Постанова

від 11.11.2024 по справі 420/8445/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8445/24

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Дата і місце ухвалення: 03.07.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000032 від 20.02.2024р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000033 від 22.02.2024р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання укладеного з фірмою EM SALT GROUP LTD зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу №190123 від 26.01.2023р. в лютому 2024 року ним було імпортовано на митну територію України товар (сіль), який задекларовано за основним методом визначення вартості товарів - за ціною договору. На підтвердження визначеної митної вартості надані відповідні підтверджуючі документи. Однак, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024р., яким обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Таке рішення та картки відмови ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» вважає незаконними та зазначає, що всупереч приписам ч.2 ст.264 МК України Одеська митниця не вчинила дій щодо витребування у декларанта сканованих копій документів, зазначених в графі 44 ЕМД, які, за твердженнями митного органу, були відсутніми, та передчасно склала картку відмови щодо митного оформлення спірної партії товарів. Відмовивши у митному оформленні (випуску) товарів Митниця не провела консультацій з декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 50 МК України. Позивач вважає необґрунтованими посилання Митниці на відсутність обов`язкових реквізитів у платіжних інструкціях від 23.01.2024р. та від 06.02.2024р., оскільки проведення платежів відбулося за допомогою Міжнародної банківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT) та на відповідні електронні розрахункові документи накладалися електронні підписи відповідальних осіб. Що ж до посилань Митниці про невідповідність номеру рахунку отримувача, зазначеному в платіжних інструкціях, номеру, який зазначено в контракті, то митним органом не враховано надану позивачем додаткову угоду від 02.11.2023р. №3, якою внесені зміни до банківських реквізитів продавця. Вимога Одеської митниці щодо надання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованою, оскільки такий документ відсутній в переліку, визначеному ч.2 ст.53 МК України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2024р. позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500090/2024/000032 від 20.02.2024р.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024р.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500090/2024/000033 від 22.02.2024р.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 29 068,80 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 03.07.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ТРЕЙДФОРТ».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024р. митним органом наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Зокрема, до митного оформлення не надано копії митної декларації країни відправлення, а надані платіжні інструкції не містять таких обов`язкових реквізитів як підпис (власноручний/електронний) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код ідентифікації. Крім того, номер рахунку отримувача (IBAN), зазначений у платіжній інструкції від 06.02.2024р. №2, відрізняється від номеру рахунку, зазначеного в контракті від 26.01.2023р. №190123. Також, різняться відомості щодо банківських установ отримувача. Згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 06.02.2024р. №2 оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу від 23.01.2024р. №23124, а в графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023р. №23124 та інвойс від 06.02.2024р. №23124; згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 23.01.2024р. №66JBKLO1 оплата за товар здійснюється на підставі «invoice 23», а у графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023р. №23124 та інвойс від 06.02.2024р. №23124

Також, апелянт посилається на те, що наданими до митного оформлення документами неможливо здійснити перевірку оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення та митну територію України та, відповідно, перевірку правильності виконання та додержання умов поставки СFR Чорноморськ (Україна).

Апелянт стверджує, що ним правомірно не прийнято до уваги експертний висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 16.02.2024р. №121/16, оскільки він не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440.

ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що надання митному органу документів щодо оплати/передплати товару не впливає на рівень митної вартості товару, такі документи лише підтверджують заявлену та сплачену ціну, як складову митної вартості товарів. При цьому, проформа-інвойс є документом, в якому зазначається обов`язок продавця товарів поставити товари покупцю наперед обговореною ціною. Відповідний документ не є розрахунковим документом, не містить повної інформації про товари, тобто не є документом, який відповідно до ч.2 ст.53 МК України, підтверджує митну вартість товару. У зв`язку з наведеним, для узгодження та оптимізації документального супроводу господарської операції з постачання заявленої до митного оформлення партії товару, продавцем було оформлено відвантажувальний інвойс №23124 від 06.02.2024р. А відтак, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що у призначенні платежу платіжних інструкцій вказано, що оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу, а у графі 44 МД на підставі проформи-інвойсу та інвойсу. При винесенні спірного рішення про коригування митної вартості №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024р. Одеською митницею не враховано надану ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» додаткову угоду від 02.11.2023р. №3 договору (контракту) купівлі-продажу №190123 від 26.01.2023р. Заявляючи про ненадання декларантом копії експортної декларації країни відправлення митним органом не обґрунтовано яким саме чином відсутність вказаного документу впливає на перевірку заявленої митної вартості. До того ж, декларант не складає вказану декларацію та може її надати лише у випадку отримання її від відправника товару.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 26.01.2023р. між ТОВ «ТРЕЙДФОРТ», як Покупцем, та EM SALT GROUP LTD, як Продавцем, укладено контракт купівлі-продажу №190123, за умовами якого Покупець купує у Продавця Road SALT на умовах доставки CFR IZMAIL PORT, Україна, відповідно до Інкотермс 2010 або на інших умовах, погоджених обома сторонами в цьому контракті.

23.01.2024р. сторонами вказаного Контракту укладено додаткову угоду №10, якою, зокрема, внесено зміни до пунктів 3.2, 4, 4.5, 6.4 Контракту погоджено поставку товару на умовах СFR порт Чорноморськ, Україна.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №190123 від 26.01.2023р., 20.02.2024р. ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» до пункту пропуску «Чорноморський морський порт» ВМО №2 митного поста «Чорноморськ-порт» подало до митного оформлення митну декларацію №24UA500090001979U0 щодо оформлення товару сіль денатурована або для промислового використання: сіль кам`яна дорожня денатурована, навалом (ROAD SALT IN BULK), хімічні властивості продукту: молекулярна формула NаCl; рівень NаCl (на сухій основі) 98-99 %; вологість 0- 1 %; розмір гранул 0-6 мм; вміст протизлежувального агенту 40-80 РРМ. Торгівельна марка: немає даних. Виробник: EM SALT GROUP LTD.

Митну вартість товару декларантом визначено за першим методом - за ціною договору, в підтвердження якої надано Митниці наступні документи: сертифікат якості ROCK SALT №21 - JANUARY 2024 від 12.01.2024р.; рахунок-фактуру (інвойс) №23124 від 06.02.2024р.; рахунок-фактуру (інвойс) №23124 від 23.01.2024р.; коносамент №01 від 06.02.2024р.; вантажну відомість від 06.02.2024р.; сертифікат про походження товару форми А 0738244 від 14.02.2024р.; загальну декларацію прибуття №24UA141000173453Z2 від 15.02.2024р.; платіжні інструкції №2 від 06.02.2024р., №66JBKL01 від 23.01.2024р., №66 від 23.01.2024р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №121/16 від 16.02.2024р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди №10 від 23.01.2024р., №11 від 31.01.2024р., №7 від 12.12.2023р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №190123 від 26.01.2023р.; договір про надання послуг митного брокера №01/200123 від 20.01.2023р.; листи EM SALT GROUPLTD від 16.02.2024р.; лист ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» №1602-1 від 16.02.2024р.

За результатами перевірки митної декларації №24UA500090001979U0 від 20.02.2024р. та наданих декларантом документів, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000032 від 20.02.2024р. та висунула декларанту вимогу подання нової ЕМД для можливості митного оформлення товарів.

ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» подало до митного оформлення нову митну декларацію №24UA500090002070U7 від 21.02.2024р. із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору.

Митним органом, відповідно до п.5 ст.54, ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ банківські документи, що стосуються оцінюваного товару; 7) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На вимогу Митниці декларантом додатково були надані: додаткова угода від 02.11.2023р. №3 до Контракту від 26.01.2023р. №19901023, угода про чартер-партію (Charter-Party) від 23.01.2024р., інвойс (freight invoice) від 06.02.2024р. №24048; лист вантажоодержувача від 22.02.2024р. №1/22 з поясненнями та про відсутність інших додаткових документів. У листі від 22.02.2024р. №1/22 зазначається, що на підтвердження оплати задекларованої підприємством митної вартості товару надано, зокрема, відповідні повідомлення системи SWIFT.

22.02.2024р. митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2024/000001/1, яким митну вартість товару визначено за резервним методом з посиланням на те, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) копії платіжних інструкцій від 23.01.2024р. №66JBKLO1 та від 06.02.2024р. №2 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факти оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб, які відповідно до законодавства мають право розпоряджатися рахунком або код автентифікації;

2) у копії платіжної інструкції від 06.02.2024р. №2 зазначено номер рахунку отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняються від зазначеного у контракті від 26.01.2023р. №190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101);

3) згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 06.02.2024р. №2 оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу від 23.01.2024р. №23124, а в графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023р. №23124 та інвойс від 06.02.2024р. №23124;

4) згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 23.01.2024р. №66JBKLO1 оплата за товар здійснюється на підставі «invoice 23», а у графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023р. №23124 та інвойс від 06.02.2024р. №23124;

5) згідно копії платіжної інструкції від 06.02.2024р. №2 надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у контракті від 26.01.2023р. №190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch;

6) у контракті від 26.01.2023р. №190123 зазначено, що банками-респондентами є Standard Chartered Bank of New York, а згідно копії платіжної інструкції від 23.01.2024р. №66JBKLO1 банком-респондентом є JP Morgan Chase Bank. Банк JP Morgan Chase Bank вказано у додатковій угоді від 31.01.2024р. №11 до контракту від 26.01.2023р. №190123, проте дана угода датована 31.01.2024р., а платіжна інструкція 23.01.2024р.;

7) згідно п.7.1 Контракту від 26.01.2023р. №190123 серед документів для перевезення є експортна декларація. Проте, копія МД країни-відправлення до митного оформлення не надавалась;

8) у поданому коносаменті від 06.02.2024р. №01 у якості умов фрахту зазначено «freight payable as per Charter-Party dale 23.01.2024». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна).

Також, зазначено, що додатково наданий за власним бажанням висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШФОРМ» від 16.02.2024р. №121/16 не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2023р. №1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності.

Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МКУ, не скасовані наявні розбіжності у раніше наданих документах та наявні розбіжності у додатково поданих документах.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та встановлено, що рівень митної вартості таких товарів з урахуванням виду транспорту, фізичних характеристик та умов поставки (CFR), що надійшли на адресу імпортера раніше та митна вартість визначалась та заявлялась декларантом за основним методом її визначення, є більшим та становить 0,1455 дол. США/кг (МД від 12.05.2023р. №UA500370/2023/0003825).

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2024/000001/1 від 22.02.2024р. зазначила, що копії платіжних інструкцій від 23.01.2024р. №66JBKLO1 та від 06.02.2024р. №2 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факти оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб, які відповідно до законодавства мають право розпоряджатися рахунком або код автентифікації

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань Митниці, оскільки на підтвердження оплати за поставляємий товар декларантом ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» до митного органу надавались копії платіжних інструкцій від 23.01.2024р. №66JBKLO1 та від 06.02.2024р. №2 та відповідні повідомлення системи SWIFT, що є підтвердженням того, оплата за товар згідно контракту №190123 від 26.01.2023р. здійснена відповідно до Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT). А відтак, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на приписи Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008р.

Чинним законодавством не передбачено проставлення підпису отримувача на SWIFT повідомленні, у зв`язку з чим доводи митного орану про те, що надані платіжні документи не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, є безпідставними. Разом з тим, у наданих декларантом платіжних документах SWIFT міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті - долар США, та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Як правильно зазначив суд першої інстанції та не заперечується апелянтом, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004р. №258.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що у копії платіжної інструкції від 06.02.2024р. №2 зазначено номер рахунку отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняються від зазначеного у контракті від 26.01.2023р. №190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101) та на те, що згідно копії платіжної інструкції від 06.02.2024р. №2 надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у контракті від 26.01.2023р. №190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch.

При здійсненні таких висновків Одеською митницею не враховано надану ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» додаткову угоду №3 від 02.11.2023р. до Контракту від 26.01.2023р. №190123, якою Сторони погодили до преамбули «Реквізити» внести зміни щодо банківських реквізитів Продавця: «IBAN NO : EG070003031231716194994020240 Account no.: 3123171619499402024 Beneficiary name: E.M. SALT GROUP LTD Country: Egypt BIC/SWIFT code: NBEGEGCX312 Bank name: NATIONAL BANK OF EGYPT PORT FOUAD BRANCH - PORT SAID , EGYPT Currency: Долари США».

А відтак, будь-які розбіжності щодо банківських реквізитів Продавця у наданих до митного оформлення документах були відсутні. Посилаючись на вказану обставину в апеляційній скарзі Одеська митниця не зазначає причин, за наявності яких Митниця не враховує положення додаткової угоди №3 від 02.11.2023р. до Контракту від 26.01.2023р. №190123, яку товариством було надано при здійсненні процедури митного оформлення.

Апелянт зазначає, що у контракті від 26.01.2023р. №190123 зазначено, що банками-респондентами є Standard Chartered Bank та/або Bank of New York, а згідно копії платіжної інструкції від 23.01.2024р. №66JBKLO1 банком-респондентом є JP Morgan Chase Bank. Банк JP Morgan Chase Bank вказано у додатковій угоді від 31.01.2024р. №11 до контракту від 26.01.2023р. №190123, проте дана угода датована 31.01.2024р., а платіжна інструкція 23.01.2024р.

Колегія суддів встановила, що Standard Chartered Bank та/або Bank of New York є банками-респондентами Продавця, про що зазначено безпосередньо в Контракті.

В свою чергу, банк JP Morgan Chase Bank, зазначений у копії платіжної інструкції від 23.01.2024р. №66JBKLO1, є банком-респондентом покупця ТОВ «ТРЕЙДФОРТ», що також відповідає умовам Контракту від 26.01.2023р. №190123.

Вказана платіжна інструкція не містить відомостей про те, що JP Morgan Chase Bank є банком-респондентом продавця, а тому посилання відповідача на наявність розбіжностей щодо вказаних відомостей є необґрунтованими.

Як у рішенні про коригування митної вартості товарів, так і в обґрунтування вимог апеляційної скарги Одеська митниця зазначає, що згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 06.02.2024р. №2 оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу від 23.01.2024р. №23124, а в графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023р. №23124 та інвойс від 06.02.2024р. №23124. Також, згідно призначення платежу у копії платіжної інструкції від 23.01.2024р. №66JBKLO1 оплата за товар здійснюється на підставі «invoice 23», а у графі 44 МД зазначено проформу інвойсу від 23.01.2023р. №23124 та інвойс від 06.02.2024р. №23124.

У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів.

Проформа-інвойс (Proforma invoice) це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем.

Рахунок-проформа (Proforma invoice) використовується, зокрема, для отримання передоплати або авансового платежу від покупця за товар або послуги.

Комерційний інвойс (Commercial invoice) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві. За цим документом також розраховується ПДВ та митні збори.

Відмінність рахунку-проформи (Proforma invoice) від рахунку-фактури (Commercial invoice) полягає в тому, що деякі відомості, зазначені в рахунку-проформі, можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару, або його кількість.

Натомість, рахунок-фактура (Commercial invoice) вже формується із остаточними змінами та узгодженими даними та використовується для митного оформлення товарів, тобто комерційний інвойс містить вже точні фактичні дані, отримані на основі відомостей про проведене відвантаження товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою №10 від 23.01.2023р. до Контракту сторонами визначено загальну вартість продукції 302000,00 дол. США. Передплата 40% - 120800,00 дол. США, оплата за фактом навантаження судна 60% - 181200,00 дол. США.

При цьому, 23.01.2024р. продавцем було виставлено інвойс №23124, загальна сума 302000,00 дол. США, передплата 40% - 120800,00 дол. США.

06.02.2024р. продавцем виставлено інвойс №23124, загальна сума 302000,00 дол. США, передплата 40% - 120800,00 дол. США, залишилось заплатити (remain to pay) - 181200,00 дол. США.

Таким чином, платіжні інструкції від 06.02.2024р. №2 та від 23.01.2024р. №66JBKLO1 містять посилання на виставлений покупцем інвойс на виконання умов Контракту.

Зазначені у платіжних інструкція суми коштів відповідають погодженим сторонами як сумам так і умовам оплати, містяться зазначення товару та посилання Контракт.

Відсутність в інструкції від 06.02.2024р. посилання на інвойс від 06.02.2024р. №23124 та зазначення в інструкції від 23.01.2024р. перших двох цифр інвойсу не свідчить про наявність будь-яких розбіжностей, які б впливали на заявлену митну вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені в них відомості в повній мірі дозволяють ідентифікувати проведену оплату з поставкою товару відповідно до умов Контракту №190123 від 26.01.2023р.

Що ж до посилання апелянта на неможливість здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна), то колегія суддів зазначає, що за умовами поставки Інкотермс CFR продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт.

Тобто, ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару, а тому підстави для коригування митної вартості у зв`язку з неможливістю здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ненадання ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» до митного оформлення копії митної декларації країни-відправлення, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, серед переліку документів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів, митна декларація країни відправлення відсутня.

Заявляючи доводи з приводу ненадання копії МД країни відправлення апелянт не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, які могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Що ж до неприйняття Одеською митницею експертного висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» 16.02.2024р. №121/16, то колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Положення про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідності цінових умов договорів (контрактів), затвердженого наказом ДП від 30.05.2011р. №115-1, акт цінової експертизи являє собою лист, в якому вказуються перелік документів, наданих заявником (договори, угоди, довідки, кон`юнктурна та експертна інформація тощо), зазначається про здійснення аналізу отриманої від заявника інформації, робиться висновок про відповідність або не відповідність вартості послуги кон`юнктурі ринку.

Посилання апелянта на вимоги Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, є безпідставними, так як цей Стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (скорочена назва ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ») є провідним інформаційно-аналітичним та експертним центром в Україні з досліджень зовнішніх та внутрішніх ринків товарів і послуг та уповноважене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №608 від 02.05.2018р. здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку.

Тобто, ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» не є суб`єктом оціночної діяльності і не здійснює діяльність з оцінки майна, не здійснює рецензування звітів про оцінку майна, тому не зобов`язане у своїй діяльності керуватися вищевказаним Стандартом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови є протиправними і підлягають скасуванню. Позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці та скасування рішення від 03.07.2024р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук