Ухвала

від 13.06.2024 по справі 522/3841/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/346/24

Справа № 522/3841/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи 522/3841/17

Номер провадження: 22-ц/813/346/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П.(суддя доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013»,

- відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Домусчі Л.В. 02 квітня 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» (далі ТОВ «ШАНС-2013») звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеною уточненою у подальшому позовною заявою, в якій остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ШАНС-2013»: 1) суму заборгованості в розмірі - 1000 738,00 грн.; 2) інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 711 421,39 грн.; 3) три проценти річних в розмірі - 75 425,49 грн..Також позивач просить стягнути судовий збір.

ТОВ «ШАНС-2013» обґрунтовує позовні вимоги тим, що 23 квітня 2014 року між ТОВ «ШАНС-2013» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1007, згідно якого ТОВ «ШАНС-2013» передало у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею - 34,02 кв. м., загальною площею - 100,83 кв. м., а ОСОБА_1 прийняв у власність дану квартиру та зобов`язався сплатити за неї - 1000738,00 грн. до 31 грудня 2014 року з можливістю сплати зазначеної суми частками.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу. Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 23 квітня 2014 року у встановленому законом порядку. Проте, відповідач свої зобов`язання по оплаті вартості квартири не виконав.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості (Т. 1, а. с. 2 6, 85 - 88).

Процесуальні дії в суді першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2017 року задоволено вищевказані позовні вимоги ТОВ «ШАНС-2013» (Т. 1, а. с. 98 - 100).

19 грудня 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 подана заява про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 року, в обґрунтування якої представник відповідача посилався на те, що вказана справа була розглянута за відсутності відповідача. Про наявність вказаного позову в провадженні Приморського районного суду міста Одеси відповідачу було невідомо. Про час, місце і дату судових засідань відповідач також належним чином не повідомлявся, судових викликів не отримував, оскільки місце його постійного проживання АДРЕСА_2 , що вбачається з договору, який є в матеріалах справи. За адресою, за якою направлялися повістки, відповідач ніколи не проживав та не був зареєстрований.

У заяві також зазначалося, що позивачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_4 не виконано зобов`язань, передбачених п. 2 Договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року. Тоді як зобов`язання були виконані відповідачем у повному обсязі та відповідач має намір витребувати під час розгляду справи виписку з банківського рахунку, відкритого на ім`я ТОВ «ШАНС-2013» для доказування цього факту (Т. 1, а. с. 115 - 118).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2018 року заочне рішення від 28.11.2017 року скасоване. Призначено розгляд у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 13.03.2019 року (Т. 1, а. с. 127 127 зворотна сторона).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2021 року задоволено вищевказану позовну заяву ТОВ «ШАНС-2013».

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченим 23.04.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрованим за № 1007,у розмірі - 1 000 738,00 грн. (один мільйон сімсот тридцять вісім) грн.. 00 коп.; - інфляційне збільшення суми боргуза період з 01.01.2015р. по 05.07.2017 р. у розмірі - 711 421,39 грн.; - три проценти річних від простроченої сумиза період з 01.01.2015р. по 05.07.2017 року в розмірі - 75 425,49 грн..

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» сумусплаченого судовогозбору урозмірі -28 413 (двадцять вісім тисяч чотириста тринадцять) грн. 88 коп..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем надані суду докази щодо факту не отримання плати від відповідача за договором купівлі-продажу - банківськівиписки по рахункам ТОВ «ШАНС-2013» у ПАТ АБ «Південний»за період з 30.08.2017 року по 25.01.2019 року та у Філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Вінниця за період з 23.04.2017 року по 03.01.2019 року.

У порушення принципів цивільного процесу відповідачем не було спростовано у судовому засіданні підстави позову та не підтверджено належними доказами розрахунок за вказаним договором купівлі-продажу квартири.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції визнав доведеними позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 23.04.2019 року, які він не сплатив у встановлений в договорі строк, в розмірі - 1 000 738,00 грн..

Крім того, згідно ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача 3% річних за період з 01.01.2015 року по 05.07.2017 року в розмірі - 75 425,49 грн. та інфляційного збільшення суми боргу за період з 01.01.2015 року по 05.07.2017 року в розмірі - 711 421,39 грн. та вважав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних від простроченої суми у вказаному розмірі також доведеними та такими, що підлягають задоволенню (Т. 4, а. с. 241 - 250).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Рублевський А.П., діючий від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «ШАНС-2013» у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає про удаваність укладеного 23 квітня 2014 року між ТОВ «ШАНС-2013» та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1007, згідно якого ТОВ «ШАНС-2013» передало у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею - 34,02 кв. м., загальною площею - 100,83 кв. м.. Насправді, вказаний договір було укладено з метою передачі квартири без будь-якої оплати, оскільки будівництво квартири було проінвестовано раніше. З огляду на удаваність вказаного договору апелянт вважає незаконним оскаржуване рішення суду (Т. 5, а. с. 1 - 4).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2021 року визначено головуючим суддею у даній справі суддю Одеського апеляційного суду Артеменка І.А..

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.05.2021 року апеляційну скаргу адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2021 року залишено без руху (Т. 5, а. с. 7 8).

26.05.2021 року до суду надійшло клопотання адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_2 , яким усунуто зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 17.05.2021 року недоліки апеляційної скарги (Т. 5, а. с. 13 14).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2021 року (Т. 5, а. с. 17).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.06.2021 року призначено справу до судового розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 5, а. с. 18).

23.06.2021 року до суду надійшов відзив адвоката Досковської В.Г., діючої від імені ТОВ «ШАНС-2013», на апеляційну скаргу адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2021 року (Т. 5, а. с. 26 30).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2021 року вилучено (замінено) головуючого суддю Артеменка І.А.. Визначено головуючим суддею у даній справі суддю Одеського апеляційного суду Заїкіна А.П. (Т. 5, а. с. 37).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2021 року апеляційним судом у складі головуючого судді Заїкіна А.П., суддів Цюри Т.В., Гірняк Л.А. дану справу прийнято до свого провадження (Т. 5, а. с. 42 42 зворотна сторона).

Справа призначалася до розгляду неодноразово.

08 вересня 2022 року до апеляційного суду надійшла заява адвоката Ставніченка Максима Віталійовича, діючого від імені ОСОБА_5 , про залучення до участі у справі правонаступника, в якій адвокат просить залучити ОСОБА_5 до участі у справі в якості правонаступникаТОВ «Шанс-2013».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.09.2022 року задоволено клопотання адвоката Ставніченка Максима Віталійовича, діючого від імені ОСОБА_5 , про залучення до участі у справі правонаступника. Залучено ОСОБА_5 до участі у справі в якості правонаступникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» (Т. 5, а.с. 178 182).

Постановою Верховного Суду від 01.03.2023 року касаційну скаргу ТОВ «Шанс-2013», в інтересах якого діє ліквідатор Бова Д.В., задоволено. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 15.09.2022 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (Т. 6, а. с. 74 78).

30.03.2023 року від адвоката Ставніченка М.В., діючого від імені ОСОБА_5 , надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника, в якій адвокат просить залучити ОСОБА_5 до участі у справі в якості правонаступникаТОВ «Шанс-2013» (Т. 6, а. с. 85 86).

07.04.2023 року матеріали справи надійшли на адресу Одеського апеляційного суду, після її перегляду Верховним Судом.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.04.2023 року призначено справу до розгляду. (Т. 6, а. с. 91 91 зворотна сторона).

06.06.2023 року від адвоката Король Інни Олександрівни, діючої від імені ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія», надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Крім того, адвокатом було подано клопотання про перенесення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

07.06.2023 року від адвоката Король Інни Олександрівни, діючої від імені ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія», надійшло клопотання про розгляд заяви про залучення третьої особи за їх відсутності.

07.06.2023 року від адвоката Ставніченка Максима Віталійовича, діючого від імені ОСОБА_5 , повторно надійшла заява про залучення до участі у справі ОСОБА_5 в якості правонаступника ТОВ «Шанс-2013».

08.06.2023 року від адвоката Король Інни Олександрівни, діючої від імені ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія», надійшла заява, в якій остання просить відмовити в задоволенні заяви про залучення до участі у справі правонаступника.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.06.2023 року зупинено апеляційне провадження у справі № 2-5888/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштівдо набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/796/21 про банкрутство ТОВ «Шанс-2013», в якій розглядається заява ліквідатора ТОВ «Шанс-2013» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 16 липня 2021 року укладеного між ТОВ «Шанс-2013» та ОСОБА_5 (Т. 6, а. с. 128 132).

13 травня 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання від ліквідатора ТОВ «Шанс-2013» Бови Дарії Володимирівни про поновлення апеляційного провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.05.2024 року відновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 6, а. с. 142 142 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.06.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ «ШАНС-2013» Бови Дарії Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т. 6, а. с. 149 149 зворотна сторона).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Встановлен обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

23.04.2014 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» (Продавець) та відповідачем ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1007, згідно якого ТОВ «ШАНС-2013» передало у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею - 34,02 кв. м,. загальною площею - 100,83 кв. м., а ОСОБА_1 прийняв у власність дану квартиру та зобов`язався сплатити за неї грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року продаж вчинено за - 1 000 738,00 грн. (один мільйон сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп. з ПДВ. Грошові кошти у вказаній сумі покупець зобов`язується сплатити продавцю до 31 грудня 2014 року з можливістю сплати зазначеної суми частками. Фактом підтвердження повного розрахунку за договором буде договір про повний розрахунок, який підписується сторонами договору та є невід`ємною частиною цього договору. Сторони своїми підписами підтверджують відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку.

Відповідно до п. 9 договору купівлі-продажу вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз`яснено нотаріусом.

У пункті 11 договору купівлі-продажу сторони підтвердили дійсність намірів при його укладенні, а також те, що цей правочин не носить характер фіктивного та удаваного і не є зловмисним.

Пунктом 12 договору купівлі-продажу встановлено, що право власності у покупця на зазначену квартиру виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Таким чином, право власності на квартиру було зареєстроване за ОСОБА_4 у встановленому законом порядку 23 квітня 2014 року, а ТОВ «ШАНС-2013» виконало свої зобов`язання за договором купівлі-продажу від 23 квітня 2014 року в повному обсязі.

Більш того, уп. 2 договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року сторони встановили, що фактом підтвердження повного розрахунку за договором буде договір про повний розрахунок, який підписується сторонами договору та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідач здійснив відчуження спірної квартири спочатку за договором дарування від 15.07.2016 року своїй дружині, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.02.2017 року (Т. 1, а. с. 12 - 13), а у подальшому ОСОБА_6 здійснила відчуження цієї квартири за договором купівлі-продажу від 24.02.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., р/н 306, на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.04.2017 року (Т. 1, а. с. 35 - 36).

16 липня 2021 року між ТОВ «Шанс-2013», в особі директора ОСОБА_9 (кредитор), та ОСОБА_5 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В. 23 квітня 2014 року за реєстровим № 1007.Договір відступлення права вимоги посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В.

Відповідно до пункту 1 договору про відступлення права вимоги кредитор передав, а новий кредитор прийняв належні кредитору права вимоги до покупця ОСОБА_2 , що виникли на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В. 23 квітня 2014 року за реєстровим № 1007, а саме: 1) вимоги щодо сплати покупцем грошової суми в розмірі

1 000 738 грн за передане йому у власність (продане) нерухоме майно квартиру під АДРЕСА_1 , що виникли на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 23 квітня 2014 року ОСОБА_10 за реєстровим № 1007; 2) вимоги щодо сплати покупцем інфляційного збільшення суми боргу, процентів річних, пені, будь-яких інших штрафних, фінансових та/або інших санкцій, пов`язаних з несвоєчасним виконанням покупцем грошового зобов`язання перед кредитором, визначеного договором купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2024 року визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 16.07.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною зареєстрованим в реєстрі за №1870, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» та ОСОБА_5 .

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкротства матеріали справи, в яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття справи про банкрутство, надсилається до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

За вимогами ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства стороною, в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей визначених цією статтею.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц та від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б.

Системний аналіз положень чинного процесуального законодавства України та Кодексу № 2597-VIII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Кодексу про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ щодо інших законодавчих актів України.

Зі змісту вказаних норм також вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за участю сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство сторони у справі.

Вказане урегулювання процедури розгляду спорів до сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу № 2597-VIII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Крім того, слід наголосити, що поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у процедурах банкрутства. Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. Цей принцип та механізм його застосування відстежується у приписах Кодексу № 2597-VIII. На більш ефективну реалізацію вказаного принципу направлені й приписи процесуального Закону, зокрема ст. 20, 30 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VІІI).

З матеріалів справи дійсно вбачається, що у провадженні Господарського судуОдеської області перебуває справа №916/796/21 про визнання банкрутом ТОВ «Шанс 2013».

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 у справі №916/796/21ТОВ «Шанс-2013» визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бову Д.В., припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна, відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, спір у справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Таким чином, встановивши, що спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що стосуються стягнення заборгованості з урахуванням ліквідаційної процедури позивача та положень статті 7 Кодексу № 2597-VІІІ, ч. 1ст. 255 ЦПК Українипровадження у справі повинно бути закрито.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_2 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно норм п. 4 ч. 1 ст. 374 та ч. 1 ст. 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: - справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів наголошує на тому, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (п. п. 1, 2, 5 ст. 255 ЦПК України); неможливість його подальшого продовження (п. п. 6, 7 ст. 255 ЦПК України); недоцільність його продовження (п. п. 3, 4 ст. 255 ЦПК України).

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК України (ст. 255 ЦПК України), перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

На підставі викладеного, у даному випадку провадження у справі підлягає закриттю відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тому що розгляд даного спору належить до компетенції господарських судів.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 квітня 2021 року скасувати.

Провадження у справі №522/3841/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів закрити.

ПовідомитиТовариство з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснитиТовариству з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» про право протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

ПопередитиТовариство з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складений 12 липня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе