Ухвала

від 06.08.2024 по справі 911/845/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/845/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бабяк Д.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН»

03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 100/2, код ЄДРПОУ 38890671

до держави - Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

125993, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Велика Дмитрівка, будинок 15-А; адреса для листування: 02000, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 27 (Посольство Російської Федерації в Україні)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА СЕРВІС" 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16, код ЄДРПОУ 33748204

про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України

за участі представників сторін:

позивача: Борисенко О.В.;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№488/24 від 02.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТОН до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представниками збройних сил відповідача знищено нерухоме майно позивача.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Закон України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

За частиною 4 статті 79 Закону України Про міжнародне приватне право, у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету (явно виражена відмова від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або відмова від імунітету, яка передбачається, коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі Олєйніков проти Росії Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її, і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі Цудак проти Литви (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.

З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.

Крім того, у зв`язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58)).

Відтак, позивач позбавлений можливості направити копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно із заявою Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022, розміщеної на офіційному сайті міністерства за адресою - https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rozrivu-diplomatichnih-vidnosin-z-rosijskoyu-federaciyeyu, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

З огляду на вказане та неможливість направлення запитів і листів до посольства Російської Федерації в Україні, зважаючи на припинення його роботи на території України, суд дійшов висновку про здійснення повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також на офіційному веб-сайті суду.

Також, зважаючи на те, що спірне у справі майно, знищення якого є підставою позову, знаходилось у нежитловому приміщенні, яке перебувало в оренді позивача за договором оренди нежитлового приміщення №1911/1 від 19.11.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТА СЕРВІС", суд дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки вказаного товариства, у залежності від встановлених судом у даній справі обставин знищення спірного майна, а, відтак, про наявність підстав для залучення вказаного товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2024 прийнято позовну заяву (вх.№488/24 від 02.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТОН до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України до розгляду та відкрито провадження у справі №911/845/24 за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання суду призначено на 28.05.2024 о 15:20.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача надійшли пояснення третьої особи (вх.№6328/24 від 28.05.2024).

У судове засідання 28.05.2024 з`явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, представники позивача і відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений судом засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд, відповідач повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про встановлення та продовження сторонам процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2024 суд відклав підготовче засідання у справі на 25.06.2024 о 15:00.

У судове засідання 25.06.2024 з`явились представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом публікації оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, передбаченому частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості проведення судової експертизи та надання суду висновку експерта щодо розрахунку збитків згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках витребування нових (додаткових) доказів.

Враховуючи обставини справи, з метою забезпечення можливості проведення судової експертизи та надання для цього додаткових доказів, суд дійшов висновку про оголошення перерви в даному судовому засіданні до 16.07.2024 о 16:40, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України для надання позивачу часу для отримання документів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського процесуального кодексу України від 15.07.2024 підготовче судове засідання призначене на 06.08.2024 о 14:40.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання (вх.№8171/24 від 31.07.2024) про призначення експертизи.

У судове засідання 06.08.2024 з`явились представник позивача; представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом публікації оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, передбаченому частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України; представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами розгляду у підготовчому судовому засіданні 06.08.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» про призначення експертизи (вх. №8171/24 від 31.07.2024) та встановлення необхідності визначення розміру заявлених у справі збитків із застосуванням Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, суд дійшов таких висновків.

Як визначено пунктом 1 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326, цей Порядок встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пунктом 1 Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858), (далі - Методика) визначено, що ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності.

Таким чином, оскільки законодавчо окремо врегульовано механізм визначення розміру реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, завданих саме внаслідок втрати, руйнування або пошкодження майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, у спірних правовідносинах такий механізм є спеціальним і пріоритетним поряд з загальними умовами відшкодування шкоди (збитків), тому підлягає обов`язковому застосуванню.

З огляду на викладене, з метою забезпечення позивачу умов належного доведення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність застосування спеціальних знань неюридичного спрямування для належного визначення розміру збитків, про стягнення яких заявлено у позові.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Згідно з пунктом 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов`язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі, шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

Вирішення питання щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна внаслідок пошкодження цього майна (при пожежі, залитті тощо) належить до завдань товарознавчої експертизи, що врегульовано розділом IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Відповідно до частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Частиною 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України визначено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Частинами 3 - 6 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

З огляду на обставини спору, суд дійшов висновку визначити такі питання, з яких має бути проведена судова експертиза: 1. Чи підтверджується документально наявність товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН», що знаходились за адресою: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, в кількісних та вартісних показниках станом на 24.02.2022? 2. Чи підтверджується документально нестача товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН», що знаходились за адресою: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, в кількісних та вартісних показниках станом на день проведення інвентаризації 18.07.2022? 3. Який розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» в результаті знищення (пошкодження), належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» майна, що знаходилось за адресою: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, відповідно до переліку знищеного (пошкодженого) майна, у зв`язку із пожежею 03.03.2022, яка сталась в результаті потрапляння снарядів та ракет Російської Федерації у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації розпочатої 24.02.2022?

Також, сторонам необхідно враховувати, що згідно з частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють, зокрема, державні спеціалізовані установи. До державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов`язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Оскільки експертиза необхідна для встановлення фактів, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, вирішення організаційних питань, пов`язаних з проведенням експертизи та оплата експертизи на даній стадії розгляду справи покладаються на позивача.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов`язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1.6. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування, згідно із переліком зон, наведеним у додатку до даної Інструкції.

Згідно з частинами 3, 5 статті 100 Господарського процесуального кодексу України ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

Відповідно до статті 384 Кримінального кодексу України завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

Згідно з статтею 385 Кримінального кодексу України відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України - караються штрафом від п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо себе, а також членів її сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Згідно з частиною 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: призначення судом експертизи. Згідно з пунктом 6 частиною 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи.

Зважаючи на висновки суду про призначення у справі судової експертизи, провадження у справі №911/845/24 на час проведення експертизи підлягає зупиненню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 14, 79, 99, 100, 102, 228, 254, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» про призначення експертизи (вх. №8171/24 від 31.07.2024) задовольнити.

2. Призначити у справі №911/845/24 судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6).

3. Перед експертом поставити такі питання:

- Чи підтверджується документально наявність товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН», що знаходились за адресою: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, в кількісних та вартісних показниках станом на 24.02.2022?

- Чи підтверджується документально нестача товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН», що знаходились за адресою: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, в кількісних та вартісних показниках станом на день проведення інвентаризації 18.07.2022?

- Який розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» в результаті знищення (пошкодження), належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» майна, що знаходилось за адресою: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, відповідно до переліку знищеного (пошкодженого) майна, у зв`язку із пожежею 03.03.2022, яка сталась в результаті потрапляння снарядів та ракет Російської Федерації у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації розпочатої 24.02.2022?

4. Для здійснення експертизи надати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи №911/845/24.

5. Витрати з проведення судової експертизи покласти на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТОН» (03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 100/2, код ЄДРПОУ 38890671).

6. Попередити експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

7. Роз`яснити експертам, що у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення суду, експерт невідкладно подає до суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

8. Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України після закінчення експертизи матеріали справи №911/845/24 повернути до Господарського суду Київської області.

9. Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами експертизи надати Господарському суду Київської області висновок експерта (експертів) та відомості щодо витрат, пов`язаних з проведенням експертизи та докази їх фактичної сплати.

10. Зупинити провадження у справі №911/845/24 на час проведення експертизи.

11. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук