Постанова

від 24.09.2024 по справі 420/2780/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 420/2780/22 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в окремій його частині,

В С Т АН О В И В :

Рух справи.

07.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та нечинним пункт 2.10 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Правління Пенсійного фонду України привести пункт 2.10 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у відповідність до Конституції та Законів України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2020 році він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії із копіями первинних документів, проте, йому було відмовлено у призначенні пенсії через невідповідність документів і пенсійний орган послався на 2.10 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №22-1), який він вважає таким, що відповідає Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» та статті 49 Кодексу законів про працю України. Підкреслював, що цей пункт 2.10 Порядку 22-1 не відповідає критерію «якість закону» та суперечить правовим актам вищої юридичної сили.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2022 позовну заяву повернуто.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2022 скасовано і справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

У зв`язку з набранням законної сили Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, у відповідності до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, Окружним адміністративним судом міста Києва справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив висновок, що у оскаржуваному пункті Порядку 22-1 визначено алгоритм видачі довідки про заробітну плату (дохід) для призначення пенсії; врегульовано процедуру такої видачі і закріплено механізм на випадок ліквідації відповідних підприємства, установи, організації, при цьому, метою закріплення такої процедури є наділення повноваженнями по видачі довідок про заробітну плату саме тих суб`єктів, які володіють інформацією про нараховану і виплачену заробітну плату, тому твердження позивача про можливість видачі відповідної довідки будь-якою особою за наявності первинних документів суд відхиляє.

Суд першої інстанції зазначив, що ПФУ наділений повноваженнями визначати порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1058 (надалі - Закон № 1058), чим реалізував такі свої повноваження, і проаналізувавши положення Конституції України та Законів України, які стосуються спірних відносин, у контексті взаємоузгодженості із оскаржуваним пунктом 2.10 Порядку №22-1, дійшов висновку, що цей пункт не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і відповідає їм.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Крім того, апелянт наголосив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, невмотивованим і не відповідає засадам адміністративного судочинства.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, апелянт зазначає, що закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості», громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин правових норм у конкретному випадку і норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку.

Апелянт вважає, що встановлення п.2.10 Порядку 22-1 обмежень порушують статті 1, 3, 6, 8, 19 та 64 Конституції України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу.

27.08.2024 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до розгляду на 24.09.2024.

У судовому засіданні позивач чи його представник не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справу розглянуто у судовому засіданні без фіксації судового процесу, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у березні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління ПФУ в Одеській області про призначення/перерахунок пенсії (а.с.18).

До цієї заяви ОСОБА_1 долучив довідку від 04.02.2020 про заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення його пенсії за період роботи заявника в малому підприємстві «Фірма Інтеграл» (надалі - МП «Фірма Інтеграл») за 1993-1998 роки, яка була складена та посвідчена печаткою не МП «Фірма Інтеграл», а підписом, печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.19).

Головне управління ПФУ в Одеській області листом від 24.04.2020 розглянувши заяву позивача про призначення пенсії повідомило, що надана довідка від 04.02.2020 про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в МП «Фірма Інтеграл» видана особою - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ФОП), яка не є правонаступником МП «Фірма Інтеграл», через що відсутні підстави для врахування при обчисленні пенсії сум заробітку за вказаний період (а.с.25).

Крім того, у відповіді від 25.06.2020 ГУ ПФУ в Одеській області позивачу запропоновано надати довідку встановленого зразка відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій або документи, які підтверджують правомірність надання виданої довідки (а.с.26).

У відповіді ПФУ від 05.07.2020 заявнику було роз`яснено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією, а якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником цих підприємств, установ, організацій або архівними установами (а.с.27-28).

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 02.10.2020 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку із тим, що довідка про заробітну плату за відповідний період роботи в МП «Фірма Інтеграл» завірена печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і з посиланням на пункт 2.10 Порядку (Інструкції) №22-1 (а.с.29-30).

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (підготувати документи і здійснити пенсійні виплати відповідно до доданого розрахунку) і Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін П`ятим апеляційним адміністративним судом, у задоволенні позову було відмовлено (а.с.31-37).

В обґрунтування судових рішень було покладено, у тому числі, положення пункту 2.10 Порядку №22-1.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Статтею 264 КАС України передбачено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

3. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

4. У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

5. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

6. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

7. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

8. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

9. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

10. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.

11. Рішення суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актів оскаржується у загальному порядку.

Отже, предметом розгляду цієї справи є законність п.2.10 Порядку 22-1 та відповідність цього пункту правовим актам вищої юридичної сили.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії врегульовано у статті 44 Закону № 1058-IV.

Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (надалі - Положення №280).

У відповідності до пункту 1, вказаного Положення №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення №280).

Пунктом 10 Положення №280 Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) приймає у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

3) заслуховує звіти керівників територіальних органів;

4) затверджує положення про територіальні органи Пенсійного фонду України;

5) затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України, контролює додержання їх вимог;

6) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Повноваження Правління ПФУ у межах компетенції приймати постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України було закріплено і у Положенні «Про Пенсійний фонд України», яке було затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001 і діяло на час прийняття (затвердження) відповідного Порядку №22-1.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Порядок №22-1).

Такий Порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.

За приписами пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

За нормами абзацу п`ятого частині першої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За положеннями частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

За змістом статті 49 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку (стаття 30 Закону України «Про оплату праці»).

За правилами частини третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність підлягають обов`язковій передачі до архіву. Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером (пункти 6.1 і 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

За нормами пункту 171.1 статті 177 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Як закріплено у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відносини, пов`язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи врегульовано Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» № 3814-XII (Закон № 3814-XII).

За визначенням у статті 1 названого Закону архівна довідка - документ архівної установи, оформлений відповідно до законодавства, що містить інформацію про предмет запиту на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних; архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ - це відповідно установа чи структурний підрозділ, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.

За положеннями статті 32 № 3814-XII об`єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов`язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності в порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юридичних осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради.

Мінімальні строки зберігання архівних документів юридичними особами, зазначеними у частині першій цієї статті, визначаються Міністерством юстиції України, якщо інше не передбачено законом.

У разі ліквідації зазначених юридичних осіб ліквідаційні комісії зобов`язані забезпечити впорядкування та збереженість документів, у тому числі документів з кадрових питань (особового складу), регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахуванням і виплатою заробітної плати працівникам, і за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого зберігання архівних документів цих юридичних осіб.

Положення про архівні підрозділи об`єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності, затверджуються їх засновниками з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, пунктом 2.10 Порядку 22-1, який позивач вважає незаконним, визначено алгоритм видачі довідки про заробітну плату (дохід) для призначення пенсії, і врегульовано процедуру видачі такої довідки, та закріплено механізм видачі такої довідки на випадок ліквідації відповідних підприємств, установ, організацій.

Отже, відповідно до положень Закону № 1058 до повноважень ПФУ відноситься питання щодо визначення порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, і такий порядок - Порядок №22-1, був затверджений і зареєстрований в Міністерстві юстиції України, як то визначено чинним законодавством.

Відповідно до спірного пункту Порядку № 22-1 видача довідки про заробітну плату здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який володіє такою інформацією про нараховану і виплачену заробітну плату працівнику.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав пенсійному органу довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за час роботи цієї особи у МП «Фірма Інтеграл» у період з 1993-1998 роки, при цьому ця довідка була посвідчена печаткою не МП «Фірма Інтеграл», а підписом і печаткою ФОП ОСОБА_1 (а.с.19).

Вказана обставина апелянтом не заперечувалась.

Інші документи про правонаступництво ФОП ОСОБА_1 до МП «Фірма Інтеграл» в матеріалах справи відсутні.

Слід наголосити, що правомірність дій пенсійного органу щодо відмови у призначенні позивачу пенсії через подачу такої довідки не є предметом розгляду цієї справи, цей спір був вирішений у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, де Рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеного без змін постановою П`ятим апеляційним адміністративним судом, у задоволенні позову було відмовлено (справа № 420/903/21) (а.с.31-37).

Як вже було зазначено вище, спір у цій справі стосується законності п.2.10 Порядку 22-1 та відповідність цього пункту правовим актам вищої юридичної сили.

Доводи апелянта зводяться до того, що довідку про заробітну плати особи може видати будь яка особа за наявності первинних документів.

Проте, такий довід не заслуговує уваги, оскільки порядок оформлення, складання, зберігання та передачу до архіву визначено вищенаведеними нормами закону.

Крім того, чинним законодавством встановлено, що разі ліквідації установи чи підприємства бухгалтерська документація (регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, тощо, і в тому числі документи щодо нарахування і виплати заробітної плати працівникам) має бути передана на зберігання до місця, яке повинно бути визначено як місце для подальшого зберігання архівних документів.

Таким чином, аналізуючи у сукупності вищенаведені норми законів та інших підзаконних актів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний пункт не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і відповідає цим нормам.

Логічним є алгоритм дій, що коли підприємство ліквідовано, що довідку про нараховану та отриману заробітну плати працівника такого підприємства може видати та установа чи організація, на зберіганні в якій знаходяться бухгалтерська документація ліквідованого підприємства.

Посилання апелянта на законодавство, яке не діє на території держави, суд першої інстанції правильно оцінив при розгляді справи.

Те, що позивач не надав пенсійному органу відповідний доказ того, що ФОП ОСОБА_1 є правонаступником МП «Фірма Інтеграл» і в ФОП ОСОБА_1 на зберіганні знаходяться бухгалтерська документація МП «Фірма Інтеграл», вже є предметом дослідження в іншій справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає доводи апелянта такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, і відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Повний текст виготовлено 27.09.2024.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в окремій його частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк