Постанова

від 15.07.2024 по справі 904/4126/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4126/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024р.

(суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 12.04.2024р.) у справі

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер", в якому просить суд стягнути заборгованість у розмірі 270 243, 07 грн., з яких: за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021р. по 23.03.2023р., у розмірі 232 010, 20 грн., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 30.04.2023р., у розмірі 314, 33 грн., суму збитків від інфляції, у розмірі 31 991, 46 грн. та 3 проценти річних у сумі 5927,08грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з листопада 2021 по березень 2023 років теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість та заборгованість з абонентського обслуговування. За прострочення виконання зобов`язання, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, за період з січня 2022 по травень 2023 років., а також 3% річних, за загальний період прострочення з 04.01.2022р. по 11.07.2023р. у вказаних вище сумах.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024р. позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14730, 89 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпитер» на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 217699,84 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 314, 33 грн, суму збитків від інфляції 31 981, 29 грн., 3 % річних 5 927,08 грн. та витрати зі сплати судового збору, в розмірі 3 435 грн.. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпитер» відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Юпитер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 217 699, 84 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 314, 33 грн, суму збитків від інфляції 31981, 29 грн., 3 % річних 5 927, 08 грн. та витрати зі сплати судового збору, в розмірі 3 435 грн., виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпитер» на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, за період з листопада 2021р. по березень 2023р., на суму 41 107,61 грн., інфляційні втрати , за період з січня 2022р. по травень 2023р., в сумі 944,10 грн. , 3% річних, за період з 04.01.2022р. по 11.07.2023р., в сумі 1 951,68 грн., що загалом становить 53 003,40 грн. та судовий збір за подачу позову , в сумі 466,17 грн.". В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

З зазначеним рішенням суду першої інстанції від 02.04.2024 р. ТОВ «Юпитер» частково не згоден і вважає, що це рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині в якій позов КПТМ «Криворіжтепломережа» був задоволений.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив тих обставин, що позивач не враховував не тільки умови Договору від 27.09.2017 р., а і зроблені відповідачем платежі, та зазначені в позові періоди, коли нібито виникла дана заборгованість.

За доводами скаржника з розрахунку заборгованості наданого позивачем, останній зазначає наявність станом на 01.11.2021 р. заборгованість у відповідача в сумі 19 027,23 грн., проте жодним чином не обґрунтовує за який час дана заборгованість виникла, за яким договором і на підставі чого. Вказана сума заборгованості у розмірі 19 027,23 грн. є необґрунтованою і такою, що самим позивачем визнається виниклою не в той період часу, за який ним заявлені позовні вимоги, а отже, на думку скаржника, в цій частині позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, за твердженням скаржника, позивач в своєму розрахунку заборгованості фактично визнав, що ним не надавалися позивачу послуги за квітень 2022 р., жовтень 2022 р., та лише частково надавалися послуги за березень 2023 р., порівняно з тим обсягом, що був передбачений Договором від 27.09.2017 р., а тому відповідач, надаючи суду свій розрахунок заборгованості відносив платежі, які були зроблені ним за дані періоди на періоди, в яких у нього була заборгованість, а саме на листопад 2021 р. та часткового на грудень 2021 р.

Також у скарзі йдеться про те, що розрахунок позивача не міг бути належним і допустимим доказом по справі, оскільки складений без урахування того теплового навантаження, яке може фізично спожити нежитлове приміщення відповідача, в тому числі з урахуванням розрахунку теплового навантаження на опалення приміщень магазину непродовольчих товарів «ЮПИТЕР», зробленого самим позивачем ще в 2017 році. При цьому позивач не довів, що у відповідача будь-що змінилося порівняно з 2017 році, що відповідач фізично має можливість споживати теплопостачання, що в 10 разів і більше перевищує ті норми, які зазначені у Договорі.

Відповідач звертав увагу суду першої інстанції, що акт звірки наданий позивачем містить не зрозумілі операції про перенос нібито існуючої заборгованості відповідача по договорам 3 Групи і ці «переноси» впливали, як на суму виникнення заборгованості по періодам, так і на загальну суму боргу відповідача, що також в подальшому могло вплинути на розрахунок як 3 % річних, так і інфляційних втрат.

Скаржник зазначає, що частину оплат, які він здійснював за минулі періоди, які не є предметом позову, а саме оплата здійснена 30.11.2021 р. на суму 4 331,07 грн. за період 11-12 2020 р., 30.12.2021 р. на суму 4 699,14 грн. за січень 2021 р., 31.01.2021 р. на суму 4 263,70 грн за лютий 2021 р. та 24.06.2022 р, на суму 632,10 грн. за квітень 2021 р., від 26.08.2022 р. на суму 3 773,83 грн. за березень 2021 р., що загалом становить 17 699,84 грн. безпідставно враховує за період, який зазначений у позові, в той час, як відповідач не враховує дану суму, як і «сальдо» в сумі 19 027,23 грн.

