Постанова

від 09.07.2024 по справі 918/211/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року Справа № 918/211/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

скаржника - Мельник О.П.

прокурора - Немкович І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 (ухвалене суддею Войтюком В.Р., повний текст складений 07.05.2024)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідача - 1 Комунального некомерційного підприємства "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 52 591 грн 09 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 позов задоволений.

Визнано недійсною Додаткову угоду №2 від 16 березня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №4 від 13 серпня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №5 від 19 серпня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №6 від 25 серпня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №7 від 23 вересня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №8 від 24 вересня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №9 від 29 вересня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради на користь Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 52 591 грн 09 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури 12 112 грн 00 коп. судового збору.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області на користь Рівненської обласної прокуратури 12 112 грн 00 коп. судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. Зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд дійшов висновку, що додаткова угода №2 укладена з порушенням та підлягає визнанню недійсною та у свою чергу решта додаткових угод №4, 5, 6, 7, 8, 9 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №1158-ВЦ від 15 лютого 2021 року підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України. Також місцевий господарський суд повважав, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем - 2 отримано грошові кошти на загальну суму 52 591 грн 09 коп., які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 та прийняти нове, яким у позовних вимогах відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на Здолбунівську окружну прокуратуру.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- звертаючись із позовом у даній справі, Прокурор фактично перебрав на себе повноваження Держаудислужби, самостійно здійснив моніторинг відкритих торгів UA 2021-01-15-003407-а в електронній системі публічних закупівель Prozorro, за результатами яких був укладений Договір №1158-ВЦ від 15.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та у подальшому додаткові угоди;

- прокуратура згідно закону має повноваження звертатися до суду в інтересах Держави виключно на наявності матеріалів проведеної перевірки та встановленого порушення Держаудитслужбою, яка протягом розумного строку не звернеться до суду, щодо виявленого порушення;

- відсутні докази на підтвердження того, що Березнівська міська рада є головним розпорядником бюджетних коштів Комунального некомерційного підприємства "Березнекомунсервіс" Рівненського району Рівненської області;

- під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупілю.

- додаткова угода про збільшення ціни за одиницю товару, укладені між сторонами у відповідності до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі.

07.06.2024 матеріали справи №918/211/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази доплати 14 534,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

19.06.2024 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору та надіслання копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "09" липня 2024 р. об 12:00 год. Запропоновано учасникам справи у строк до 05.07.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

На адресу суду від керівника Здолбунівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

В судовому засіданні прокурор заперечив доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи не з`явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

За наслідками опрацювання інформації веб порталу "Prozorro" встановлено, що 15 лютого 2021 року за результатами переговорної процедури UA-2021-01-15-003407-а між Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір №1158-ВЦ про постачання електричної енергії на загальну суму 582 758 грн 40 коп., в тому числі ПДВ 97 126 грн 40 коп.

Відповідно до договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за електричну енергію (1 кВт*год) (одиницю товару) становить 2,80 грн/кВт*год без ПДВ, а всього з ПДВ - 3,36 грн/кВт*год.

Згідно з п. 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем зави-приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3) (в частині постачання електичної енергії з 01 січня 2021 року) та укладається на строк до 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (надання акту про спожиту електроенергію, виставлення рахунків, проведення рахунків) Договір діє до повного їх виконання.

Відповідно до п. 13.2 Договору, Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; 2) зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків (9,99%) у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, а у торговій зоні "Об`єднані енергетичні системи України" ("ОЕС Україна"), Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги кулівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР) та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС Україна" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор Ринку" за адресою в мережі Інтернет https:// www.oree.com.ua) - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергій".

У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку. Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідногоо розрахункового періоду календарного місяцяя) залишається незмінною до його завершення. Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, якізастосовуютьсяя у Договорі, а саме тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціниелектричноїї енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідним рішенням НКРЕКП).

Як встановлено, у подальшому сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме: додатковою угодою № 2 від 16 березня 2021 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку, збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,95783 грн/кВт*год без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року; додатковою угодою № 4 від 13 серпня 2021 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку, збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,13143 грн/кВт*год без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року; додатковою угодою № 5 від 19 серпня 2021 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку, збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,32236 грн/кВт*год без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року; додатковою угодою № 6 від 25 серпня 2021 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку, збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,53237 грн./кВт*год без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року; додатковою угодою № 7 від 23 вересня 2021 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку, збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,74024 грн./кВт*годбез ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року; додатковою угодою № 8 від 24 вересня 2021 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку, збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,91437 грн./кВт*год без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року; додатковою угодою № 9 від 29 вересня 2021 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку, збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,15532 грн./кВт*год без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року.

Прокурор зазначає, що за період дії Договору про постачання електричної енергії з ініціативи постачальника між сторонами укладено 7 додаткових угод, якими збільшено ціну за електричну енергію з 2,80 грн без ПДВ до 4,15532 грн без ПДВ, тобто на 48,40 %.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №2-9 до Договору та збільшуючи ціну товару на 48,40% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача 2 на користь Березнівської міської ради.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 52 591,09 грн, які сплачені позивачем за електричну енергії за завищеними цінами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях частини 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва, прокурор зазначає, що замовник відноситься до категорії юридичних осіб, які забезпечують потреби держави або територіальної громади. Джерелом фінансування даної закупівлі є кошти державного бюджету.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Листом від 22.01.2024 Березнівська міська рада повідомила Здолбунівську окружну прокуратуру, що не заперечує щодо звернення окружною прокуратурою до суду з позов в інтересах держави в особі Березнівської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

При цьому, як установлено судом, згідно п. 1.2 Статуту підприємства "Березнекомунсервіс" Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області від 24.10.2023№1117, засновником підприємства є Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області. Органом управління є виконавчий комітет Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області.

Згідно п. 4.2 розділу 4 статуту, майно Підприємства є власністю засновника і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Розділом 5 Статуту визначено, що підприємств підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Засновнику.

Крім того, згідно п. 4.3. розділу 4 Статуту, джерелами формування майна підприємства в тому числі є майно, передане Засновником, бюджетні кошти.

Колегію суддів враховується позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, де ВП ВС дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33).

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2 пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких Суд відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Також колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18:

"Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, в редакції від 15.11.2017, що діяла на час звернення з позовом, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п.1).

Згідно з підпункту 3 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.9 п.4 Положення).

Оскільки в даному випадку Держаудитслужба набуває статусу позивача в наслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки сторонами не доведено а судами не встановлено, що вказаний орган здійснюючи фінансовий контроль виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача".

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом.

Щодо визнання недійсними додаткових угод колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними законодавчими приписами визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №908/722/20, від 29.08.2023 у справі №909/635/22, від 27.06.2023 у справі №916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі №909/635/22, від 29.08.2022 у справі №909/635/22.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 916/97/21, від 18.05.2023 у справі №906/743/21, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі №914/4455/15.

Судом встановлено, що 15.02.2021 за результатами переговорної процедури UA-2021-01-15-003407-а між Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір № 1158-ВЦ про постачання електричної енергії на загальну суму 582 758 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 97 126 грн. 40 коп.

В подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару.

Колегія суддів звертає увагу, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Частинами 1, 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №916/944/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Згідно з частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак ця норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Системний аналіз приписів Цивільного кодексу України,Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Водночас зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку, передбаченому статтею 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали б його на інших умовах.

Разом з тим у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета, визначена Законом України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Такий висновок викладений у постанові Великої Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Як встановлено судом, між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 16 березня 2021 року до Договору, якою збільшено ціну за одиницю товару та розповсюджено її дію з 01 лютого 2021 року. Відповідно до інформації з веб порталу ДП "Оператор ринку" встановлено, що ціна на електроенергію з моменту укладення Договору (15.02.2021) до укладення додаткової угоди № 2 (16.03.2021) фактично зменшилась.

Cтаном на 15 лютого 2021 року ціна електроенергії на ринку РДН становила 1 767, 02 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 16 березня 2021 року 1 166,04 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто фактично зменшилась на 34 %.

Аналогічна ситуація і на ринку ВДР, станом на 15 лютого 2021 року ціна електроенергії 1 934,20 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 16 березня 2021 року - 1 200, 81 грн/МВт.год (без ПДВ), відтак ціна зменшилась на 31, 91 %.

Середньозважена місячна ціна електроенергії у березні 2021 року була нижчою ніж у лютому 2021 року. На ринку РДН середньозважена ціна у лютому становила 1 611 грн. 59 коп. /МВт.год (без ПДВ), а у березні - 1 316 грн. 42 коп./МВт.год (без ПДВ), що нижче на 18,31 %. На ринку ВДР у лютнева ціна на електроенергію становила 1 756,16 грн/МВт.год (без ПДВ), у березні 1 359 грн. 04 коп./МВт.год (без ПДВ), тобто нижче на 22,61 %.

З вказаного слідує, що на момент укладення додаткової угоди № 2 мало місце коливання цін на електричну енергію в бік зниження.

Укладення додаткової угоди № 4 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 11,83 % відносно ціни, що визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 5- на 18,6 %; додаткової угоди № 6 - на 26,15 %; додаткової угоди № 7 - на 33,58 %; додаткової угоди № 8 - на 39,79 %; додаткової угоди № 9 - на 48,41 %.

При цьому судом встановлено, що надані TOB "РОЕК" дані з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" не містять інформації про коливання цін на електроенергію станом на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, а також на момент підписання спірних додаткових угод. Окрім цього, вони не відображають ситуацію щодо зміни цін на електроенергію на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору № 1158-ВЦ від 15.02.2021 до моменту підписання відповідної додаткової угоди № 2.

Враховуючи вказане, на переконання суду, відповідач - 2 не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідність підписання додаткових угод, а останні суперечать ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відтак, оскільки додаткові угоди № 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9 укладені з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню судом недійсними, адже її укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 52 591 грн. 09 коп. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у первинному Договорі, КП "Березнекомунсервіс" Березнівської міської ради повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 158 082 кВт*год кошти у розмірі 531 155 грн 52 коп. (158 082 * 2,80 + 20% ПДВ).

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 52 591 грн 09 коп. (583 746 грн 61 коп. - 531 155 грн 52 коп.), а такі кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст.216,1212 ЦК України.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палатою Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/211/24 - без змін.

2. Справу №918/211/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" липня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.