Постанова

від 10.07.2024 по справі 906/127/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/127/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська асоціація народної медицини»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (головуючий - Маціщук А.В., судді - Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська асоціація народної медицини"

до: 1. Житомирської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирм`ясопродукт»

про визнання незаконним та скасування рішення від 15.12.2022 р. № 658 в частині припинення права постійного користування ТОВ "Українська асоціація народної медицини" земельною ділянкою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в користування даної земельної ділянки іншій юридичній особі, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

(за участю представника відповідача-2 - Рудик В.Р.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судом

1. 13.12.2002 між Акціонерним товариством закритого типу «Медичний інститут Української асоціації народної медицини» (далі - АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирм`ясопродукт" (далі - ТОВ «Житомирм`ясопродукт», відповідач-2, покупець) укладений договір купівлі-продажу об`єкта громадської будівлі - спальний корпус та каналізаційно-насосної станції, що знаходяться в м. Житомир, провулок Оздоровчий, 7 (далі - спірне нерухоме майно).

2. Земельна ділянка, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, перебуває у постійному користуванні АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" на підставі акту постійного користування землею від 22.10.2002 № 688 (пункт 14.4 договору від 13.12.2002).

3. 24.11.2016 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Житомирм`ясопродукт» на спірне нерухоме майно.

4. Житомирська міська рада (далі - Рада, відповідач-1) рішенням від 24.12.2021 № 447 надала ТОВ «Житомирм`ясопродукт» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,7 га по пров. Оздоровчому, 7 в м. Житомирі.

5. Рішенням від 15.12.2022 № 658 (далі - спірне рішення) Рада: (1) припинила Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська асоціація народної медицини» (далі - ТОВ «Українська асоціація народної медицини», позивач) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8322 га за адресою: м. Житомир, пров. Оздоровчий, 7 згідно з державним актом на право постійного користування землею від 22.10.2002 № 688; (2) затвердила проект землеустрою щодо відведення та надання у користування ТОВ «Житомирм`ясопродукт» земельної ділянки площею 0,8322 га з кадастровим номером 1810136300:11:007:0059 у м. Житомир, пров. Оздоровчий, 7 (далі - земельна ділянка 0,8322 га).

6. На виконання вказаного рішення 28.12.2022 за №106 між Радою та ТОВ «Житомирм`ясопродукт» укладено договір оренди земельної ділянки 0,8322 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення строком на 5 років.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

7. ТОВ «Українська асоціація народної медицини» звернулася до суду з позовом до Ради та ТОВ «Житомирм`ясопродукт» про (1) визнання незаконним та скасування спірного рішення в частині припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою 0,8322 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в користування відповідачу-2 цієї земельної ділянки; (2) визнання недійсним договору оренди землі від 28.12.2022 № 106, укладеного між відповідачами.

8. Позивач зазначає, що йому, як правонаступнику АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини", на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 1,8312 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 22.10.2002 №688. Проте Рада спірним рішенням припинила право постійного користування позивача на частину вказаної земельної ділянки за відсутності визначених земельним законодавством підстав. При цьому відповідач-2 не є власником розташованої на земельній ділянці 0,8322 га нерухомості, а за договором купівлі-продажу від 13.12.2002 придбав лише об`єкт незавершеного будівництва.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

9. Рішенням від 27.11.2023 Господарський суд Житомирської області позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував спірне рішення в частині припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою 0,8322 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в користування відповідачу-2 земельної ділянки 0,8322 га; визнав недійсним договір оренди землі від 28.12.2022 № 106, укладений між відповідачами.

10. Суд виходив з того, що ТОВ «Житомирм`ясопродукт» не є власником нерухомого майна, оскільки згідно з висновком проведеної на замовлення позивача будівельно-технічної експертизи придбане відповідачем-2 за договором купівлі-продажу від 13.12.2002 майно перебуває в стані незавершеного будівництва. Тому відповідач не міг набути права користування земельною ділянкою позивача.

11. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач подав на затвердження Радою проект землеустрою, розроблений на іншу земельну ділянку, ніж на ту, на яку ним подавалася відповідна заява, а отже відсутні підстави для затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у користування ТОВ "Житомирм`ясопродукт" земельної ділянки 0,8322 га.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

12. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.04.2024 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

13. Апеляційний суд встановив, що відповідач-2 набув право власності на спірне нерухоме майно за чинним договором купівлі-продажу від 13.12.2002, який не оспорений та недійсним в судовому порядку не визнаний та проведена державна реєстрація відповідного речового права ТОВ «Житомирм`ясопродукт» на спірне нерухоме майно.

14. У зв`язку з чим за принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України) відповідач-2 є фактичним користувачем частини земельної ділянки позивача та має право на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташована його нерухомість.

15. Апеляційний суд також встановив, що проект землеустрою розроблений відповідачем-2 та затверджений Радою на ту саму земельну ділянку, зазначену у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Натомість при розроблені проекту було зменшено її площу (0,8322 га замість 1,7 га орієнтовної площі, вказаної в заяві відповідача-2). У зв`язку з чим відхилив посилання позивача на те, що затверджений спірним рішенням проект землеустрою був розроблений на іншу земельну ділянку ніж на ту, на яку відповідач-2 подавав заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Касаційна скарга

16. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), без урахування висновку Верховного Суду в постанові від 11.05.2023 у справі № 480/1712/19 про те, що самостійна зміна місця розташування земельної ділянки при розробленні проекту землеустрою, без подання заяви про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою саме щодо цієї земельної ділянки, є порушенням процедури, визначеної статтею 118 ЗК України.

18. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 1 статті 120 ЗК України стосовно імперативного застосування переходу права на земельну ділянку в разі набуття іншою особою права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, переданої у постійне користування.

19. 10.07.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання. В судовому засіданні 10.07.2024 Верховний Суд протокольно ухвалив відмовити позивачу в задоволенні цього клопотання.

Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційної скарги тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження.

21. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, які відповідають вимогам абзацу 2 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою у цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

22. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

23. На предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

24. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

25. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

26. Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у справі, на яку посилався позивач у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

27. Так, у справі № 480/1712/19, на висновки у якій посилається скаржник, розглядалися вимоги фізичної особи про скасування рішення міської ради про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачці з підстав невідповідності місця розміщення земельної ділянки, яку сформовано за результатами розроблення документації із землеустрою, місцю розміщення земельної ділянки, на яку позивачка подала заяву для отримання дозволу. Правовий висновок суду касаційної інстанції у вказаній справі стосувався застосування приписів статті 118 ЗК України, яка врегульовує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

28. Водночас у справі, що переглядається, спірними є правовідносини щодо оформлення власником нерухомості права користування необхідною для обслуговування нерухомості земельною ділянкою комунальної власності, яка перебувала в постійному користуванні іншої особи. При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 123 ЗК України, щодо якої Верховний Суд у справі № 480/1712/19 правовий висновок взагалі не викладав.

29. У той же час неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

30. Тобто, спірні правовідносини у справі, що переглядається та у справі № 480/1712/19 очевидно є неподібними за змістовним критерієм.

31. Таким чином, визначений скаржником виключний випадок для касаційного перегляду судового рішення не підтвердився.

32. Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки, які викладені у наведеній скаржником постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними.

33. За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою позивача підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

34. Щодо доводів касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то в цій частині скаржник суто декларативно посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини 1 статті 377 ЦК України, частини 1 статті 120 ЗК України, які врегульовують перехід права користування земельною ділянкою до власника нерухомого майна. У касаційній скарзі позивач продовжує наполягати на тому, що відповідач-2 не є власником нерухомого майна, оскільки за договором купівлі-продажу від 13.12.2002 придбав об`єкт незавершеного будівництва. Отже, за своєю суттю доводи скаржника не стосуються питання права та правозастосування, а зводяться до заперечення встановленої судом апеляційної інстанції обставини придбання ТОВ «Житомирм`ясопродукт» спірного нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 13.12.2002.

35. Однак надання судом касаційної інстанції переоцінки встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

36. Отже Верховний Суд не вбачає підстав для формування нового висновку з питань, порушених скаржником, з огляду на те, що останній не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 377 ЦК України, частини 1 статті 120 ЗК України до спірних правовідносин та існування істотних обставин, які суд не врахував під час розгляду справи та які могли стати підставою для ухвалення іншого судового рішення.

37. З огляду на зазначене наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не знайшла своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

39. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відмову в позові, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська асоціація народної медицини» з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська асоціація народної медицини» з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 906/127/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.