Постанова від 10.04.2025 по справі 910/6642/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. Справа № 910/6642/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.04.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмейд Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024

повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024

у справі № 910/6642/19 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмейд Груп»

до 1. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського

нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни

3. Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Київ-Одяг»

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (відповідач-1), Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни (відповідач-2) та Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни (відповідач-3), в якому викладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30143829, дата та час державної реєстрації: 04.02.2019 16:42:05, індексний номер: 45365429 від 05.02.2019 10:56:45;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію змін до відомостей про нерухоме майно, дата та час державної реєстрації: 05.02.2019 14:32:47, індексний номер: 45373078 від 05.02.2019 14:42:20;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30745646, дата та час державної реєстрації: 18.03.2019 18:24:45, індексний номер: 46012152 від 18.03.2019 18:41:41.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийнято всупереч накладеним арештам нерухомого майна згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/3257/16 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2016 у справі № 11-сс/796/912/2016. Крім того, для проведення оскаржуваних реєстраційних дій реєстраторам надано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 826/1709/16, яку скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017, а за наслідками нового розгляду справи № 826/1709/16 Окружним адміністративним судом міста Києва відмовлено у задоволенні вказаного позову. Також позивач вказував на порушення порядку вчинення реєстраційних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6642/ґ9, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" та витребувано у відповідачів ряд доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019, зупинено провадження у справі № 910/6642/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8060/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 поновлено провадження у справі № 910/6642/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 зупинено провадження у справі № 910/6642/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8060/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 поновлено провадження у справі № 910/6642/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/6642/19 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 по справі № 910/6642/19 у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позовні вимоги не відповідають належному способу захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 по справі № 910/6642/19, 04.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6642/19 від 03.07.2024.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.10.2024 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" по справі № 910/6642/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А. Станік С.Р.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 справу № 910/6642/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сибіга О.М., судді Михальська Ю.Б., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/6642/19, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6642/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та призначено розгляд справи на 30.01.2025.

24.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

30.01.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 29.01.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 розгляд справи № 910/6642/19 призначено на 06.03.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/6642/19 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", як банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг", як позичальником (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг") укладено кредитний договір № 82 (до якого внесено зміни та доповнення згідно угод від 27.10.2008 № 1, від 31.12.2008 № 2, від 21.01.2009 № 3, від 23.02.2009 № 4), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 86 851 700,00 грн.

25.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", як банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг", як позичальником (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг") укладено кредитний договір № 3 (до якого внесено зміни та доповнення на підставі угоди від 03.03.2009 № 1), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 150 000 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між банком та позичальником укладено договір іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 9042 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 472), та договір наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 449 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 473), відповідно до яких позичальник передав в іпотеку банку нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б.

01.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", як банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") та Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі" (Jupiter Service LLC) укладено договір уступки прав вимоги до ВАТ "Київ-Одяг" за кредитними договорами № 82 та № 3, відповідно до пунктів 1.1. - 1.3. яких банк передає, а новий кредитор приймає право вимоги за кредитними договорами і стає кредитором за зобов`язаннями щодо сплати грошового боргу, що складається з права вимоги сплати суми основного боргу в розмірі 150 000 000,00 грн., права вимоги сплати суми процентів за користування кредитними коштами (нарахованих станом на дату цього договору) в розмірі 2 589 041,09 грн. та права вимоги сплати процентів за користування кредитними коштами, яке настане відповідно до умов кредитного договору.

З моменту підписання цього договору банк вибуває із зобов`язань за кредитним договором, а всі його права кредитора переходять до нового кредитора. Новий кредитор вважається кредитором за кредитним договором по відношенню до боржника з моменту підписання цього договору сторонами. Разом з правами за кредитним договором до нового кредитора також переходять всі права за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов`язання по кредитному договору (порука, гарантія, іпотека, застава, неустойка та інші). З моменту укладення цього договору до нового кредитора переходять всі права та обов`язки іпотекодержателя за договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстраційним № 449, зі змінами та доповненнями.

Позивач зазначає, що позичальником повністю виконано грошові зобов`язання перед новим кредитором - Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі", внаслідок чого іпотека щодо зазначеного майна припинилась, про що внесено відповідні записи до державних реєстрів. Вказані обставини встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 у справах № 6/711 та № 6/712, залишеними без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

У травні 2013 року на підставі заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представника Компанії "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі", державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронюком Тарасом Руслановичем прийнято рішення:

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріаті кругу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042.

01.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б.

В подальшому, 04.02.2019 Державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого за банком на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 № 9042 та договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки без оформлення заставної від 03.03.2009 № 472 зареєстровано право власності на нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс по вулиці Куренівській, 2-Б у місті Києві (номер запису про право власності: 30143829, дата та час державної реєстрації: 04.02.2019 16:42:05, індексний номер: 45365429 від 05.02.2019 10:56:45).

05.02.2019 Державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про нерухоме майно, яким змінено загальну площу вищенаведеного об`єкта нерухомості № 891837080000 з 20 732,5 м2 на 20 907,6 м2 (дата та час державної реєстрації: 05.02.2019 14:32:47, індексний номер: 45373078 від 05.02.2019 14:42:20).

18.03.2019 Державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Юлією Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким змінено шляхом реєстрації нового власника об`єкта нерухомого майна № 891837080000 на банк (номер запису про право власності: 30745646, дата та час державної реєстрації: 18.03.2019 18:24:45, індексний номер: 46012152 від 18.03.2019 18:41:41).

Посилаючись на те, що рішення від 04.02.2019, 05.02.2019, 18.03.2019 реєстраторами прийнято всупереч арештам нерухомого майна, накладеними ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/3257/16 та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2016 у справі № 11-сс/796/912/2016. При цьому, позивач зазначає, що для вчинення реєстраційних дій реєстраторам надано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 826/1709/16, якою визнано протиправними та скасовано рішення державних реєстраторів від 28.05.2013 та 29.05.2013 щодо припинення обтяжень та заборони на нерухоме майно, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 скасовано, а за наслідками нового розгляду справи № 826/1709/16 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення від 04.02.2019 про відмову у задоволенні позову. Позивач також вказував на порушення порядку вчинення реєстраційних дій.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18).

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Як встановлено судом, 01.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", як банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг", як позичальником (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг") укладено кредитний договір № 82 (до якого внесено зміни та доповнення згідно угод від 27.10.2008 № 1, від 31.12.2008 № 2, від 21.01.2009 № 3, від 23.02.2009 № 4), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 86 851 700,00 грн.

25.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", як банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг", як позичальником (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг") укладено кредитний договір № 3 (до якого внесено зміни та доповнення на підставі угоди від 03.03.2009 № 1), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 150 000 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між банком та позичальником укладено договір іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 9042 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 472), та договір наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 449 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 473), відповідно до яких позичальник передав в іпотеку банку нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б.

01.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", як банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") та Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі" (Jupiter Service LLC) укладено договір уступки прав вимоги до ВАТ "Київ-Одяг" за кредитними договорами № 82 та № 3, відповідно до пунктів 1.1. - 1.3. яких банк передає, а новий кредитор приймає право вимоги за кредитними договорами і стає кредитором за зобов`язаннями щодо сплати грошового боргу, що складається з права вимоги сплати суми основного боргу в розмірі 150 000 000,00 грн., права вимоги сплати суми процентів за користування кредитними коштами (нарахованих станом на дату цього договору) в розмірі 2 589 041,09 грн. та права вимоги сплати процентів за користування кредитними коштами, яке настане відповідно до умов кредитного договору.

З моменту підписання цього договору банк вибуває із зобов`язань за кредитним договором, а всі його права кредитора переходять до нового кредитора. Новий кредитор вважається кредитором за кредитним договором по відношенню до боржника з моменту підписання цього договору сторонами. Разом з правами за кредитним договором до нового кредитора також переходять всі права за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов`язання по кредитному договору (порука, гарантія, іпотека, застава, неустойка та інші). З моменту укладення цього договору до нового кредитора переходять всі права та обов`язки іпотекодержателя за договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстраційним № 449, зі змінами та доповненнями.

Позивач зазначає, що позичальником повністю виконано грошові зобов`язання перед новим кредитором - Компанією "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі", внаслідок чого іпотека щодо зазначеного майна припинилась, про що внесено відповідні записи до державних реєстрів. Вказані обставини встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 у справах № 6/711 та № 6/712, залишеними без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

У травні 2013 року на підставі заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представника Компанії "Джупітер Сервіс Ел Ел Сі", державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронюком Тарасом Руслановичем прийнято рішення:

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріаті кругу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим № 9042.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 826/1709/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Т.Р.:

- від 28.05.2013 № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 9042; від 28.05.2013 року за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) наведеного нерухомого майна на підставі вказаного договору;

- від 29.05.2013 № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на вказаний адміністративно-виробничий комплекс, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- від 29.05.2013 за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) вказаного нерухомого майна на підставі наведеного договору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 826/1709/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 скасовано, справу № 826/1709/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи № 826/1709/16 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року в задоволенні адміністративного позову банку відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 апеляційну скаргу банку задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 скасовано, провадження у справі № 826/1709/16 закрито. У наведеній постанові роз`яснено банку право звернутися за захистом прав у порядку господарського судочинства.

За вказаних обставин, банк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Компанії "Юпітер Сервіс" (Jupiter Service LLC) та 2. державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Миронюка Тараса Руслановича про визнання протиправними і скасування рішень:

- від 28.05.2013 № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. за реєстровим № 9042;

- від 28.05.2013 № 2656572, яким припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 9042;

- від 29.05.2013 № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) банку на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449;

- від 29.05.2013 № 2683877, яким припинено обтяження (заборону на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/8060/19 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/8060/19 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/8060/19 та передано справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

За наслідками нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/8060/19 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Під час нового розгляду справи № 910/8060/19 судом апеляційної інстанції встановлено, що рішеннями Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 у справах № 6/711 та № 6/712, які залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" за кредитними договорами від 25.02.2009 № 3 та від 01.10.2008 № 82 з огляду на те, що банк вибув у зобов`язаннях за цими правочинами внаслідок відступлення прав та обов`язків за договором уступки прав вимоги від 01.04.2009.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 910/2605/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2020, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові банку до Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.02.2009 № 3.

В той же час, апеляційним судом під час розгляду справи № 910/8060/19 враховано, що розгляд наведених вище справ здійснювався без залучення ймовірної сторони договору уступки - Компанії Jupiter Service LLC, у зв`язку з чим, у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, яка діяла на момент ухвалення судових рішень у справах № 6/711 та № 6/712, а також статті 75 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції, ці рішення не мали жодного юридичного значення по відношенню до Компанії Jupiter Service LLC.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/25766/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016, у задоволенні позовних вимог банку про солідарне стягнення з Компанії Jupiter Service LLC та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп" грошових коштів в сумі 242 993 569,10 грн. відмовлено в повному обсязі.

В межах розгляду справи № 910/25766/13 встановлено, що договір уступки є неукладеним, тому відсутні правові підстави вважати припиненими правовідносини за кредитними договорами від 01.10.2008 № 82 та від 25.02.2009 № 3, кредитором за якими є банк, а боржником - Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг".

Тоді як у справі № 910/8060/19 судом апеляційної інстанції враховано, що на підтвердження обставин відступлення права вимоги Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг" посилалося на обставини дійсності договору уступки, які встановлено у рішеннях у справах № 6/711, № 6/712 та № 910/2605/19.

Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/8060/19 вбачається, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи дійшов висновку, що протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 15.02.2006, протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006, а також свідоцтво про участь Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 не є достовірними документами в розумінні статті 78 Господарського процесуального кодексу України та не можуть підтверджувати обставини, викладені у їх змісті, оскільки не містять апостилю. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановити осіб та їх представників, які підписували протокол зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 15.02.2006 та відчужували 100% частки на користь громадянина російської федерації неможливо.

При цьому, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що Компанія Jupiter Service LLC з 01.11.2008 перебуває в статусі адміністративного припинення, є неактивною, наведені обставини свідчать, що Компанія Jupiter Service LLC не вчиняла жодних правочинів на території України, на які посилалось Приватне акціонерне товариство "Київ-Одяг", у зв`язку з чим судом враховано висновки судів у справі № 910/25766/13 щодо неукладеності договору уступки та відсутності підстав вважати погашеними зобов`язання за кредитними договорами від 01.10.2008 № 82 та від 25.02.2009 № 3.

Принагідно слід зазначити, що докази погашення Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" зобов`язання за кредитними договорами від 01.10.2008 № 82 та від 25.02.2009 № 3 у матеріалах даної справи відсутні.

Водночас, під час розгляду справи № 910/8060/19 та прийняття постанови від 29.11.2022 судом апеляційної інстанції взято до уваги, що виникнення прав у нового іпотекодержателя за іпотечним договором могло відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Позаяк, у матеріалах справи № 910/8060/19 відсутні докази укладення між банком та Компанією Jupiter Service LLC нотаріально посвідчених договорів про відступлення прав за договором іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 та договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, як і відсутні докази проведення державної реєстрації у Реєстрі речових прав права іпотеки на нерухоме майно (адміністративний корпус) за Компанією Jupiter Service LLC, що свідчить про відсутність підстав вважати припиненим належне банку речове право (право іпотеки) на іпотечне майно.

Поряд з цим, на час прийняття рішень державного реєстратора, які були предметом розгляду у справі № 910/8060/19, були відсутні підстави для припинення іпотек та їх заборон, які встановлені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", з підстав того, що державним реєстратором не перевірено достовірність наданих для проведення державної реєстрації прав документів (зокрема, протоколу зборів учасників Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006 та свідоцтва про участь Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006), у зв`язку перевірити достовірність підписів та печаток, які містяться на них, не вбачається за можливе.

З огляду на те, що Компанія Jupiter Service LLC не набула речового права (права іпотеки) на нерухоме майно (адміністративний корпус) за договором іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 та договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, тому не мала належних прав та повноважень для звернення до державного реєстратора із заявою про припинення в Реєстрі речових прав відповідного речового права, відтак право іпотеки банку було порушене.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалося на те, що 01.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності позивача на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2016 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. (з відкриттям розділу) від 01.04.2016, індексний номер 29063017.

За змістом частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній станом від 01.04.2016) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

04.02.2019 Державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого за банком на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 № 9042 та договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки без оформлення заставної від 03.03.2009 № 472 зареєстровано право власності на нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс по вулиці Куренівській, 2-Б у місті Києві (номер запису про право власності: 30143829, дата та час державної реєстрації: 04.02.2019 16:42:05, індексний номер: 45365429 від 05.02.2019 10:56:45).

05.02.2019 Державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про нерухоме майно, яким змінено загальну площу вищенаведеного об`єкта нерухомості № 891837080000 з 20 732,5 м2 на 20 907,6 м2 (дата та час державної реєстрації: 05.02.2019 14:32:47, індексний номер: 45373078 від 05.02.2019 14:42:20).

18.03.2019 Державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Юлією Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким змінено шляхом реєстрації нового власника об`єкта нерухомого майна № 891837080000 на банк (номер запису про право власності: 30745646, дата та час державної реєстрації: 18.03.2019 18:24:45, індексний номер: 46012152 від 18.03.2019 18:41:41).

При розгляді даної справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції враховано, що між ТОВ "Анмейд Груп" та банком відсутні договірні правовідносини, предметом яких є спірне іпотечне майно - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 року в справі № 761/45721/16-ц.

З системного аналізу наведених норм слідує, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98) виснувала, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76) сформульовано висновок, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90), від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 неодноразово звертала увагу, що, ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 61, 62, 70, 147) виснувала, якщо нерухомим майном неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України). Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно. При цьому суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна (книжкове володіння відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України). Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 96).

Приймаючи до уваги факт реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за банком, тому саме банк вважається володільцем спірного нерухомого майна.

Відтак, позивач не є володільцем спірного нерухомого майна.

За викладених обставин, підставним є висновок, що належним способом захисту позивача у даній справі є звернення до суду з віндикаційним позовом (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Такий позов опосередковується вимогою про витребування нерухомого майна від актуального володільця, тобто особи, за якою зареєстроване право власності.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду при вирішенні спору про витребування нерухомого майна з чужого володіння враховується, зокрема, добросовісність або недобросовісність набувача спірного майна.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункти 5.60., 5.61.) зазначила наступне:

"5.60. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 02.11.2021 року в справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 06.07.2022 року в справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 року в справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 року в справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 06.07.2022 року в справі № 914/2618/16 (пункт 54)".

У разі задоволення судом позовної вимоги про витребування нерухомого майна з володіння відповідача таке судове рішення, як зазначено вище, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 року в справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 року в справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Зокрема, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 року в справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункти 152, 153)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Ці висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 87).

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 року в справі № 909/142/23.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19).

Отже, відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, як було зазначено вище, є самостійною підставою для відмови у позові (що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 року в справі № 914/2736/21).

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також змін до відомостей про нерухоме майно, які спрямовані на набуття володіння спірним нерухомим майном, не відповідають належному способу захисту у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Що стосується порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, яке полягає у залишенні без розгляду клопотання від 01.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" про витребування доказів, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання.

Частиною першою статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином, клопотання про витребування доказів позивач повинен подати разом з поданням позовної заяви.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

При цьому, імперативною нормою ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки подане клопотання не містить обґрунтувань поважних причин, з яких таке не було подане разом з поданням позовної заяви чи заявлене в підготовчому провадженні, а також приймаючи до уваги, що воно подане після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, суд першої інстанції правомірно залишив клопотання про витребування доказів без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмейд Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/6642/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/6642/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №910/6642/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Ю.Б. Михальська

С.Р. Станік