Рішення

від 15.07.2024 по справі 910/5974/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2024Справа № 910/5974/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грозберг Україна» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код: 36001040)

про стягнення 99714,82 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грозберг Україна» про стягнення пені у розмірі 43718,76 грн та штрафу у розмірі 55996,06 грн, що разом становить 99714,82грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов укладеного Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 було прострочено поставку товару на суму 600230,24 грн, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 43718,76 грн та штраф у розмірі 55996,06 грн, що разом становить 99714,82грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5974/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

03.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що він звертався до позивача із листами, в яких просив продовжити строк поставки товару, у зв`язку з існуванням обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язання у встановлений у договорі строк. При цьому, відповідач, серед іншого, зазначив, що стягнення пені та штрафу є відповідальністю за порушення одного й того самого зобов`язання.

06.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

10.06.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

21.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грозберг Україна» (постачальник) укладено Договір №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця «частини екскаваторів (запасні частини до будівельно-дорожньої техніки)», зазначені у специфікації, яка наведена у додатку №1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 3.1 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 ціна договору становить 1677000,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Відповідно до п. 5.6 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 право власності н товари переходить від постачальника до покупця в момент передачі товарів постачальником покупцю за видатковою накладною в місці поставки.

Відповідно до п. 12.1 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по « 30» вересня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено поставку товару на суму 600230,24 грн, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 43718,76 грн та штраф у розмірі 55996,06 грн, що разом становить 99714,82грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що він звертався до позивача із листами, в яких просив продовжити строк поставки товару, у зв`язку з існуванням обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язання у встановлений у договорі строк. При цьому, відповідач, серед іншого, зазначив, що стягнення пені та штрафу є відповідальністю за порушення одного й того самого зобов`язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до п. 1.2 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у Специфікації.

У Специфікації до Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 (Додаток №1) сторони погодили строк поставки товару - 110 календарних днів з дати укладення договору.

Таким чином, відповідач повинен був поставити товар відповідно до умов Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 у строк до 20.11.2023 включно.

У п. 5.8 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 сторони погодили, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількості та якістю відповідно до п. 5.13 договору та одночасна передача постачальником покупцю в повному обсязі документів: - видаткової накладної, - оригіналу рахунку-фактури, - товарно-транспортної накладної, - оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів, - документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар), - інструкції з експлуатації (або іншого аналогічного документу у разі його складанні виробником товарів).

Відповідно до п. 5.13 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у пункті 5.8 цього договору. Положення Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, застосовуються до правовідносин Сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим Договором. Постачальник здійснює передачу товарів покупцю на умовах цього договору на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 (трьох) примірниках (2 (два) примірника для покупця, 1 (один) примірник для постачальника) щодо приймання товарів, в якому зазначається: місце і дата складання акта приймання товарів за кількістю та якістю, реквізити цього договору. Покупець при отриманні товарів на склад, проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог договору та/або технічної документації, що наявна в покупця та/або супровідної документації до Товарів, наданої Постачальником, Товари вважаються такими, що не відповідають вимогам по якості та підлягають заміні Постачальником на Товари належної якості.

Як вбачається з пояснень позивача, викладених у позовній заяві, відповідач у встановлений строк поставив позивачу товар на суму 1076769,76 грн.

Крім того, 19.12.2023 відповідач відповідно до умов Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 поставив позивачу товар на суму 40269,66 грн, що підтверджується видатковою накладною №5907 від 18.12.2023 та актом №377 вхідного контролю від 19.12.2023;

02.01.2024 - відповідач відповідно до умов Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 поставив позивачу товар на суму 21168,61 грн, що підтверджується видатковою накладною №5934 від 21.12.2023 та актом №384 вхідного контролю від 02.01.2024;

29.01.2024 - відповідач відповідно до умов Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 поставив позивачу товар на суму 127384,27 грн, що підтверджується видатковою накладною №413 від 23.01.2024 та актом №10 вхідного контролю від 29.01.2024;

09.02.2024 - відповідач відповідно до умов Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 поставив позивачу товар на суму 411407,70 грн, що підтверджується видатковою накладною №682 від 06.02.2024 та актом №19 вхідного контролю від 09.02.2024.

Тобто, відповідачем було прострочено поставку товару відповідно до умов Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 на суму 600230,24 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з поставки товару на суму 600230,24 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 43718,76 грн та штраф у розмірі 55996,06 грн, що разом становить 99714,82грн.

Згідно з п. 7.4 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, наведені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, з огляду на що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грозберг Україна» пені у розмірі 43718,76 грн та штрафу у розмірі 55996,06 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що він звертався до позивача із листами, в яких просив продовжити строк поставки товару, у зв`язку з існуванням обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язання у встановлений у договорі строк.

Щодо вказаних обставин суд зазначає, що відповідно до п. 6.3.1 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно з п. 13.2 Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023 всі зміни і доповнення до цього договору складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткових угод до Договору №2308000010 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.08.2023, якими б змінювались строки поставки товару, суд вважає, що листування відповідача з проханням збільшити строк поставки товару не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару, зважаючи саме на ті строки, які встановлені у Специфікації до договору - 110 днів від дати укладення договору.

Також відповідач, серед іншого, зазначив, що стягнення пені та штрафу є відповідальністю за порушення одного й того самого зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грозберг Україна» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код: 36001040) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) пеню у розмірі 43718 (сорок три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 76 коп., штраф у розмірі 55996 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 06 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак