Постанова

від 09.07.2024 по справі 918/341/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року Справа № 918/341/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

скаржника - Мальник О.П.

прокурора - Немкович І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24 (ухвалене суддею О. Андрійчук)

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області

до відповідача-1: Комунальної установи "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 125 535,06 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24 позов керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області до Комунальної установи "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 125 535,06 грн задоволено частково.

Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 04.10.2022 до договору №10062- ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2022, укладеного між Комунальною установою "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Млинівської селищної ради Рівненської області 110 728,56 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури 2 671,00 грн судового збору.

Стягнуто з Комунальної установи "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області на користь Рівненської обласної прокуратури 2 671,00 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що між відповідачами у жовтні 2022 року укладено дві додаткові угоди (№1 від 03.10.2022, №2 від 04.10.2022), якими збільшено ціну електроенергії на 18,94 %, а саме: з 3,5625 грн/кВт*год без ПДВ до 4,23733 грн/кВт*год без ПДВ, що суперечить ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому підлягає визнанню недійсною. Також суд дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 110 728,56 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому підлягають до стягнення на користь позивача, що відповідає приписам ст. 216,1212 ЦК України.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24 в частині визнання недійсною додаткової угоди №2 від 04.10.2022 до договору №10062- ВЦ та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Млинівської селищної ради Рівненської області 110 728,56 грн скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- звертаючись із позовом у даній справі, Прокурор фактично перебрав на себе повноваження Держаудислужби, самостійно здійснив моніторинг відкритих торгів UA 2022-01-17-004510-а в електронній системі публічних закупівель Prozorro, за результатами яких був укладений Договір №10062-ВЦ від 15.02.2022 між Комунальною установою "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" у подальшому додаткові угоди;

- прокуратура згідно закону має повноваження звертатися до суду в інтересах Держави виключно на наявності матеріалів проведеної перевірки та встановленого порушення Держаудитслужбою, яка протягом розумного строку не звернеться до суду, щодо виявленого порушення;

- відсутні докази на підтвердження того, що Млинівська селищна рада є головним розпорядником бюджетних коштів Комунальною установою "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради;

- під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупілю.

- додаткова угода про збільшення ціни за одиницю товару укладанні між сторонами у відповідності до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі.

07.06.2024 матеріали справи №918/341/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази доплати 4 564,15 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та докази надіслання копії апеляційної скарги Комунальній установі "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області.

19.06.2024 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору та надіслання копії апеляційної скарги відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "09" липня 2024 р. об 11:30 год.

На адресу суду від керівника Дубенської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/23 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

В судовому засіданні прокурор заперечив доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи не з`явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

15.02.2022 між відповідачем-1 (споживач) та відповідачем-2 (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 10062-ВЦ, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що зазначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу ціна на електричну енергію становить 3,5625 грн/кВт*год без ПДВ.

За п. 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1., 3.3. договору початком постачання електроенергії споживачу є дата, зазначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 1 до цього договору. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Загальна сума договору становить: 2 562 435,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 427 072,50 грн, а загальний обсяг постачання електроенергії - 599 400 кВт/год.

Споживач розраховується з постачальником за електроенергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електроенергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до cпоживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані і рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки cпоживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередню оператору системи розподілу. Споживач здійснює оплату авансового платежу за поточний розрахунковий період та оплату планового платежу впродовж діючого розрахункового періоду в такому порядку: 30% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий оператору системи) до 10-го числа поточного місяця; 40% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий оператору системи) до 20-го числа поточного місяця; 30% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий Оператору системи) до 28-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання споживач сплачує до 10-го числа місяця, що слідує за розрахунковим. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем. Комерційна пропозиція, яка є додатком 1 до цього договору, має містити наступну інформацію: 1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); 2) спосіб оплати (згідно з п. 5.7. договору); 3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати, 4) спосіб оплати послуг з розподілу - здійснюється споживачем напряму оператору системи розподілу/передачі; 5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф; 6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; 7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, непередбачених умовами договору; 8) термін дії договору - до 31.12.2021; 9) можливість надання пільг, субсидій. Після підписання комерційних пропозицій сторонами внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством. Коригування заявлених величин споживання електричної енергії. У разі необхідності споживач може не пізніше ніж за три календарних дні до останнього дня розрахункового періоду здійснити коригування обсягів постачання електричної енергії, збільшити/зменшити заявлений обсяг постачання електричної енергії, без застосування будь-яких санкцій (п. 5.1 - 5.8., 5.12.- 5.14. договору).

Згідно з п. 13.7. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін.

Пунктом 13.8. договору визначено, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор Ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua. - згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" або інші документи органу, установи та організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись зміни. Продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документального підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю. Погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку, зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування. Зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (в тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП). Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Відповідно до п. 13.9. договору сторона, яка ініціює внесення змін до договору на підставі наведених випадків, повинна надати письмового листа іншій стороні із зазначенням конкретної підстави внесення змін до істотних умов договору, визначених п. 13.8 цього договору.

Цей договір укладається на строк до 31.12.2022 та набирає чинності з дати підписання договору та всіх його додатків до нього (п. 13.1. договору).

Відповідно до заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 10062-ВЦ від 15.02.2022), підписаною споживачем - Комунальною установою "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області, початок постачання - з січня 2022 року.

У додатку 1 до заяви - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 10062-ВЦ від 15.02.2022, передбачено види об`єктів, адреси об`єктів та ЕІС-коди точки (точок) комерційного обліку.

Між сторонами підписано "Комерційну пропозицію № "По факту - Тендер" (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 10062-ВЦ від 15.02.2022) (Комерційна пропозиція), відповідно до п. 1 якої ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 3,5625грн/кВт*год без ПДВ та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача (грн/ кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн/кВт*год; Цп - ціна за послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн/кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год. Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема, акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР, тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими, що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках даної комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.

Спосіб оплати визначено у розділі 3 Комерційної пропозиції. Так, споживач здійснює оплату за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді відповідно до даних комерційного обліку і наданих рахунків /Актів приймання - передачі за спожиту електричну енергію. Оплата здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, вказаний у рахунку на оплату та Акті приймання - передачі електричної енергії. У разі не зазначення споживачем у платіжному документі періоду, за який проводиться оплата, постачальник має право зарахувати сплачені кошти в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення.

Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції по закінченню розрахункового періоду постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок - фактуру та/або акт приймання - передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом ___ робочих днів від дня отримання рахунку та/або Акту приймання - передачі грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або Акт приймання - передачі за спожиту електричну енергію з урахуванням п. 1. комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку та/або Акту приймання - передачі.

Договір набирає чинності з моменту погодження споживачем заяви - приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електроенергії (додаток № 3 до договору) і укладається на строк до 31.12.2022, а в частині виконання фінансових зобов`язань - до повного його виконання. Цей договір, відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у цьому договорі (абз. 1, 2 п. 9 "Комерційної пропозиції").

Відповідно до п. 1 Додатку 2 до договору "Комерційна пропозиція" ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиниця товару) становить 3,5625 грн/кВт*год без ПДВ.

Згідно з Додатком № 3 до договору кількість електроенергії, що постачалась згідно з договором, становила 599 400,00 грн/кВт*год.

16.09.2022 відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з листом № 2500/4, в якому вказано, що із змісту даних офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" відбулося значне зростання ціни на "ринку на добу на перед" та внутрішньо добовому ринку (РДН/ВДР) у серпні місяці 2022 року, відтак є усі правові підстави для внесення змін до договору в частині збільшення ціни, але не більше, ніж на 10 %, при цьому така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. До листа додано для підписання примірник додаткової угоди та роздруківка аналізу роботи ринку РДН/ВДР з вебсайту ДП "Оператор ринку".

16.09.2022 відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з листом № 2499/4, де зазначено, що із змісту даних офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" відбулося значне зростання ціни на "ринку на добу на перед" та внутрішньо добовому ринку (РДН/ВДР) у вересні місяці 2022 року, відтак є усі правові підстави для внесення змін до договору в частині збільшення ціни, але не більше, ніж на 10 %, при цьому така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. До листа додано для підписання примірник додаткової угоди та роздруківка аналізу роботи ринку РДН/ВДР з вебсайту ДП "Оператор ринку".

03.10.2022 між відповідачами укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 3,88386 грн/кВт*год. без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 01.09.2022.

11.09.2022 між відповідачами укладено додаткову угоду № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 4,23733 грн/кВт*год. без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 11.09.2022.

24.01.2023 відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з листом № 265/3, в якому вказано, що відповідно до умов договору та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт, послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його проголошення або скасування", істотні умови договору, в т. ч. ціна за одиницю товару можуть змінюватися шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Відбулася зміна ціни на електроенергію внаслідок зміни тарифу на послуги з передачі електроенергії та тарифу з розподілу електроенергії ПАТ "Укренерго".

31.01.2023 між відповідачами укладено додаткову угоду № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 4,27197 грн/кВт*год без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 01.01.2023.

Внаслідок укладених додаткових угод відбулося збільшення ціни за одиницю товару на 19,91% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору.

На виконання договору відповідач передав, а позивач прийняв 600,001 кВт*год електроенергії на загальну суму 2 832 133,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електроенергії за січень 2022 року № 480031302/1/1 - 85 604 кВт на суму 392 704,44 грн, за лютий 2022 року № 480031302/2/1- 56 191кВт на суму 240 216,58 грн, за березень 2022 року №480031302/3/1- 49 513 кВт на суму 211 668,14 грн, за квітень 2022 року № 480031302/4/1- 21 185 кВт на суму 90 565,94 грн, за травень 2022 року № 480031302/5/1- 19 797 кВт на суму 84 247,48 грн, за червень 2022 року № 480031302/6/1-22 579 кВт на суму 96 525,25 грн, за липень 2022 року № 480031302/7/1- 23 450 кВт на суму 100 248,84 грн, за серпень 2022 року № 480031302/8/1-22 871 кВт на суму 97 773,59 грн, за вересень 2022 року № 480031302/9- 37 966 кВт на суму 187 684,09 грн, за жовтень 2022 року № 480031302/10/1- 50 342 кВт на суму 255 978,77 грн, за листопад 2022 року № 480031302/11/1- 53 817 кВт на суму 273 648,46 грн, за грудень 2022 року № 480031302/12/1- 56 717 кВт на суму 288 394,37 грн, за січень 2023 року №480031302/1/1- 99 969- на суму 512 477,48 грн.

Відповідач-1, у свою чергу, вартість переданої електроенергії оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 522 від 16.02.2022 на суму 150 275,88 грн, № 528 від 18.02.2022 на суму 3 945,22 грн, № 525 від 16.02.2022 на суму 2188,20 грн, № 524 від 18.02.2022 на суму 4532,40 грн, № 531 від 21.02.2022 на суму 50,46 грн, № 527 від 18.022022 на суму 770,69 грн, № 532 від 18.02.2022 на суму 1 114,75 грн, № 523 від 18.02.2022 на суму 1486,33 грн, № 530 від 18.02.2022 на суму 9211,61 грн, № 526 від 18.02.2022 на суму 12 565,04 грн, №529 від 18.02.2022 на суму 4 798,48 грн, № 521 від 18.02.2022 на суму 201 765,49 грн, № 914 від 11.03.2022 на суму 42,75 грн, № 916 від 11.03.2022 на суму 508,73 грн, № 906 від 11.03.2022 на суму 564,30 грн, № 910 від 11.03.2022 на суму 1 662,97 грн, № 900 від 11.03.2022 на суму 1 919,47 грн.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-17-004510-а, що сформований 17.02.2023 на вебпорталі Prozorro, правовідносини за вказаним договором припинені.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із недійсністю додаткових угод, укладених до договору, вчиненого за результатами застосування процедури закупівлі, а також стягнення зайво сплачених грошових коштів за такими додатковими угодами, регулювання яких здійснюється Законом України Про публічні закупівлі, ГК України, ЦК України тощо.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 125 535,06 грн, які сплачені позивачем за електричну енергії за завищеними цінами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях частини 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва, прокурор зазначає, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти надмірно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави, чим останнім завдається значна матеріальна шкода. Отже, звернення прокурора до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Дубенською окружною прокуратурою листом від 14.02.2024 № 51-556вих-24 повідомлено Млинівську селищну раду про встановлені порушення вимог чинного законодавства при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії.

Однак, за змістом відповіді Млинівської селищної ради № 682 від 22.02.2024, остання не вбачає порушень ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення додаткових угод до договору постачання електричної енергії.

При цьому, як установлено судом, згідно зі звітом про виконання договору, джерелом його фінансування є місцевий бюджет. Відповідно до Положення, затвердженого рішенням Млинівської селищної ради від 09.12.2020 №35, засновником Комунальної установи "Централізована бухгалтерія" Млинівської селищної ради Рівненської області є Млинівська селищна рада Рівненської області. Засновник здійснює фінансування Комунальної установи "Централізована бухгалтерія", її матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріали, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування. Відповідно до п. З Розділу І Положення комунальна установа "Централізована бухгалтерія" має статус комунальної установи, є об`єктом спільної комунальної власності Млинівської селищної територіальної громади, утримується за рахунок коштів селищного бюджету та інших не заборонених законодавством надходжень, є бюджетною неприбутковою установою. Комунальна установа "Централізована бухгалтерія" є підпорядкованою, підзвітною та підконтрольною Млинівській селищній раді Рівненської області та підвідомчою виконавчому комітету Млинівської селищної ради Рівненської області. Згідно з Розділом VI Положення контроль за діяльністю комунальної установи Контроль за діяльністю та фінансово-господарською діяльністю Комунальної установи «Централізована бухгалтерія» здійснює Засновник.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Ураховуючи обставини обізнаності позивача про наявні порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Колегію суддів враховується позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, де ВП ВС дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33).

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2 пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких Суд відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Також колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18:

"Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, в редакції від 15.11.2017, що діяла на час звернення з позовом, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п.1).

Згідно з підпункту 3 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.9 п.4 Положення).

Оскільки в даному випадку Держаудитслужба набуває статусу позивача в наслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки сторонами не доведено а судами не встановлено, що вказаний орган здійснюючи фінансовий контроль виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача".

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом.

Щодо визнання недійсними додаткових угод колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними законодавчими приписами визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №908/722/20, від 29.08.2023 у справі №909/635/22, від 27.06.2023 у справі №916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі №909/635/22, від 29.08.2022 у справі №909/635/22.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 916/97/21, від 18.05.2023 у справі №906/743/21, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі №914/4455/15.

Судом встановлено, що за результатами публічних закупівель, 15.02.2022 між відповідачем-1 (споживач) та відповідачем-2 (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 10062-ВЦ, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 2.1 договору).

В подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, зокрема і Додаткова угода №2 від 04.10.2022, в частині визнання недійсної якої оскаржує рішення суду першої інстанції скаржник.

Колегія суддів звертає увагу, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Частинами 1, 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №916/944/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Згідно з частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак ця норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Системний аналіз приписів Цивільного кодексу України,Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Водночас зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку, передбаченому статтею 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали б його на інших умовах.

Разом з тим у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета, визначена Законом України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Такий висновок викладений у постанові Великої Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Як встановлено судом, між між відповідачами у жовтні 2022 року укладено дві додаткові угоди (№ 1 від 03.10.2022, № 2 від 04.10.2022), якими збільшено ціну електроенергії на 18,94 %, а саме: з 3,5625 грн/кВт*год без ПДВ до 4,23733 грн/кВт*год без ПДВ.

При цьому постачання електроенергії здійснювалося щоденно, тобто електроенергія не тільки переходила у власність позивача, а й споживалася ним, однак додаткові угоди укладалися з урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦК України. Заразом ціна товару, будучи істотною умовою договору, не може змінюватися після передачі продавцем товару у власність покупця, протилежне суперечить вимогам ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Як установлено судом, підписанням додаткової угоди №2 від 04.10.2022 вартість електричної енергії зросла на 18,94%, водночас, як зазначалося, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Відтак, оскільки додаткова угода №2 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню судом недійсною, адже її укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що Додаткова угода №2 від 04.10.2022 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, регулюються саме Додатковою угодою № 1 від 03.10.2022, згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії за період з 01.09.2022 по 01.01.1023 становила 4,66 грн з ПДВ.

При цьому, судом враховано, що вартість поставки 926 603,72 грн (198 842 кВт х 4,66 грн) за січень 2023 року 4,81 грн з ПДВ (2,49251 грн без ПДВ (закупівельна ціна без ПДВ, визначена додатковою угодою № 1) + 0,38028 грн/КВт*год. (тариф на послуги з передачі без ПДВ) + 1,13166 грн/КВт*год. (тариф на послуги з розподілу без ПДВ, вього - 4,00 грн без ПДВ), вартість поставки 480 850,89 грн (99 969 кВт х 4,81 грн), всього 1 407 454,61 грн.

Враховуючи, що відповідач-1 за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу-2 1 518 183,17 грн, відтак грошові кошти в сумі 110 728,56 грн (1 518 183,17 грн - 1 407 454,61 грн) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палатою Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2024 у справі №918/341/24 - без змін.

2. Справу №918/341/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" липня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.