Ухвала

від 15.07.2024 по справі 911/845/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/845/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН»

03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 100/2, код ЄДРПОУ 38890671

до держави - Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

125993, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Велика Дмитрівка, будинок 15-А; адреса для листування: 02000, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 27 (Посольство Російської Федерації в Україні)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА СЕРВІС" 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16, код ЄДРПОУ 33748204

про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№488/24 від 02.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представниками збройних сил відповідача знищено нерухоме майно позивача.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

За частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.

З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.

Крім того, у зв`язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58)).

Відтак, позивач позбавлений можливості направити копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно із заявою Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022, розміщеної на офіційному сайті міністерства за адресою - https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rozrivu-diplomatichnih-vidnosin-z-rosijskoyu-federaciyeyu, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

З огляду на вказане та неможливість направлення запитів і листів до посольства Російської Федерації в Україні, зважаючи на припинення його роботи на території України, суд дійшов висновку про здійснення повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також на офіційному веб-сайті суду.

Також, зважаючи на те, що спірне у справі майно, знищення якого є підставою позову, знаходилось у нежитловому приміщенні, яке перебувало в оренді позивача за договором оренди нежитлового приміщення №1911/1 від 19.11.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТА СЕРВІС", суд дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки вказаного товариства, у залежності від встановлених судом у даній справі обставин знищення спірного майна, а, відтак, про наявність підстав для залучення вказаного товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2024 прийнято позовну заяву (вх.№488/24 від 02.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України до розгляду та відкрито провадження у справі №911/845/24 за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання суду призначено на 28.05.2024 о 15:20.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача надійшли пояснення третьої особи (вх.№6328/24 від 28.05.2024).

У судове засідання 28.05.2024 з`явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, представники позивача і відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений судом засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідач повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про встановлення та продовження сторонам процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2024 суд відклав підготовче засідання у справі на 25.06.2024 о 15:00.

У судове засідання 25.06.2024 з`явились представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом публікації оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, передбаченому частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості проведення судової експертизи та надання суду висновку експерта щодо розрахунку збитків згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках витребування нових (додаткових) доказів.

Враховуючи обставини справи, з метою забезпечення можливості проведення судової експертизи та надання для цього додаткових доказів, суд дійшов висновку про оголошення перерви в даному судовому засіданні до 16.07.2024 о 16:40, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України для надання позивачу часу для отримання документів, необхідних для проведення експертизи.

У зв`язку із терміновою необхідністю перебування судді Саванчук С.О. в щорічній основній відпустці (наказ Голови Господарського суду Київської області від 15.07.2024 №126-ВП) судове засідання 16.07.2024 о 16:40 не відбудеться.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про призначення підготовчого засідання у справі №911/845/24 на 06.08.2024 о 14:40.

Керуючись статтями 162, 164, 172, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Проведення підготовчого засідання суду у справі №911/845/24 призначити на 06.08.2024 о 14:40. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108 (зал судових засідань № 2).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 15.07.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С.О. Саванчук