Крім того, позивач в своєму розрахунку використовує загальну площу будинку і в тому числі, так звану «опалювальну площу», яка не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно це стосувалося загальної площі будинку № 22, яка за даними позивача становить 2402,70 кв.м., в той час, як частина площі приміщень, що належить ТОВ «Юпитер» в будинку № 22 становить 11/100 від всіх частин будинку. БТІ надано суду інформацію із архівної справи ТОВ «Юпитер» станом на 1995 рік де зазначена площа приміщення, що належить відповідачу становить 294,8 кв. м., куди входить площа магазину 219, 6 кв.м та площа підвалу 75,2 кв.м. При цьому як видно з даних БТІ площа приміщення ТОВ «Юпитер» в тому числі включає площу підвалу 75,2 кв.м. БТІ не підтверджує щодо площі будинку АДРЕСА_1 , які позивач використовує у своїх розрахунках, а саме 2 402,70 кв.м., адже фактично площу підвалу ТОВ «Юпитер» позивач двічі відносить на рахунок товариства.

Апелянт вказує на те, що з огляду на зазначені розбіжності та різний підхід до нарахування наданих позивачем послуг, ним було заявлено по справі клопотання про призначення судової економічної експертизи, але у задоволенні клопотання судом першої інстанції було відмовлено. При цьому на питання відповідача судом також не було надано відповіді в рішенні суду.

Скаржник вважає, що є недоведеними, але вплинули на результат прийнятого судом першої інстанції рішення по справі обставини щодо укладення позивачем 05.11.2021 року з відповідачем Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, та припинення дії Договору купівлі-продажу теплової енергії від 27.09.2017 року від № 11058 . Суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав жодного доказу того, що в період з 05.10.2021 року по 05.11.2021 року ним були розміщені відповідні повідомлення на відповідних загальнодоступних місцях на інформаційних стендах в цьому будинку та/або на рахунках на оплату, що в цей період надавалися відповідачу, коли діючим був ще Договір від 27.09.2017 року. Крім того, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги, однак позивачем до позову не додані заява-приєднання , платіжні документи про оплати з боку ТОВ «Юпитер» нібито наданих позивачем послуг з посиланням на укладений індивідуальний договір, первинні бухгалтерські документи, що підтверджували би факт отримання даних послуг позивача з боку ТОВ «Юпитер». Долучені до позову копії актів передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) містять тільки підпис заявника, та в більшості своїй поверталися позивачу для переставлення за діючим Договором. Крім того, листом за вих. № 3 від 15.05.2023 р. ТОВ «Юпитер» повідомляло позивача про неприєднання його до індивідуального договору від 05.11.2021 р. і не може приєднатися раніше 07.09.2023 р. поки є діючим Договір купівлі продажу теплової енергії № 11058 від 27.09.2017 р., однак позивач проігнорував ці обставини. При цьому позивач, помилково оплачені відповідачем не по тому договору платежі враховував, як оплату за його послуги за Індивідуальним договором.

Суд безпідставно вважав, що ТОВ «Юпитер» уклало з позивачем Індивідуальний договір шляхом приєднання до нього, а тому Договір від 27.09.2017 року автоматично припинився 05.11.2021 року.

За твердженням скаржника, з Індивідуального договору від 05.11.2021 р., який був укладений, в тому числі шляхом приєднання до нього, не вбачається вчинення ТОВ «ЮПИТЕР», та іншими співвласниками приміщень в будинку по пр. Гагаріна, 22 жодних дій, що свідчили б про згоду на приєднання до даного Індивідуального договору. Форма Індивідуального договору була нав`язана співвласникам будинку, оскільки ті не обрали модель договірних відносин і таким чином укладання даного Індивідуального договору не було волевиявлення не тільки відповідача, а і інших співвласників приміщень, що розташовані в будинку № 22 по пр. Гагаріна. «Принцип мовчазної згоди», за яким нібито договір приєднання вважається укладеним, не передбачений діючим ЦК України і суперечить основним принципам цивільного законодавства, закріпленим в ст. 3 ЦК України свободи договору, свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливості, добросовісності та розумності. Щодо припинення дії Договору № 11058 від 27.09.2017 р., жодна з підстав, зазначених в ст. 9 даного Договору не настала і позивач не заявляв про її настання, позивач жодним чином до подачі позову в суд не заперечував дію Договору № 11058 від 27.09.2017, а отже даний Договір був діючим протягом всього періоду, зазначеного у позові і відповідач правомірно сподівався, що позивач виконує умови саме даного Договору, адже оплата послуг якого хоча і в неповному об`ємі здійснювалася відповідачем саме з посиланням на даний Договір № 11058 від 27.09.2017 р.. на думку скаржника такі дії позивача свідчать про суперечливість його поведінки.

При цьому посилання суду першої інстанції на положення Закону України «Про житлово комунальні послуги», як на підставу автоматичного припинення дії Договору № 11058 від 27.09.2017 р. суперечать загальним нормам ЦК України, які регулюють питання зміни чи розірвання договорів. Законом України «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017 року було передбачено зміну Договорів про комунальні послуги, але жодною його нормою не було передбачено припинення дії договорів, які були укладені до набрання цим Законом чинності.

На переконання скаржника, судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, про це зокрема свідчить те, що суд обґрунтовував рішення лише на доказах наданих позивачем, за виключенням частини позовних вимог, провадження по яких було закрите, та не дивлячись на суперечливість доказів та позиції позивача, необґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні його клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи. На думку скаржника порушення процесуального права полягає і у тому, що суд першої інстанції прийняв по справі як допустимі докази, що надані позивачем, і проігнорував докази, надані відповідачем (платіжні інструкції де були зазначені періоди оплат та відповідний договір) та іншими особами, зокрема БТІ, з відповіді і доданих до неї доказів видно, що площа будинку № 22 не відповідає тій площі, яку позивач використовував у своїх розрахунках.

Стосовно судових витрат скаржник заявив, що враховуючи, що відповідач лише частково визнав позовні вимоги позивача в сумі 53 003,40 грн, то у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 130 ГПК України з нього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 466,17 грн. з підстав зазначених у відзиві на позов, а решта суми судового збору підлягає покладенню на позивача у зв`язку з необґрунтованістю решти його позовних вимог. З аналізу положень статті 244 ГПК України слідує, що додаткове судове рішення є похідним від судового рішення, ухваленого за результатами розгляду справи по суті та є його невід`ємною складовою, що ухвалюється в тому самому складі та порядку, що і судове рішення , отже скасування рішення за результатом вирішення спору у відповідній справі є безумовною підставою для скасування й додаткового рішення, ухваленого на його підставі. Додаткове рішення підлягає перегляду апеляційним судом виключно в тій частині заяви відповідача, яка була залишена судом першої інстанції без задоволення.

У відповіді на відзив скаржник зазначає, що часткова зміна позиції позивача стосовно сум 17699,84грн та 3325,87 за період 01.12.2019- 30.04.2020, у своєму відзиві на апеляційну скаргу, не змінює його розрахунок до позову без урахування призначення платежів, які зазначалися відповідачем в його платіжних інструкціях і які не відображалися в розрахунку позивача.

Також у відповіді йдеться, що невнесення сторонами договору від 27.09.2017 змін шляхом підписання додаткових угод до нього , умови останнього є обов`язковими для обох сторін, і саме його умови повинні братися як підстава розрахунку вартості наданих позивачем і спожитих відповідачем об`ємів Гкал. Таким чином, рішення ВК Криворізької міської ради №530 від 22.10.2021 могло бути підставою для зміни ціни послуг позивача, зазначених у договорі від 27.09.2017, але обов`язковими ці зміни стали б після підписання відповідних додаткових угод.

На переконання скаржника, відзив не містить тих обставин, які спростовують доводи відповідача.

У додаткових поясненнях ТОВ"Юпитер" зазначено, що судом при розгляді даної справи повинні бути застосовані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.05.2024 у справі №904/346/23, згідно з якими раніше укладені договори не припиняються автоматично, як і не відбувається автоматичне приєднання споживачів до нових договорів , про укладення останніх свідчать відповідні дії про наявність такого бажання (сплата рахунків, заяви-приєднання, отримання послуг тощо).

Також до апеляційної скарги та до пояснень додано клопотання про призначення економічної експертизи та запропоновані на вирішення експерта питання. При цьому відповідач посилається на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи судом першої інстанції.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

КПТМ«Криворіжтепломережа» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає , що відповідачем оплата заборгованості в розмірі 19 027,23 грн. (станом на 01.11.2023р.) здійснена згідно призначення платежу, позивач врахував її відповідно до періоду, який вказано в платіжних дорученнях, що вбачається в розрахунку заборгованості. Здійснені відповідачем оплати вбачаються в розрахунку заборгованості за теплову енергію за період з 05.11.2021р. по 30.04.2023р. з зазначення дати рахунку виставленого позивачем та дату оплати з сумою оплати. З інформації за період 05.11.2021р. по 30.04.2023р. по Індивідуальному договору детально роз`яснено: дату рахунку-фактури, суму нарахувань, дату здійснення оплати, сума оплачена споживачем, призначення платежу, порядок зарахування призначення платежу, сума заборгованості на кінець періоду, докази направлення та вручення рахунків. При цьому сальдо на 01.11.2021р., у сумі 19 027,23 грн. та заборгованість у розмірі 17 699,84 грн. сплачені відповідачем віднесена згідно призначень платежів та не враховані в позовні вимоги у справі і в загальній сумі заборгованості стягнутої судом першої інстанції не рахується.

Щодо врегульованих договірних відносин між теплопостачальною організацією та споживачем послуг, то за твердженням позивача, послуги з постачання теплової енергії з 05.11.2021р. надаються відповідно до Індивідуального договору про надання таких послуг, який затверджений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019. Договір купівлі-продажу теплової енергії від 27.09.2017 припинив свою дію з 05.11.2021 року, тому обсяги надані вказаним договором (встановлене теплове навантаження) не можуть бути враховані в Індивідуальному договорі про надання послуги з постачання теплової енергії, та згідно з яким нарахування здійснюється відповідно до загальної площі нежитлового приміщення. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги та факт отримання послуги. У даному випадку докази того, що співвласники багатоквартирного будинку 22 по пр. Гагаріна, в якому розташовано приміщення відповідача, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обраним виконавцем, матеріали справи не містять. При цьому необізнаність відповідача із змінами у законодавстві, відмова від підписання заяви про приєднання, не визнання індивідуального договору тощо, не може ставитися у залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги згідно затверджених тарифів, оскільки за умов не відключення в законодавчий спосіб приміщення відповідача від мереж теплоспоживання, відповідач фактично отримував послуги з постачання теплової енергії. Крім того факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Стосовно встановлених тарифів категорії «інші споживачі» для відповідача, то рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради №530 від 22.10.2021 з 25.10.2021 був встановлений тариф за 1 Гкал 5 065,99 грн. (з ПДВ) для потреб категорії «інші споживачі» КПТМ «Криворіжтепломережа». Визначальним для вибору тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач. Відповідач не належить до категорії «населення» у договірних відносинах з позивачем в даній справі, у даному випадку об`єктами теплопостачання були саме нежитлові приміщення відповідача, тому позивач обґрунтовано застосовував тариф «інші споживачі» - тобто 3 група, при розрахунку вартості послуг з теплопостачання.

Також у відзиві йдеться про те, що позивач надав документи на підставі яких обраховується опалювальна площа будинку №22 по пр. Гагаріна згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтв про право власності, наданих споживачами, де зазначено загальну площу нежитлових приміщень, інформацію щодо виконаного розподілу між споживачами обсягу теплової енергії, зафіксованої будинковим вузлом комерційного обліку за адресою: пр. Гагаріна, буд. 22 з розрахунку загальної площі будинку 2 402,70 м, яка є без урахування балконів, лоджій та горища будинку, на які відповідно розподіл опалення місць загального користування та функціонування загально будинкової системи опалення позивачем не здійснюється. Разом з тим, відповідачем надано копію документа, складеного Криворізьким бюро технічної інвентаризації від 05.06.2000, де вбачається загальна площа будинку №22 по пр. Гагаріна становить 2 615,9 м (проте, не зазначено скільки є опалювальна площа будинку). Відповідачем не надано доказів на роз`яснення опалювальної площі житлового будинку, оскільки акт ідеальних долей КП «КБТІ» на площу будинку 2615,9 кв.м. не підтверджує опалювальну площу житлових та нежитлових приміщень, враховуючи, що будинок має додатково горище.

Щодо відмови судом у призначенні експертизи, то на думку позивача, вона є обґрунтованою. Питання 1, 2 клопотання відповідача не мають відношення до предмету спору, оскільки договір купівлі-продажу теплової енергії від 27.09.2017 припинив свою дію, а нарахування здійснюються згідно загальної площі нежитлового приміщення. Витребувані акти звірки були надані позивачем в процесі розгляду справи, де вбачається нарахування за спірний період.

Крім того, за доводами позивача, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з урахуванням того, що розмір заборгованості, згідно якого закрито провадження щодо стягнення 14 730,89 грн. є сплаченою заборгованістю відповідача, характером спірних правовідносин, врегульованих договірних відносин між сторонами, витрати на професійну правничу допомогу по справі №904/4216/23 у розмірі 32 800,00 грн. є надмірно завищеними, зокрема як і вартість однієї базової години надання правничої допомоги у розмірі 2000 грн. Судом при ухваленні додаткового рішення від 17.04.2024р. у справі №904/4126/23 надано належну оцінку наданим відповідачем послугам професійної правової допомоги. Також, судом враховано частково сплачені послуги саме відповідачем після пред`явлення позовної заяви до суду. Додаткові витрати за оплату послуг з професійної правничої допомоги за подання апеляційної скарги у розмірі 10 000 грн. є завищеними та такими що не підлягають задоволенню.

КПТМ"Криворіжтепломережа" у поясненнях від 04.07.2024р. зазначає, що доводи скаржника про невідповідність нормам чинного законодавства Методики розподілу №315 є безпідставними, оскільки ця Методика у судовому порядку не оскаржена, а тому є чинною та законною на теперішній час.

З приводу експертизи, то відповідачем не надано доказів, що обставини , з яких виник спір не можуть бути встановлені без її проведення, та не доведено яким чином висновок експерта спростує або підтвердить заявлені позовні вимоги . Крім того у суді першої інстанції позивачем були надані обґрунтовані заперечення проти призначення експертизи.

У запереченнях позивача від 10.06.2024 р. йдеться про те, що посилання відповідача на практику Верховного Суду у справі 904/346/23 є безпідставними, оскільки обставини вказаної справи і даної справи є відмінними, з огляду на те, що у справі №904/346/23 йдеться про споживача , у якого встановлений прилад розподільчого обліку на нежитлове приміщення , яке має окрему систему теплопостачання.

У поясненнях від 04.07.2024р. позивач зазначає, що доводи скаржника про невідповідність методики №315 від 22.11.2018р. нормам діючого законодавства є безпідставними, оскільки вона не оскаржена у суді , а тому є чинною та законною на теперішній час.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4126/23.

Матеріали справи № 904/4126/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п.1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПИТЕР» є співвласником багатоквартирного будинку № 22 по пр. Гагаріна, у м. Кривому Розі, в якому має на підставі права власності нежитлове приміщення, загальною площею 289 кв. м.(магазин непродовольчих товарів "Юпітер", що підтверджується Свідоцтвом про власність від 25.09.1995 реєстраційний № 30 виданого на підставі договору купівлі-продажу зареєстрованого в Третій державній нотаріальній конторі м. Кривий Ріг за № 1-3938 від 22.09.1995 (а.с. 8, том 1).

Будинок №22 по пр.Гагаріна є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, у відповідності до пункту 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

27.09.2017 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юпітер» було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 11058, відповідно до п.1.1 договору теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає Споживачеві теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 06 вересня 2017 року по 06 вересня 2018 року (див. таблиця № 1, № 2). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії Договору (пункт 1.4).

Згідно з таблицею № 1 об`єктом теплоспоживання є нежитлове приміщення, а саме, магазин непродовольчих товарів "Юпитер", що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна 22.

Площа приміщення 289 кв.м. була зафіксована сторонами у договорі купівлі-продажу теплової енергії № 11058 від 27.09.2017.

Цей договір діє з 06.09.2017 по 06.09.2018 і вважається щорічно продовженим. Договір може бути розірваний у разі: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однієї із сторін; наявності затвердженого акту про відключення об`єкту тепло споживання у відповідності з Порядком відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4. (пункт 9.1). При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Разом з тим, згідно з ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 12, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Передбачена можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 №830.

Індивідуальний договір згідно з ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа").

Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.

З огляду на викладене, з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php), укладеним в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до умов п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 16 Індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

У п. 30 Індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

Відповідно до п. 31 Індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

За умовами п. 34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

На виконання умов зазначеного договору Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснено постачання теплової енергії відповідачу протягом всього періоду передбаченого договором та щорічними розпорядженнями виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду", що підтверджується актами подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, Актами прийому-передачі теплової енергії, зведеними відомостями розподілу теплової енергії, звітами про споживання та виставленими для оплати рахунками-фактурами (арк. с. 12-53, том 1).

Вказані рахунки-фактури були направлені на адресу відповідача та отримано ним, що підтверджується рекомендованими відправленнями, реєстрами рахунків-фактур, актів приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії та актів приймання-передачі товарної продукції, списком рекомендованих листів.

Тарифи передбачено за період з 25.10.2021р. по теперішній час : за 1 Гкал 5 065, 99грн (з ПДВ) (рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021р. № 530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа").

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за теплову енергію, за період з 05.11.2021р. по 23.03.2023р., склала 232 010, 20 грн.

Крім того, за абонентське обслуговування визначається плата відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ від 09.11.2017р., Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ №830 від 21.08.2019р., Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021р. №928.

За приписами п.п.36, 37 Постанови КМУ № 830 від 21.08.2019р. "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Згідно з розрахунком позивача сума абонентського обслуговування, за період 05.11.2021р. по 30.04.2023р., складає 314, 33 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 11058/14213 (вих. № 1802/13 від 31.03.2023р.) про сплату заборгованості (арк. с. 63-64 том 1).

Крім заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, за період з 05.11.2021р. по 23.03.2023р., у розмірі 232 010,20грн, позивач просить суд стягнути заборгованість за абонентське обслуговування. за період 05.11.2021р. по 30.04.2023р., у розмірі 314, 33 грн, інфляційні втрати, у розмірі 31 991, 46 грн та 3% річних у розмірі 5, 927, 08 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

Після звернення позивача до суду, сторонами надано докази часткової оплати заборгованості відповідачем у розмірі 14 730,89грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1159 від 31.07.2023р., на суму 5 401, 57 грн та № 1171 від 29.08.2023р., на суму 9 329, 32 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих позивачем послуг постачання теплової енергії та нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил № 830, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частинами 4, 5 ст. 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (05.10.2021), типовий індивідуальний договір між КПТМ «Криворіжтепломережа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юпитер» є укладеним з 05.11.2021 в силу вимог Закону, у зв`язку з чим у відповідача наявний обов`язок з оплати наданих послуг на Індивідуальним договором від 05.11.2021.

При цьому відповідно до ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

У даному випадку, будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості матеріали справи не містять.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи доведення факту укладення сторонами Індивідуального договору від 05.11.2021, реальність отриманих відповідачем послуг, неоплату цих послуг у повному обсязі та ненадання відповідачем доказів які б спростовували таке порушення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у період з 05 листопада 2021р. по 23 березня 2023 у загальному розмірі 232010,20 грн.

При цьому враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 14 730, 89 грн була сплачена останнім після звернення позивача до суду з даним позовом, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі у цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України, та у зв`язку з цим зменшенням розміру заборгованості.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позовних вимог, КПТМ"Криворіжтепломережа" просило стягнути з відповідача, зокрема: 232 010, 20 грн. за послуги з постачання теплової енергії та 314,33 грн. заборгованості за абонентське обслуговування, що у загальній сумі складає 232324,53грн.

Колегія суддів перевіривши розрахунок суми боргу за послуги з постачання теплової енергії дійшла висновку, що стягненню з відповідача, з урахуванням частково сплаченої відповідачем суми, підлягає 217 279,31грн. такого боргу (232 010,20грн. (нарахована позивачем вартість послуг) 14730,89грн. (частково сплачена відповідачем сума)).

Між тим, місцевий господарський суд, при розрахунку цієї суми допустив помилку. Так, при зменшенні суми вартості послуг з постачання теплоенергії на суму 14730,89 грн., він виходив не з суми боргу (232010,20грн.), а з загальної суми вартості послуг з постачання та послуг з обслуговування, що призвело до подвійного стягнення з відповідача суми за обслуговування.

З урахуванням вищевикладеного, законними та обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання теплової енергії у розмірі 217 279,31грн. та плати за абонентське обслуговування у розмірі 314, 33 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Приймаючи до уваги, що виконання основного зобов`язання зі сплати коштів відповідачем прострочено, нарахування до стягнення з нього річних та інфляційних втрат є правомірним та обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з перерахунком місцевим господарськи судом інфляційних втрат, у зв`язку з невірними розрахунками позивача, яким застосовано сукупний індекс інфляції в середньому, а не за кожен місяць окремо, та вважає правомірним стягнення на користь позивача 31 981, 29 грн. таких втрат.

При цьому заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у загальній сумі 5 927, 08 грн за загальний період з 04.01.2022 по 11.07.2023 є вірними.

Щодо доводів скаржника про те, що постачання відповідачем теплової енергії здійснювалось виключно на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 11058 від 27.09.2017, оскільки відповідач не приєднався до Індивідуального договору від 05.11.2021 слід зазначити наступне.

У преамбулі Закону України 10 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За змістом статті 1 цього Закону "Визначення термінів" :

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Таким чином аналіз наведених вище визначень дає підставою дійти висновку про те, що обов`язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії у розумінні цього Закону може бути особа (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

У цій справі, об`єктом споживання є нежитлове приміщення площею 289кв.м, розташоване в багатоквартирному будинку за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Гагаріна, 22 .

Тобто, у розумінні Закону України "Про теплопостачання" позивач не є споживачем у розумінні вказаного Закону, а тому він не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, у даному випадку позивач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі 908/710/23.

За наведеним у п.п. 2, 5 ч.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії", які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із цим Законом договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22.

У справі, що переглядається, як зазначено вище, позивач 05.10.2021 опублікував на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на власному офіційному веб-сайті (які знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет) індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води та обставини щодо відсутності рішення позивача про вибір моделі договірних відносин протягом 30-деного строку з моменту опублікування тепломережею відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. З огляду на викладене договір № 11058 про купівлю-продаж теплової енергії припинив свою дію з 05.11.2021 у зв`язку з приєднанням позивача (споживача у розумінні Закону та Правил) до умов Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

При цьому необізнаність відповідача із змінами у законодавстві, відмова від підписання заяви про приєднання, не визнання індивідуального договору тощо, не може ставитися у залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги згідно затверджених тарифів, оскільки за умов не відключення в законодавчий спосіб приміщення відповідача від мереж теплоспоживання, відповідач фактично отримував послуги з постачання теплової енергії. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Одночасно суд враховує, що подання тепла у спірний період за вказаною вище адресою підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідач, являючись по суті співвласником вказаного багатоквартирного будинку споживав ці послуги разом з іншими співвласниками, доказів зворотного останнім не надано (відключення його приміщення від загальнобудинкових систем теплопостачання, докази неналежного виконання позивачем послуг з теплопостачання тощо). Крім того відповідачем частково оплачувалися ці послуги у спірний період.

Отже вищевикладене, у тому числі, спростовує доводи апелянта про те, що ним не здійснювалися дії, направленні на приєднання до Індивідуального договору, а також неотримання ним цих послуг.

Доводи скаржника про те, що відповідач оплачував послуги саме за договором №11058 від 27.09.2017р., з посиланням на зазначення цього договору у платіжних інструкціях, не мають під собою підґрунтя, оскільки рахунки на оплату наданих позивачем у спірний період послуг містять посилання, у тому числі, на договір від 05.11.2021р., ці рахунки були отримані відповідачем, що не заперечується останнім і він не був позбавлений права, у разі виникнення питань, звернутися до надавача послуг, між тим заперечення щодо укладення Індивідуального договору виникли у скаржника лише після отримання ним претензії позивача від 31.03.2023р..

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.05.2024р. у справі №904/346/23 відхиляються колегією суддів, оскільки такі висновки не є релевантними до обставин цієї справи, що розглядається з огляду на те, що у справі №904/346/23 предметом спору є стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії зі споживача, у якого встановлений прилад розподільчого обліку на нежитлове приміщення, оскільки таке приміщення має окрему систему теплопостачання з окремим вузлом обліку, що є визначальним. Між тим у справі №904/4126/23 відповідач фактично є співвласником багатоквартирного будинку.

Доводи скарги про те, що позивачем безпідставно враховано позивачем борг, що виник не у спірний період, у сумі 19 027,23 грн. та заборгованості, у розмірі 17 699,84 грн. є хибними, оскільки вказані суми не включені в позовні вимоги.

При цьому наданий відповідачем у суді першої інстанції контррозрахунок не спростовує розрахунок позивача, оскільки був зроблений з урахуванням положень договору від 27.09.2017р., вже нечинного у спірний період .

Щодо поданої відповідачем довідки БТІ, то з неї вбачається лише загальна площа будинку №22 по пр. Гагаріна, яка становить 2 615,9 м , проте, не зазначено скільки є його опалювальна площа. Відповідачем не надано доказів на роз`яснення опалювальної площі житлового будинку, оскільки акт ідеальних долей КП «КБТІ» на площу будинку 2615,9 кв.м. не підтверджує опалювальну площу житлових та нежитлових приміщень.

Доводи скарги щодо судових витрат відхиляються судом, оскільки прохальна частина скарги не містить конкретних вимог скаржника, щодо додаткового рішення (скасування, часткового скасування , або його зміни тощо).

Одночасно, колегія суддів критично ставиться до тверджень скаржника про те, що суд першої інстанції надав перевагу доказам наданим позивачем та не взяв до уваги докази надані відповідачем, оскільки у даному випадку, за переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши викладених у ньому.

Решту доводів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують наведених вище висновків суду.

Отже, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Щодо клопотання скаржника про призначення у справі судової економічної експертизи, заявленого у суді апеляційної інстанції, то розглянувши це клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

У клопотанні йдеться про те, що з наданих правових позицій сторін, кожна з них вважає, наданий ним розрахунок існуючої заборгованості за поставлену теплову енергію (послуги з постачання теплової енергії) правомірним, проте, з розрахунку позивача і відповіді на відзив, він зазначає в розрахунку існування у відповідача перед ним боргу станом на 05.11.2021 в сумі 19 027, 23 грн, як зазначає позивач він не враховує в загальній заборгованості відповідача, а відображає з метою зазначення, що поточні платежі позивача він відносив на погашення тієї заборгованості. З розрахунку позивача вбачається, що він не враховує призначення платежів, які здійснював відповідач і за яким Договором дані платежі здійснювалися, що призводить до створення штучної заборгованості в часі і не враховує всі платежі, які здійснював позивач в рамках предмету позову, що також призводить до завищення розміру інфляційних витрат та 3% річних, які відповідач повинен був сплатити позивач. Крім того у своєму розрахунку позивач використовує загальну площу будинку і в тому числі "оплалювальну площу", яка не підтверджена жодними належними доказами.

Викладене, на думку відповідача, є підставою для призначення у справі судової економічної експертизи.

На вирішення експерта відповідачем запропоновані наступні питання:

1) Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» розмір заборгованості за поставлену ТОВ «ЮПИТЕР» теплову енергію (надані послуги з постачання теплової енергії) за договором № 11058 від 27.09.2017 (Індивідуальним договором від 05.11.2021 р.) за період з 05.11.2021 по 23.03.2023, в тому числі з урахуванням Розрахунку теплового навантаження на опалення приміщень магазину непродовольчих товарів "ЮПИТЕР" від 06.09.2017?

2) Чи підтверджується документально та нормативно розрахунок нібито спожитої теплової енергії ТОВ "ЮПИТЕР" за період з 05.11.2021 по 23.03.2023 з урахуванням Розрахунку теплового навантаження на опалення приміщень магазину непродовольчих товарів "ЮПИТЕР" від 06.09.2017 та Таблиці № 1 Обсягу постачання теплової енергії "Споживачу-Покупцю", що є додатком до Договору купівлі-продажу теплової енергії № 11058 від 27.09.2017?

3) Чи підтверджується документально врахування КПТМ «КРИВОРЖТЕПЛОМЕРЕЖА» оплати вартості отриманої від КПТМ «КРИВОРЖТЕПЛОМЕРЕЖА» теплової енергії за період з 05.11.2021 по 23.03.2023 з урахуванням, здійснених ТОВ "ЮПИТЕР" платежів відповідно до призначень платежів, зазначених у платіжних інструкціях ТОВ "ЮПИТЕР"?

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Сама лише наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи.

Дослідивши подані сторонами докази, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, які необхідні для встановлення фактичних даних у справі без призначення судової експертизи, що, у свою чергу, сприятиме виконанню як судом, так і учасниками справи передбаченого частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.

У даній справі, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в ухвалі від 05.12.2023, що призначення експертизи не дасть суду можливість встановити обставини недобросовісності дій позивача, про які зазначає відповідач. Тому скаржником не доведено наявності сукупності умов, за яких необхідним у межах предмету даного спору є призначення судової експертизи.

У цьому зв`язку слід зазначити, що у силу приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України саме суд вирішує, які докази входять у предмет доказування у справі; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, які не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому, правом встановити доцільність призначення судової експертизи і визначити коло питань (з урахуванням питань, запропонованих учасниками справи), які мають бути роз`яснені судовим експертом, діючим законодавством наділений суд.

З огляду на викладене, вбачається, що призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі призведе лише до затягування розгляду справи.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі, з урахуванням вищевикладеного, скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання. Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У даному випадку, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні його резолютивної частини щодо визначення розміру суми боргу за поставлену теплову енергію.

10. Судові витрати.

У зв`язку з тим, що рішення суду змінюється з інших підстав, ніж наведені в апеляційній скарзі, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024р.. у справі № 904/4126/23 змінити.

Викласти абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпитер» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд 22; ідентифікаційний код 20263015) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 217 279,31 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 314, 33 грн, суму збитків від інфляції 31 981, 29 грн, 3 % річних 5 927, 08 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3435,00 грн." Видати наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державної митної служби України в особі Відокремленого підрозділу Запорізька митниця (вул. Сергія Синенка, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 44005647) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя (вул.Блакитна, буд.4, м.Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 01130561) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги позивача у розмірі 2724грн. 00коп. Видати наказ.

Видачу наказів, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О.Дармін