Постанова

від 09.07.2024 по справі 922/5335/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/5335/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» (вх. №1189Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 (рішення ухвалене суддею Ємельяновою О.О. в приміщенні Господарського суду Харківської області 10.04.2024 о 12:51, повний текст складено 18.04.2024) у справі №922/5335/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Призма Електрик», 61071, м. Харків, вул. Кибальчича, буд. 18

до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет», 61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339

про стягнення 1282694,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі №922/5335/23 (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Призма Електрик» заборгованість у розмірі 1282694,96 грн та судовий збір у розмірі 15392,34 грн.

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі №922/5335/23 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Призма Електрик» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПрАТ «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» зазначає, що судом встановлено та не заперечується відповідачем, що останнім було прийнято у позивача обладнання та роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання виконаних будівельних робіт, вартість яких була оплачена в обсягах, вказаних у позовній заяві та додатках до неї та їх розмір вірно встановлений судом.

Однак, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що позивачем були виконані поставки й монтаж обладнання, проведені пусконалагоджувальні роботи, із значним порушенням істотних умов договору в частині строків та термінів, визначених додатком 2 до договору (Календарний графік), що стало підставою для застосування оперативно-господарської санкції. В даному випадку відповідач в односторонньому порядку застосував оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу за фактично виконані роботи вартістю 1282694,96 грн. Посилання суду на додаткову угоду № 3 від 12.03.2020 до договору, як на підставу для відмови в застосуванні оперативно-господарської санкції є безпідставним з огляду на те, що після її підписання між сторонами було підписано акт № 01-02 від 16.03.2020 року на суму 2832694,93 грн, який не підпадав під її дію.

Крім того, за твердженням відповідала станом на сьогодні не настали встановлені у договорі обставини для оплати відповідачем 10% вартості робіт у сумі 1000235,18 грн, оскільки акт проведення комплексного випробування встановленого обладнання не складався та не підписувався, а отже, згідно умов п. 3.2.2. договору у відповідача відсутній обов`язок з оплати виконаних позивачем робіт на таку суму.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» (вх. №1189Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі №922/5335/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 02.07.2024.

10.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Призма Електрик» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 у зв`язку відпустками суддів Пуль О.А. та Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Згідно з розпорядженням Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 у зв`язку відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.

Згідно з положеннями ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 оголошено у судовому засіданні перерву до 09.07.2024, про що повідомлено учасників справи; ухвалено наступне судове засідання проводити за участю представника Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» адвоката Тищенка Андрія Вікторовича та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Призма Електрик» адвоката Гребенюк Олени Олегівни в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на зв`язок в режимі відеоконференції не вийшов, в телефонному режимі повідомив секретаря судового засідання про відсутність можливості вийти на зв`язок через відсутність світла.

За положенням ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи, що відповідач з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, його правова позиція викладена в апеляційній скарзі та у відзиві на позов, а також представник відповідача надавав пояснення у судовому засіданні, що відбулося 02.07.2024, колегія судді вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

10.08.2018 року між ТОВ «Завод «Призма Електрик» (субпідрядник) та ПрАТ «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» (генеральний підрядник) укладено договір субпідряду №6040/25 (далі договір).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що субпідрядник зобов`язується у межах договірної ціни виконати свої зобов`язання, що вказані у пункті 1.2. договору власними та / або залученими силами (за погодженням із генеральним підрядником та на умовах, визначених цим договором) роботи на об`єкті: «ТЕЦ-3. Заміна компресора К-3000-61-1 на компресор К-5500-42-1 у складі повітродувки ТК-15 для подачі холодного дуття на ДП-9 ПАТ «Арселор Миталл Кривий ріг» згідно з проектною документацією по проекту №033136 «ТЕЦ-3. Заміна компресора К-3000-61-1 на компресор К-5500-42-1 у складі повітродувки ТК-15 для подачі холодного дуття на ДП-9» та згідно з додатками № 1а, 1б, 2 - 8 до даного договору, а генеральний підрядник зобов`язується прийняти «роботи» та сплатити за них визначену договором плату.

За умовами цього договору субпідрядник зобов`язується виконати наступні зобов`язання: поставка устаткування, згідно з проектною документацією 033136-ЭМ1.С, 033136-ЭМ2.С, 033136-ЭО.С, 033136-АТХ1.С (додаток № 1а); виконання монтажних робіт, згідно 033136-ЭМ1, 033136-ЭМ2, 033136-ЭО, 033136-АТХ1, 033136-АТХ2 (додаток № 1б); виконання пусконалагоджувальних робіт, згідно 033136-ЭМ1, 033136-ЭМ2, 033136-ЭО, 033136-АТХ1, 033136-АТХ2 (додаток № 1б) (пункт 1.2. договору).

Субпідрядник виконує свої зобов`язання таким чином, щоб максимально забезпечити безпечну, ефективну й ощадливу роботу й обслуговування устаткування. З цією метою субпідрядник має використовувати стандартні, комерційно доступні і максимально прості в обслуговуванні устаткування і матеріали в межах рішень, прийнятих у проектній документації (пункт 1.3. договору).

Загальні умови капітальних закупівель групи ArcelorMittal (далі ЗУКЗ) є невід`ємною частиною цього договору. ЗУКЗ застосовуються у тій частині, яка не суперечить діючому законодавству України та умовам даного договору. Всі терміни та визначення, якщо інше прямо не слідує з положень цього договору, застосовуються у значенні, яке встановлено ЗУКЗ. Субпідрядник заявляє та підтверджує, що він цілком і досконало знайомий та погоджується зі змістом ЗУКЗ (пункт 1.4. договору).

Місце розташування (адреса) майданчика, на якому субпідрядник виконує свої зобов`язання, що передбачені умовами договору: 50095, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1 (пункт 1.5. договору).

Згідно пункту 2.1. договору загальна вартість зобов`язань субпідрядника згідно цього договору складає 26373363,82 грн. включаючи ПДВ у розмірі 4395560,97 грн. Вартість окремих видів робіт (послуг)/ устаткування визначається специфікацією вартості робіт (додаток № 1а, № 1б).

Сторони домовились, що виникнення необхідності виконання додаткових робіт та/ або поставки устаткування, які не були передбачені договором та проектною документацією, можуть бути підставою для вимог субпідрядника про збільшення вартості договору (пункт 2.5. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що оплата за цим договором здійснюється генеральним підрядником у строки та порядку визначені договором. Вартість договору сплачується за умови належного та вчасного виконання субпідрядником його зобов`язань за цим договором. Генеральний підрядник не зобов`язаний сплачувати будь-яку частину вартості договору, якщо субпідрядник не виконав належним чином своє зобов`язання, за яке має бути сплачена відповідна частина вартості договору (сплачений відповідний платіж), якщо інше прямо не узгоджено сторонами.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що оплата за поставку устаткування (обладнання) здійснюється генеральним підрядником у наступному порядку:

- авансовий платіж 15% від вартості устаткування, що складає: 2331619,88 грн, включаючи ПДВ у розмірі 388603,31 грн. При цьому, субпідрядник зобов`язаний компенсувати генеральному підряднику відповідну частину його витрат на отримання банківської гарантії повернення авансового платежу, що виписується АТ «Укрексімбанк», на користь ПАТ «АрселорМіттал Кривий ріг» на підставі рахунку та розрахунку витрат, що надається генеральним підрядником. Така сума витрат визначається шляхом пропорційного поділу загальних витрат генерального підрядника на випуск та обслуговування банківської гарантії повернення авансового платежу відповідно до суми авансового платежу, отриманого субпідрядником. Такий рахунок підлягає сплаті протягом 15 днів з дати надання.

- решта вартості 85 %, що складає: 13212512,68 грн, включаючи ПДВ у розмірі 2217971,61 грн по факту поставки протягом 25 календарних днів на підставі рахунку фактури та після підписання видаткової накладної та акту приймання передачі. Сторони погодили, що у разі, якщо субпідрядник поставив обладнання, яке прийняте генеральним підрядником, без отримання авансового платежу, генеральний підрядник зобов`язаний сплати 100% вартості обладнання по факту поставки протягом 25 календарних днів на підставі рахунку фактури та після підписання видаткової накладної та акту приймання передачі.

Договір набирає чинності 10.08.2018, яка є датою Зеро і діє по 31.12.2019, а в частині: порядку врегулювання спору, встановленого даним договором; порядку застосування штрафних санкцій; гарантійних зобов`язань; виконання грошових зобов`язань за даним договором до повного виконання відповідних зобов`язань (п. 14.9 договору).

До договору сторонами підписані специфікації виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на об`єкті.

Також між сторонами було підписано додатки до договору, а саме: додаток № 1 специфікація, додаток № 1а, додаток № 1б специфікація, додаток № 2 до договору, календарний графік виконання договору, додаток № 3 відомість об`єму робіт, додаток № 4 правила техніки безпеки та штрафні санкції за порушення, додаток № 5 загальні правила охорони навколишнього середовища замовника згідно з документом про екологічну політику від 2007.07, додаток № 6 перелік уповноважених субсубпідрядників, додаток № 7 сертифікати, видані компетентними органами, додаток № 8 форма акту комплексного випробування змонтованого устаткування.

12.04.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, пунктом 1 якої сторони погодили, що у зв`язку із зменшенням обсягів робіт корегування робочої документації, сторони погодили зменшити вартість робіт на суму 400000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 66666,67 грн.

12.03.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 3, пунктом 2 якої визначили, що у зв`язку із зміною обсягів робіт на підставі корегування робочої документації, сторони погодили зменшити вартість робіт на суму 314743,89 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 52457,52 грн, та викласти додаток № 1 до специфікації на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно договору у новій редакції.

Як зазначає позивач, умови договору ним було виконано належним чином та було поставлено відповідачу усе необхідне обладнання на загальну суму 15544132,55 грн. Проте відповідач здійснив частково оплату за поставлене обладнання за договором на загальну суму 15544132,52 грн., у зв`язку зі чим, за розрахунком позивача, у відповідача рахується заборгованість за поставлене обладнання на суму 0,03 грн.

Крім того, як зазначає позивач, він у повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо виконання робіт на загальну суму 10002351,76 грн, які прийняті відповідачем. Проте, відповідач свої зобов`язання по оплаті фактично виконаних робіт у повному обсязі не виконав, та станом на день звернення за відповідачем рахується заборгованість у сумі 1282694,93 грн.

Отже, заборгованість відповідача за договором складає 1282694,96 грн, з яких 0,03 грн заборгованість за поставлене обладнання та 1282694,93 грн. заборгованість за виконані роботи.

Позивачем були направлені відповідачу грошові вимоги, які залишились не виконаними. У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за фактично поставлене обладнання та виконані роботи за договором субпідряду №6040/25 від 10.08.2018 у розмірі 1282694,96 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 15544132,55 грн, що не заперечується сторонами. Проте відповідач здійснив частково оплату на загальну суму 15544132,52 грн., у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, у відповідача рахується заборгованість у сумі 0,03 грн (з урахуванням сотих копійок за всіма видатковими накладними, а саме за видатковими накладними №ЗП-0000135 від 29.10.2018 року на суму 52245,00 грн., №ЗП-0000138 від 01.11.2018 року на суму 325052,77 грн., №ЗП-0000005 від 16.01.2019 року на суму 958470,17 грн.). Судом було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог щодо суми боргу у розмірі 0,03 грн., та встановлено що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно. Крім того, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт. Судом було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог щодо суми боргу у розмірі 1282694,93грн, та встановлено, що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно.

При цьому, місцевий господарський суд не прийняв до уваги посилання відповідача на пункт 13.8 договору щодо застосування оперативно-господарських санкцій, оскільки як вбачається із наявних у матеріалах справи підписаних сторонами актів та додаткової угоди № 3 до договору субпідрядник виконав роботи у відповідності до умов договору субпідряду 6040/25 від 10.08.20218 року у повному обсязі, належним чином та у погоджений між сторонами строк. Будь-які вимоги, непорозуміння, які мали місце протягом виконання робіт, у відповідності до зазначеного договору, сторонами вирішені у повному обсязі (пункт 4 додаткової угоди № 3).

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 838 ЦК України).

Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачем було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 15544132,55 грн. Проте, відповідач здійснив оплату за обладнання частково - на загальну суму 15544132,52 грн, у зв`язку з чим у відповідача рахується заборгованість у сумі 0,03 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписані акти приймання виконання будівельних робіт: від 28.02.2019 на суму 3166570,76 грн; від 27.05.2019 на суму 1188000,00 грн; від 31.07.2019 на суму 632006,05 грн; від 16.03.2020 на суму 2832694,93 грн.

Також сторонами підписані тристоронні акти комплексного випробування змонтованого устаткування від 30.09.2019; акт попереднього приймання та введення в експлуатацію об`єкта в цілому від 27.12.2019, акт готовності турбокомпресора ТК-15 в складі турбіни парової ВКВ-22№15 і проведення робіт в рамках гарантійних зобов`язань від 10.04.2020 та акт остаточного приймання від 27.02.2020.

Проте, відповідачем здійснено часткову оплату за виконані роботи, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 1282694,93грн.

В свою чергу, відповідачем не заперечується, що ним було прийнято у позивача обладнання та роботи, що також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання виконаних будівельних робіт, вартість яких була оплачена в обсягах, вказаних у позовній заяві та додатках до неї, а їх розмір є вірним.

Проте відповідач зазначає, що згідно з первинною документацією більша частина обладнання за договором була поставлена за період з грудня 2018 року по березень 2019 року, а монтаж обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт прийняті у лютому 2019 року березні 2020 року, тобто із значним порушенням строків та термінів, визначених додатком №2 до договору (календарний графік). З урахуванням порушення позивачем умов договору, зокрема, в частині строків поставки обладнання, його монтажу та пусконалагоджувальних робіт й підписання відповідних актів, відповідач, на підставі п. 13.8 договору та статей 235-237 ГК України, відповідач зазначає про застосування до позивача оперативно-господарських санкцій, та на цій підставі відмовляє йому в оплаті залишку вартості робіт на суму 1282694,96 грн, про що повідомив його 11.01.2024. При цьому, частково неоплаченим через застосування оперативно-господарських санкцій на суму 1282694,96 грн є вартість робіт саме за актом №01-02 від 16.03.2020.

Крім того, відповідач вважає, що не проведення випробування змонтованого устаткування за результатами робіт у березні 2020 року та не складання акту комплексного випробування змонтованого устаткування вказує на не настання обставин передбачених п. 3.2.2 договору, як підстави для проведення оплати 10% вартості.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо не настання строку оплати 10% вартості робіт, у зв`язку з не складенням акту комплексного випробування змонтованого устаткування відповідно до п. 3.2.2 договору.

Дійсно, пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи здійснюється генеральним підрядником субпідряднику у національній валюті України у наступному порядку: 90 % від вартості виконаних робіт протягом 35 календарних днів від дати підписання актів виконаних робіт; 10 % від вартості виконаних робіт протягом 65 календарних днів від дати підписання генеральним підрядником та замовником акту проведення комплексного випробування встановленого обладнання.

Водночас, суд зауважує, що замовник не є стороною даного договору, а підписання генеральним підрядником та замовником акту проведення комплексного випробування встановленого обладнання не залежить в даному випадку від волі позивача. А тому, посилання відповідача на вказану умову договору, яка ставить в залежність оплату залишку виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт (в розмірі 10%) від вказаних обставин, при цьому за відсутності будь-яких зауважень до якості виконаних робіт, не може бути визнана судом обґрунтованою.

Колегія суддів не може визнати достатньо обґрунтованими доводи позивача про те, що зміна строків календарного графіку була зумовлена бездіяльністю відповідача, зокрема, не переданням ним проектної документації, а також перерахуванням авансу не в повному обсязі, враховуючи таке.

Доводи позивача про перерахування відповідачем авансу не в повному обсязі спростовуються наданими ним же до позовної заяви матеріалами, зокрема, договором субпідряду №6040/25 від 10.08.2018 (п. 3.3.1. якого передбачає сплату авансового платежу у розмірі 15% від вартості устаткування, що складає 2331619,88грн), рахунком-фактурою №ЗП-0000212 від 18.09.2018 на суму 2331619,88грн, а також платіжною інструкцією №4280 від 22.11.2018 на суму 250000грн та платіжними дорученнями №3997 від 16.10.2018 на суму 331619,88грн, №4042 від 22.10.2018 на суму 200000грн, №677 від 25.10.2018 на суму 1550000грн ( т. 1 а.с. 56 60).

Щодо доводів про не передачу відповідачем проектної документації, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 4.1.2 договору субпідрядник виконує роботи та надає послуги відповідно до проектної документації, діючих будівельних норм, пожежних, санітарних, санітарно-гігієнічних, екологічних та інших норм та правил та умов договору. Субпідрядник зобов`язаний виконати роботи, передбачені проектною документацією та умовами договору, у строки (терміни), викладені у календарному графіку виконання договору (додаток №2).

Генеральний підрядник забезпечує передачу субпідряднику проектної документації, яка є власністю замовника та без письмового дозволу генерального підрядника не повинна переходити до інших осіб; по факту передачі проектної документації, сторонами складається двосторонній акт (п.4.2.1 договору).

У випадку прострочення передачі генеральним підрядником субпідряднику фронтів робіт (надання доступу до об`єкту, надання відповідних документів, тощо) терміни виконання пусконалагоджувальних робіт пропорційно подовжуються без додаткового погодження сторін (п. 4.7.3 договору).

Водночас, судом не встановлено, що сторонами в договорі було узгоджено строки передачі проектної документації. Проте, очевидним є те, що виконання робіт за договором без наявності такої документації є неможливим, а тому вона мала бути передана генеральним підрядником до початку їх виконання.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався до відповідача з листами про надання проектної документації (листи №239 від 13.12.2018, №242 від 21.12.2018), яку генеральний підрядник мав передати у відповідності до умов договору.

Але матеріали справи не містять ні самої технічної документації, ні доказів того, що вона дійсно була передана позивачу відповідачем.

Відповідно, несвоєчасна передача (не передача) відповідної проектної документації могла бути підставою для відтермінування виконання робіт за договором.

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що твердження позивача про не отримання від відповідача відповідної проектної документації вдаються певною мірою суперечливими, оскільки такі обставини все ж таки не завадили йому виконати свої зобов`язання за договором. Ба більше, сторони у додатковій угоді №3 від 12.03.2020 констатували, що на момент її підписання субпідрядник виконав роботи у відповідності до умов договору у повному обсязі, у належній якості та у погоджений строк. При цьому, будь-які вимоги, непорозуміння, які мали місце протягом виконання робіт у відповідності до договору, сторонами вирішені у повному обсязі.

Водночас, стосовно доводів відповідача про застосування ним оперативно-господарської санкції, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 217 цього Кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Види оперативно - господарських санкцій перелічені у ч.1 ст.236 ГК України. При цьому, згідно з ч.2 ст.236 ГК України такий перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Частинами 1, 2, 3 статті 237 ГК України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Аналізуючи положення статті 237 ГК України, суд враховує, що особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

Згідно з п. 13.8 договору у випадку порушення субпідрядником будь-яких умов договору, генеральний підрядник має право, зокрема: (b) в якості оперативного- господарської санкції відмовитись від оплати за виконаними зобов`язанням субпідрядника.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо передбаченого договором права застосувати оперативно-господарські санкції шляхом відмови від оплати за виконаними зобов`язанням, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявні підписані акти комплексного випробування змонтованого устаткування від 30.09.2019; акт попереднього приймання та введення в експлуатацію об`єкта в цілому від 27.12.2019, акт готовності турбокомпресора ТК-15 в складі турбіни парової ВКВ-22№15 і проведення робіт в рамках гарантійних зобов`язань від 10.04.2020 та акт остаточного приймання від 27.02.2020, що не заперечується відповідачем.

Також, як вже зазначалось, 12.03.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №3, пунктом 2 якої визначено, що у зв`язку із зміною обсягів робіт на підставі корегування робочої документації, сторони погодили зменшити вартість робіт на суму 314743,89 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 52457,52 грн, та викласти додаток № 1 до специфікації на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно договору у новій редакції.

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 сторони погодили, що станом на момент підписання цієї додаткової угоди субпідрядник виконав роботи у відповідності до умов договору субпідряду 6040/25 від 10.08.20218 року у повному обсязі, у належній якості та у погоджений між сторонами строк.

Будь-які вимоги, непорозуміння, які мали місце протягом виконання робіт, у відповідності до зазначеного договору, сторонами вирішені у повному обсязі (п. 4 додаткової угоди № 3).

Майнові чи немайнові претензії зі сторони генерального підрядника до субпідрядника можуть бути пред`явлені лише у випадку пред`явлення таких претензій зі сторони ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до генерального підрядника (п.5 додаткової угоди № 3)

Отже, як вбачається із наявних у матеріалах справи актів підписаних сторонами та додаткової угоди № 3 до договору, станом на момент її підписання субпідрядник виконав роботи у відповідності до умов договору субпідряду 6040/25 від 10.08.20218 року у повному обсязі, у належній якості та у погоджений між сторонами строк.

В свою чергу відповідач зазначає, що посилання суду на додаткову угоду № 3 від 12.03.2020 до договору, як на підставу для відмови в застосуванні оперативно-господарської санкції є безпідставним з огляду на те, що після її підписання між сторонами було підписано акт № 01-02 від 16.03.2020 на суму 2832694,93 грн, який не підпадав під її дію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, через три дні після підписання додаткової угоди №3 від 12.03.2020 між сторонами було складено акт приймання виконаних будівельних робіт №01-02 від 16.03.2020 на суму 2832694,93 грн. Проте, даний акт також не містить будь-яких зауважень відповідача до виконаної позивачем роботи чи строків виконаних робіт. При цьому, після підписання такого акту, в межах розумного строку, відповідач не звертався до позивача з повідомленням про нездійснення оплати у зв`язку із застосуванням відповідних оперативно-господарських санкцій.

Колегія суддів наголошує, що виходячи із таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, контрагент має бути повідомлений про застосування оперативно-господарської санкції у розумний строк. Це обумовлюється також тим, що позивачу, як особі, до якої застосовується оперативно-господарська санкція, надано право не погодитися із санкцією та оскаржити її до суду, а отже позивач має бути обізнаний з рішенням відповідача про її застосування у розумний строк.

В свою чергу, як вже зазначалось, позивач неодноразово звертався з вимогою про сплату заборгованості за фактично виконані у 2020, 2021 роках роботи. Проте, відповідач лише 11.01.2024, тобто більше ніж через 3 роки після фактичного виконання робіт, в тому числі за актом від 16.03.2020, та після звернення позивача до суду з даним позовом, направив позивачу повідомлення про застосування оперативно-господарських санкцій.

При цьому самим відповідачем жодним чином не заперечується той факт, що на момент прийняття ним рішення про застосування оперативно-господарської санкції 11.01.2024 (іншої дати відповідачем не наведено та не доведено), роботи позивачем були виконані у повному обсязі.

Колегія суддів зауважує, що в силу положень ст. 235 ГК України оперативно-господарські санкції за своєю суттю носять превентивний характер задля спонукання сторін до належного виконання зобов`язань за договором.

Безпосередня мета застосування оперативно-господарських санкцій полягає не у відновленні майнової бази кредитора (його втрат майнового характеру, що сталися внаслідок порушення зобов`язання контрагентом), і навіть не у заходах організаційного характеру, а, насамперед, у запобіганні виникненню та/або мінімізації втрат (збитків) кредитора шляхом припинення правопорушень з боку контрагента та їх подальшу превенцію.

Оскільки на момент надіслання відповідачем листа щодо застосування оперативно-господарської санкції у 2024 році зобов`язання позивача з виконання робіт фактично було виконано у повному обсязі, вказане свідчить про те, що мета застосування відповідачем такого заходу не відповідає меті оперативно-господарської санкції, передбаченої ст. 235 ГК України, а саме: припинення або запобігання повторенню порушення зобов`язання.

Окрім того, спрямування відповідачем відповідного листа лише у 2024 році, тобто більше ніж через три роки після прийняття ним виконаних позивачем робіт, не може свідчити про дотримання відповідачем розумних строків повідомлення про застосування таких заходів, та ставить у даному випадку під сумнів добросовісність його дій, як таких, що мали саме передбачену ст. 235 ГК України мету.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та правових підстав для нездійснення оплати заборгованості за договором у загальному розмірі 1282694,96 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не може визнати наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи обґрунтованими, а тому приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі №922/5335/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.07.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.А. Шутенко