Рішення

від 15.07.2024 по справі 420/8445/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8445/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЛевчук О.А.,

за участю секретаряГур`євої К.І.

представника позивачаБороденко М.С.

представника відповідачаСупрун Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФОРТ до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування та карток відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 р.; визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000033 від 22.02.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 р., якою було відмовлено у митному оформлені товарів позивача у спірних правовідносинах, була прийнята відповідачем безпідставно та протиправно. Так, згідно змісту спірної картки відмови № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 р. вбачається, що остання була прийнята з таких причин: «……відсутні документи за кодом 3002 Платіжна інструкція № 66, 3016-121/16, 4103-Додаткова угода №10, 4103-Додаткова угода №11, 4103-Додаткова угода №7, 4104-190123, 4207-01/200123, 9000-Лист ЕМ SALT GROUP LTD N№ 6/H, 9000-Лист EM SALT GROUP LTD N?6/н, 9000- Лист ТОВ ТРЕЙДФОРТ № 1602-1.». Однак, наведені доводи митного органу не відповідають дійсності, та кожен із зазначеного документу на підтвердження складових митної вартості було надано позивачем до митного оформлення разом з МД №24UA500090001979U0 від 20.02.2024 р. Наведені доводи митного органу спростовуються власне оскаржуваною карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 р., в якій відповідачем констатовано надання декларантом до митного оформлення відповідних документів поданих 20.02.2024 o 15 год. 24 хв. декларантом або уповноваженою ним особою ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАРГО ФП»…». Відповідно до абзацу сьомого пункту 2.2 Порядку 631 у разі здійснення митного оформлення товарів за ЕМД інформація про необхідність подання сканованих копій документів, зазначених в графі 44 ЕМД, надсилається декларанту електронним повідомленням, на яке накладено КЕП посадової особи митного органу, на вимогу якої здійснюється витребування відповідних документів, у тому числі посадової особи підрозділу митних компетенцій. Також, всупереч приписам ч. 2 ст. 264 МК України, відповідач не вчинив жодних дій щодо витребування у декларанта відповідних сканованих копій документів, зазначених в графі 44 ЕМД, які, за твердженням митного органу, були відсутніми, та передчасно склав картку відмови щодо митного оформлення спірної партії товарів. Посилання митного органу на Постанову Правління Національного банку України від 28.07.2008 N 216 "Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", позивач вважає необґрунтованими, оскільки розділ 2 даної Постанови, регламентує "Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах", а пункт 4 даної Постанови зазначає, що термін "платіжна інструкція" уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги. Натомість підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону "Про платіжні послуги", зазначає, що "платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції", тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його. Так, на підтвердження оплати задекларованої підприємством вартості товару згідно проформу інвойсу від 23.01.2023 № 23124, митному органу надано платіжні інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1, від 06.02.2024 № 2, та відповідні повідомлення системи SWIFT. Надані до митного оформлення платіжні інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1, від 06.02.2024 № 2, та відповідні повідомлення системи SWIFT, які є повідомленнями від банку до платника про факт проведення платежу, тому ці документи підписані банком. Тобто надані позивачем до митного оформлення платіжні документи і платіжна інструкція у визначенні Постанови № 216 це два різних документа, і вимоги до одного з них на іншого не поширюються. На виконання умов контракту продавцем був виставлений інвойс проформа від 23.01.2023 № 23124, який надано до митного оформлення у складі повного пакету документів. При цьому, проформа-інвойс не є розрахунковим документом, не містить повної інформації про товари, тобто не є документом, який відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). У зв`язку з наведеним, для узгодження та оптимізації документального супроводу господарської операції з постачання заявленої до митного оформлення партії товару, продавцем було оформлено відвантажувальний інвойс № 23124 від 06.02.2024 р. В свою чергу, у відповідності до наведеного декларантом до митного оформлення надано інвойс (Commercial invoice) № 23124 від 06.02.2024 р. на суму платежу 302000,00 USD (дол. США) та банківські платіжні документи: платіжні інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1, від 06.02.2024 № 2, та відповідні повідомлення системи SWIFT, про оплату товару на зіставну суму платежу 302000,00 USD. У наданих банківських платіжних документах наявні усі обов`язкові реквізити, визначені у пункті 37 розділу II Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 N 163, зокрема у гр. 70 таких вказано призначення платежу «PRPMNT FOR ROAD SALT IN BULK ACC CONTRACT 190123 DD 26.01.2023, INVOICE 23124 dd 23.01.24». Платіж здійснено на рахунок продавця EM SALT GROUP LTD, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті №190123 від 26.01.2023 р. та додатках до нього. Порядок N216 не містить обов`язкових вимог, на які саме документи господарської операції слід здійснювати посилання в банківському платіжному документі. Наявність в платіжних інструкціях в іноземній валюті від 23.01.2024 № 66JBKLO1, від 06.02.2024 № 2, та відповідних повідомленнях системи SWIFT відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, найменування цього товару та чітке посилання на номер і дату контракту, а також посилання на сплату відповідних проформ-інвойсів (в графі призначення платежу), дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар. Таким чином, жодні розбіжності чи неточності щодо числових значень у наданих декларантом відсутні, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість зауважень митного органу в цій частині. Положення зовнішньоекономічного контракту від 26.01.2023 № 190123 були узгоджені сторонами такого шляхом підписання додаткової угоди №3 від 02.11.2023 р., яка вже надавалась декларантом митному органу при попередніх митних оформленнях, та була надана повторно при проведенні процедури консультацій при митному оформлені у спірних правовідносинах (що підтверджується змістом оскаржуваного рішення). Так, відповідно до додаткової угоди №3 від 02.11.2023 р. Сторони погодили до преамбули «Реквізити» внести зміни щодо банківських реквізитів Продавця: «IBAN NO : EG070003031231716194994020240 Account no.: 3123171619499402024 Beneficiary name: E.M. SALT GROUP LTD Country: Egypt BIC/SWIFT code: NBEGEGCX312 Bank name: NATIONAL BANK OF EGYPT PORT FOUAD BRANCH - PORT SAID , EGYPT Currency: Долари США». У надісланому митним органом повідомленні Standard Chartered Bank та/або Bank of New York є банками кореспондентами продавця, що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту від 26.01.2023 № 190123 та додатків до нього. Відомості про банки-кореспондентиПродавця Standard Chartered Bank та Bank of New York були зазначені у преамбулі зовнішньоекономічного контракту від 26.01.2023 № 190123 при його підписанні, та не змінювались сторонами в подальшому. В свою чергу, Банк JP Morgan Chase Bank, зазначений у копії платіжної інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1, є банком-кореспондентом покупця (ТОВ «ТРЕЙДФОРТ»), що також було погоджено сторонами при підписанні зовнішньоекономічного контракту від 26.01.2023 № 190123, в преамбулі останнього. Позивач вважає, що заявлення митним органом доводів такого роду є невиправданим, оскільки митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України). Як власне зазначено митним органом у оскаржуваному рішенні, поставка товарів у заявленому декларуванні здійснювалась на умовах Інкотермс CFR Чорноморськ (Україна), згідно з якими вбачається, що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт. Таким чином, у ціну товару включена вартість перевезення, у випадку чого МК України не містить вимоги про надання митному органу окремо документів про вартість перевезення товарів (у тому числі фрахту), які включені у ціну контракту та не впливають на визначення митної вартості. Також, митним органом при прийняті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024 р. безпідставно та необґрунтовано не враховано додатково наданий декларантом за власним бажанням висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 16.02.2024 № 121/16. Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» не є суб`єктом оціночної діяльності і не здійснює діяльність з оцінки майна та не здійснює рецензування звітів про оцінку майна, тому не зобов`язаний у своїй діяльності керуватися вищевказаним Стандартом. При цьому, відповідно до митного законодавства України відповідач не наділений повноваженнями контролювати роботу ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ». За форму підготовленого висновку та за достовірність інформації, наведеної у такому, несе відповідальність експерт «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» згідно з чинним законодавством. Позивач наполягає на тому, що він надав всі необхідні документи та матеріали, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Також, позивач вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення їх митної вартості.

Представником Одеської митниці до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) № 24UA500090002070U7 від 21.02.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024. Разом тим, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, не скасовані наявні розбіжності у раніше наданих документах та наявні розбіжності у додатково поданих документах. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару № UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024, № UA500090/2024/000033 від 22.02.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ».

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, а представником відповідача надано заперечення, в яких представники сторін зазначили доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву відповідно.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 30 травня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

26 січня 2023 року між ТОВ ТРЕЙДФОРТ (покупець) та EM SALT GROUP LTD (постачальник) укладено контракт купівлі-продажу № 190123 з додатками (а.с. 67-82 т. 1).

20 лютого 2024 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA500090001979U0 щодо оформлення товару: 1) сіль денатурована або для промислового використання: сіль кам`яна дорожня денатурована, навалом (ROAD SALT IN BULK), хімічні властивості продукту: молекулярна формула NаCl; рівень NаCl (на сухій основі) 98-99 %; вологість 0- 1 %; розмір гранул 0-6 мм; вміст протизлежувального агенту 40-80 РРМ. Торгівельна марка: немає даних. Виробник: EM SALT GROUP LTD (а.с. 48-49, 177-178 т. 1).

20 лютого 2024 року Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000032, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 33, 179-181 т. 1).

21 лютого 2024 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA500090002070U7 щодо оформлення товару: 1) сіль денатурована або для промислового використання: сіль кам`яна денатурована для доріг, навалом (ROAD SALT IN BULK), сіль дорожня 8000 тонн, навалом. Тех. характеристики NаCl 98,5 %; вологість 0,9 %; розмір гранул 0-6 мм. вміст протизлежувального агенту 70-100 РРМ. Всього вага нетто: 8000000 кг; не є товаром військового призначення та товаром подвійного використання. Виробник: EM SALT GROUP LTD. Країна виробництва: EG (а.с. 104-105, 175-176 т. 1).

22 лютого 2024 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2024/000001/1, у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) копії платіжних інструкцій від 23.01.2024 № 66JBKLO1 та від 06.02.2024 № 2 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факти оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб, які відповідно до законодавства мають право розпоряджатися рахунком або код автентифікації; 2) у копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 зазначено номер рахунку отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняються від зазначеного у контракті від 26.01.2023 № 190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101); 3) згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу від 23.01.224 № 23124, а в графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023 № 23124 та інвойс від 06.02.2024 № 23124; 4) згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1 оплата за товар здійснюється на підставі «invoice 23», а у графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023 № 23124 та інвойс від 06.02.2024 № 23124; 5) згідно копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у контракті від 26.01.2023 № 190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch; 6) у контракті від 26.01.2023 № 190123 зазначено, що банками-респондентами є Standard Chartered Bank of New York, а згідно копії платіжної інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1 банком-респондентом є JP Morgan Chase Bank. Банк JP Morgan Chase Bank вказано у додатковій угоді від 31.01.2024 № 11 до контракту від 26.01.2023 № 190123, проте дана угода датована 31.01.2024, а платіжна інструкція 23.01.2024; 7) згідно п. 7.1 контракту від 26.01.2023 № 190123 серед документів для перевезення є експортна декларація. Проте, копія МД країни-відправлення до митного оформлення не надавалась; 8) у поданому коносаменті від 06.02.2024 № 01 у якості умов фрахту зазначено «freight payable as per Charter-Party dale 23.01.2024». проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна). Митним органом відповідно до п.5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ банківські документи, що стосуються оцінюваного товару; 7) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (Charter-Party dale 23.01.2024). Декларантом додатково були надані: додаткова угода від 02.11.2023 № 3 до конракту від 26.01.2023 № 19901023, угода про чартер-партію (Charter-Party) від 23.01.2024, інвойс (freight invoice) від 06.02.2024 № 24048; лист вантажоодержувача від 22.02.2024 № 1/22 з поясненнями та про відсутність інших додаткових документів. У листі від 22.02.2024 № 1/22 зазначається, що на підтвердження оплати задекларованої підприємством митної вартості товару надано, зокрема, відповідні повідомлення системи SWIFT. Додатково наданий за власним бажанням висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШФОРМ» від 16.02.2024 № 121/16 не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2023 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності. Декларантом не надані: виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. Отже декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ, не скасовані наявні розбіжності у раніше наданих документах та наявні розбіжності у додатково поданих документах. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та встановлено, що рівень митної вартості таких товарів з урахуванням виду транспорту, фізичних характеристик та умов поставки (CFR), що надійшли на адресу імпортера раніше та митна вартість визначалась та заявлялась декларантом за основним методом її визначення, є більшим та становить 0, 1455 дол. США/кг (МД від 12.05.2023 № UA500370/2023/0003825) (а.с. 34-35, 173-174 т. 1).

22 лютого 2024 року Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000033, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 36-37, 182-183 т. 1).

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2024 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA500090001979U0 щодо оформлення товару: 1) сіль денатурована або для промислового використання: сіль кам`яна дорожня денатурована, навалом (ROAD SALT IN BULK), хімічні властивості продукту: молекулярна формула NаCl; рівень NаCl (на сухій основі) 98-99 %; вологість 0- 1 %; розмір гранул 0-6 мм; вміст протизлежувального агенту 40-80 РРМ. Торгівельна марка: немає даних. Виробник: EM SALT GROUP LTD (а.с. 48-49 т. 1).

20 лютого 2024 року Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000032, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 33 т. 1).

При цьому, у картці відмови № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 року зазначено, що її прийнято у зв`язку з тим, що відсутні документи за кодом 3002 платіжна інструкція № 66, 3016 121/16, 4103 додаткова угода № 10, 4103 додаткова угода № 11, 4103 додаткова угода № 7, 4104 190123, 4207 01/200123, 9000 лист EM SALT GROUP LTD № б/н, 9000 лист EM SALT GROUP LTD б/н, 9000 лист ТОВ ТРЕЙДФОРТ № 1602-1.

Разом з тим, посилання відповідача у картці відмови № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 року на ненадання декларантом ТОВ ТРЕЙДФОРТ документів, спростовується відомостями зазначеними безпосередньо митним органом у вказаній картці відмови про їх надання.

Крім того, всупереч приписами розділу VIІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, у картці відмови № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 року відповідачем, суб`єктом владних повноважень, конкретно не зазначені причини відмови, та не наведено вичерпних роз`яснень вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 року, є протиправною та підлягає скасуванню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у рішенні про коригування митної вартості від 22 лютого 2024 року № UA500000/2024/000001/1, зазначено, що його прийнято у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) копії платіжних інструкцій від 23.01.2024 № 66JBKLO1 та від 06.02.2024 № 2 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факти оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб, які відповідно до законодавства мають право розпоряджатися рахунком або код автентифікації; 2) у копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 зазначено номер рахунку отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняються від зазначеного у контракті від 26.01.2023 № 190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101); 3) згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу від 23.01.2024 № 23124, а в графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023 № 23124 та інвойс від 06.02.2024 № 23124; 4) згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1 оплата за товар здійснюється на підставі «invoice 23», а у графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023 № 23124 та інвойс від 06.02.2024 № 23124; 5) згідно копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у контракті від 26.01.2023 № 190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch; 6) у контракті від 26.01.2023 № 190123 зазначено, що банками-респондентами є Standard Chartered Bank of New York, а згідно копії платіжної інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1 банком-респондентом є JP Morgan Chase Bank. Банк JP Morgan Chase Bank вказано у додатковій угоді від 31.01.2024 № 11 до контракту від 26.01.2023 № 190123, проте дана угода датована 31.01.2024, а платіжна інструкція 23.01.2024; 7) згідно п. 7.1 контракту від 26.01.2023 № 190123 серед документів для перевезення є експортна декларація. Проте, копія МД країни-відправлення до митного оформлення не надавалась; 8) у поданому коносаменті від 06.02.2024 № 01 у якості умов фрахту зазначено «freight payable as per Charter-Party dale 23.01.2024». проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна). Митним органом відповідно до п.5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ банківські документи, що стосуються оцінюваного товару; 7) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (Charter-Party dale 23.01.2024). Декларантом додатково були надані: додаткова угода від 02.11.2023 № 3 до конракту від 26.01.2023 № 19901023, угода про чартер-партію (Charter-Party) від 23.01.2024, інвойс (freight invoice) від 06.02.2024 № 24048; лист вантажоодержувача від 22.02.2024 № 1/22 з поясненнями та про відсутність інших додаткових документів. У листі від 22.02.2024 № 1/22 зазначається, що на підтвердження оплати задекларованої підприємством митної вартості товару надано, зокрема, відповідні повідомлення системи SWIFT. Додатково наданий за власним бажанням висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШФОРМ» від 16.02.2024 № 121/16 не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2023 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності. Декларантом не надані: виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. Отже декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ, не скасовані наявні розбіжності у раніше наданих документах та наявні розбіжності у додатково поданих документах.

В той же час, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження оплати за поставляємий товар декларантом ТОВ ТРЕЙДФОРТ до митного органу надавались копії платіжних інструкцій від 23.01.2024 № 66JBKLO1 та від 06.02.2024 № 2 та відповідні повідомлення системи SWIFT, що є підтвердженням того, оплата за товар згідно контракту № 190123 від 26.01.2023 здійснена відповідно до Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), а тому посилання відповідача на приписи Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року є неспроможними.

При цьому, вимоги до SWIFT повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Разом з тим, у наданих декларантом платіжних документах SWIFT міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті - долар США, та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року № 258.

При цьому, про достатність повідомлень системи SWIFT, як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, зазначено у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 по справі № 826/9719/16.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача як на підставі для коригування митної вартості на те, що згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу від 23.01.2024 № 23124 та згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1 оплата за товар здійснюється на підставі «invoice 23», а в графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023 № 23124 та інвойс від 06.02.2024 № 23124, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту продавцем було виставлено інвойс від 23.01.2023 № 23124 та інвойс від 06.02.2024 № 23124.

Додатковою угодою № 10 від 23.01.2023 до контракту сторонами визначено загальну вартість продукції 302000,00 грн. Передплата 40 % - 120800,00, оплата за фактом навантаження судна 60 % - 181200,00.

При цьому, 23.01.2024 року продавцем було виставлено інвойс № 23124, загальна сума 302000,00 грн., передплата 40 % - 120800,00.

06.02.2024 року продавцем було виставлено інвойс № 23124, загальна сума 302000,00 грн., передплата 40 % - 120800,00, залишилось заплатити (remain to pay) - 181200,00.

Тобто, платіжні інструкції від 06.02.2024 №2 на суму 181200,00, від 23.01.2024 № 66JBKLO1 на суму 120800,00 містять посилання на виставлений покупцем інвойс на виконання умов контракту. При цьому, зазначені у платіжних інструкція суми коштів відповідають погодженим сторонами як сумам так і умовам оплати, містяться зазначення товару та посилання контракт № 190123 від 26.01.2023. Разом з тим, відсутність в інструкції від 06.02.2024 посилання на інвойс від 06.02.2024 року № 23124 та зазначення в інструкції від 23.01.2024 перших двох цифр інвойсу не свідчать про наявність будь-яких розбіжностей, які б впливали на заявлену митну вартість. Зазначені в них відомості в повній мірі дозволяють ідентифікувати проведену оплату з поставкою товару відповідно до умов контракту № 190123 від 26.01.2023.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, вказані обставини вплинули на достовірність визначення ТОВ ТРЕЙДФОРТ задекларованої митної вартості.

В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд вважає неспроможними посилання відповідача на те, що у копії платіжної інструкції від 06.02.2024 №2 зазначено номер рахунку отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняються від зазначеного у контракті від 26.01.2023 № 190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101), надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у контракті від 26.01.2023 № 190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch, оскільки до митного оформлення надавалась копія додатковою угоди № 3 від 02.11.2023 року, якою внесено зміни до контракту від 26.01.2023 № 190123, в тому числі щодо реквізитів продавця в частині номер рахунку отримувача (IBAN) ( НОМЕР_1 ) та банку - National Bank of Egypt.

Крім того, відомості про банк-респондент JP Morgan Chase Bank покупця ТОВ ТРЕЙДФОРТ зазначені у копії платіжної інструкції від 23.01.2024 № 66JBKLO1, що відповідає умовам контракту від 26.01.2023 № 190123, який надавався до митного оформлення. В той же час, вказана платіжна інструкція не містить відомостей про те, що JP Morgan Chase Bank є банком-респондентом продавця, а тому посилання відповідача на наявність розбіжностей щодо вказаних відомостей спростовується доказами, які надавались до митного оформлення.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що декларантом ТОВ ТРЕЙДФОРТ на вимогу митного органу надано угоду про чартер-партію (Charter-Party) від 23.01.2024, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 22 лютого 2024 року № UA500000/2024/000001/1.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що поставка товарів здійснювалась на умовах Інкотермс CFR, відповідно до яких продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт. Тобто, покупець даного товару (декларант ТОВ «ТРЕЙДФОРТ») не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару, а тому підстави для коригування митної вартості у зв`язку з неможливістю здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому, зауваження відповідача щодо того, що висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШФОРМ» від 16.02.2024 № 121/16 не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2023 № 1440, є неспроможними, оскільки Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Разом з тим, Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (ДП «ДЕРЖЗОВНІШФОРМ») не є суб`єктом оціночної діяльності і не здійснює діяльність з оцінки майна та не здійснює рецензування звітів про оцінку майна.

Крім того, декларація країни-відправника (експортна декларація) не міститься у переліку документів, які декларант повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, а тому її ненадання не свідчать про недостовірність наданої інформації та документів щодо заявленої митної вартості.

Також, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 22 лютого 2024 року № UA500000/2024/000001/1 не вбачається, яким саме чином обставини не ненадання виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару, декларації країни відправника вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

В той же час, Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В рішенні № UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024 року вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та встановлено, що рівень митної вартості таких товарів з урахуванням виду транспорту, фізичних характеристик та умов поставки (CFR), що надійшли на адресу імпортера раніше та митна вартість визначалась та заявлялась декларантом за основним методом її визначення, є більшим та становить 0, 1455 дол. США/кг (МД від 12.05.2023 № UA500370/2023/0003825) (а.с. 34-35).

В той же час, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а, від 25 листопада 2020 року по справі № 1.380.2019.001657, від 15 червня 2021 року по справі № 804/2584/16.

В постанові від 30.04.2020 року по справі № 820/231/16 Верховний Суд вказав, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024 року підлягає скасуванню.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2024/000033 від 22.02.2024 року, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФОРТ слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 29 068,80 грн. (сума, яка підлягала сплаті під час звернення до суду)

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФОРТ (код ЄДРПОУ 44744301, адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68, оф. 212) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування та карток відмови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2024/000032 від 20.02.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2024/000033 від 22.02.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФОРТ (код ЄДРПОУ 44744301, адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68, оф. 212) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 29 068,80 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістдесят вісім гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2024 року.

Суддя О.А. Левчук