Ухвала

від 08.07.2024 по справі 355/943/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №355/943/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4582/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року задоволеноклопотання т.в.о. начальника сектору дізнання відділення поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8 , погоджене старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 12024116080000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Накладено арешт на документ, який був вилучений 25.05.2024 року, під час проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Особисту медичну книжку на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 форма первинної облікової документації № 1-0МК, на якому мається відтиск печатки ТОВ «Мед плюс клінік» код 44634548; Медичну картку огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я на ім`я ОСОБА_6 , які належать ОСОБА_6 , та поміщено і запаковано до спец пакету № SUD 2033003.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 04.06.2024 року у справі № 355/943/24 про накладення арешту на документи, вилучені 25.05.2024 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: особисту медичну книжку на ім`я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 , форми первинної облікової документації № 1-ОМК та медичну картку огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я на ім`я ОСОБА_6 .

На обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що згідно ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням зпрокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - цивільний позивач.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Тобто, в цьому випадку в дію вступає спеціальна норма, яка деталізує суб`єкта, який має право звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням та яким являється виключно прокурор.

Всупереч спеціальній нормі, в даному випадку, органом досудового розслідування застосовано загальний порядок звернення до слідчого судді.

На думку скаржника, такі дії мали б прирівнюватися до подачі до суду клопотання особою, яка не має таких повноважень.

Крім цього, ОСОБА_7 посилається на те, що документи, на які орган досудового розслідування просив накласти арешт, не мають ознак речового доказу.

Вказує, що постанова про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів від 25.05.2024 року, не містить у собі достатньої інформації про ознаки речових доказів у документах, відносно яких вирішується клопотання про арешт майна. У мотивувальній частині вказаного документу зазначено, що вилучені документи мають значення як речовий доказ у кримінальному провадженні та є предметом злочину.

При цьому, із змісту вказаної постанови вбачається, що у її мотивувальній частині не наведено достатніх аргументів, за яких можна зрозуміти, яке саме доказове значення мають вилучені документи, яку доказову інформацію містять у собі, які факти чи обставини можуть довести, тощо.

Крім цього зазначає, що додатки до клопотання про накладення арешту на майно не містять у собі постанови про визнання вилучених документів речовими доказами, амістять у собі лише єдину копію постанови, яка теоретично може стосуватися ототожнення документів з речовими доказами, це - постанова про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів від 25.05.2024 року.

Проте, відповідно до даного документу, речовим доказом визнано не

документи, а спец пакет № SUD 2033003, про що зазначено у п. 1 та п. 2

резолютивної частини вказаної постанови.

Скаржник зауважує, що до клопотання не долучено копії постанови про

визнання речовими доказами предметів, на які орган досудового слідства просив накласти арешт.

Апелянт посилається на те, що копії протоколів допиту свідків не можуть бути допустимими доказами при розгляді клопотання про накладення арешту на майно.

Також вказує, що клопотання про арешт майна та відповідна ухвала, винесена за результатами його розгляду, не містять конкретизації виду арешту, який просить застосувати його ініціатор та який застосовано судом.

На думку адвоката ОСОБА_7 , документи, відносно яких ініціатором подано клопотання про накладення на них арешту, мають всі ознаки документів, що містять у собі лікарську таємницю, оскільки виключно медичними працівниками до них внесено результати проведених досліджень, обстежень та огляду ОСОБА_6 , тобто інформацію, що стосується стану її здоров`я.

Апелянт вважає, що такого роду документи, можуть бути вилучені лише під час здійснення тимчасового доступу до речей і документів, тобто при отриманні ухвали слідчого судді та під час її виконання, шляхом вилучення документів, кінцевим результатом чого є складання слідчим (дізнавачем) протоколу тимчасового доступу до речей і документів та опису вилученого.

Зазначених документів дізнавачем та прокурором до свого клопотання не додано, що ставить під обґрунтований сумнів законність вилучення під час огляду медичної книжки та медичної карти огляду осіб, виданих на ім`я ОСОБА_6 ,та унеможливлює накладення на них арешту, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.

08.07.2024 року до Київського апеляційного суду від Броварської окружної прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи без участі прокурора.

За вищенаведених обставин, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, сектором дізнання відділу поліції №1 Броварського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024116080000006 від 25.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 25.05.2024 року до чергової частини СПД №1 ВП №1 Броварського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення від співробітника поліції про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , при перевірці документів у робітників ринку «Привокзальний» у гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено медичну документацію з ознаками підробки.

25.05.2024 року органом досудового розслідування за адресою: АДРЕСА_1 було проведено огляд місця події, в ході якого працівниками поліції виявлено та вилучено: особисту медичну книжку на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 форма первинної облікової документації № 1-0МК, на якому мається відтиск печатки ТОВ «Мед плюс клінік» код 44634548; медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я на ім`я ОСОБА_6 .

Вказані документи, які належать ОСОБА_6 , працівниками поліції поміщено та запаковано до спец пакету № SUD 2033003.

Виявлені та вилучені предмети 25.05.2024 р. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116080000006 від 25.05.2024 року, з метою проведення подальших експертиз для з`ясування обставин правопорушення та проведення повного, всебічного і неупередженого досудового розслідування.

28.05.2024 року до Баришівського районного суду Київської області надійшло клопотання т.в.о. начальника сектору дізнання відділення поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 12024116080000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року задоволеноклопотання т.в.о. начальника сектору дізнання відділення поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8 , погоджене старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 12024116080000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Накладено арешт на документ, який був вилучений 25.05.2024 року, під час проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Особисту медичну книжку на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 форма первинної облікової документації № 1-0МК, на якому мається відтиск печатки ТОВ «Мед плюс клінік» код 44634548; Медичну картку огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я на ім`я ОСОБА_6 , які належать ОСОБА_6 , та поміщено і запаковано до спец пакету № SUD 2033003.

Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 12024116080000006 від 25.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів та запобігання їх знищенню, перетворенню, відчуженню чи приховуванню від органів досудового розслідування.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на особисту медичну книжку на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 форма первинної облікової документації № 1-0МК, на якому мається відтиск печатки ТОВ «Мед плюс клінік» код 44634548, та медичну картку огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я на ім`я ОСОБА_6 , які належать ОСОБА_6 та які поміщено і запаковано до спец пакету № SUD 2033003, оскільки вказані документи в даному кримінальному провадженні відповідають критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, та постановою слідчого від 25.05.2024 року визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, відтак, слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника власника майна, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_6 не перебуває у статусі підозрюваної в даному кримінальному провадженні, а відтак має процесуальний статус - третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у зв`язку з чим, згідно вимог ст. 64-2 КПК України, до слідчого судді з відповідним клопотанням повинен був звертатись прокурор, а не слідчий, колегія суддів вважає їх непереконливими, оскільки звернення слідчого, а не прокурора із клопотанням про арешт майна третьої особи, може свідчити про недотримання органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, проте, на переконання колегії суддів, з урахуванням обгрунтованості поданого клопотання та тієї обставини, що клопотання слідчого погоджене старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , таке порушення не може бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

Доводи апелянта про те, що у клопотанні слідчого та у долучених до клопотання слідчого документах не наведено достатніх аргументів, за яких можна зрозуміти, яке саме доказове значення мають вилучені документи, яку доказову інформацію містять у собі, які факти чи обставини можуть довести, тощо, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши доводи клопотання слідчого та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що майно, вилучене 25.05.2024 року в ході проведення огляду місця події у вигляді особистої медичної книжки на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 форма первинної облікової документації № 1-0МК, на якому мається відтиск печатки ТОВ «Мед плюс клінік» код 44634548, та медичної картки огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я на ім`я ОСОБА_6 , які належать ОСОБА_6 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно могло зберегти на собі сліди або відомості, які мають значення для кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

Посилання апелянта на те, що додатки до клопотання про накладення арешту на майно, не містять у собі постанови про визнання вилучених документів речовими доказами, а містять у собі лише єдину копію постанови про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів від 25.05.2024 року, відповідно до якої речовим доказом визнано не документи, а спец пакет № SUD 2033003, колегія суддів не бере до уваги, так як слідчий суддя при розгляді клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно дав належну оцінку цим доводам представника ОСОБА_7 , зазначивши, що постановою дізнавача від 25.05.2024 р. речовими доказами визнано не спецпакет, а саме документи, які в ньому містяться. Колегія суддів з такими доводами погоджується, оскільки нечіткість формулювання резолютивної частини постанови дізнавача від 25.05.2024 року не спростовує тієї обставини, що речовими доказами були визнані саме вилучені при проведенні огляду місця події видані на ім`я ОСОБА_6 особиста медична книжка та медична картка огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності.

Посилання скаржника у апеляційній скарзі, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання слідчого, на відсутність у матеріалах, які додані до клопотання про арешт майна, постанови про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадженні, є необґрунтованими, оскільки така постанова до клопотання долучена, міститься у матеріалах справи та була предметом дослідження слідчого судді при розгляді клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту.

Що стосується доводів апелянта стосовно порушення органом досудового розслідування порядку вилучення документів ОСОБА_6 , оскільки такі документи мають всі ознаки документів, що містять у собі лікарську таємницю, та можуть бути вилучені лише під час здійснення тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що документи, які є власністю ОСОБА_6 , були виявлені під час огляду місця події та у встановленому законом порядку вилучені, що підтверджується наявною у справі копією протоколу огляду місця події від 25.05.2024 року (а.с.10-13). Крім того, на думку колегії суддів, можливі порушення порядку вилучення речей не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення на них арешту, за умови відповідності цього майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, з метою його збереження, як речових доказів, натомість можуть стати підставою для визнання в подальшому, під час розгляду судом справи по суті, цих доказів неналежними та недопустимими в зв`язку із порушенням порядку їх отримання органами досудового слідства.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна з підстав, визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи скарги про те, що ухвала слідчого судді не містить конкретизації виду арешту, який просить застосувати його ініціатор, не спростовують обгрунтованості висновків слідчого судді, оскільки слідчим в судовому засіданні була доведена необхідність накладення арешту на вилучене майно, визнане речовими доказами, при цьому згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном застосовується лише у разі, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Натомість таких обставин у провадженні колегією суддів не встановлено з огляду на те, що вилучені під час огляду місця події речові докази знаходяться на відповідальному зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №1 Броварського РУП ГУНП в Київській області, що виключає можливість їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, та, відповідно, виключає необхідність конкретизації виду арешту в ухвалі слідчого судді.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року - залишити без змін,а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3