Рішення
від 03.07.2024 по справі 910/6642/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2024Справа № 910/6642/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп"

до 1. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського

нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни

3. Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг"

про визнання протиправними та скасування рішень,

За участю представників учасників справи:

від позивача: Воробйова І.В. за ордером від 08.11.2023 року серії АІ № 1491018;

від відповідача-1: Іванишин О.О. за довіреністю від 29.12.2023 року № 390;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - відповідач-1, Банк), Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни (далі - відповідач-2) та Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни (далі - відповідач-3) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30143829, дата та час державної реєстрації: 04.02.2019 16:42:05, індексний номер: 45365429 від 05.02.2019 10:56:45;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 про державну реєстрацію змін до відомостей про нерухоме майно, дата та час державної реєстрації: 05.02.2019 14:32:47, індексний номер: 45373078 від 05.02.2019 14:42:20;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30745646, дата та час державної реєстрації: 18.03.2019 18:24:45, індексний номер: 46012152 від 18.03.2019 18:41:41.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, Товариство посилалося на те, що 01.10.2008 року та 25.02.2009 року між Банком та ВАТ "Київ-Одяг" було укладено кредитні договори № 82 та № 3 відповідно. В забезпечення зобов`язань позичальника за вказаними договорами між зазначеними контрагентами було укладено договір іпотеки від 27.10.2008 року без оформлення заставної та договір наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, за умовами яких (з урахуванням подальших змін) позичальником в іпотеку було передано нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2Б. У той же час, 01.04.2009 року між Банком та Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі" (Jupiter Service LLC) щодо зазначених кредитних договорів було укладено договір уступки прав вимоги до ВАТ "Київ-Одяг". У подальшому, як зазначає позивач, позичальник повністю виконав грошові зобов`язання перед новим кредитором - Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі", внаслідок чого іпотека щодо зазначеного майна припинилась, про що в тому числі були внесені відповідні записи до державних реєстрів. Вказані обставини, за твердженням позивача, встановлені рішеннями господарського суду міста Києва в справах № 6/711 та № 6/712, залишеними без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Разом із тим, 01.04.2016 року між ПАТ "Київ-Одяг" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким позивач придбав адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2Б. Проте, ігноруючи відступлення прав за кредитними договорами, а також припинення відповідних зобов`язань, у тому числі іпотеки, Банк звернувся до відповідача-2 та відповідача-3, які за його заявами прийняли рішення про реєстрацію права власності на колишній предмет іпотеки за відповідачем-1, а також про зміну відомостей про його площу. Такі рішення були прийняті, за твердженням позивача, у тому числі всупереч наявним арештам нерухомого майна, накладеним на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року в справі № 910/3257/16 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2016 року в справі № 11-сс/796/912/2016. При цьому, Банк надав реєстраторам постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 року в справі № 826/1709/16 про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів від 28.05.2013 року та 29.05.2013 року щодо припинення обтяжень та заборони на нерухоме майно, тоді як вказана постанова була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 року й під час нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04.02.2019 року відмовив у задоволенні вказаного позову. Крім того, позивач вказував на порушення порядку вчинення реєстраційних дій.

Ухвалою від 27.05.2019 року господарський суд міста Києва залишив вищевказану позовну заяву без руху та встановив Товариству спосіб і строк усунення її недоліків.

29.05.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 03.06.2019 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6642/19, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.07.2019 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а також витребував у відповідачів ряд доказів.

21.06.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Банку від 19.06.2019 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Товариства з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

27.06.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" вказало про наявність, на його думку, правових підстав для задоволення вимог Товариства.

01.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 01.07.2019 року про забезпечення позову в даній справі. Ухвалою від 03.07.2019 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні цієї заяви Товариства.

02.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Банку від 02.07.2019 року, в якій останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду в справі № 910/8060/19 за позовом Банку до юридичної особи за законодавством США Компанії "Юпітер Сервіс" (Jupiter Service LLC), державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронюка Тараса Руслановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг", про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора.

У підготовчому засіданні 02.07.2019 року суд відклав вирішення заяви відповідача-1 про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою від 02.07.2019 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 16.07.2019 року.

09.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства від 08.07.2019 року на відзив Банку на позовну заяву.

10.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення відповідача-1 від 10.07.2019 року.

11.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача та третьої особи проти поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

12.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни від 11.07.2019 року на позовну заяву, в якому відповідач-1 вказав про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства.

Ухвалою від 16.07.2019 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 31.07.2019 року.

Ухвалою від 31.07.2019 року господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі № 910/6642/19 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/8060/19 за позовом Банку до Компанії "Юпітер Сервіс" (Jupiter Service LLC), державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронюка Тараса Руслановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг", про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора.

Постановою від 16.09.2019 року Північний апеляційний господарський суд залишив означену ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 року в справі № 910/6642/19 без змін.

09.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 09.12.2019 року про залишення позову Товариства без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 19.12.2019 року господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 910/6642/19 та призначив підготовче засідання на 22.01.2020 року.

21.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло підписане директором Товариства клопотання, в якому останній просив суд залишити без розгляду заяву позивача про залишення без розгляду позову Товариства у справі № 910/6642/19 та продовжити розгляд цієї справи на стадії підготовчого провадження.

21.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-1 щодо розгляду клопотання позивача про залишення позову без розгляду, в яких Банк просив суд відкласти розгляд означеної заяви до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 22.01.2020 року господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі № 910/6642/19 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/8060/19.

23.11.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг", в якій останнє вказало про набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/8060/19, у зв`язку з чим просило суд поновити провадження у справі № 910/6642/19.

Ухвалою від 01.12.2023 року господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 910/6642/19 та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 20.12.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 20.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Банку від 20.12.2023 року, в яких останній вказав про відсутність, на його думку, правових підстав для задоволення вимог Товариства.

У підготовчому засіданні 20.12.2023 року господарський суд міста Києва постановив ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/6642/19 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 24.01.2024 року.

21.12.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло сформоване у цій системі 20.12.2023 року клопотання Товариства про відкладення розгляду справи на іншу дату.

10.01.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 від 04.01.2024 року № 04/01-16 про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

До початку призначеного підготовчого засідання 24.01.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 24.01.2024 року, в якому останній просив суд витребувати у Банку належним чином посвідчені копії Статуту відповідача-1, чинного станом на 2009 рік, наказу Банку від 10.03.2009 року № 41-П про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника голови правління ВАТ АБ "Укргазбанк", наказу Банку від 12.05.2009 року № 213-а або/чи від 22.05.2009 року "Про повноваження ОСОБА_1 та деякі інші питання", довіреності Банку від 27.03.2009 року про надання ОСОБА_1 певних повноважень, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. 27.03.2009 року за реєстровим номером 647, а також витребувати у відповідача-1 належним чином посвідчені копії та оригінали для огляду судом вимоги від 25.10.2018 року про перевірку предмету іпотеки (адміністративно-виробничого комплексу за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2Б) та надання інформації за іпотечним договором від 27.10.2008 року та від 27.02.2009 року, про забезпечення працівникам банку 09.11.2018 року доступу до приміщень для проведення обстежень та докази поштового відправлення вимог на адресу Товариства та ПАТ "Київ-Одяг", а також вимоги від 05.11.2018 року про перевірку предмету іпотеки (адміністративно-виробничого комплексу за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2Б) та надання інформації за іпотечним договором від 27.10.2008 року та від 27.02.2009 року, про забезпечення працівникам банку 19.11.2018 року доступу до приміщень для проведення обстежень та докази поштового відправлення вимог на адресу Товариства і ПАТ "Київ-Одяг".

Крім того, 24.01.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли пояснення позивача від 24.01.2024 року, в яких останній, зокрема, на підставі статті 48 Господарського процесуального кодексу України просив суд замінити відповідача-3 у справі - Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіну Юлію Володимирівну та змінити його процесуальний статус на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У підготовчому засіданні 24.01.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.02.2024 року.

20.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 20.02.2024 року про долучення до матеріалів справи відповіді Банку від 30.01.2024 року на адвокатський запит від 28.12.2023 року.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 21.02.2024 року, не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Ухвалою від 18.03.2024 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання на 24.04.2024 року.

16.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 16.04.2024 року про долучення до матеріалів справи відповіді Банку від 30.01.2024 року на адвокатський позивача.

До початку призначеного підготовчого засідання 24.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Банку від 24.04.2024 року проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 24.04.2024 року суд долучив подані позивачем документи до матеріалів справи.

Ухвалою від 24.04.2024 року господарський суд міста Києва залишив без задоволення клопотання Товариства про витребування доказів від 24.01.2024 року та відмовив у задоволенні клопотання позивача від 24.01.2024 року про заміну відповідача-3 у справі - Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни та зміну його процесуального статусу на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Разом із тим, суд закрив підготовче провадження у справі № 910/6642/19 та призначити її до судового розгляду по суті на 29.05.2024 року.

