Рішення

від 15.07.2024 по справі 907/434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/434/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБУД ЦЕНТР", код ЄДРПОУ - 45286982, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114,

до відповідача Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ - 00729391, 90252, Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи, буд. 17,

про стягнення коштів

Без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОБУД ЦЕНТР", код ЄДРПОУ - 45286982, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовними вимогами до Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ - 00729391, з позовними вимогами про стягнення 299 820.00 грн. заборгованості за поставлений товар по договору про закупівлю товарів №26/02/24 від 26.02.2024 року та 3923.87 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2024 в межах даної справи прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження була надіслана відповідачу до його електронного кабінету та отримана ним 03.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи).

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкрите провадження у даній справі та про необхідність подання заяв по суті справи (відзиву).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін у справі добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору за позицією Позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами за результатами процедури публічної закупівлі було укладено договір про закупівлю товарів №26/02/24 від 26.02.2024 року. Згідно з положеннями пунктів 1.1.-1.3. договору, учасник зобов`язується у 2024 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, що є додатком до договору, а замовник - прийняти і оплатити товари. Найменування товару - "Добрива різні". Кількість товарів: 17 тон. Місце поставки: 90252, Закарпатська область, Берегівський район, с. Велика Бакта, проспект Свободи, 17.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що ціна (сума) цього договору становить 590 694.00 грн. з ПДВ. Сторони погодили пунктами 5.1., 5.3. договору, що строк (термін) поставки товару - 31.12.2024 року.

На виконання умов договору, 15.03.2024 позивачем було поставлено відповідачу погоджений товар загальною вартістю 299 820.00 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковою накладною №33 від 15.03.2024 та товарно-транспортною накладною №Р33 від 15.03.2024 року. Враховуючи погоджені сторонами положення договору, останнім днем оплати відповідачем поставленого позивачем товару був - 15.04.2024 року.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, останнім не було оплачено поставлений позивачем товар у визначений договором строк і сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 299 820.00 грн.

Позивач додатково стверджує, що жодних претензій та зауважень до позивача щодо кількості, якості та порядку поставки товару з боку відповідача не надходило.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 3923.87 грн. пені за таке порушення.

Відтак, враховуючи невиконання відповідачем обов`язків за договором, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, шляхом стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 299 820.00 грн. і 3923.87 грн. пені.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що 26.02.2024 між сторони був укладений договір №26/02/24 про закупівлю товарів, згідно п. 1.1. якого постачальник, учасник (позивач) зобов`язався у 2024 році поставити замовникові (відповідачеві) товари, зазначені в специфікації, що є додатком до даного договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до положень п. 3.1. договору, ціна (сума) цього договору становить 509 694.00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1. такого сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару та підписаної сторонами товарно-транспортної або видаткової накладної по мірі надходження коштів з бюджету на рахунок замовника, але не пізніше 31.12.2024 року.

Здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку та видаткової накладної для оплати. Оплата замовником постачальнику вартості товару проводиться за фактично поставлений товар, відповідно до рахунків та видаткових накладних постачальника, за цінами, вказаними у специфікації, на поточний рахунок постачальника, протягом 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідних видаткових накладних (п. 4.2. договору).

Строк (термін) поставки (передачі) товарів - 31.12.2024 року (п. 5.1. договору).

Поставка товару здійснюється партіями, що погоджуються сторонами в залежності від фактичної потреби замовника (п. 5.3. договору).

Згідно п. 6.1.1. договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Замовник зобов`язаний приймати поставлений товар згідно з товарно-транспортною або видатковою накладною (п. 6.1.2. договору).

Постачальник (позивач) згідно п. 6.3.1. договору зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором.

Разом з тим, п. 6.4.1. договору сторони передбачили, що постачальник (відповідач) має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (надані послуги за виконані роботи).

Види порушень та санкції за них, установлені договором: у разі порушення замовником строків оплати, визначеного п. 4.1. договору (при наявності бюджетного фінансування), замовник сплачує учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого по накладних товару, за кожний день затримки оплати, за весь період прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору (п. 7.3. договору).

Такий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами умов даного договору (п. 10.1. договору).

Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками сторін та зобов`язання по такому є дійсними.

Додатком №1 до даного договору долучено специфікацію товару, умовами якої передбачено найменування товару, який підлягає поставці, а саме: нітроамофоска - М 16:16:16 кількістю 17 тон, загальною вартістю 509 694.00 грн. з ПДВ.

Відповідно до положень п. 5.3. договору, позивач поставив відповідачу товар, загальною вартістю 299 820.00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №33 від 15.03.2024 та товарно - транспортною накладною №Р33 від 15.03.2024 року.

Судом встановлено, що дані накладні підписані уповноваженими представниками з обох сторін, на таких міститься відтиск печаток обох сторін.

Також позивачем був наданий відповідачу рахунок на оплату №34 від 15.03.2023 поставленого товару, загальною вартістю 299 820.00 грн. з ПДВ.

За твердженням позивача, відповідачем такої оплати не проведено у встановлені строки, внаслідок чого ним направлялась відповідачу вимога №01/1604 від 16.04.2024, в якій позивач просив відповідача виконати свої зобов`язання за спірним договором та оплатити суму заборгованості у розмірі 299 820.00 грн.

Додатково, за невиконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем було нараховано 3923.87 грн. пені.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГКУ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 193 ГКУ, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також відповідно до положень ст. 198 ГКУ, платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ст. 202 ГКУ).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ст. 179 ГКУ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін (ст. 189 ГКУ).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГКУ).

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).

Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 691 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що дійсно 26.02.2024 між сторони був укладений договір №26/02/24 про закупівлю товарів, згідно п. 1.1. якого постачальник, учасник (позивач) зобов`язався у 2024 році поставити замовникові (відповідачеві) товари, зазначені в специфікації, що є додатком до даного договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 4.1. такого сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару та підписаної сторонами товарно-транспортної або видаткової накладної по мірі надходження коштів з бюджету на рахунок замовника, але не пізніше 31.12.2024 року.

Здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку та видаткової накладної для оплати. Оплата замовником постачальнику вартості товару проводиться за фактично поставлений товар, відповідно до рахунків та видаткових накладних постачальника, за цінами, вказаними у специфікації, на поточний рахунок постачальника, протягом 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідних видаткових накладних (п. 4.2. договору).

Поставка товару здійснюється партіями, що погоджуються сторонами в залежності від фактичної потреби замовника (п. 5.3. договору).

Відповідно до положень п. 5.3. договору, позивач поставив відповідачу товар, загальною вартістю 299 820.00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №33 від 15.03.2024 та товарно-транспортною накладною №Р33 від 15.03.2024 року.

Судом встановлено, що дані накладні підписані уповноваженими представниками з обох сторін, на таких міститься відтиск печаток обох сторін.

Позивачем стверджується, а відповідачем не заперечується, що ним не оплачено суму основного боргу в розмірі 299 820.00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №33 від 15.03.2024 року. Згідно положень п. 4.2. договору, така оплата мала бути проведена відповідачем не пізніше 15.04.2024 року. Разом з тим, належними і допустимими доказами у справі підтверджується укладення договору між сторонами на закупівлю товарів, поставка товару за таким договором та отримання відповідачем товару без заперечень по якості, що підтверджується видатковою накладною і товарно-транспортною накладною, які містяться в матеріалах справи. Відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів оплати поставленого товару у загальному розмірі 299 820.00 грн.

Таким чином, суд задовольняє повністю позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 299 820.00 грн. основного боргу за договором №26/02/24 про закупівлю товарів від 26.02.2024 року.

Щодо стягнення пені.

Згідно із статтею 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦКУ, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦКУ).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Види порушень та санкції за них, установлені договором: у разі порушення замовником строків оплати, визначеного п. 4.1. договору (при наявності бюджетного фінансування), замовник сплачує учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого по накладних товару, за кожний день затримки оплати, за весь період прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору (п. 7.3. договору).

Суд також зазначає, що ч. 2 ст. 232 ГКУ передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення строків оплати поставленого товару позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму пені за період з 16.04.2024 по 02.05.2024 у загальному розмірі 3923.87 грн.

Суд здійснив арифметичний перерахунок нарахованої пені і встановив, що такий проведений вірно та за коректні періоди, а також в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 232 ГКУ.

Відтак, суд задовольняє повністю позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у загальному розмірі 3923.87 грн.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задоволити повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3644.93 грн.

Суд зазначає, що питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача щодо стягнення 5000.00 грн. з відповідача на його користь буде вирішене судом окремо шляхом ухвалення судом додаткового рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ - 00729391, 90252, Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи, буд. 17, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБУД ЦЕНТР", код ЄДРПОУ - 45286982, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, суму боргу в загальному розмірі 303 743.87 грн. (триста три тисячі сімсот сорок три гривень 87 копійок), з яких 299 820.00 грн. (двісті дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок) - сума основного боргу та 3923.87 грн. (три тисячі дев`ятсот двадцять три гривень 87 копійок) - сума пені.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ - 00729391, 90252, Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи, буд. 17, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБУД ЦЕНТР", код ЄДРПОУ - 45286982, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, суму сплаченого судового збору у розмірі 3644.93 грн. (три тисячі шістсот сорок чотири гривень 93 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 15.07.2024 року

Суддя П. Д. Пригуза