Ухвала

від 26.06.2024 по справі 465/5688/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5688/17

1-кп/465/204/24

У Х В А Л А

Іменем України

26.06.2024 року м.Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження № 42016141080000089 від 12.10.2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Острожець Млинівськогорайону Рівненськоїобласті,громадянина України,одруженого,з вищоюосвітою,пенсіонера,раніше несудженого,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.366КК України

в с т а н о в и в :

У Франківському районному суді м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016141080000089 від 12.10.2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

За обвинувальним актом, 20.06.1990 відповідно до ухвали Першої сесії Першого демократичного скликання Львівської обласної Ради ОСОБА_5 був обраний суддею та затверджений головою Пустомитівського районного народного суду Львівської області. 01.06.2000 згідно з Постановою Верховної Ради України № 111 «Про обрання суддів» ОСОБА_5 обрано суддею безстроково.

Відповідно до Указу Президента України № 975/2000 «Про призначення голів районних (міських) судів» від 14.08.2000 ОСОБА_5 призначено головою Пустомитівського районного суду Львівської області.

28.09.2007 відповідно до Рішення Ради суддів України № 97 «Про призначення голів та заступників голів місцевих загальних судів» ОСОБА_5 призначено головою Пустомитівського районного суду Львівської області строком на п`ять років.

На підставі постанови Верховної Ради України від 16.06.2011 № 3543-VI ОСОБА_5 було звільнено з посади судді у зв`язку із порушенням присяги. Таким чином, ОСОБА_5 в період часу з 20.06.1990 до 16.06.2011 обіймав посаду професійного судді, відповідно до Конституції України від 26.06.1996 (в редакції, чинній станом на 30.12.2009) та Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року (в редакції, чинній станом на 30.12.2009) здійснював правосуддя на професійній основі, був наділений повноваженнями щодо ухвалення рішень іменем України, які є обов`язковими до виконання на всій території України, тобто був посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень статті 127 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є законність.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про статус суддів» професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов`язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Статтею 6 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній станом на 30.12.2009) передбачено, що судді зобов`язані не допускати вчинків та будь- яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності.

Згідно ст. 213 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України від 18.03.2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Однак, 30.12.2009 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду судді Пустомитівського районного суді Львівської області та перебуваючи на посаді голови даного суду, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, а саме професійним суддею, перебуваючи за адресою розташування АДРЕСА_2 , діючи умисно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. ст. 19. 127, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 122, 213 ЦПК України, достеменно знаючи про те, що цивільна справа за позовом ТзОВ «Шрифт» про визнання недійсним договору та зустрічна позовна заява ОСОБА_6 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна до Пустомитівському районному суді Львівської області не надходили, та відповідно цивільна справа за вказаними позовами судом не розглядалась, склав неправдивий документ, а саме Рішення суду в справі № 2- 2200/09, в яке вніс завідомо не правдиві відомості, які повністю не відповідають дійсності, відповідно до яких за ОСОБА_6 визнано право власності на об`єкти нерухомого майна: автостоянку, яка знаходиться на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою: під`їзд до м. Львова від автодороги Київ Чоп 0+986 (ліворуч) та складається з будівлі прохідної (літ. Б-1) та асфальтобетонної площадки. Вказане рішення суду ОСОБА_5 підписав особистим підписом та завірив відтиском гербової печатки Пустомитівського районного суду Львівської області. Вказане Рішення в справі № 2-2200/09, відомості в якому повністю не відповідають дійсності, ОСОБА_5 у невстановлений час видав невстановленій слідством особі та в подальшому воно стало підставою для державної реєстрації 11.01.2010 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», що за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 54, права власності ОСОБА_6 на об`єкти нерухомого майна: автостоянку, яка знаходиться на території Сороки-Львівські сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою: під`їзд до м. Львова від автодороги Київ Чоп км 0+986 (ліворуч) та складається з будівлі прохідної (літ. Б-1) та асфальтобетонної площадки.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, тобто y вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України, на підставі ст.49КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання захисника про закриття кримінального провадження та дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України. Просить клопотання задольнити.

Судом обвинуваченому роз`яснені наслідки закриття справи за вказаними підставами, обвинувачений погоджується на закриття справи на підставі ст.49 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечила.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи та обговоривши заявлене клопотання, суд вважає, що клопотання про закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності підлягає до задоволення з наступних підстав.

Зі змісту пункту 1 частини 2 ст.284КПК України вбачається, що кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.285КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За змістом ст.286КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

У відповідності до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст.288 КПК України).

Згідно з п. 2 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у кримінальній справі за наявності підстав, передбачених ч. 2ст.284 КПК України.

Відповідно до ст.4КК України злочинність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Таким чином, передумовою звільнення від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є встановлення судом обставин вчинення особою невеликої або середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Згідно зіст.44КК України,особа,яка вчинилакримінальне правопорушення,звільняється відкримінальної відповідальностіу випадках,передбачених цимКодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно з положеннями ч.1ст.5 КК Українизакон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Частиною 1 ст. 366 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину) передбачена відповідальність за Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Початковим моментом перебігу строку притягнення до кримінальної відповідальності у згаданому кримінальному провадженні є день вчинення особою інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення 30.12.2009 року.

Статтею 49 КК Українипередбачені умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов`язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно невизнання особою вини не є перешкодою для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 КК України.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

У відповідності до ст.12КК України злочин, за вчинення якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Обставини, передбачені ч. ч. 2 та 3 ст. 49 КК України, відсутні, перебіг давності не зупинявся, не переривався.

Відповідно до постанови пленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005року №12«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствапро звільненняособи від кримінальної відповідальності» а саме абзацу 5 пункту 2: при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбаченіКК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеномуКПК Українипорядку відповідне судове рішення.

Відповідні роз`яснення містяться й у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", де зазначено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Пунктом 8 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №12"Пропрактику застосуваннясудами Українизаконодавства прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності" 23 грудня 2005 року роз`яснено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності заст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, оскільки злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, у відповідності до ст.12КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, з дня вчинення злочину минуло більше трьох років, обставини, передбачені ч. ч. 2 та 3 ст. 49 КК України, відсутні, ОСОБА_5 фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорює, наслідки закриття справи за підставами ст.49КК України судом роз`яснені, обвинувачений погодився на закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави згідно ст. 49 КК України.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що обвинуваченого слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Питання про речові докази підлягають вирішенню згідно ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся та запобіжний захід не обирався.

Скасувати повністю дію ухвали про арешт на майна.

Так, положеннями ч.2ст.124КПК України встановлено, що суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Водночас кримінальним процесуальним законом не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК Україниу зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.09.2022 № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

З матеріалівкримінального провадженнявбачається,що ініціаторомпроведення судовихекспертиз буворган досудовогорозслідування,а стороноюзахисту небуло залучено жодних експертів.

Таким чином, процесуальні витрати за проведення по справі експертиз в сумі 1 583,28 гривень слід віднести нарахунок держави.

Керуючись ст.ст. 100, 174, 284, 285, 286, 288, 314, 372, 376 КПК України, ст.ст. 4, 12, 49 КК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1ст.366КК України - задоволити.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст366 КК України, закрити у зв`язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Скасувати дію ухвал слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 12.09.2027 рокупо справі№ 465/5225/17 про накладення арешту.

Речові докази по справі, а саме:

-рішення судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 від 30 грудня 2009 року на 3 арк. залишити в матеріалах кримінального провадження;

-земельну ділянкуз кадастровимномером:4623686900:03:000:0069,площею 2,7000га.,що знаходитьсяза адресою:під`їзд дом.Львова відавтодороги Київ Чопкм.0+986(ліворуч) вважатиповернутою законному володільцю Пустомитівській районній державній адміністрації.

Процесуальні витрати за проведення по справі експертиз в сумі 1 583,28 гривень віднести нарахунок держави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 7 днів з дня її проголошення

Повний текст ухвали проголошено 15 липня 2024 року о 13:15 годині.

Суддя ОСОБА_1