Ухвала

від 15.07.2024 по справі 636/2955/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/2955/21 Провадження 1-кп/636/383/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв Харківської області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 24 лютого 2017 року за вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі; звільненого 11 серпня 2020 року на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2020 року умовно-достроково, невідбутий строк 7 місяців 26 днів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,-

встановив:

В провадженні суду перебувають обвинувальні акти по об`єднаному кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який строк дії якого закінчується 20 липня 2024 року.

Прокурором заявлено клопотання про обрання (продовження) запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки є достатньо підстав та ризиків вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, продовжити злочинну діяльність, впливти на свідків у цьому кримінальному провадженні. Прокурор зазначає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що забезпечить явку обвинуваченого до суду, і буде запобігати вчиненню іншого кримінального правопорушення і наголошує, що інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Суд заслухав думку прокурора ОСОБА_3 , яка підтримала своє клопотання, потерпілого ОСОБА_6 , який підтримав клопотання прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_4 , який не заперечував проти обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і думку захисника ОСОБА_5 , який не заперечував проти обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він постійно почуває себе погано, скаржиться на болі в животі, просив надати йому медичну допомогу.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 також звернув увагу на стан здоров`я обвинуваченого, просив надати обвинуваченому медичну допомогу.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

На підставі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 177 КПК України наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких підозрюється ОСОБА_4 , а також дані про особу обвинуваченого та міцність його соціальних зв`язків, а саме, те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних насильницьких злочинів, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, не працює, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані ст.ст. 177, 194 КПК України є дійсними, тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і які не відпали на теперішній час, суд вважає, що інший запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та його належну поведінку.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЄСПЛ, обґрунтована підозра це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Суд налогошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи із застосуванням насильства.

При розгляді клопотання обвинуваченого про надання йому медичної допомоги, суд враховує, що наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року затверджено «Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладом охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», що під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини слідчого ізолятору використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

Згідно п.п.1.2, п.п. 1.3 п.1 розділу Х Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги, вона включає в себе також і надання невідкладної медичної допомоги, надання амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги, організація і проведення медичних оглядів, диспансеризації.

Відповідно до положень Європейських пенітенціарних правил-1 (Рекомендація № К (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць), при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві. Адміністрація пенітенціарних установ мусить забезпечувати охорону здоров`я всіх ув`язнених цих установ. Компетентна інстанція повинна браги до уваги будь-які письмові скарги-від родичів ув`язненого, якщо в них є підстави припускати, що права ув`язненого були порушені. Пенітенціарні установи регулярно інспектуються урядовими органами з метою оцінки того, чи відповідає управління ними вимогам національного законодавства та міжнародного права, а також положень даних Правил.

Відповідно до практики ЄСПЛ, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави (пп. 72-74 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України»).

Таким чином, з метою недопущення порушення прав особи на отримання належної медичної допомоги, приймаючи до уваги висновки ЄСПЛ по справам «Кондратьєв проти України» від 15 грудня 2011 року, «Вітковський проти України» від 20 січня 2014 року, загальну практику ЄСПЛ, та враховуючи загрозу для здоров`я особи, якому необхідно провести діагностику та лікування, суд вважає, що дане клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176-179, 182-184, 193-194, 196-198, 350, 369-372 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про обрання (продовження) строку запобіжного заходу обвинуваченому задовольнити.

Обрати (продовжити) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів до 12 вересня 2024 року включно.

Зобов`язати службових осіб медичної частини ДУ «Харківський слідчий ізолятор» організувати проведення медичного обстеження ув`язненого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із залученням лікарів-спеціалістів (за необхідності), з орієнтовного переліку закладів охорони здоров`я відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104, а також проведенням необхідних медичних досліджень з урахуванням скарг ув`язненого ОСОБА_4 на стан здоров`я, та забезпечити належне медичне лікування наявних у нього захворювань, з урахуванням встановленого діагнозу.

Про результати медичного огляду ОСОБА_4 повідомити до суду.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той саме строк з моменту вручення копії ухвали суду.

Суддя