Рішення

від 12.07.2024 по справі 420/2780/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року Київ№ 420/2780/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

позивача:не з`явився,

представника відповідача:Фролькіс О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в окремій його частині,

в с т а н о в и в:

до Одеського окружного адміністративного суду у лютому 2022 року звернувся ОСОБА_1 із позовом до Пенсійного фонду України (ПФУ).

Просив суд визнати протиправним та нечинним пункт 2.10 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати Правління Пенсійного фонду України привести пункт 2.10 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у відповідність до Конституції та Законів України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2022 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2022 позовну заяву повернуто.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2022 скасовано. Справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 24.05.2024 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.06.2024.

Позивач направив заяву про розгляд справи за його відсутності.

У підготовче засідання 27.06.2024 прибула представник відповідача, з урахуванням заяви позивача, підготовче засідання проведено без його участі 27.06.2024 і протокольною ухвалою від цієї ж дати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у 2020 році він подавав заяву про призначення/перерахунок пенсії із копіями первинних документів, однак додані документи не були враховані, що обґрунтовувалося оскаржуваними у цій справі положеннями Порядку №22-1. Вказав, що органи Пенсійного фонду не мають права відмовляти одержувачу у прийнятті оформлених належним чином і поданих у встановленому законодавством порядку заяв, звернень, документів, які він вважає за необхідне подати. Звертає увагу, що спірне питання стосується визначення уповноваженого на видачу відповідної довідки суб`єкта. Наголошував, що перше речення оскаржуваного пункту встановлює правило видачі довідки на підставі первинних документів і не регламентує, хто цю довідку видає. Також вказав, що зміст пункту, який оскаржується, не відповідає Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» та статті 49 Кодексу законів про працю України. Підкреслював, що пункт 2.10 Порядку 22-1 не відповідає критерію «якість закону» та суперечить правовим актам вищої юридичної сили.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначали, що Верховна Рада України делегувала Пенсійному фонду України право встановлювати та визначати порядок подання документів для призначення (перерахунку) пенсії. Стверджували, що Порядок №22-1 розроблений у межах повноважень Фонду та у відповідності до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у відповідній сфері. Вказали, що оскаржуваний у цьому випадку пункт діє з моменту прийняття і змін, окрім нумерації, не зазнавав. Наголошували, що положення такого пункту відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та не порушують прав позивача на пенсійне забезпечення. Звертали увагу, що твердження про можливість видачі довідки про заробітну плату (дохід) будь-якою особою за умови наявності у неї первинних документів про нараховану та виплачену заробітну плату (дохід) не узгоджується із вимогами законодавства. Вказали на закріплення повноважень по обов`язку нарахування заробітної плати (доходу) працівнику, ведення обліку та зберігання документів про виплачену заробітну плату працівникам, видачі довідок саме у роботодавця. Звертали увагу, що необхідною умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01.07.2000 має бути: наявність довідки про заробітну плату (дохід), виданої повноважним на те органом; зазначена довідка має бути підтверджена первинними документами; а перевірка достовірності видачі такої довідки здійснюється органами ПФУ.

У відповіді на відзив позивач вказав, що доводи Пенсійного фонду не спростовують того факту, що його назавжди позбавили права на перерахунок пенсії на підставі документів про нараховану та сплачену заробітну плату, посилаючись саме на оскаржувані положення постанови ПФУ №22-1. Зазначив, що ним вже отримано архівну довідку про заробітну плату, однак йому було повідомлено, що для врахування такої довідки необхідно вибрати інший вид перерахунку не допризначення, а зміну періоду 60 місяців до липня 2000 року, оскільки право на допризначення мають особи, що звернулися протягом трьох місяців після призначення пенсії.

ОСОБА_1 направив 06.07.2024 заяву про розгляд справи, призначений на 12.07.2024, у його відсутність.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним у сфері призначення і виплати пенсії, у статті 44 цього Закону закріплено порядок звернення для призначення пенсії, а Пенсійному фонду України делеговано повноваження визначати порядок подання і оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, тому у відповідності до актів вищої юридичної сили і прийнято Порядок №22-1. Наголосила, що оскаржувані положення такого Порядку не порушують права позивача на пенсійне забезпечення, а твердження ОСОБА_1 про можливість видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії будь-якою особою не узгоджуються з вимогами законів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління ПФУ в Одеській області про призначення/перерахунок пенсії (а.с.18). До такої заяви було додано довідку від 04.02.2020 про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи заявника в малому підприємстві «Фірма Інтеграл» за 1993-1998 роки (а.с.29). Названа довідка видана і засвідчена печаткою і підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

У відповіді Головного управління ПФУ в Одеській області від 24.04.2020 на заяву позивача вказано, що довідка про заробітну плату за період роботи в МП «Фірма Інтеграл» видана особою, яка не є правонаступником МП «Фірма Інтеграл», тому врахувати для обчислення пенсії суми заробітку за відповідний період підстав не має (а.с.25).

У відповіді від 25.06.2020 ГУ ПФУ в Одеській області позивачу запропоновано надати довідку встановленого зразка відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій або документи, які підтверджують правомірність надання виданої довідки (а.с.26).

У відповіді ПФУ від 05.07.2020 роз`яснено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією, а якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником цих підприємств, установ, організацій або архівними установами (а.с.27-28).

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 02.10.2020 відмовлено у перерахунку пенсії позивачу у зв`язку із тим, що довідка про заробітну плату за відповідний період роботи в МП «Фірма Інтеграл» завірена печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Тут же міститься посилання на оскаржуваний у межах спірних відносин пункт Інструкції №22-1 (а.с.29-30).

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (підготувати документи і здійснити пенсійні виплати відповідно до доданого розрахунку). Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін П`ятим апеляційним адміністративним судом, у задоволенні позову було відмовлено (а.с.31-37). В обґрунтування судових рішень було покладено, у тому числі, положення пункту 2.10 Порядку №22-1.

У зв`язку із цим, позивач вважає оскаржувані у цьому випадку норми відповідного Порядку такими, що суперечать правовим актам вищої юридичної сили і такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Як видно із преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (Закон № 1058-IV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За змістом статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії врегульовано у статті 44 Закону № 1058-IV.

Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У відповідності до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (Положення №280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення №280).

Як закріплено у пункті 10 Положення №280 Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) приймає у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

3) заслуховує звіти керівників територіальних органів;

4) затверджує положення про територіальні органи Пенсійного фонду України;

5) затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України, контролює додержання їх вимог;

6) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Повноваження Правління ПФУ у межах компетенції приймати постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України було закріплено і у Положенні «Про Пенсійний фонд України», яке було затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001 і діяло на час прийняття (затвердження) відповідного Порядку №22-1.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Порядок №22-1).

Такий Порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.

За приписами пункту 2.10 Порядку №22-1, який оскаржується у межах спірних відносин, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

За нормами абзацу п`ятого частині першої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За положеннями частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

За змістом статті 49 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку (стаття 30 Закону України «Про оплату праці»).

За правилами частини третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність підлягають обов`язковій передачі до архіву. Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером (пункти 6.1 і 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

За нормами пункту 171.1 статті 177 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Як закріплено у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відносини, пов`язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи врегульовано Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» № 3814-XII (Закон № 3814-XII).

За визначенням у статті 1 названого Закону архівна довідка - документ архівної установи, оформлений відповідно до законодавства, що містить інформацію про предмет запиту на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних; архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ - це відповідно установа чи структурний підрозділ, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.

За положеннями статті 32 № 3814-XII об`єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов`язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності в порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юридичних осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради.

Мінімальні строки зберігання архівних документів юридичними особами, зазначеними у частині першій цієї статті, визначаються Міністерством юстиції України, якщо інше не передбачено законом.

У разі ліквідації зазначених юридичних осіб ліквідаційні комісії зобов`язані забезпечити впорядкування та збереженість документів, у тому числі документів з кадрових питань (особового складу), регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахуванням і виплатою заробітної плати працівникам, і за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого зберігання архівних документів цих юридичних осіб.

Положення про архівні підрозділи об`єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності, затверджуються їх засновниками з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.

За результатом аналізу наведених правових норм та з`ясованих у справі обставин, суд приходить до таких висновків.

У оскаржуваному пункті Порядку визначено алгоритм видачі довідки про заробітну плату (дохід) для призначення пенсії; врегульовано процедуру такої видачі і закріплено механізм на випадок ліквідації відповідних підприємства, установи, організації. При цьому, суд зазначає, що метою закріплення такої процедури є наділення повноваженнями по видачі довідок про заробітну плату саме тих суб`єктів, які володіють інформацією про нараховану і виплачену заробітну плату. Тому твердження позивача про можливість видачі відповідної довідки будь-якою особою за наявності первинних документів суд відхиляє.

Суд констатує, що ПФУ був наділений повноваженнями визначати порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії і, у розвиток Закону №1058, реалізував такі свої повноваження.

Судом проаналізовано положення Конституції України та Законів України, які стосуються спірних відносин, у контексті взаємоузгодженості із оскаржуваним пунктом Порядку №22-1, за результатом чого суд резюмує, що відповідний пункт не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і відповідає їм.

Стосовно посилання позивача на Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» (Питання видачі довідок тут врегульовано таким чином: «Встановити, що державні і громадські підприємства, установи й організації видають за заявами громадян копії документів, які виходять від цих підприємств, установ і організацій, якщо такі копії необхідні для вирішення питань, що стосуються прав і законних інтересів громадян, які звернулися до них. Копії документів видаються на бланках підприємств, установ і організацій. У такому ж порядку підприємства, установи й організації можуть видавати копії наявних у них документів, що виходять від інших підприємств, установ і організацій, від яких одержати безпосередньо копії цих документів важко або неможливо. У випадках, коли документи були виконані на бланках, при виготовленні копій відтворюються реквізити бланків»), то, по-перше, у відповідності до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» № 2215-IX він не застосовується на території України; по-друге, повноваження по видачі відповідних довідок регламентовано як законодавчими актами вищої юридичної сили, так і спеціальними, і саме вони підлягають застосуванню.

Твердження позивача про отримання архівної довідки та неможливість скористатись правом на допризначення пенсії у зв`язку із завершенням строку у три місяці після призначення пенсії, так само як і доводи про подання для призначення пенсії первинних документів, що підтверджують нарахування заробітної плати, лежать поза межами спору у випадку, який розглядається, і стосуються взаємовідносин позивача із відповідним територіальним органом Пенсійного фонду, на обліку у якому перебуває позивач.

Суд підкреслює, що усі аргументи позивача як кожен окремо, так і у сукупності, не спростовують того, що пункт 2.10 Порядку №22-1 прийнятий у межах повноважень відповідача, відповідає нормативним актом вищої юридичної сили і не порушує право позивача на пенсійне забезпечення.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем надано достатні докази на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного пункту Порядку 22-1 і відповідності його правовим актам вищої юридичної сили.

У свою чергу, докази і обґрунтування, зазначені позивачем, суд не вважає такими, що доводять наявність підстав для визнання протиправними і нечинними оскаржуваних положень Порядку №22-1, тому відхиляє їх і резюмує відсутність підстав для задоволення позову.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного рішення - 15 липня 2024 р.