Рішення

від 02.07.2024 по справі 910/18746/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024Справа № 910/18746/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ;

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Анатексі Кефаліо»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача: Ганенко Р.А.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння 100 % частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анатексі Кефаліо" в розмірі 3 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належна позивачу частка у статутному капіталі ТОВ "Анатексі Кефаліо" вибула з володіння ОСОБА_1 шляхом протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_5 поза волею позивача, оскільки остання не укладала правочинів, спрямованих на відчуження своєї частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТОВ "Анатексі Кефаліо", а договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частки) у статутному капіталі ТОВ "Анатексі Кефаліо" від 11.03.2013, за яким позивач набула у власність 100% частки статутного капіталу товариства, станом на дату звернення до суду не було розірвано та не визнано недійсним.

У позові ОСОБА_1 просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анатексі Кефаліо" в розмірі 3000,00 грн., що становить 100% частки статутного капіталу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Анатексі Кефаліо" (далі - ТОВ "Анатексі Кефаліо", третя особа-1) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 , третя особа-2), учасникам справи наданий строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору без відзиву відповідача.

Представники третіх осіб-1, 2 письмових пояснень по суті позову не подали, їх позиція з приводу заявлених вимог суду невідома.

У підготовчому провадженні суд ухвалою від 21.03.2024 задовольнив клопотання представника позивача про витребування у ОСОБА_2 та у ТОВ "Анатексі Кефаліо» належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Анатексі Кефаліо" від 22.10.2021, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Втім у встановлений судом строк та на час розгляду справи вказані докази зазначеними особами не були надані.

Крім того ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації була витребувана належним чином засвідчена копія реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Анатексі Кефаліо". На виконання вказаної ухвали Дарницька районна в м. Києві державної адміністрації 15.04.2024 надала до суду витребувані документи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 25.04.2024., підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представники відповідача, третіх осіб - 1, 2 у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи буз їх участі до суду не надавали.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 11.03.2013 між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_5 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частки) у статутному капіталі ТОВ «Анатексі Кефаліо» (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність (продати) покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність (купити) корпоративні права (частку) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анатексі Кефаліо», сплативши їх вартість в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій № 166.

Відповідно до п. 1.1 договору частка статутного капіталу, яка належить продавцю, становить 100 (сто) відсотків статутного капіталу товариства. Склад частки сформовано відповідно до п. 5.1 статуту товариства. Сторони оцінюють вартість вказаної частки статутного капіталу у 100 (сто) гривень (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору перехід права власності на корпоративні права (частку) в статутному капіталі товариства настає з моменту підписання цього договору сторонами та його нотаріального посвідчення. За відступлення частки покупець зобов`язується сплатити продавцю 100 (сто) гривень 00 копійок (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору підписанням цього договору продавець стверджує, що ним в повному обсязі отримано від покупця оплату вартості корпоративних прав (частки) в статутному капіталі товариства в розмірі 100 гривень 00 копійок.

Пунктом 5.1 договору визначено, що з дня настання обставин, зазначених у п. 2.1 цього договору, мають місце наступні юридично значимі наслідки:

- права і обов`язки продавця, як учасника товариства, переходять до покупця в частині переданої йому частини частки продавця;

- продавець втрачає усі права та обов`язки на передану покупцеві частину вкладу, а покупець набуває відповідних прав та обов`язків; покупець стає новим учасником товариства і в повному обсязі набуває правосуб`єктності, що випливає із цього.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення (п. 7.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав, ОСОБА_1 , як новий учасник ТОВ "Анатексі Кефаліо", провела загальні збори учасників товариства, на яких прийняла ряд рішень, зокрема, щодо зміни юридичної адреси, директора, затвердження нової редакції статуту товариства. Зазначені рішення були оформлені протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Анатексі Кефаліо" від 11.03.2013.

Водночас судом встановлено, що у визначеному законом порядку позивач не здійснила реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Анатексі Кефаліо", державному реєстратору передбачені законом документи для державної реєстрації таких змін не подала, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстраційної справи щодо ТОВ "Анатексі Кефаліо".

Поряд з цим із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяг на запит від 12.08.2023 за кодом 494125952080) вбачається, що 01.11.2021, 09:34:16, запис № 1000741070001041990, були зареєстровані зміни до складу учасників ТОВ "Анатексі Кефаліо", відповідно до яких учасником ТОВ "Анатексі Кефаліо" став ОСОБА_2 (відповідач).

Указані зміни були внесені на підставі акту приймання-передачі частки статутного капіталу ТОВ "Анатексі Кефаліо" від 22.10.2021, за яким ОСОБА_5 (яка на час підписання акту вже мала прізвище ОСОБА_7 ) у відповідності до договору купівлі-продажу частки у статному капіталі вказаного товариства від 22.10.2021 передала ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ "Анатексі Кефаліо", що складає 100% статутного капіталу товариства.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує, що будь-яких дій з відчуження своєї частки у статутному капіталі товариства, набутої в 2013 році, вона не вчиняла, договір купівлі продажу (відступлення) корпоративних прав (частки) у статутному капіталі ТОВ «Анатексі Кефаліо» від 11.03.2013, укладений нею з ОСОБА_5 , не є розірваним та не визнаний недійсним, а отже, належна позивачу частка вибула поза її волею, у зв`язку з чим позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння частку у статутному капіталі товариства з метою відновлення своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. ст. 177, 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, які охоплюються наведеним у ст. 190 ЦК України поняттям майно, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Положеннями ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

За загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Отже передання майна зазвичай розуміють як надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти як надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

Із укладеного договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частки) у статутному капіталі ТОВ «Анатексі Кефаліо» від 11.03.2013, а саме - з п. 2.1, вбачається що перехід права власності на корпоративні права (частку в статутному капіталі товариства) настає з моменту підписання цього договору сторонами та його нотаріального посвідчення.

Таким чином з моменту підписання вищезазначеного договору та його нотаріального посвідчення від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 перейшло право власності на 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Анатексі кефаліо". А відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Анатексі Кефаліо» ОСОБА_1 була призначена головою загальних зборів учасників товариства.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_8 продала свою частку в ТОВ «Анатексі кефаліо" позивачці 11.03.2013, тобто до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також матеріалами справи підтверджено, що право власності на частку у статному капіталі товариства перейшло до ОСОБА_1 у визначеному законодавством порядку, зокрема, на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 11.03.2013, нотаріально посвідченого. Про зміни у складі учасників товариства було прийняте відповідне рішення загальних зборів.

Водночас слід врахувати, що набуття права власності на частку в статутному капіталі та статусу учасника товариства не ставиться в залежність від факту внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру. Такий висновок також сформований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 26.2.2020 у справі № 906/461/19.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також статтею 325 ЦК України встановлено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістю захистити свої права в спосіб, визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикації.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). При цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Крім того суд зазначає, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Так, у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі N 925/1351/19 ).

У процесі розгляду справи судом встановлено, що належна ОСОБА_1 частка в розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ "Анатексі Кефаліо" вибула з її володіння поза її волею та відповідно до акту приймання-передачі частки від 22.10.2021 були внесені зміни до відомостей про склад учасників ТОВ "Анатексі Кефаліо", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис №1000741070001041990 від 01.11.2021.

При цьому зі змісту вказаного акту приймання-передачі від 22.10.2021 вбачається, що ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі-продажу частки у статному капіталі товариства від 22.10.2021 передала зазначену частку, що складає 100% статутного капіталу товариства, відповідачу - ОСОБА_2 .

Водночас в матеріалах справи відсутній витребуваний судом договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Анатексі Кефаліо» від 22.10.2021, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а позивач цього договору не має.

Докази наявності права власності у ОСОБА_5 та права на повторний продаж частки в статутному капіталі «Анатексі Кефаліо» за договором купівлі-продажу від 22.10.2021 у матеріалах справи також відсутні.

Крім того у справі відсутні докази вчинення позивачем правочинів, спрямованих на відчуження належної їй частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТОВ «Анатексі Кефаліо» за її згодою так, як і відсутні докази того, що договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анатексі Кефаліо» від 11.03.2013, за яким ОСОБА_1 набула у власність 100% частки статутного капіталу товариства, станом на дату звернення до суду є розірваним чи його визнано недійсним.

Отже судом встановлено, що станом на 22.10.2021 ОСОБА_5 вже не була власником 100% частки статутного капіталу ТОВ "Анатексі Кефаліо" та, відповідно, не мала права та підстав для її відчуження на користь відповідача ОСОБА_2 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 100 % частки статутного капіталу ТОВ «Анатексі Кефаліо", є законною, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, оскільки позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені належними, допустимими та вірогідними доказами, в той час, як відповідачем такі вимоги не спростовані, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Анатексі Кефаліо», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анатексі Кефаліо» (02092, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 7, ідентифікаційний код 38122860) в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., що становить 100% (сто відсотків) частки статутного капіталу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 копійок.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 02 липня 2024 року.

Повне судове рішення складене 12 липня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.