Рішення

від 03.07.2024 по справі 910/3617/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2024Справа № 910/3617/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/3617/24

за позовом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (Україна, 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код: 25661903)

до Фізичної особи - підприємця Смірнова Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про розірвання договору та стягнення 126 572,60 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Янушевич О.Ю., ордер серії АВ № 1110848 від 15.01.2024;

від відповідача: Рудніцький О.Л., ордер серії АІ № 1611635 від 15.05.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Смірнова Ігоря Віталійовича (далі - відповідач), в якій просить суд:

- розірвати Договір № 18-02/11/2021 від 18.11.2021, укладений між позивачем та відповідачем;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, сплачені в якості попередньої оплати за роботи, що не були виконані за Договором № 18-02/11/2021 від 18.11.2021, в сумі 90 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 30 575,14 грн та 3 % річних у розмірі 5 997,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору № 18-02/11/2021 від 18.11.2021 та втратою у позивача інтересу до виконання робіт за Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

05.04.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 08.04.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2024.

02.05.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, який 02.05.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

14.05.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, у якому викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів, яке 15.05.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 15.05.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

У підготовчому засіданні 15.05.2024 судом було прийнято до розгляду відзив відповідача на позовну заяву, поновлено відповідачу строк для подання доказів та долучено докази до матеріалів справи, оголошено перерву до 05.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/3617/24 призначено на 05.06.2024.

05.06.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, у якому викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів, яке 05.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 05.06.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 05.06.2024 поновлено відповідачу строк для подання доказів та долучено докази до матеріалів справи, присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2024.

У судове засідання 03.07.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 03.07.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 між Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Смірновим Ігорем Віталійовичем (підрядник) було укладено Договір № 18-02/11/2021 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов`язується у встановлений даним Договором термін поставити покупцеві обладнання, виконати передбачені Договором монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи відеонагляду та контролю доступу на територію, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Перелік обладнання, матеріалів та робіт наведені в Додатку № 1 до Договору (п. 1.2 Договору).

За умовами пунктів 2.3, 2.4 Договору термін виконання робіт - 30 робочих днів, при умові своєчасного отримання передоплати згідно з підп. 4.3.1 Договору. Підрядник приступає до виконання робіт наступного календарного дня з дня здійснення замовником попередньої оплати.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору загальна вартість Договору складає 137 070,00 грн. Замовник проводить розрахунок з підрядником шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підрядника наступним чином:

- попередню оплату в розмірі 90 000,00 грн замовник здійснює протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами даного Договору (підп. 4.3.1);

- остаточний розрахунок у розмірі 47 070,00 грн замовник здійснює по факту виконання робіт протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (підп. 4.3.3).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що здача-приймання робіт оформляється сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Відповідно до платіжного доручення № 467 від 19.11.2021 позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 90 000,00 грн.

20.02.2022 сторони підписали Акт здачі-приймання виконаних робіт № 112, відповідно до якого відповідач здав, а позивач прийняв роботи загальною вартістю 129 090,00 грн. Від імені позивача цей Акт, як і Договір, було підписано Головою правління Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" Савченком П.І., а також скріплено печаткою позивача.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/10339/22 за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Смірнова Ігоря Віталійовича до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про стягнення 39 090,00 грн та за зустрічним позовом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" до Фізичної особи - підприємця Смірнова Ігоря Віталійовича про стягнення 130 195,00 грн.

Вимоги первісного позову в цій справі обґрунтовані неналежним виконанням Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" умов Договору щодо оплати виконаної роботи, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 39 090,00 грн.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що у зв`язку з відмовою від послуг підрядника за Договором з підстав того, що передбачені Договором роботи не виконані, у Фізичної особи - підприємця Смірнова Ігоря Віталійовича на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України виник обов`язок з повернення отриманого авансу в розмірі 90 000,00 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 2 374,52 грн 3 % річних, 22 364,31 грн інфляційних втрат та 15 456,28 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/10339/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, у задоволенні первісного позову було відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи - підприємця Смірнова Ігоря Віталійовича на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" пеню в розмірі 15 456,28 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 294,54 грн. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що внаслідок проведення реєстраційних дій від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" було змінено керівника (з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ), відомості про членів та кінцевих бенефіціарних власників, редакцію статуту та інформацію для здійснення зв`язку з кооперативом.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5, на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.01.2022, за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 26.11.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2021 за № СК-3349-21, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Дібровою Ольгою Сергіївною щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25661903).

Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 14.02.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості про скасування реєстраційних дій.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 20.02.2022 керівником Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" значиться ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про підтвердження більш вірогідними доказами того, що Акт здачі-приймання виконаних робіт № 112 від 20.02.2022 було підписано неуповноваженою особою, а саме ОСОБА_2 , який станом на 20.02.2022 не був керівником Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ".

У задоволенні позовної вимоги за зустрічним позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Смірнова Ігоря Віталійовича отриманого авансу в розмірі 90 000,00 грн було відмовлено через ненадання доказів направлення на адресу підрядника відмови замовника від договору на підставі частини 4 статі 849 Цивільного кодексу України чи повідомлення про розірвання договору на підставі частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України.

16.03.2024 позивач направив відповідачу претензію, у якій позивач, керуючись положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, повідомив про відмову від Договору в односторонньому порядку з дня отримання підрядником цього письмового повідомлення, та вимагав повернути аванс у розмірі 90 000,00 грн.

Докази вручення відповідачу цієї претензії, як і докази її розгляду останнім у матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на обставини, встановлені у справі № 910/10339/22, зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, оскільки не надав жодного доказу на підтвердження виконання робіт, а Акт здачі-приймання виконаних робіт № 112 від 20.02.2022 визнано неналежним та недопустимим доказом, а позивач втратив інтерес до його виконання, у зв`язку з чим направив 16.03.2024 відповідачеві претензію про односторонню відмову від Договору.

З огляду на викладене, позивач вважає, що наявні підстави для розірвання Договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та повернення авансу на підставі статей 849, 1212 цього ж Кодексу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що Акт здачі-приймання виконаних робіт № 112 від 20.02.2022 підписано Головою правління позивача - Савченком П.І., якого було обрано на цю посаду відповідно до протоколу загальних зборів (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від 22.09.2021, який, безвідносно до скасування реєстраційних дій, залишається чинним. При цьому, зазначений акт скріплено печаткою позивача, натомість позивачем не доведено фактів неправомірного використання його печатки. З урахуванням викладеного, позивач має перед відповідачем заборгованість з оплати виконаних за Договором робіт у розмірі 39 090,00 грн, що унеможливлює розірвання Договору, натомість стягнення з нього авансу, а також 3% річних та інфляційних втрат суперечить принципам добросовісності та справедливості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 90 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 467 від 19.11.2021.

На підтвердження виконання робіт за Договором у матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Акту здачі-приймання виконаних робіт № 112 від 20.02.2022 на суму 129 090,00 грн, підписаного відповідачем та Головою правління Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" Савченком П.І., а також скріпленого печаткою позивача.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/10339/22, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, судом було зроблено висновок про підтвердження більш вірогідними доказами того, що Акт здачі-приймання виконаних робіт № 112 від 20.02.2022 було підписано не уповноваженою особою, а саме ОСОБА_2 , який станом на 20.02.2022 не був керівником Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ".

В аспекті вищенаведеного суд зауважує, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Наведене правило закріплено в ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що скасування реєстраційних дій, якими, зокрема, було змінено керівника позивача, не мають впливу на господарські відносини останнього, поза-як члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про кооперацію") і виникнення та припинення їх повноважень не пов`язується із внесенням чи не внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Доказів визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", яким ОСОБА_2 було обрано Головою правління кооперативу, матеріали справи не містять.

Більше того, позивач не спростовує обрання ОСОБА_2 на цю посаду і перебування на ній, а також не оспорює Договір, як такий, що вчинений представником із перевищенням наданих повноважень.

Крім того, суд зазначає, що позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відтисків на договорах, первинних документах бухгалтерського обліку.

Відтиск печатки Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на Акті здачі-приймання виконаних робіт № 112 від 20.02.2022 є свідченням його участі у прийнятті робіт за Договором. Позивачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що печатка позивача використовувалася проти його волі.

Водночас безвідносно до наявності/відсутності повноважень у підписанта Акту здачі-приймання виконаних робіт № 112 від 20.02.2022 передача і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови від прийняття робіт у строк, визначений договором.

Так, частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17 та від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

З наведеного слідує обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18 та від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

На користь виконання відповідачем робіт за Договором свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 21 від 28.10.2021, № 10 від 19.11.2021 та № 12 від 15.11.2021, відповідно до яких відповідач закуповував устаткування, витратні матеріали для виконання своїх зобов`язань за Договором.

Також при оцінці виконання відповідачем зобов`язань за Договором суд бере до уваги наявні в матеріалах справи відеозаписи камер відеоспостереження.

Суд враховує, що такі відеозаписи самі по собі не є беззаперечним свідченням виконання робіт за Договором, однак їх наявність у відповідача може вказувати на встановлення та налаштування відеокамер на території позивача.

З урахуванням викладеного, твердження позивача про те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором визнаються судом необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Доводи позивача про те, що до укладення Договору у позивача вже була налагоджена і функціонувала система відеонагляду, на підтвердження чого позивач надав Довідку про облік на балансі основних засобів станом на 01.06.2022, а тому в укладенні Договору не було потреби, судом відхиляються, оскільки вони не спростовують укладення і виконання Договору.

Частинами 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даними нормами, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини 3 статті 651, частини 4 статті 653, пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже про розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про розірвання договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про розірвання договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Так, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 викладено правовий висновок щодо застосування положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з яким йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Під час розгляду цієї справи позивач не довів, а суд не встановив істотного порушення відповідачем умов Договору, що свідчить про відсутність підстав для розірвання Договору згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

При цьому судом встановлено, що 16.03.2024 позивачем було направлено відповідачу претензію, у якій, з-поміж іншого, повідомлено про односторонню відмову позивача від Договору.

Договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду в односторонньому порядку настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.

Крім того, статтею 852 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У претензії від 16.03.2024 позивач посилається одночасно на положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, що унеможливлює встановлення дійсної підстави його відмови від Договору та визначення правових наслідків такої відмови.

Між тим, у будь-якому випадку в претензії моментом відмови від Договору, з якого зобов`язання сторін припиняються в силу закону, позивач визначив день отримання цієї претензії підрядником (відповідачем).

За відсутності доказів отримання відповідачем повідомлення позивача про відмову від Договору у суду відсутні підставі вважати Договір розірваним.

При цьому суд зауважує, що розірвання Договору у зв`язку з односторонньою відмовою від нього позивача унеможливлює його розірвання за рішенням суду, адже відмова від договору є одностороннім правочином, який не підлягає затвердженню судом.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання Договору та стягнення з відповідача на користь позивача авансу в сумі 90 000,00 грн, а також інфляційних втрат в розмірі 30 575,14 грн та 3 % річних у розмірі 5 997,46 грн визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 6 056,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 056,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.07.2024

Суддя О.В. Нечай