Постанова

від 04.07.2024 по справі 308/7194/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/7194/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 липня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Фазикош Г.В., Мацунича М.В.,

за участі секретаря Гусонька З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матіко Станіслав Романович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 березня 2023 року (суддя Лемак О.В.) у справі № 308/7194/19 за позовом заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , про скасування рішень органу місцевого самоврядування і скасування державного акту про право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд із позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що пунктом 6.11 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 04.12.2009 № 1317 «Про регулювання земельних відносин» ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в районі вул. Одеської (у власність).

До вказаного рішення внесено зміни на підставі пункту 6.22 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 25.12.2009 № 1344, яким слова «надати дозвіл на підготовку матеріалів вибору місця розташування земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» викладено в наступній редакції: «надати дозвіл на підготовку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд».

Надалі пунктом 1.8 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 05.03.2010 № 1383 «Про надання земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,078 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На підставі цього рішення від 05.03.2010 № 1383 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ №240089 на право власності на земельну ділянку площею 0,078 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049.

Прокурор зазначав, що вказані рішення Ужгородської міської ради прийняті всупереч вимог земельного та містобудівного законодавства України, є незаконними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Згідно з генеральним планом м. Ужгорода, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 04.06.2004, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 знаходиться на території зелених насаджень загального користування, за функціональним використанням обліковується як частина скверу площею 0,30 га, розташованого на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, тобто є земельною ділянкою рекреаційного призначення, а тому вона незаконно передана у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку, при цьому цільове призначення земельної ділянки незаконно змінено на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» всупереч містобудівній документації.

Спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушеннями вимог статей 38-39, 51-52 Земельного кодексу України, 10-12 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

У зв`язку з виявленими порушеннями до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження за №42017071030000051 від 01.06.2017 за обвинуваченням службових осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Обвинувальний акт у вказаному провадженні на момент пред`явлення позовної заяви скеровано до Ужгородського міськрайонного суду.

Під час досудового розслідування було встановлено, що внаслідок умисних дій службових осіб, які внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, спірна земельна ділянка, що є земельною ділянкою рекреаційного призначення та належить до зони зелених насаджень загального користування (сквер) на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, незаконно передана у приватну власність громадянину ОСОБА_1 , а цільове призначення земельної ділянки було незаконно змінено з «рекреаційного» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» всупереч містобудівній документації.

Вищенаведені порушення земельного законодавства підтверджуються доказами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження №42017071030000051, зокрема, висновком експерта № 24/17 від 14.12.2017, результатами перевірки головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, викладеними в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.11.2017 № 16.3.-02/118.

Оскільки право власності на земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконних рішень, то воно суперечить інтересам держави і суспільства в цілому. Така земельна ділянка належала територіальній громаді м. Ужгорода, незаконно вибула з її власності, без волі власника, оскільки передана на підставі незаконних рішень міської ради, з порушенням норм чинного законодавства, за наявності дефекту волі мешканців міста, які схвалили для себе концепцію розбудови міста на громадських слуханнях відповідної містобудівної документації, відтак наявні правові підстави для пропорційного втручання в інтереси однієї особи, що незаконно отримала у власність земельну ділянку.

Посилаючись на дані обставини, заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати пункт 6.11 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 04.12.2009 за № 1317 «Про регулювання земельних відносин»;

2) визнати незаконним та скасувати пункт 6.22 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 25.12.2009 за № 1344 «Про регулювання земельних відносин»;

3) визнати незаконним та скасувати пункт 1.8 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 05.03.2010 за № 1383 «Про надання земельних ділянок»;

3) визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯИ № 240089 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049, площею 0,078 га, вартістю 675292,80 грн, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів Ужгородської міської ради за № 011023500961.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2023 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 6.11 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 04.12.2009 за № 1317 «Про регулювання земельних відносин».

Визнано незаконним та скасовано пункт 6.22 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 25.12.2009 за № 1344 «Про регулювання земельних відносин».

Визнано незаконним та скасовано пункт 1.8 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 05.03.2010 за № 1383 «Про регулювання земельних відносин».

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯИ № 240089 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049, площею 0,0780 га, вартістю 675292,80 грн, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів Ужгородської міської ради за № 011023500961.

Стягнуто з Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 3 842 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно викопіювання з Генерального плану міста Ужгорода 2004 року, земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 знаходиться на території зелених насаджень загального користування, за функціональним використанням обліковується як частина скверу площею 0,30 га, розташованого на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, тобто є земельною ділянкою рекреаційного призначення. Відповідно до висновку експерта ОСОБА_4 № 24/17 від 14.12.2017, земельна ділянка 2110100000:12:002:0049 ймовірніше за все потрапляє в зону зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді. Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №16.3-02/118 від 24.11.2017, з порушенням вимог статей 39, 118, 51 Земельного кодексу України, Ужгородською міською радою прийнято рішення V сесії V скликання від 05.03.2010 №1383, яким передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,078 га по вул. Одеській, б/н для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка передана у власність з порушеннями вимог статей 38-39, 51-52 ЗК України, 10-12 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Короткий зміст апеляційної скарги

На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матіко С.Р. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Ужгородської окружної прокуратури.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд помилково взяв до уваги висновок експерта ОСОБА_5 № 24/17 від 14.12.2017, котра на ймовірності стверджувала, що спірна земельна ділянка потрапляє в зону зелених насаджень загального користування; скаржник вважає, що такий висновок експерта не є належним та допустимим доказом; окремої земельно-технічної судової експертизи у рамках даної цивільної справи непроведено; висновок експерта Савчак В. № 24/17 від 14.12.2017, який отримано на стадії досудового розслідування невідомого скаржнику кримінального провадження, може бути визнаний як доказ лише в разі його відображення у вироку суду, якого позивачем не надано до справи. Позовні вимоги про скасування рішення Ужгородської міської ради не підлягають задоволенню, оскільки є неефективними, обраний спосіб захисту не поновлює прав позивача, а рішення органу місцевого самоврядування вичерпали свою дію фактом їх виконання, тому їх скасування не породжує наслідків для особи, в якої виникло право власності на земельну ділянку і ґрунтується на правовстановлюючому документі. Посилається на те, що прокурор не дотримався порядку встановленого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не підтвердив підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а тому вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі, або відмови в позові. Скаржник зазначає, що він не був належним чином повідомлений та не брав участі у справі, а тому не мав можливості подати заяву про застосування позовної давності. Вважає, що прокурор із 2010 року був обізнаний про ймовірне порушення земельних прав держави з моменту прийняття оспорюваних рішень, адже прокурор завжди бере участь у чергових та позачергових засіданнях Ужгородської міської ради, а тому позов у цій справі подано у 2019 році з пропуском позовної давності.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Зокрема зазначає, що в даному випадку для захисту інтересів територіальної громади обов`язкова оцінка правомірності рішення органу місцевого самоврядування яким передано земельну ділянку у приватну власність. Задоволення вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконним є ефективним способом захисту такого права, оскільки усунуло стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки. У справі підтверджено, що оспорювана земельна ділянка є земельною ділянкою рекреаційного призначення, а тому не могла бути передана у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода як власника нерухомого майна на відведення земельної ділянки та передачу у власність, могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства Ужгородською міською радою під час прийняття спірних рішень, натомість, прийняття оспорюваних рішень усупереч вимогам закону свідчить про дефект волі власника землі (територіальної громади) на вибуття землі з комунальної власності.

Передача земельної ділянки комунальної власності у власність фізичній особі без жодних правових підстав, шляхом прийняття незаконного рішення, не є вираженням волі самої територіальної громади як первинного суб`єкта місцевого самоврядування та основного носія його функцій і повноважень, порушує права власника майна (територіальної громади м. Ужгорода).

Незаконне вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності у приватну безумовно становить суспільний інтерес.

У даній справі спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді міста Ужгорода, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Ужгородська міська рада.

У разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 зазначила, що в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада є стороною спору, рішення якої оскаржуються, органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) не здійснюють передбачених Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноважень державного контролю (нагляду) за використанням та охороною земель. Як наслідок, суд визнав, що прокурор за таких обставин має право звертатися до суду на захист інтересів держави як самостійний позивач відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (п. п. 73-114 постанови).

Про факти порушення прав територіальної громади прокуратура дізналась в ході вивчення матеріалів кримінального провадженні № 42017071030000051, яке розпочато 01.06.2017. При цьому, висновок експерта № 24/17 у кримінальному провадженні, яким підтверджено розташування земельної ділянки у зоні зелених насаджень загального користування, складено 14.12.2017. Відтак прокурор, звернувшись із позовом у червні 2019 року, строк позовної давності не пропустив.

Зазначає, що на момент перегляду справи апеляційним судом розглянуто кримінальне провадження № 42017071030000051 (справа № 308/1306/19). Так, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01.03.2023 (що набрала законної сили 09.03.2023) ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366. ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження за № 42017071030000051 від 01.06.2017 в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та кримінальне провадження № 12020070000000227 від 19.08.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Іншою ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21.07.2023 (набрала законної сили 31.07.2023) ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження за № 42017071030000051 від 01.06.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та кримінальне провадження № 12021070000000254 від 28.09.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Представник Закарпатської обласної прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.68-71 т. 2). Судова повістка доставлена 15.04.2024 до електронного кабінету адвоката Матіко С.Р., що діє в інтересах ОСОБА_1 , а також до електронного кабінету Ужгородської міської ради.

Враховуючи те, що позиція апелянта та його представника, котра викладена в апеляційній скарзі, апеляційному суду відома, колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника Закарпатської обласної прокуратури, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Стосовно порушень судом норм процесуального права, котрі є обов`язковою підставою для скасування судового рішення

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія 97» проти України»; заява № 19164/04).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).

У ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу.

Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матіко С.Р., обґрунтовує свою апеляційну скаргу, зокрема тим, що він не був належним чином повідомлений про судові засідання.

Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 було відомо про судове засідання, призначене на 24.04.2020, що стверджується його заявою про відкладення розгляду справи (а.с. 167 т. 1). Після цього у справі відсутні належні й допустимі докази того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань (у період із 24.04.2020 по 17.03.2023).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що пунктом 6.11 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 04.12.2009 № 1317 «Про регулювання земельних відносин» ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в районі вул. Одеської (у власність) (а.с. 15 т. 1).

До вказаного рішення внесено зміни на підставі пункту 6.22 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 25.12.2009 № 1344, яким слова «надати дозвіл на підготовку матеріалів вибору місця розташування земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» викладено в наступній редакції: «надати дозвіл на підготовку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд» (а.с.16 т. 1).

Надалі пунктом 1.8 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 05.03.2010 № 1383 «Про надання земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,078 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 14 т. 1).

На підставі цього рішення від 05.03.2010 № 1383 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 240089 на право власності на земельну ділянку площею 0,078 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 (а.с. 18-19).

Відомості про вказану земельну ділянку не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, що стверджується інформаційною довідкою від 24.06.2019 № 171466465 (а.с. 20).

01.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, було внесено відомості про кримінальне провадження № 42017071030000051, а надалі №12020070000000227 від 19.08.2020, № 12021070000000254 від 28.09.2021 по обвинуваченню службових осіб Ужгородської міської ради, а саме ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 75 т. 1, а.с. 26-45 т. 2).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.11.2017, складеного ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, на підставі листа Ужгородської місцевої прокуратури від 19.10.2017 № 01-114/10445, у результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049, площею 0,078 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_1 відповідно до інформації наданої Ужгородської міської радою, згідно картографічних матеріалів (генплан м. Ужгорода 2004 року, чинний на момент передачі земельної ділянки у власність) віднесена до земель зелених насаджень загального користування, а відтак згідно ст. 51 ЗК України належить до земель рекреаційного призначення. Рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 05.03.2010 № 1383 щодо передачі у власність ОСОБА_1 прийнято всупереч та з порушенням вимог ст. 39, 118, 51 ЗК України (а.с. 24-26 т. 1).

З листа Слідчого управління ГУНП в Закарпатській області від 29.11.2017 № 6298/106/7-2017, адресованого ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, слідує, що цим управлінням проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42017071030000051. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Ужгородської міської ради внесли завідомо неправдиві відомості до документації із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, зокрема з кадастровими номерами 2110100000:12:001:0021 та 2110100000:12:002:0049, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 . Згідно матеріалів містобудівної документації на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді розміщено зону зелених насаджень загального користування, у зв`язку з чим просило провести перевірку дотримання вимог земельного законодавства при виготовлені документації із землеустрою, у тому числі земельної ділянки 2110100000:12:002:0049 (а.с. 75 т. 1 ).

З листів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.11.2017 та від 11.12.2017 слідує те, що, зокрема, розроблений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049, площею 0,078 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, а також відповідні рішення Ужгородської міської ради вчинені з порушенням вимог ст. 39, 51, 118, 186, 186-1, 124 Земельного кодексу України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ч. 11 Постанови КМУ № 677 від 26.05.2004 (а.с. 22-23,76-77 т. 1).

Листом виконкому Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17 старшому слідчому ОВС ГУНП в Закарпатській області надіслано викопіювання фрагменту генерального плану м. Ужгорода 2004 року стосовно розташування та функціонального використання територій на розі вулиць Мукачівська, Станційна, Одеська та перелік зелених зон м. Ужгорода, згідно якого на розі цих вулиць розташовано зелені насадження загального користування (сквер) (а.с. 71-75 т. 1).

Зелені насадження міст належать до земель рекреаційного призначення, що передбачено приписами ст. 51 ЗК України.

Відповідно до Переліку зелених зон загального користування на території міста Ужгорода, що доданий до листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17, на розі вулиць МукачівськаАнкудінова (позиція 26) облікується сквер площею 0,30 га (а.с. 72 т.1).

Указаний сквер на розі вулиці Анкудінова було передбачено проектом комплексної зеленої зони м. Ужгорода (1982 р.), площа якого становила 0,3 га (позиція 29), розташування якого відображено на картографічних матеріалах (а.с. 80-86 т.1).

Листом Ужгородської міської ради від 14.06.2018 № 1782/03-18 заступнику керівника місцевої прокуратури повідомлено, що згідно генерального плану м. Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 04.06.2004, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 розташована на території зелених насаджень загального користування (а.с. 27 т. 1). Одночасно до листа додано викопіювання з такого генерального плану, з якого слідує, що спірна земельна ділянка знаходиться на розі вулиць Мукачівської, Станційної, Одеської, де розташовані зелені насадження загального користування (а.с. 28-29 т. 1).

Враховуючи наведене, Ужгородська міська рада визнала ту обставину, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 розташована на території зелених насаджень загального користування.

Відповідно до висновку експерта від 14.12.2017 № 24/17 за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, у кримінальному провадженні № 42017071030000051, складеного судовим експертом Савчак В.В., зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 ймовірніше за все потрапляє в зону зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді, яка зображена на фрагменті з генерального плану м. Ужгорода 2004 року, доданого до листа Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17 (а.с.87-100 т. 1).

У дослідницькій частині даного висновку експерта зазначено, що відомості про координати поворотних точок меж зони зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в м. Ужгороді серед наданих матеріалів відсутні. Відомості про координати поворотних точок меж територій згідно генплану м. Ужгорода на загальнодоступних офіційних ресурсах Ужгородської міської ради також відсутні. Отже, достеменно встановити, чи потрапляють досліджувані земельні ділянки в зону зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської станційної та Одеської в місті Ужгороді не уявляється можливим. Разом з тим, існує можливість виконати прив`язку меж земельних ділянок до існуючих об`єктів на місцевості, які існували на час формування земельних ділянок, а також відображені на фрагменті генерального плану. В даному випадку прив`язку можливо виконати до осі вулиць Одеської та Мукачівської, а також до будівель, розташованих поруч із досліджуваною території (а.с. 103-105 т. 1).

У зв`язку з наведеним, через відсутність координат поворотних точок, експертом надано не категоричний висновок, а ймовірний.

За результатами прив`язки експертом встановлено, що досліджувані земельні ділянки ймовірніше за все потрапляють в зону зелених насаджень загального користування на розі вулиць Мукачівської, Станційної та Одеської в місті Ужгороді, яка зображена на фрагменті генерального плану міста Ужгорода, доданого до листа Ужгородської міської ради від 01.12.2017 № 4913/03-17 (див мал. 1.5, а.с. 105 т.1).

Відповідачами не надано належних, допустимих і достовірних доказів на спростування таких висновків, не доведено, що спірна земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 розташована в іншому місці, поза межами зони зелених насаджень загального користування, що належать до земель рекреаційного призначення.

Скаржник ОСОБА_1 в апеляційній справі вважає, що висновок експерта Савчак В. № 24/17 від 14.12.2017, який отримано на стадії досудового розслідування невідомого скаржнику кримінального провадження, не є належним та допустимим доказом, а в рамках даної цивільної справи окремої земельно-технічної судової експертизи не проведено.

Щодо таких доводів судова колегія зазначає, що висновок експерта у кримінальному провадженні є належним і допустимим доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування у даній цивільній справі, незважаючи на те, що на момент пред`явлення позову судове рішення у кримінальній справі не ухвалено.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти висновку експерта, не надав доказів на його спростування, не скористався правом на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі.

Крім цього, такий висновок експерта оцінюється у сукупності з іншими доданими до справи доказами, якими підтверджено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:12:002:0049 розташована в зоні зелених насаджень загального користування (скверу), що належать до земель рекреаційного призначення, та не може передаватися у приватну власність, при цьому така передача у приватну власність здійснена без дотримання процедури зміни цільового призначення земельної ділянки.

Також колегією суддів стосовно кримінального провадження за №42017071030000051 встановлено, що на час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду, постановлено ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2023 у справі № 308/1306/19, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності

Кримінальне провадження за №42017071030000051 від 01.06.2017 в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та кримінальне провадження 12020070000000227 від 19.08.2020 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109435513).

Також на час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.07.2023 у справі № 308/1306/19, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за №42017071030000051 від 01.06.2017 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та кримінальне провадження №12021070000000254 від 28.09.2021 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112417860).

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду свою згоду на звільнення їх від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, згідно ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строку давності та на закриття кримінального провадження відносно них у зв`язку з цим.

Ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 0,078 га за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049, площею 0,078 га, яку передано у власність ОСОБА_1 є територією зелених насаджень загального користування, а висновки суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення є правильними.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст (стаття 51 Земельного кодексу України).

Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Відповідно до п. 10.4 ДБН 360-92** на землях зелених зон міст не допускається розміщення будівель, споруд та комунікацій, що не передбачені для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства тощо.

Відповідно до положення статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності здійснювалось на підставі рішень органів місцевого самоврядування за умови здійснення дій, передбачених вимогами зазначеної статті.

Відповідно до змісту статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Передання земельної ділянки, віднесеної до територій зелених насаджень загального користування (земельної ділянки зелених зон і зелених насаджень міст), для будівництва й обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить приписам ЗК України, навіть якщо така ділянка за функціональним призначенням лише частково належить до територій зелених насаджень загального користування, тобто до земель рекреаційного призначення.

Такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 761/31121/14-ц (провадження N 14-218цс18).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідно до ЗК України Ужгородською міською радою приймалося рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із категорії земель рекреаційного призначення на категорію землі житлової та громадської забудови.

З наведеного слідує, що Ужгородською міською радою земельну ділянку рекреаційного призначення площею 0,078 га у АДРЕСА_1 , передано у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без дотримання порядку зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.

Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні зо інтереси.

З огляду на викладене, рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки у власність було прийняте з порушенням чинного законодавства.

Ужгородська міська рада незаконно передала у приватну власність земельну ділянку, віднесену генеральним планом населеного пункту до територій зелених насаджень загального користування (сквер), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

При цьому, відповідно до дослідженого викопіювання з генерального плану 2004 року земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування (сквери), які відповідно до пункту «а» частини третьої статті 83 ЗК України належать до земель комунальної власності, та не можуть передаватись у приватну власність.

Відтак, апеляційним судом встановлено наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішень Ужгородської міської ради в частині надання дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, які прийняті з порушенням чинного законодавства.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна ділянка перебуває у межах зелених насаджень загального користування, а тому вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів його добросовісність при набутті земельної ділянки у власність.

З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах як органу місцевого самоврядування, так і набувача земельної ділянки, втручання у право останнього на мирне володіння спірною ділянкою та визнання недійсним виданого ОСОБА_1 правовстановлюючого документу будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для набувача надмірного тягаря.

Необхідність повернення у власність територіальної громади спірної земельної ділянки рекреаційного призначення, протиправно переданої у власність фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції оцінює поведінку ОСОБА_1 як недобросовісну, оскільки встановлено, що він у силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель рекреаційного призначення (земель зелених насаджень загального користування, сквер), тобто не може бути призначеною для будівництва й обслуговування житлового будинку.

Спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади незаконним шляхом, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно доводів скарги про те, що прокурор не дотримався порядку встановленого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не підтвердив підстав для представництва інтересів держави у даній справі, слід зазначити наступне.

Апеляційний суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки територіальній громаді м. Ужгорода, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження земель зелених насаджень загального користування, скверу, як об`єкта рекреаційного призначення, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо земельної ділянки, незаконних рішень. Оскільки саме цей орган допустив порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, вони не можуть здійснювати захист цих інтересів у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. Тому судова колегія вважає, що у цій справі були підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Щодо посилань скаржника на те, що позовні вимоги про скасування рішення Ужгородської міської ради не підлягають задоволенню, оскільки є неефективними, обраний спосіб захисту не поновлює прав позивача, а рішення органу місцевого самоврядування вичерпали свою дію фактом їх виконання, тому їх скасування не породжує наслідків для ОСОБА_1 , в якого виникло право власності на земельну ділянку, котре ґрунтується на правовстановлюючому документі, слід зазначити наступне.

Апеляційним судом встановлено, що у даній справі для захисту інтересів територіальної громади обов`язкова оцінка правомірності рішення органу місцевого самоврядування, яким передано земельну ділянку у приватну власність. Задоволення вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконним є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки, спрямоване на захист інтересу держави в юридичній визначеності на майбутнє. У справі підтверджено, що земельна ділянка, яка є предметом спору, є земельною ділянкою рекреаційного призначення, а тому не могла бути передана у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода як власника нерухомого майна на відведення земельної ділянки та передачу у власність, могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства Ужгородською міською радою під час прийняття спірних рішень, натомість, прийняття оспорюваних рішень усупереч вимогам закону свідчить про дефект волі власника землі (територіальної громади) на вибуття землі з комунальної власності.

Передача земельної ділянки комунальної власності у власність фізичній особі без жодних правових підстав, шляхом прийняття незаконного рішення, не є вираженням волі самої територіальної громади як первинного суб`єкта місцевого самоврядування та основного носія його функцій і повноважень, порушує права власника майна (територіальної громади м. Ужгорода).

Незаконне вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності у приватну безумовно становить суспільний інтерес.

У даній справі спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді міста Ужгорода, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Ужгородська міська рада.

У разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 зазначила, що в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада є стороною спору, рішення якої оскаржуються, органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) не здійснюють передбачених Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноважень державного контролю (нагляду) за використанням та охороною земель. Як наслідок, суд визнав, що прокурор за таких обставин має право звертатися до суду на захист інтересів держави як самостійний позивач відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (п. п. 73-114 постанови).

Щодо посилань скаржника на те, що він не мав можливості подати заяву про застосування позовної давності, а прокурор пропустив строк позовної давності слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знав про існування даного судового провадження у суді першої інстанції, подавав заяви про відкладення судового засідання, призначеного на 24.04.2020, просив надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 167, 168). Відтак ОСОБА_1 не був позбавлений можливості заявити у суді першої інстанції про сплив позовної давності. При цьому доводи скаржника про те, що прокурор звернувся з даним позовом із пропуском позовної давності, оскільки дізнався про порушення інтересів держави з моменту прийняття оспорюваних рішень є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення прав територіальної громади та порушення вимог закону щодо надання земельної ділянки у власність, прокурор дізнався в результаті вивчення матеріалів кримінального провадження № 42017071030000051, яке розпочато 01.06.2017. При цьому, висновок експерта № 24/17 у кримінальному провадженні, яким підтверджено розташування спірної земельної ділянки у зоні зелених насаджень загального користування, складено 14.12.2017.

Відтак прокурор, звернувшись із позовом у червні 2019 року, строк позовної давності не пропустив.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та правомірно прийнято рішення про визнання незаконним та скасування пункту 6.11 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 04.12.2009 за № 1317, пункту 6.22 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 25.12.2009 за № 1344, визнано незаконним та скасовано пункт 1.8 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 05.03.2010, визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку акт серії ЯИ № 240089. Проте, враховуючи неналежне повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, дане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову в суді першої інстанції прокуратурою Закарпатської області (правонаступником якої є Закарпатська обласна прокуратура) було сплачено 7684,00 грн (а.с.3), у зв`язку з чим із Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 слід стягнути по 3842,00 гривень з кожного, у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матіко Станіслав Романович - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Ужгородської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 6.11 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 04.12.2009 за № 1317 «Про регулювання земельних відносин».

Визнати незаконним та скасувати пункт 6.22 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 25.12.2009 за № 1344 «Про регулювання земельних відносин».

Визнати незаконним та скасувати пункт 1.8 рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 05.03.2010 за № 1383 «Про надання земельних ділянок».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 240089, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:12:002:0049, площею 0,078 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів Ужгородської міської ради за № 011023500961.

Стягнути на користь Закарпатської обласної прокуратури з Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , по 3842,00 гривень з кожного, у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.

Головуюча

Судді