Рішення

від 06.06.2024 по справі 927/165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/165/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубровської В. В.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лосинівська»,

код ЄДРПОУ 14249542, вул. Шевченка, 1, смт Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663

Відповідач: Лосинівська селищна рада,

код ЄДРПОУ 04412461, вул. Шевченка, 2, смт Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство «Річфілд Агро»,

код ЄДРПОУ 43650705, вул. Богословська, 2в, смт Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663

Предмет спору: про визнання протиправної бездіяльності, визнання недійсними та скасування рішень, визнання укладеними додаткових угод,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Крикунов О. В., адвокат;

від відповідача: Івашко В. В., адвокат;

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лосинівська» звернулось до суду з позовом до Лосинівської селищної ради, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Лосинівської селищної ради щодо непродовження строку договорів оренди;

- визнати недійсним та скасувати рішення 29 позачергової сесії 8 скликання від 21.11.2023 Лосинівської селищної ради «Про передачу в оренду земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)» ФГ «Річфілд Агро»;

- визнати недійсним та скасувати рішення 29 позачергової сесії 8 скликання від 21.11.2023 Лосинівської селищної ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості на нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї)» ФГ «Річфілд Агро»;

- визнати укладеними 72 додаткові угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лосинівська» та Лосинівською селищною радою про поновлення 72 договорів оренди від 03.09.2013 у редакціях, викладених у позовній заяві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.03.2024 о 10:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов.

Ухвала суду від 19.02.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 19.02.2024 о 21:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 06.03.2024.

05.03.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

09.03.2024 позивач направив до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами.

За заявами представників позивача ухвалою суду від 14.03.2024 постановлено підготовче засідання 19.03.2024 о 10:00 провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua)

У зв`язку з перебуванням 19.03.2024 судді Шморгуна В. В. у відпустці, ухвалою суду від 14.03.2024 підготовче засідання призначено на 26.03.2024 о 12:30 та повідомлено сторін про час та місце проведення цього судового засідання.

21.03.2024 представник позивача направив до суду клопотання про витребування доказів, яке отримано судом 25.03.2024.

25.03.2024 Ніжинська районна державна адміністрація через підсистему «Електронний суд» подала до суду клопотання про проведення судового засідання 26.03.2024 без участі її представника.

У підготовчому засіданні 26.03.2024 суд:

- суд залишив без розгляду вказане клопотання, оскільки Ніжинська РДА не є учасником справи;

- долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті (відзив та відповідь на відзив) як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням;

- відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки воно подане з пропуском встановленого строку за відсутності об`єктивних на те причин, а бажання позивача штучно доповнити підстави вже поданого позову не може бути поважною причиною.

Ухвалою суду від 26.03.2024:

- залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фермерське господарство «Річфілд Агро»;

- встановлено третій особі - ФГ «Річфілд Агро» п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, письмових пояснень щодо позову та щодо відзиву з доданими до таких пояснень документами;

- встановлено позивачу та відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання письмових пояснень третьої особи для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на такі письмові пояснення з доданими до неї документами;

- продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів;

- відкладено підготовче засідання на 11.04.2024 на 10:00, яке постановлено провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) у порядку, зазначеному в ухвалі суду від 14.03.2024.

- повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 11.04.2024.

30.03.2024 представник позивача направив до суду клопотання про витребування доказів та клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, які отримані судом 01.04.2024.

05.04.2024 третя особа у підсистемі «Електронний суд» сформувала письмові пояснення щодо позову, які отримані судом 08.04.2024.

08.04.2024 в підсистемі «Електронний суд» та на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Івашка В.В. надійшла заява, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. В поданій заяві заявник просить провести судове засідання, призначене на 11.04.2024 на 10:00, та у всі наступні судові засідання в режимі відеоконференції.

11.04.2024 від представника відповідача на електронну пошту суду надійшла заява про проведення підготовчого засідання 11.04.2024 без участі відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 11.04.2024 о 10:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 22.04.2024 призначено підготовче засідання на 25.04.2024 на 12:00, яке за заявою представника відповідача постановлено провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

Позивач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 25.04.2024 не з`явились.

До початку підготовчого засідання представник позивача адвокат Крикунов О. В. через підсистему «Електронний суд» та на електронну пошту суду направив заяву про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з його участю у цей день в судовому засіданні в Печерському районному суді міста Києва в кримінальній справі №757/45977/23.

У підготовчому засіданні 25.04.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання з підстав, вказаних в ухвалі суду від 25.04.2024.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 25.04.2024 проводилось за відсутності позивача та третьої особи (їх представників).

У підготовчому засіданні 25.04.2024 суд:

- залишив без розгляду клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання 11.04.2024 без його участі як таке, що вичерпало свою дію;

- постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів та про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів;

- залишив без розгляду письмові пояснення третьої особи щодо позову.

Ухвалою суду від 25.04.2024:

- закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення 29 позачергової сесії 8 скликання від 21.11.2023 Лосинівської селищної ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості на нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї)» ФГ «Річфілд Агро»;

- закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 07.05.2024 о 10:20;

- повідомлено учасників справи про час та місце проведення цього судового засідання.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в її Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 07.05.2024 не з`явилась, будь-яких заяв та клопотань до суду від неї не надходило.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 07.05.2024 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У судовому засіданні 07.05.2024 представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового засідання для надання додаткових пояснень та доказів щодо спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 7423383600:02:001:0315 (номер паю 314); 7423383600:02:001:0317 (номер паю 316); 7423355400:14:001:0627 (номер паю 621), власники яких вже реалізували свої права і якими орган місцевого самоврядування не може розпоряджатися.

Суд задовольнив зазначене клопотання представника відповідача та постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 06.06.2024 на 10:00 для подання відповідачем додаткових доказів, обґрунтувань, пояснень.

Ухвалою суду від 07.05.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 06.06.2024.

04.06.2024 від позивача до суду засобами поштового зв`язку надійшли:

- клопотання про призначення державної експертизи землевпорядної документації;

- клопотання про поновлення строку на подання клопотання про призначення експертизи;

- додаткові письмові пояснення.

Аналогічні клопотання та додаткові письмові пояснення надійшли від позивача 05.06.2024 через підсистему «Електронний суд».

06.06.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів додаткових доказів.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в її Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 06.06.2024 не з`явилась, будь-яких заяв та клопотань до суду від неї не надходило.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 06.06.2024 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

У судовому засіданні 06.06.2024 суд розглянув заяви та клопотання сторін, які надійшли до його початку.

Щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідач у поданому клопотанні надав пояснення щодо спірних земельних ділянок, які були витребувані їх власниками, та надав відповідні докази на підтвердження цього.

Суд долучив до матеріалів справи подане відповідачем клопотання з доданими до нього доказами, а спір вирішується з їх урахуванням.

Щодо додаткових письмових пояснень позивача.

У поданих додаткових письмових пояснень позивач виклав обставини стосовно розбіжностей кадастрових номерів земельних ділянок (паїв), питання щодо яких виникло у суду у попередньому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Оскільки в матеріалах справи наявні розбіжності щодо кадастрових номерів земельних ділянок, суд вважає за необхідним надати відповідний дозвіл та прийняти додаткові пояснення позивача до розгляду.

Щодо клопотань позивача про призначення експертизи та про поновлення строку на його подання.

Позивач просить призначити у справі державну експертизу землевпорядної документації та поставити експерту питання:

Чи змінились кадастрові номери орендованих земельних ділянок, які були визначені в паперовому вигляді, на автоматично визначені Національною кадастровою системою, а саме:

Кадастровий номер земельної ділянки визначений в процесі внесення до ДЗККадастровий номер земельної ділянки відповідно до договору оренди землі 7423355400:15:001:00137423355400:15:001:0022 7423355400:02:001:0110 7423355400:02:001:0038 7423355400:03:001:0291 7423355400:03:001:0286 7423355400:03:001:0308 7423355400:03:001:0314 7423355400:03:001:0286 7423355400:03:001:0315 7423355400:03:001:0305 7423355400:03:001:0317 7423355400:03:001:0297 7423355400:03:001:0320 7423355400:03:001:0287 7423355400:03:001:0322 7423355400:03:001:0194 7423355400:03:001:0324 7423355400:03:001:0304 7423355400:03:001:0336 7423355400:03:001:0134 7423355400:03:001:0337 7423355400:03:001:0167 7423355400:03:001:0339 7423355400:02:001:0108 7423355400:02:001:0093 7423355400:02:001:0104 7423355400:02:001:0096 7423355400:02:001:0115 7423355400:02:001:0099 7423355400:02:001:0107 7423355400:02:001:01017423355400:02:001:0121 7423355400:02:001:0107 7423355400:02:001:0148 7423355400:02:001:0108 7423355400:02:001:01227423355400:02:001:0112 7423355400:02:001:0119 7423355400:02:001:0115 7423355400:02:001:0112 7423355400:02:001:0141 7423355400:02:001:0140 7423355400:02:001:0149 7423355400:02:001:0126 7423355400:02:001:0150 7423355400:02:001:0141 7423355400:02:001:0156 7423355400:02:001:0123 7423355400:02:001:0161 7423355400:12:001:0087 7423355400:12:001:0042

Проведення експертизи позивач просив доручити Державному підприємству «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», вулиця П`ятницька, 11А, місто Чернігів, 14000.

Обґрунтовуючи подане клопотання позивач зазначив, що на дату укладання договорів оренди земельних ділянок (невитребуваних земельних часток (паїв) відомості про земельні ділянки не були внесені до Державного земельного кадастру, але визначені кадастрові номери в паперовій формі. ТОВ АФ «Лосинівська» було розроблено технічну документацію з встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з подальшою державною реєстрацією орендованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. В результаті проведених робіт кадастрові номери орендованих земельних ділянок, які були визначені в паперовому вигляді, змінились на автоматично визначені Національною кадастровою системою.

Оскільки у суду та учасників справи виникли сумніви щодо відповідності кадастрових номерів земельних ділянок, які є предметом спору, позивач вважає, що виникла необхідність для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Позивач також просить поновити строк на подання клопотання про призначення експертизи.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти призначення у справі вказаної експертизи та визнав обставини зміни кадастрових номерів спірних земельних ділянок, зазначених у клопотанні.

Згідно зі статтею 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Суд зазначив, що позивачу було відомо про зміну кадастрових номерів земельних ділянок ще до подання позову, проте позивач у підготовчому провадженні клопотання про проведення експертизи не заявляв. При цьому відповідач визнає обставини щодо зміни кадастрових номерів земельних ділянок, тобто обставини, які позивач просить встановити шляхом проведення експертизи.

Крім того, суд вважає, що встановлення відповідності кадастрових номерів не потребує спеціальних знань, а такі обставини можна встановити на підставі документів, отриманих з ДЗК.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1, 3-1 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Отже, суд не може зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, а не зупинення провадження призведе до порушення строків розгляду справи по суті.

ГПК України не передбачено повернення до стадії підготовчого провадження, разом з тим, відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

При цьому такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Проте суд не вбачає вагомих обставин для повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд постановив ухвалу про відмову у поновленні строку на подання клопотання про проведення експертизи та відмовив у її проведенні.

У судовому засіданні 06.06.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою реалізації переважного права на поновлення договорів оренди землі, укладених 03.09.2013 між позивачем та відповідачем, ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» у строк, встановлений у п. 6 відповідних договорів оренди та ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звернулось до Лосинівської селищної ради з клопотаннями від 23.10.2023, у яких просив поновити такі договори оренди землі. Проте за результатами розгляду 21.11.2023 вказаних клопотань рішення про поновлення договорів оренди селищною радою не було прийняте. Натомість 21.11.2023 відповідач прийняв рішення про передачу спірних земельних ділянок ФГ «Річфілд Агро» та про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо цих земельних ділянок. Також позивач 17.01.2024 направив відповідні проекти додаткових договорів відповідачу. Позивач вважає, що рішення Лосинівської селищної ради від 21.11.2023 є незаконними та такими, що порушують право позивача на переважне поновлення договорів оренди землі, а відтак підлягають скасуванню, а переважне право поновленню.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з наступних підстав:

- строк дії договорів оренди від 03.09.2013 сплинув 03.09.2023, проте позивач звернувся до відповідача із клопотаннями про поновлення договорів оренди 23.10.2023, тобто з пропущенням строку, встановленого ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 6 договорів оренди. При цьому у порушення вимог ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до вказаних клопотань не були додані проекти додаткових угод, а отримані відповідачем лише 17.01.2024. Відповідач вважає, що в такому випадку процедура і строки, встановлені законом для реалізації переважного права на поновлення договору оренди, позивачем не були дотримані;

- договори оренди зазначених в позовній заяві земельних ділянок з новим орендарем не укладались. За таких обставин переважне право позивача на поновлення договорів оренди земельних ділянок не було порушено;

- серед вимог позивача щодо визнання укладеними додаткових договорів містяться додаткові договори на земельні частки (паї), власники яких вже реалізували свої права і якими орган місцевого самоврядування не може розпоряджатися. Зокрема, це наступні ділянки: 7423383600:02:001:0315 (номер паю 314); 7423383600:02:001:0317 (номер паю 316); 7423355400:14:001:0627 (номер паю 621).

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з таких підстав:

- посилаючись на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13.06.2016 у справі №6-643цс16, що договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Оскільки державна реєстрація договорів оренди землі проведена 23.01.2014, строк дії цих договорів спливає 23.01.2024. Отже, позивач звернуся до відповідача з клопотаннями про поновлення дії договорів у встановлений законом та п. 6 Договору строк;

- відповідач не повідомляв позивача про реалізацію деякими власниками своїх прав на частки (паї);

- відповідачем у строк до 03.09.2023 не було повідомлено позивача про намір не продовжувати договірні відносини, а про таке не бажання селищна рада повідомила лише у січні 2024 року, чим визнала дію договорів до 23.01.2024.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

03.09.2013 між Ніжинською районною державної адміністрацією (далі Орендодавець) та КСП «Агрофірма «Лосинівська», правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» (далі Орендар), укладено 72 договори оренди землі, за умовами яких Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, які знаходяться в межах території Данинської сільської ради та Лосинівської селищної ради.

Відповідно до п. 2 договорів оренди землі об`єктами оренди є земельні ділянки (невитребувані паї):

- на території Данинської сільської ради: №111 площею 1,2053 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0112; №138 площею 1,9202 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0139; №151 площею 1,7107 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0152; №152 площею 1,6649 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0153; №156 площею 1,4583 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0157; №172 площею 1,6608 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0173; №178 площею 2,0908 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0179; №179 площею 1,8940 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0180; №191 площею 0,8954 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0192; №249 площею 2,7714 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0250; №264 площею 0,6090 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0265; №303 площею 2,9084 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0304; №314 площею 2,9625 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0315; №316 площею 1,8487 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0317; №337 площею 2,2531 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0338; №338 площею 1,5751 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0339; №351 площею 2,9000 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0353; №412 площею 0,9276 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0415; №422 площею 0,8463 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0425; №427 площею 2,4997 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0430; №436 площею 2,0360 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0440; №497 площею 1,5638 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0502; №498 площею 1,5992 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0503; №505 площею 1,6108 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0510; №509 площею 1,7024 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0514; №627 площею 2,9472 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0633; №621 площею 3,0585 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0627; №668 площею 2,8924 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0674; №691 площею 3,0273 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0697; №510 площею 2,9506 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0515; №586 площею 2,5948 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0592; №589 площею 2,7100 га з кадастровим номером 7423383600:02:001:0595;

- на території Лосинівської селищної ради: №0397 площею 1,7485 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0038; №0663 площею 2,0731 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0096; №0666 площею 2,1619 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0099; №0668 площею 2,1848 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0101; №0674 площею 1,7710 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0107; №0675 площею 1,9847 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0108; №0679 площею 2,1667 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0112; №0681 площею 2,2227 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0114; №0682 площею 2,4262 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0115; №0683 площею 2,1750 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0116; №0660 площею 2,3454 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0093; №0708 площею 1,8876 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0141; №0716 площею 2,3429 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0149; №0717 площею 1,9533 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0150; №0718 площею 1,8086 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0151; №0719 площею 1,7540 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0152; №0720 площею 1,7485 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0153; №0721 площею 1,7485 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0154; №0723 площею 1,7485 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0156; №0724 площею 1,7485 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0157; №0727 площею 2,1211 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0160; №0728 площею 2,2563 га з кадастровим номером 7423355400:02:001:0161; №0597 площею 2,4133 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0286; №0601 площею 2,1865 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0290; №0625 площею 2,1013 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0314; №0626 площею 2,0353 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0315; №0628 площею 1,7785 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0317; №0631 площею 1,7538 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0320; №0633 площею 1,9662 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0322; №0635 площею 2,1307 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0324; №0636 площею 1,9027 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0325; №0637 площею 1,7486 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0326; №0639 площею 1,7650 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0328; №0647 площею 1,7485 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0336; №0648 площею 1,7485 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0337; №0650 площею 2,0435 га з кадастровим номером 7423355400:03:001:0339; №1493 площею 2,0604 га з кадастровим номером 7423355400:09:001:0184; №1034 площею 2,7473 га з кадастровим номером 7423355400:12:001:0042; №1035 площею 3,1721 га з кадастровим номером 7423355400:12:001:0043; №0060 площею 3,6148 га з кадастровим номером 7423355400:15:001:0022 (далі спірні земельні ділянки).

Згідно з п. 6 договорів оренди землі, які є ідентичними, договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

По невитребуваних паях Орендар зобов`язується укладати договори оренди з громадянами по мірі переоформлення права власності на ділянки спадкоємцями.

Орендна плата визначена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі (п. 7 договорів оренди землі).

Відповідно до п. 30 договорів оренди землі дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (п. 36 договорів оренди землі).

Усі договори підписані сторонами та зареєстровані в книгах реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Данинської сільської ради та Лосинівської селищної ради 23.01.2014.

12.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лосинівська» подало до Лосинівської селищної ради клопотання від 12.09.2023 №212 та №212/1, у яких у зв`язку із закінченням терміну дії договорів земельних ділянок, які знаходяться на території колишньої Данинської сільської ради та Лосинівської селищної ради, просило продовжити дію цих договорів на той самий термін із збільшенням орендної плати з 3% до 12%. До клопотань додані переліки земельних ділянок.

У відповідь на клопотання від 12.09.2023 Лосинівська селищна рада у листах від 13.10.2023 №364, №365 повідомила позивача, що клопотання розглянуто на засіданні 28 (позачергової) сесії восьмого скликання Лосинівської селищної ради 12.10.2023; рішення про поновлення договорів оренди земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) на території Лосинівської селищної ради не прийнято у зв`язку з тим, що на 9 земельних ділянок відсутні договори оренди; рішення про поновлення договорів оренди земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) на території Данинського старостинського округу Лосинівської селищної ради не прийнято у зв`язку з тим, що 6 догоіорів оренди не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав. До цих листів додані протоколи голосування, відповідно до яких рішення про поновлення договорів оренди ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» не прийняті.

23.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лосинівська» подало до Лосинівської селищної ради клопотання від 23.10.2023 №237 та №239, у яких у зв`язку із закінченням терміну дії договорів спірних земельних ділянок, які знаходяться на території колишньої Данинської сільської ради та Лосинівської селищної ради, просило продовжити дію цих договорів на той самий термін із збільшенням орендної плати з 3% до 12%. До клопотань додані переліки земельних ділянок.

21.11.2023 Лосинівська селищна рада на 29 позачерговій сесії восьмого скликання прийняла рішення, у якому вирішила надати ФГ «Річфілд Агро» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі в оренду для ведення товарного сілськогосподарського виробництва в адмінмежах Лосинівської селищної ради площею 85 га (номери ділянок 597, 601, 625, 628, 626, 633, 635, 636, 637, 639, 647, 648, 663, 666, 668, 674, 675, 650, 679, 683, 708, 718, 719, 720, 721, 723, 727, 728, 717, 1034, 1035, 1493, 397, 660, 681, 682, 716, 724, 1100/2, 967/3, 340/2, 670-2/3, 601/3, 631-1/3, 630-1/2).

21.11.2023 Лосинівська селищна рада на 29 позачерговій сесії восьмого скликання прийняла рішення, у якому вирішила передати ФГ «Річфілд Агро» в користування на умовах оренди земельні ділянки з нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства (код видів цільвого призначення земель 01.03), які знаходяться на території Лосинівської селищної ради за межами населеного пункту с. Данина Ніжинського району Чернігівської області, строком на 7 років, та встановили розмір орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок загальною площею 59,2790 га (номери ділянок 422, 627, 111, 589, 498, 249, 156, 510, 337, 178, 138, 586, 338, 151, 152, 691, 351, 172, 668, 264, 179, 509, 412, 191, 505, 303, 497, 427, 436).

У листі від 22.11.2023 №433 Лосинівська селищна рада повідомила позивача, що клопотання від 23.10.2023 розглянуто на засіданні 29 (позачергової) сесії восьмого скликання Лосинівської селищної ради 21.11.2023; рішення про поновлення договорів оренди земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) на території Данинського старостинського округу Лосинівської селищної ради не прийнято. До цього листа доданий протокол голосування, відповідно до якого рішення про поновлення договорів оренди на земельні ділянки ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» не прийнято.

У листах від 07.12.2023 №2086/02-09, №2087/02-09 Лосинівська селищна рада повідомила позивача, що питання щодо продовження дії договорів на земельні ділянки (земельні частки (паї), власники яких не реалізували своїх прав) на території Данинського старостинського округу та Лосинівської селищної ради були розглянуті на засіданні 29 (позачергової) сесії восьмого скликання Лосинівської селищної ради 21.11.2023. З результати поіменного голосування та прийнятим рішенням можна ознайомитись на сайті громади в розділ «Нормативні документи».

26.12.2023 Лосинівська селищна рада направила ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» заяви від 22.12.2023 №2178/02-09 та №2179/02-09, у яких повідомила про відсутність наміру продовжувати чи поновлювати на новий строк договори оренди спірних земельних ділянок та вважатиме їх розірваними з 24-25.01.2024.

17.01.2024 позивач направив відповідачу проекти додаткових договорів про внесення змін до договорів оренди землі від 03.09.2013, у яких запропоновано внести зміни, зокрема, щодо строку дії договорів 20 років, розміру нормативної грошової оцінки, та розміру орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки землі.

26.01.2024 Лосинівська селищна рада направила ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» лист від 25.01.2024 №2178/02-09 та №165/03-42, у якому повідомила про відсутність підстав для підписання проектів додаткових договорів.

15.02.2024 Лосинівська селищна рада на 31 сесії восьмого скликання прийняла рішення, у якому вирішила припинити дію 72 договорів оренди спірних земельних ділянок у зв`язку із закінчення строку, на який їх було укладено.

23.02.2024 вказані рішення були надіслані позивачу листом від 22.02.2024 №335/03-42.

Позивач надав копію платіжних доручень та банківських виписок про сплату орендної плати за період з жовтня 2013 року по березень 2023 року.

У листі ГУ ДПС у Чернігівській області №1939/6/25-01-04-01-06 від 20.02.2024 зазначено, що ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» за 2019-2023 роки своєчасно подані податкові декларації з плати за землю; відповідно до даних інтегрованої картки ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 на рахунок, відкритий для зарахування орендної плати з юридичних осіб до бюджету Лосинівської ТГ, своєчасно та в повному обсязі здійснювалась сплата орендної плати за земельні ділянки.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Як вбачається з договорів оренди землі від 03.09.2013, предметом договорів є невитребувані земельні ділянки (паї), які розташовані на території Данинської сільської ради та Лосинівської селищної ради.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

За змістом положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, передавши в оренду спірну земельну ділянку, Ніжинська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених чинним на той час законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності з 01.01.2019, статтю 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» викладено у новій редакції, відповідно до якої нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин повноваження щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду належать Лосинівській селищній раді, до якої входить Данинський старостинський округ.

Щодо визнання протиправною бездіяльності Лосинівської селищної ради щодо непродовження строку договорів оренди та визнання укладеними додаткових угод.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України «Про оренду землі».

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19 зазначено таке: «Частини п`ята та шоста статті 33 Закону «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.».

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» та поняття «поновлення договору оренди», яке містилось у Законі України «Про оренду землі» у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

У постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 Верховний Суд констатував, що стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У пункті 49, 50 постанови Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №910/7864/20 наголошено, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди. Несвоєчасне повідомлення орендаря про намір поновлення договору є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заявленого позову.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21 узагальнено позиції Великої Палати Верховного Суду щодо алгоритму вирішення спорів про застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» та вказано:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі»;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

У п. 6 договорів оренди сторони встановили, що ці договори укладено на 10 років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Посилаючись на п. 36 договорів оренди землі, а також на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13.06.2016 у справі №6-643цс16, позивач вважає, що договори оренди землі набули чинності з дня проведення їх державної реєстрації, а тому строк дії цих договорів сплинув 23.01.2024.

За доводами позивача він своєчасно звернувся до відповідачами з клопотаннями про поновлення спірних договорів оренди та надав проєкти відповідних додаткових угод.

Натомість відповідач вважає, що строк дії договорів оренди від 03.09.2013 закінчився 03.09.2023, а тому позивач звернувся до відповідача із клопотаннями про поновлення договорів оренди з пропущенням строку, встановленого ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 6 договорів оренди.

Отже, спірним є питання строку дії договорів оренди, що впливає на встановлення обставин своєчасності звернення позивача до відповідача з клопотаннями про поновлення договорів оренди та проєктами додаткових угод.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1).

Згідно з ч. 2 статті 631 цього Кодексу договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди) істотними умовами договору оренди землі були:

1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) строк дії договору оренди;

3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

5) умови збереження стану об`єкта оренди;

6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

10) відповідальність сторін;

11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції до 01.01.2013) укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності, разом з тим з 01.01.2013 законодавчо відмінена необхідність реєстрації самого договору оренди, а державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 зробила висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, на який посилається позивач, у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.

Щодо меж реалізації сторонами договору оренди землі засади свободи договору.

За змістом частин першої та другої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх відносин на власний розсуд і в межах, встановлених законом, тобто є актом, який встановлює обов`язкові правила для сторін договору, індивідуальним регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо ці відносини регулюють імперативні норми.

Тому сторони договору не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у підпунктах 7.7-7.10 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 та пунктах 22-25 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

Умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (стаття 6 ЦК України). У протилежному випадку правочин (його окремі умови), що не відповідає закону, не створює правових наслідків, на які він спрямовувався, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб.

Таким чином, суд вважає, що викладена у пункті 36 договорів оренди умова про набрання ними чинності після їх державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, а тому вказана умова не змінила визначений у Законі України «Про оренду землі» момент, з якого розпочав перебіг строк дії договорів оренди.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №902/1207/22.

У п. 36 договорів оренди сторони вказали, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами, тобто з 03.09.2013, і саме з цієї дати слід обчислювати строк дії цих правочинів.

Враховуючи те, що спірні договори оренди землі були укладені на 10 років, строк їх дії становить до 03.09.2023.

Відтак помилковими є доводи позивача про те, що договори оренди діяли до 23.01.2024.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року внесено зміни до законодавчих актів України, та, зокрема, до Перехідних положень Земельного кодексу України, які, зокрема, доповнено п. 27.

Так, згідно з абзацом першим підпункту 1 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування.

Законом України від 09 жовтня 2022 року, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Оскільки строк спірних договорів оренди землі сплинув вже після 19.11.2022, ці договори не були автоматично поновлені строком на один рік, як вважає позивач.

Як встановив суд, 12.09.2023, тобто після закінчення строку дії договорів оренди, позивач подав до Лосинівської селищної ради клопотання про продовження дії цих договорів на той самий термін із збільшенням орендної плати з 3% до 12%, а проєкти додаткових направив відповідачу лише 17.01.2024.

Правовою підставою цього позову позивач визначив саме ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка встановлює загальне правило продовження орендних правовідносин; при цьому таких підстав позову як поновлення договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачено ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивач не наводив.

Разом з тим, як вже зазначав суд, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Проте позивач не дотримав строку, визначеного статтею 33 Закону України «Про оренду землі», щодо повідомлення відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та надання проєктів додаткових угод, а відтак втратив таке переважне право.

За наведених підстав, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Лосинівської селищної ради щодо продовження строку договорів оренди та визнання укладеними додаткових угод.

Щодо визнання недійсним та скасування рішення 29 позачергової сесії 8 скликання від 21.11.2023 Лосинівської селищної ради «Про передачу в оренду земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)» ФГ «Річфілд Агро».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключною компетенцією селищних рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (частини 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За змістом ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» прийняття рішення щодо передачі в оренду нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки відноситься до компетенції відповідної сільської, селищної, міської ради.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. «г» ч. 3 ст.152 ЗК України).

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення Лосинівської селищної ради «Про передачу в оренду земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)» ФГ «Річфілд Агро», яке, на його думку, порушує переважне право ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» на укладання договорів оренди земельних ділянок на новий строк відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки суд дійшов висновку про втрату позивачем переважного права на укладення договорів оренди спірних земельних ділянок на новий строк, позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення 29 позачергової сесії 8 скликання від 21.11.2023 Лосинівської селищної ради «Про передачу в оренду земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)» ФГ «Річфілд Агро» задоволенню не підлягає.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 15.07.2024.

Суддя В. В. Шморгун