22.05.2024 року на адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства від 22.05.2024 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 29.05.2024 року оголошувалася перерва до 03.07.2024 року.

02.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 01.07.2024 року, в якому Товариство вказало, що реєстрація права власності на іпотечне майно за Банком відбулась незаконно, з істотнім порушенням норм законодавства та порядку реєстрації права власності, внаслідок чого майно Товариства вибуло з володіння позивача поза його волею, а дійним власником цього майна наразі є Товариство. З огляду на викладене, позивач на підтвердження означених обставин просив суд долучити до матеріалів справи копії вимог про перевірку предмету іпотеки та надання інформації за іпотечним договором від 31.08.2018 року № 31/08-1, від 25.10.2018 року, від 05.11.2018 року, акту перевірки предмету іпотеки від 19.11.2018 року, актів перевірок предмету іпотеки від 09.11.2018 року та від 20.09.2018 року, а також висновок експерта (почеркознавча експертиза) від 26.04.2024 року № 1608/24-10. Крім того, Товариство просило суд витребувати у Банку належним чином посвідчені копії та оригінали для огляду судом та вирішення питання про призначення технічної експертизи документів: вимоги від 25.10.2018 року про перевірку предмету іпотеки та надання інформації за іпотечним договором від 27.10.2008 року та від 27.02.2009 року, про забезпечення працівникам банку 09.11.2018 року доступу до приміщень для проведення обстежень та докази поштового відправлення вимог на адресу Товариства та Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг"; вимоги від 05.11.2018 року про перевірку предмету іпотеки та надання інформації за іпотечним договором від 27.10.2008 року та від 27.02.2009 року, про забезпечення працівникам банку 19.11.2018 року доступу до приміщень для проведення обстежень та докази поштового відправлення вимог на адресу Товариства та Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг", акту перевірки предмету іпотеки від 09.11.2018 року, акт перевірки предмету іпотеки від 19.11.2018 року, вимоги про усунення порушень кредитного договору № 82 від 25.10.2018 та докази поштового відправлення вимог на адресу Товариства та Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг", вимоги про усунення порушень кредитного договору № 82 від 05.11.2018 та докази поштового відправлення вимог на адресу Товариства та Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг".

Розглянувши у судовому засіданні 03.07.2024 року клопотання позивача про витребування доказів та долучення документів до матеріалів справи, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання.

За умовами частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про витребування у Банку зазначених заявником доказів мало бути подане разом з поданням позовної заяви.

Крім того, за умовами частин 4, 5, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні від 01.07.2024 року Товариство посилалося на те, що під час підготовчого засідання 24.04.2024 року суд запитав у представників учасників справи щодо наявності в них клопотань чи заяв. Представник позивача повідомив суд про те, що у Товариства наявні додаткові клопотання, але доцільність їх заявлення залежатиме від результату розгляду клопотання про позивача про витребування доказів. Проте суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Товариства про витребування доказів та закрив підготовче провадження у справі, у зв`язку із чим, позивач був позбавлений можливості заявити про наявні в нього інші клопотання.

Однак, клопотання Товариства про витребування доказів та долучення документів до матеріалів справи було датоване 01.07.2024 року та надійшло (було зареєстроване) через систему "Електронний суд" лише 02.07.2024 року, тобто з пропуском відповідного строку.

У той же час, позивачем в установленому законом порядку не було обґрунтовано неможливості подання вищевказаного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього (з долученням до нього доказів, датованих 2018 роком та квітнем 2024 року).

За приписами частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки клопотання позивача від 01.07.2024 року було подане Товариством після спливу встановленого законом строку, тоді як відповідачем у встановленому порядку не було доведено підстав для повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі та не вказано поважних причин не заявлення такого клопотання у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд на підставі частини 2 статті 118, частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про залишення означеного клопотання без розгляду.

У судовому засіданні 03.07.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Банку в наведеному судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 19.06.2019 року та додаткових письмових поясненнях від 10.07.2019 року і від 20.12.2023 року.

Відповідач-2 та відповідач-3, а також Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 03.07.2024 року не забезпечили.

У судовому засіданні 03.07.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Товариства та Банку, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (правонаступником якого є Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг") укладено кредитний договір № 82 (до якого в подальшому на підставі угод про внесення змін та доповнень від 27.10.2008 року № 1, від 31.12.2008 року № 2, від 21.01.2009 року № 3, від 23.02.2009 року № 4 внесено зміни та доповнення), за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 86 851 700,00 грн.

25.02.2009 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (правонаступником якого є Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг") укладено кредитний договір № 3 (до якого в подальшому на підставі угоди від 03.03.2009 року № 1 внесено зміни та доповнення), за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 150 000 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між кредитором та позичальником укладено договір іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 9042 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 року № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 472), а також договір наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 449 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 року № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 473), за змістом яких позичальник передав в іпотеку Банку нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Товариство посилалося на те, що 01.04.2009 року між Банком та Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі" (Jupiter Service LLC) щодо зазначених кредитних договорів було укладено договір уступки прав вимоги до ВАТ "Київ-Одяг".

На підтвердження означених обставин позивач долучив до матеріалів справи копію вказаного договору уступки права вимоги, за змістом пунктів 1.1-1.3 якого Банк передає а Новий кредитор приймає право вимоги за Кредитними договорами і стає кредитором з зобов`язань щодо сплати грошового боргу, що складається з права вимоги сплати суми основного боргу в розмірі 150 000 000,00 грн., права вимоги сплати суми процентів за користування кредитними коштами (нарахованих станом на дату цього договору) в розмірі 2 589 041,09 грн. та права вимоги сплати процентів за користування кредитними коштами, яке настане відповідно до умов Кредитного договору.

З моменту підписання цього договору Банк вибуває із зобов`язань за Кредитним договором, а всі його права кредитора переходять до Нового кредитора. Новий кредитор вважається кредитором за Кредитним договором по відношенню до боржника з моменту підписання цього договору сторонами.

Разом з правами за Кредитним договором до Нового кредитора також переходять всі права за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов`язання по кредитному договору (порука, гарантія, іпотека, застава, неустойка та інші). З моменту укладення цього договору до Нового кредитора переходять всі права та обов`язки іпотекодержателя за договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстраційним № 449, зі змінами та доповненнями.

У подальшому, як зазначав позивач, позичальник повністю виконав грошові зобов`язання перед новим кредитором - Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі", внаслідок чого іпотека щодо зазначеного майна припинилась, про що в тому числі були внесені відповідні записи до державних реєстрів. Вказані обставини, за твердженням позивача, встановлені рішеннями господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року в справах № 6/711 та № 6/712, залишеними без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Так, за результатами розгляду поданих у травні 2013 року представником Компанії "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі" заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронюком Тарасом Руслановичем:

- прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріаті кругу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042;

- прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042.

Разом із тим, Товариство вказувало, що 01.04.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким позивач придбав адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2Б.

Проте, ігноруючи відступлення прав за кредитними договорами, а також припинення відповідних зобов`язань, у тому числі іпотеки, Банк звернувся до відповідача-2 та відповідача-3, які за його заявами прийняли оскаржувані у справі № 910/6642/19 рішення про реєстрацію права власності на колишній предмет іпотеки за Банком, а також про зміну відомостей про його площу.

Так, відповідач-2 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30143829, дата та час державної реєстрації: 04.02.2019 16:42:05, індексний номер: 45365429 від 05.02.2019 10:56:45, яким за Банком на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року № 9042 та договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки без оформлення заставної від 03.03.2009 року № 472 зареєстровано право власності на нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс по вулиці Куренівській, 2-Б у місті Києві, а також рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про нерухоме майно, дата та час державної реєстрації: 05.02.2019 14:32:47, індексний номер: 45373078 від 05.02.2019 14:42:20, яким було змінено загальну площу вищенаведеного об`єкта нерухомості № 891837080000 з 20 732,5 м2 на 20 907,6 м2.

Крім того, відповідач-3 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30745646, дата та час державної реєстрації: 18.03.2019 18:24:45, індексний номер: 46012152 від 18.03.2019 18:41:41, яким було змінено шляхом реєстрації нового власника об`єкта нерухомого майна № 891837080000 на Банк.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, Товариство зазначало, що такі рішення були прийняті, у тому числі всупереч наявним арештам нерухомого майна, накладеними на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року в справі № 910/3257/16 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2016 року в справі № 11-сс/796/912/2016. При цьому, Банк надав реєстраторам постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 року в справі № 826/1709/16 про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів від 28.05.2013 року та 29.05.2013 року щодо припинення обтяжень та заборони на нерухоме майно, тоді як вказана постанова була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 року й під час нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04.02.2019 року відмовив у задоволенні вказаного позову. Також, позивач вказував на порушення порядку вчинення реєстраційних дій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що у 2016 році Банк звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Т.Р. реєстраційної служби ГУ юстиції у місті Києві: від 28.05.2013 року за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 9042; від 28.05.2013 року за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) наведеного нерухомого майна на підставі вказаного договору; від 29.05.2013 за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на вказаний адміністративно-виробничий комплекс, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449; від 29.05.2013 за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) вказаного нерухомого майна на підставі наведеного договору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 року в справі № 826/1709/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року, адміністративний позов Банку задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" задоволено частково, вищенаведені судові рішення судів адміністративної юрисдикції скасовано, а справу № 826/1709/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року в задоволенні адміністративного позову Банку відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року апеляційну скаргу Банку задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року скасовано, а провадження у справі № 826/1709/16 закрито. Разом із тим, у наведеній постанові адміністративний суд апеляційної інстанції роз`яснив Банку його право на звернення до суду для захисту своїх прав у порядку господарського судочинства.

Враховуючи наведені обставини, Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до юридичної особи за законодавством США Компанії "Юпітер Сервіс" (Jupiter Service LLC) та державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Миронюка Тараса Руслановича про визнання протиправними і скасування рішень останнього:

- від 28.05.2013 року за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. за реєстровим № 9042;

- від 28.05.2013 року за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 9042;

- від 29.05.2013 року за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- від 29.05.2013 року за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449.

На обґрунтування позовних вимог Банк посилався на те, що оспорювані рішення державного реєстратора є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки їх прийнято на підставі неналежних документів, поданих суб`єктом, який не був наділений правом на звернення з відповідними заявами про припинення іпотек і заборон.

Ухвалами від 27.06.2019 року, від 26.12.2019 року та від 11.06.2020 року в справі № 910/8060/19 господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг"; замінив первісного відповідача - державного реєстратора Миронюка Т.Р. на належного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, а також залучив співвідповідача - Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг".

Рішенням від 20.08.2020 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову Банку.

Постановою від 03.03.2021 року Північний апеляційний господарський суд означене рішення місцевого господарського суду скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову Банку в повному обсязі.

Постановою від 10.11.2021 року Верховний Суд скасував постанову господарського суду апеляційної інстанції від 03.03.2021 року в справі № 910/8060/19 та передав цю справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

За наслідками нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року рішення господарського суду міста Києва скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов Банку задоволено повністю.

Мотивуючи означену постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження обставин відступлення права вимоги Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" посилалося на обставини дійсності договору уступки, встановлені в судових рішеннях у справах № 6/711, № 6/712 та № 910/2605/19.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішеннями господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року в справі № 6/711 та від 09.06.2011 року в справі № 6/712, які залишені без змін судами вищих інстанцій, відмовлено у задоволенні позову Банку про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" за кредитними договорами від 25.02.2009 року № 3 та від 01.10.2008 року № 82 на тій підставі, що Банк вибув із зобов`язання за ними внаслідок відступлення прав та обов`язків за договором уступки прав вимоги від 01.04.2009 року. Підставою для відмови у задоволенні позовів Банку була та обставина, що останнє вибуло із господарського зобов`язання за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3 внаслідок відступлення прав та обов`язків за договором уступки прав вимоги від 01.04.2009 року.

Також апеляційним судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року в справі № 910/2605/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2019 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові Банку до Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.02.2009 № 3.

Натомість апеляційним судом у справі № 910/8060/19 було враховано, що розгляд наведених вище справ здійснювався без залучення ймовірної сторони договору уступки - Компанії Jupiter Service LLC, у зв`язку з чим, у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, яка діяла на момент ухвалення судових рішень у справах № 6/711 та № 6/712, а також статті 75 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції, ці рішення не мали жодного юридичного значення по відношенню до Компанії Jupiter Service LLC.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року в справі № 910/25766/13 за позовом Банку про солідарне стягнення з Компанії Jupiter Service LLC та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп" грошових коштів в сумі 242 993 569,10 грн., що є платою за уступку вимог за договором уступки, визнано недійсним договір поруки, укладений 10.09.2009 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп", а у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено в повному обсязі. Зазначене рішення суду першої інстанції від 22.12.2015 року залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року.

Під час розгляду справи № 910/25766/13 судом також встановлено, що договір уступки є неукладеним, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави вважати припиненими правовідносини за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3, кредитором за якими є Банк, а боржником - Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг".

Як встановлено судом у зазначеному рішенні, з наданої на виконання вимог ухвал суду Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" інформації вбачається, що інвестиційний рахунок Компанії Jupiter Service LLC № 26008010109798 в ПАТ КБ "Преміум" був відкритий лише 30.03.2010 року на підставі заяви повіреного Компанії Jupiter Service LLC ОСОБА_5 про відкриття поточного рахунку від 30.03.2010 року. Виходячи з наведених документів, суд встановив, що лист Компанії Jupiter Service LLC, в якому було визначено номер рахунку для сплати третьою особою коштів в якості погашення заборгованості за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3 (№ 26008010109798), було отримано Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" раніше, ніж відкрито сам рахунок. Наведене достеменно свідчить про підробку такого листа в частині дати його направлення/отримання.

Крім того, місцевим господарським судом у справі № 910/25766/13 встановлено наступні обставини: ініціювання Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" укладення додаткової угоди до кредитного договору від 25.02.2009 року № 3 про зменшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, що підтверджується заявою представника про зміну предмета позову в справі від 29.11.2010 року № 37/110, листом Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" від 20.09.2010 року, направленим на адресу банку з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду (у той час, як у квітні 2010 року на користь "нового кредитора" вже було сплачено 120 000 000,00 грн.); листування Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" з Банком щодо вирішення питання погашення заборгованості за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3 (листи від 07.09.2010 року № 11/9-27-17, від 27.09.2010 року № 11/9-27-26), при цьому, з пояснень Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" вбачається, що з березня 2010 року останнє було обізнано про заміну кредитора, а з квітня 2010 року почало здійснювати виплату коштів на користь нового кредитора (Компанії Jupiter Service LLC); відображення Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" у фінансовій звітності за 2010 та 2011 роки існування у нього станом 01.01.2011 року зобов`язання за кредитами банків у розмірі 236 852 000,00 грн., що відповідає розміру наданих банком за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3 кредитних коштів третій особі, хоча згідно з наданими останнім платіжними дорученнями сплата коштів на користь Компанії Jupiter Service LLC в якості погашення, нібито, відступленого Банком права вимоги була здійснена у період з квітня по грудень 2010 року. Тобто, посадові особи Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" внесли до фінансової звітності відомості про наявність зобов`язань перед кредитними установами.

Наведене, як зазначив місцевий господарський суд у рішенні в справі № 910/25766/13, свідчить про те, що протягом 2010 року Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" ініціювало перед Банком вирішення питання щодо погашення його заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3, одночасно (протягом квітня-грудня 2010 року) здійснюючи перерахування грошових коштів на користь Компанії Jupiter Service LLC, нібито, на підставі договору уступки та повідомлення Компанії Jupiter Service LLC про купівлю-продаж вимоги, отриманого 12.03.2010 року, з визначенням номеру рахунку, який було відкрито лише 30.03.2010 року.

Додатково Київським апеляційним господарським судом у постанові від 02.03.2016 року в справі № 910/25766/13 зазначено, що договір уступки зі сторони Компанії Jupiter Service LLC був підписаний ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 04.06.2006 року. Довіреність від 04.06.2006 року підписана директором Компанії Jupiter Service LLC ОСОБА_4. Проте, як встановлено апеляційним судом у справі № 910/25766/13, з наданих відомостей державного реєстру штату Кентуккі вбачається, що директорами Компанії Jupiter Service LLC були ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 був директором Компанії Jupiter Service LLC сторони суду не надали. Також апеляційним судом у справі № 910/25766/13, встановлюючи обставину неукладеності договору уступки, враховано, що Компанія Jupiter Service LLC з 01.11.2008 є ліквідованою в адміністративному порядку та не має належної правосуб`єктності.

При цьому, у справі № 910/8060/19 суд апеляційної інстанції врахував, що на підтвердження обставин відступлення права вимоги Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" посилалося на обставини дійсності договору уступки, встановлені в судових рішеннях у справах № 6/711, № 6/712 та № 910/2605/19, а також на договір уступки, генеральне доручення Компанії Jupiter Service LLC від 28.11.2001 року, договір Компанії Jupiter Service LLC від 01.08.2003 року, протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 15.02.2006 року, протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 року, свідоцтво про участь Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 року, довіреність від 04.06.2006 року від імені Компанії Jupiter Service LLC, повідомлення про купівлю-продаж права вимоги від 12.03.2010 року.

У контексті наведеного вище, апеляційний суд у постанові від 29.11.2022 року в справі № 910/8060/19 виходив з того, що 22.12.2003 року в Україні набрала чинність Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, сторонами якої є, зокрема, Сполучені Штати Америки, Республіка Кіпр, російська федерація.

Відповідно до частини 2 статті 1 цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Однак, вказана Конвенція не поширюється: a) на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами; b) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Частиною 1 статті 3 Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Таким чином, документи, які видані на території Сполучених Штатів Америки (у тому числі Штату Кентуккі), Республіки Кіпр, а також інших держав учасників Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, для пред`явлення на території України повинні бути скріплені апостилем.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах цієї справи протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 15.02.2006 року, протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 року, а також свідоцтво про участь Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 року, дійшов висновку про те, що такі документи не є достовірними в розумінні статті 78 Господарського процесуального кодексу України та не можуть підтверджувати обставини, викладені у їх змісті, оскільки не містять апостилю відповідно до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що встановити осіб та їх представників, які підписували протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 15.02.2006 року та відчужували 100 % частки на користь громадянина російської федерації ОСОБА_4, неможливо.

Крім того, Північний апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до установчого договору Компанії Jupiter Service LLC від 30.05.2001 року Компанія створена та зареєстрована в реєстрі штату Кентуккі 06.06.2001 року. Її управління відповідно до цього договору здійснюють менеджери. Засновниками компанії та її первісними менеджерами були громадяни Республіки Кіпр (м. Нікосія) ОСОБА_2 (ОСОБА_2) та ОСОБА_3 (ОСОБА_3). У реєстрі компаній штату Кентуккі містяться відомості, подані менеджерами (керівниками) Компанії Jupiter Service LLC із зазначенням офіційної адреси, керівництва, а також іншої інформації. Поряд із цим, Компанія Jupiter Service LLC неодноразово поновлювала свою діяльність за заявою керівників. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зареєстрованими менеджерами (керівниками) Компанії Jupiter Service LLC з 08.07.2003 року та до моменту розгляду справи № 910/8060/19 є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

У той же час, належні та допустимі докази будь-якого відношення як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5 (ймовірного його повіреного) до Компанії Jupiter Service LLC, в матеріалах справи № 910/8060/19 відсутні. Слід зазначити, що такі докази відсутні й у матеріалах справи № 910/6642/19.

Апеляційній господарський суд врахував, що Компанія Jupiter Service LLC з 01.11.2008 року перебуває в статусі адміністративного припинення, є неактивною. Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції в справі № 910/8060/19, наведені обставини свідчать про те, що Компанія Jupiter Service LLC не вчиняла жодних правочинів на території України, на які посилалось Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг", у зв`язку з чим апеляційний суд також врахував висновки судів, викладені у судових рішеннях у справі № 910/25766/13 щодо неукладеності договору уступки і відсутності підстав вважати погашеними зобов`язання за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3.

Слід зазначити, що належні та допустимі докази дійсного погашення Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" на користь належного кредитора зобов`язання за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3 відсутні в матеріалах справи № 910/6642/19.

При цьому, апеляційним судом у постанові від 29.11.2022 року в справі № 910/8060/19 також враховано, що на момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язувало з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, а відтак виникнення прав у нового іпотекодержателя за вказаним договором могло відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Водночас, апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи 910/8060/19 відсутні докази укладення між Банком та Компанією Jupiter Service LLC нотаріально посвідчених договорів про відступлення прав за договором іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року та договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, а також докази проведення державної реєстрації у Реєстрі речових прав права іпотеки на адміністративний корпус за Компанією Jupiter Service LLC, що, за висновком апеляційного суду, свідчить про відсутність законних підстав вважати припиненим належне Банку речове право (право іпотеки) на іпотечне майно.

Окрім цього, за результатом дослідження та аналізу апеляційним судом у справі № 910/8060/19 копій реєстраційних справ встановлено, що державний реєстратор Реєстраційної служби ГТУЮ у м. Києві Миронюк Т.Р. повинен був встановити особу заявника (ОСОБА_5) та дієздатність юридичної особи, від якої останній діяв (Компанії Jupiter Service LLC); достовірність документів вцілому, що стосується будь-яких аспектів державної реєстрації; належність особи-заявника реєстраційної дії; підстави для припинення іпотек та заборон, передбачені статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Проте, на час прийняття спірних у справі № 910/8060/19 рішень у державного реєстратора були відсутні підстави для припинення іпотек та їх заборон, які встановлені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", з огляду на те, що державним реєстратором не перевірено достовірність наданих для проведення державної реєстрації прав документів, зокрема, протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 року та свідоцтво про участь Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 року, оскільки такі не є апостильованими, внаслідок чого неможливо перевірити достовірність підписів та печаток, які містяться на них.

За таких обставин, оскільки Компанія Jupiter Service LLC не набувала речового права (права іпотеки) на адміністративний корпус згідно з договором іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року та договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, та відповідно не мала належних прав та повноважень для звернення до державного реєстратора із заявою про припинення в Реєстрі речових прав відповідного речового права, правові підстави для прийняття державним реєстратором оспорюваних у справі № 910/8060/19 рішень були відсутні, у зв`язку з чим право іпотеки Банку було порушене.

Слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 23.05.2023 року в справі № 910/8060/19 касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року в справі № 910/8060/19 було закрито; касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; в решті касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року в справі № 910/8060/19 залишено без задоволення, а оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року - без змін.

Судом враховані викладені у вищенаведених постановах господарських судів висновки щодо неукладеності між Банком та Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі" (Jupiter Service LLC) договору уступки прав вимоги, відсутності підстав вважати погашеними зобов`язання за кредитним договором від 01.10.2008 року № 82 та кредитним договором від 25.02.2009 року № 3, а також порушення права іпотеки Банку рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріаті кругу Заєць І.О. за реєстровим № 449; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) Банку на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042.

Разом із тим, як було зазначено вище, в обґрунтування пред`явлених у даній справі (№ 910/6642/19) вимог, Товариство посилалося на те, що 01.04.2016 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким позивач придбав адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2Б.

З матеріалів справи вбачається, що право власності позивача на це майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2016 року згідно з рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. (з відкриттям розділу) від 01.04.2016 року індексний номер 29063017; підстава виникнення - договір купівлі-продажу, серія та номер 994, виданий 01.04.2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин А.С.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час підписання договору купівлі-продажу від 01.04.2016 року) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Обґрунтовуючи позов у даній справі, Товариство, вважаючи себе дійсним власником іпотечного майна, набутого на підставі договору купівлі-продажу без відповідних обтяжень та після припинення іпотеки, також посилалося на те, що ігноруючи відступлення прав за кредитними договорами, а також припинення відповідних зобов`язань, у тому числі іпотеки, Банк звернувся до відповідача-2 та відповідача-3, які за його заявами прийняли оскаржувані рішення про реєстрацію права власності на колишній предмет іпотеки за Банком, а також про зміну відомостей про його площу.

При цьому, судом враховано, що між Товариство та Банком відсутні безпосередні договірні правовідносини, предметом яких є спірне іпотечне майно.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване статтею 55 Основного Закону й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 року в справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічний за змістом правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 року в справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року в справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 року в справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 року в справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 року в справі № 904/7841/21.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що, ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 90), від 20.06.2023 року в справі № 362/2707/19).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункти 61, 62, 70, 147)) якщо нерухомим майном неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України). Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно. При цьому суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна (книжкове володіння відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28.11.2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19.05.2020 року в справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 року в справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 року в справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України). Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 року в справі № 488/2807/17 (пункт 96).

Оскільки у даній справі право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за Банком, то саме відповідач-1 вважається володільцем спірного майна. Відповідно позивач, який вважає себе власником спірного майна, не є його володільцем. Тому належним способом захисту позивача у цій справі є віндикаційний позов (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Цей позов опосередковується вимогою про витребування нерухомого майна від актуального володільця, тобто особи, за якою зареєстроване право власності.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду вирішення спору про витребування нерухомого майна з чужого володіння враховується, зокрема, добросовісність або недобросовісність набувача спірного майна. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.60, 5.61) зазначила таке:

"5.60. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 02.11.2021 року в справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 06.07.2022 року в справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 року в справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 року в справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 06.07.2022 року в справі № 914/2618/16 (пункт 54)".

У разі задоволення судом позовної вимоги про витребування нерухомого майна з володіння відповідача таке судове рішення, як зазначено вище, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 року в справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 року в справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Зокрема, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 року в справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункти 152, 153)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Ці висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 87).

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 року в справі № 909/142/23.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19).

Отже, відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, як було зазначено вище, є самостійною підставою для відмови у позові (що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 року в справі № 914/2736/21).

За таких обставин, вимоги про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також змін до відомостей про нерухоме майно, пред`явлені позивачем з наміром набути повноцінного володіння спірним нерухомим майном, не відповідають належному способу захисту у цій справі, яким є віндикаційний позов, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог Товариства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведені обставини, у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.07.2024 року.

Суддя В.С. Ломака


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	03.07.2024
Оприлюднено	16.07.2024
Номер документу	120367640
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії

Ломака В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 03.07.2024 по справі 910/6642/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/6642/19

Рішення від 03.07.2024

Рішення
від 03.07.2024 по справі 910/6642/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА