53673727, 53674030, 53674073 та 53790034 (від 18.04.2017), які пізніше об`єднано в зведене виконавче провадження № 54367774.

При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження було звернуто стягнення на нерухоме майно, що належало на праві власності ОСОБА_1 , а саме однокімнатну квартиру за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв.м.

11 вересня 2017 року відбулися електронні торги з реалізації однокімнатної квартири загальною площею 28,0 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота: 235173 (далі Квартира), за результатами яких складено протокол № 284412 про проведення електронних торгів (далі Протокол), переможцем яких визнано учасника № 3 (ціна продажу: 407 350,60 грн).

29.09.2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Кунєвою М.І. складено Акт державного виконавця про проведені електронні торги.

Акт державного виконавця про проведені електронні торги вручено ОСОБА_2 09.10.2017 року.

10.10.2017 року приватний нотаріус Горішній Євгеній Вікторович, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл., видав Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1751, на підставі чого ПН ХМНО Горішній Є. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37494802 від 10.10.2017 року (13:08:00), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1374606963101, об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: так, опис об`єкта: загальна площа (кв. м.): 28, житлова площа (кв. м.): опис: однокімнатна, адреса: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 34741976, номер запису про право власності/ довірчої власності: 22750362, власники: ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 638/3779/15-ц рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги закрито.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 289287774), на підставі договору купівлі-продажу № 205 від 24.02.2021 року виданий ПН ХМНО ОСОБА_5 , власником квартири по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги задоволено частково. Допущено поворот виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 347779,54 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання судового рішення, грошові кошти в розмірі 3477,80 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року залишено без змін.

Як на підставу позовних вимог позивач посилалась на те, що у березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги. Ухвалою суду від 30 жовтня 2015 року залучено ОСОБА_1 - правонаступника ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року у справі № 638/3779/15-ц позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) в розмірі 423549,00 грн, 119 017,26 грн інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року, три проценти річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року в розмірі 26 909,87 грн, на користь держави - 6 890,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року рішення районного суду змінено в частині стягнення трьох процентів річних за період з 15 листопада 2013 року до 31 грудня 2015 року та інфляційних втрат за період з 15 листопада 2013 року до 28 лютого 2015 року. В подальшому 30.03.2017 року відкрито виконавчі провадження № 53673727, 53674030, 53674073 та 53790034 (від 18.04.2017), які пізніше об`єднано в зведене виконавче провадження № 54367774. При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження було звернуто стягнення на нерухоме майно, що належало на праві власності ОСОБА_1 , а саме однокімнатну квартиру за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 16,1 кв. м. На електронних торгах 11.09.2017 року по реалізації арештованого майна на ДП «СЕТАМ» було реалізовано лот № 235173 (зазначена вище квартира), переможець торгів: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , документ: ММ № 673601, адреса: АДРЕСА_2 . 29.09.2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Кунєвою М.І. складено Акт державного виконавця про проведені електронні торги. 10.10.2017 року приватний нотаріус Горішній Євгеній Вікторович, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл., видав Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1751, та прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37494802 від 10.10.2017 року (13:08:00), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1374606963101, номер запису про право власності/ довірчої власності: 22750362, власники: ОСОБА_2 . Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 638/3779/15-ц рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги закрито з тих підстав, що суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження у справі за позовом ОСОБА_4 , який звернувся до суду з позовом до померлої особи. А, відкривши провадження у справі, суд повинен був його закрити на підставі пункту і статті 205 ЦПК України 2004 року (пункту і частини першої статті 255 чинного ЦПК України). Зазначає, що судовий акт, який в подальшому скасовано, він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення та породжує лише правові наслідки, які випливають із його недійсності. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з часу його ухвалення. За таких умов, внаслідок скасування незаконного судового рішення, на підставі виконання якого позивача було позбавлено спірного майна, право власності підлягає відновленню з моменту вчинення запису про нового власника, який внесено на підставі виконання незаконного рішення суду. За таких обставин, ураховуючи сутність торгів з продажу арештованого майна та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав позивача у зв`язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування процедури скасування результатів дій направлених на виконання такого незаконного рішення суду. А з огляду на те, що особа, яка була власником спірної квартири, позбавлена права власності на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, то вона має право витребувати це майно у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України. Вказує, що особливості встановлені частиною другою статті 388 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки судове рішення, яке згодом було скасоване, свідчить про недійсність всієї процедури реалізації майна на виконання судового рішення тому, що відсутнє саме рішення, тобто немає підстави вважати таку продажу здійсненою на виконання судового рішення. Отже спірна квартира вибула з її володіння поза її волею, оскільки вибула із власності позивача на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано постановою Верховного Суду, що свідчить про наявність правових підстав для витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири на користь позивача.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Щодо оскарження електронних торгів, судова колегія зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першоютретьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24)).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), та вказав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про стягнення суми боргу за договором відступлення права вимоги (цесії), не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про стягнення суми боргу за договором відступлення права вимоги (цесії).

Судами встановлено, що оспорювані електронні торги з реалізації належної позивачу квартири, які відбулися на підставі рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року, проведені 11 вересня 2017 року.

Станом на час проведення електронних торгів рішення суду було чинним, дія рішення не було зупинено.

Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20листопада 2019року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги закрито на підставі пункту і статті 205 ЦПК України 2004 року (пункту і частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

Тобто судове рішення, на підставі якого проводились електронні торги з реалізації квартири, було скасовано, вже після проведення електронних торгів.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що виконавцем принцип «розумної обачності» не порушений.

Ураховуючи фактичні обставини, які склалися у цій справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання недійсними електронних торгів, які відбулися 11 вересня 2017 року, оскільки постановою Верховного Суду рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року скасовано 20 листопада 2019 року, а електронні торги з реалізації належного ОСОБА_1 нерухомого майна проведені 11 вересня 2017 року, тобто на час проведення електронних торгів рішення суду було чинне.

Підстав для задоволення позову у частині визнання недійсними електронних торгів та похідних вимог про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування акта приватного виконавця не вбачається.

Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, судова колегія зазначає наступне.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що майно набуто ОСОБА_2 на електронних торгах, вказані електронні торги проводились на примусове виконання судового рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року, про стягнення боргу з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який надалі було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц (провадження № 61-32603св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 (провадження № 61-14765св20), від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 (провадження № 61-14677св21).

Відповідно до ч.1 ст 4 та ст.13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи після ухвалення постанови Верховного Суду від 20 листопада 2019 року про скасування рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року та закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про поворот виконання рішення у зазначеній цивільній справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги задоволено частково. Допущено поворот виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 347779,54 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання судового рішення, грошові кошти в розмірі 3477,80 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року залишено без змін.

Зі змісту зазначених судових рішень убачається, що сума, стягнута в порядку повороту виконання рішення, є сума, отримана стягувачем ОСОБА_4 з продажу спірної квартири на електронних торгах і складає її вартість.

Таким чином позивачка на власний розсуд обрала спосіб захисту свого порушеного права, отримавши вартість спірної квартири. Підстав для витребування квартири за умови одержання її вартості не вбачається.

Разом з тим витребування спірної квартири після ухвалення рішення про поворот виконання рішення, яким на користь позивачки стягнуто вартість спірної квартири, призведе до безпідставного збагачення позивачки.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що "водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що вищевказана квартира не підлягає витребуванню, оскільки позивачка вже обрала спосіб захисту свого права шляхом повороту виконання рішення суду та стягнення вартості спірної квартири.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.376ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З позивача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання апеляційної скарги по справі у розмірі 9894,00 грн.

Керуючись ст. ст.255,367,368,369,376,377,381,382,383,384 ЦПК Українисуд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Чернишова Кирила Олександровича задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги по справі у розмірі 9894,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 06.12.2024 року.