Рішення

від 15.07.2024 по справі 480/2202/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року Справа № 480/2202/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/2202/24 за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр Медико-Соціальної експертизи" в особі Обласної медико-соціальної експертної комісії №2, Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Сумської міжрайонної медико-соціальна експертної комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр Медико-Соціальної експертизи" в особі Обласної медико-соціальної експертної комісії №2,Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Сумської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, і просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міжрайонної МСЕК про невизнання інвалідом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОНПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Обласний комунальний заклад «Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи» Сумська міжрайонна медико-соціальна експертиза» (код СДРІІОУ 03326423, м. Суми, вул. Бельгійська, 18) провести повторний огляд ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 на предмет встановлення їй групи інвалідності, у відповідності до вимог Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженій Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.12.2023 головою Сумської міжрайонної медико-соціальної експертизи Обласного комунального закладу «Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи» була складена довідка встановленого зразка за формою № 167/о про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та вважає, що комісія дійшла передчасного помилкового висновку про невизнання Рижик ЇМ. інвалідом, оскільки, комісією порушено процедуру проходження огляду на визнання інвалідом, зокрема не у повному обсязі проведено обстеження, не враховано висновок нейрохірурга від 23.10.2023. Так, позивач стверджує, що наявні захворювання у ОСОБА_1 , в тому числі, захворювання, які не були враховані та належним чином дослідженні відповідачами під час проходження огляду - гонартроз III ст. відноситься до переліку хвороб, за якими їй повинна бути визначена III група інвалідності. Відтак, позивач наполягає, що відповідачами не у повному обсязі проведено обстеження та оцінка всіх систем організму позивача, без належного дослідження медичних документів, детального обстеження стану її здоров`я, без урахування даних лабораторних та інших досліджень, не проведено комплексну експертизу ОСОБА_1 , за результатами якої можна зробити висновок, які у ОСОБА_1 захворювання у зв`язку з перенесеною травмою в наслідок ДТП та чи відносяться виявлені у ОСОБА_1 захворювання до переліку захворювань, по яким може бути встановлена група інвалідності, відповідно до норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.

Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідачі проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, вважають позовні вимоги позивача необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, зазначають, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги, і соціального захисту. У той же час, 29.11. 2023 Обласна МСЕК № 2 закінчила експертизу, за результатами якої позивачеві встановлена легка ступінь обмеження життєдіяльності: до самостійного пересування - 0, до трудової діяльності - 0-1, до самообслуговування - 0, до орієнтації - 0, до спілкування - 0, до навчання - 0, до здатності контролювати свою поведінку - 0, а відтак ОСОБА_1 особою з інвалідністю не визнана.

Наполягають, що рішення про невизнання гр. ОСОБА_1 особою з інвалідністю прийнято відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561.

У відповіді на відзив, позивач, не погоджуючись із доводами відповідачів, наполягає на тому, що позивачу повинна бути визначена ІІІ група інвалідності, однак, відповідач не дотримався встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідності її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі, не роз`яснив позивачу порядок та процедуру, при вирішенні питань пов`язаних з встановленням групи інвалідності, що призвело як наслідок до прийняття необгрунтованої відмови позивачу у визнанні інвалідом.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідачі зауважують, що медико-соціальна експертиза проведена після повного медичного обстеження позивача, проведення необхідних досліджень, визначення клініко- функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, реабілітації. Позивач оглядалася комісіями двох рівнів: Сумською міжрайонною МСЕК, Обласною МСЕК № 2 та проведено медико-соціальне експертне обстеження в Інституті. Процедура проведення медико-соціальної експертизи не порушена.

У письмових поясненнях на заперечення відповідачів, позивач наполягає, що комісією порушено процедуру проходження огляду, а саме: не враховано висновок нейрохірурга від 23.10.2023, а також те, що у ОСОБА_1 серед вказаних відповідачем захворювань має захворювання - гонартроз III ст. На думку позивача, вказаний висновок повинен був бути врахований відповідачами при визначенні статусу позивача, так як таке обстеження проходило саме за направленням відповідачів і саме для того, щоб з`ясувати питання віднесені до компетенції лікаря нейро-хірурга, а не з`ясування таких обставин є порушенням процедури проведення комісії та неповнотою висновків відповідача. Враховуючи те, що позивача не запрошували на засідання комісії, то позивач не міг надати такий висновок, а комісія такий висновок не витребувала та не врахувала при проведенні комісії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.09.2023, згідно направлення ТОВ «МЕДСОЮЗ+» ОСОБА_1 на МСЕК від 08.08.2023, відбувся огляд позивача Сумською міжрайонною МСЕК. За результатами огляду, на підставі документів, які були надані на МСЕК, комісія дійшла до висновку про наявність у гр. ОСОБА_1 обмеження життєдіяльності легкого ступеню, що не дає підстав для встановлення групи інвалідності.

Позивач із даним висновком не погодилася, а тому рішення не було винесено та, на підставі абзацу 4 пункту 12 Положення про медико-соціальну експертну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, медико-експертна справа позивача була направлена на консультацію до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 як складний випадок.

За результатами огляду ОСОБА_1 , проведеного 26.09.2023, лікарі-експерти обласної МСЕК встановили наявність у позивача обмеження життєдіяльності легкого ступеню.

Як зазначає відповідач у відзиві, на комісії позивачу було роз`яснено про відсутність підстав для встановлення групи інвалідності, але ОСОБА_1 категорично не погоджувалася, тому рішення обласною МСЕК не було винесено та запропоновано пройти обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для визначення ступеню обмеження життєдіяльності, на що остання погодилася.

У стаціонарі експертно-реабілітаційного відділення реконструктивної травматології та ортопедії Інституту позивач ОСОБА_1 перебувала з 16.10.2023 по 26.10.2023.

Основний діагноз: Наслідки невиробничої травми (2008 р.). Консолідований перелом с-н/3 лівої стегнової кістки. Стан після неодноразових оперативних втручань. Комбінована контрактура лівого культового суглоба, ПФС 0-1 ст. Консолідований перелом лівої ключиці у с/3, дзьобоподібного відростку зліва, зрощений перелом основної фаланги І пальця правої стопи. ПФ лівого плечового суглобу І ст.

Супутні діагнози: Гіперметропія слабкого ступеня, синдром «сухого ока» обох очей. Пресбіопія. Наслідки ДТН (23.03.2008 р. - невиробнича). Енцефалопатія II ст. змішаного ґенезу з кістами обох лобових часток, вєнтрикуломегалією, з нерізкою вестибуло-координаторною недостатністю, когнітившім зниженням. Конверсійний розлад. Вторинна артеріальна гіпертензія І стадія, 2 ступінь. Ризик 2. СН 0 ст. 0 ФК по NYNA.

Комісія Інституту дійшла до висновку, що зазначені порушення у ОСОБА_1 призвели до наступних видів обмеження життєдіяльності: до самостійного пересування 0 ст., до трудової діяльності 0 - І ст., до самообслуговування 0 ст., до орієнтації 0 ст., до спілкування 0 ст., до навчання 0 ст., до здатності контролювати своюповедінку 0-1 ст.

29.11.2023 Обласна МСЕК № 2 закінчила експертизу. Встановлена легка ступінь обмеження життєдіяльності: до самостійного пересування - 0, до трудової діяльності - 0-1, до самообслуговування - 0, до орієнтації - 0, до спілкування - 0, до навчання - 0, до здатності контролювати свою поведінку - 0. ОСОБА_1 особою з інвалідністю не визнана. Надані рекомендації при працевлаштуванні обмеження по лінії ЛКК, на підставі постанови КМУ №1317 від 03.12.2009 (п.22, 26, 27), наказу МОЗ України № 561 від 05.09.2011 (н.2.2).

Медико-експертна справа ОСОБА_1 , після завершення консультації Обласною МСЕК № 2, була передана на Сумську міжрайонну МСЕК для завершення експертизи, видачі довідки про невизнання особою з інвалідністю, ознайомлення з висновком ДУ «Українського державного науково-дослідного інституту медико- соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та надання роз`яснень щодо прийнятого рішення.

04.12.2023 року Сумською міжрайонною МСЕК ОСОБА_1 надані роз`яснення та обґрунтування рішення, видано довідку про невизнання особою з інвалідністю (форма 167/0), про що свідчить запис під № 14 в Журналі видачі довідок про невизнання інвалідом та отримання підтверджено особистим підписом позивача (а.с. 199-201).

Не погодившись із рішенням Сумської міжрайонної МСЕК від 04.12.2023 про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , оформленим у вигляді довідки, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон №875-ХП).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (частина 2 статті 3 Закону № 875-ХІІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон №2961-ІV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько- консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидасцшшшарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною 8 статті 7 Закону №2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом

здоров`я.

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕК) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

За змістом пункту 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕК).

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження житгєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За приписами пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Згідно з пунктом 18 Положення про МСЕК відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обгрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о «Журнал протоколів засідань медико-еоціальної експертної комісії», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).

Так, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05,09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033 (далі - Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції N 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення ПІ групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому І ступені:

- обмеження самообслуговування І ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

- обмеження здатності самостійно пересуватися І ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

- обмеження здатності до навчання і ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

- обмеження здатності до трудової діяльності І ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

- обмеження здатності до орієнтації І ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

- обмеження здатності до спілкування І ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку І ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Отже, з наведеного вбачається, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги, і соціального захисту.

У той же час, з матеріалів справи судом встановлено, що 29.11.2023 Обласна МСЕК №2 закінчила експертизу і позивачеві була встановлена легка ступінь обмеження життєдіяльності: до самостійного пересування - 0, до трудової діяльності - 0-1, до самообслуговування - 0, до орієнтації - 0, до спілкування - 0, до навчання - 0, до здатності контролювати свою поведінку - 0. ОСОБА_1 особою з інвалідністю не визнана. Надані рекомендації при працевлаштуванні обмеження по лінії ЛКК, на підставі постанови КМУ № 1317 від 03.12.2009 (п.22, 26, 27), наказу МОЗ України № 561 від 05.09.2011 (н.2.2).

При цьому було враховано також те, що Комісія ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» дійшла до висновку, що зазначені порушення у ОСОБА_1 призвели до наступних видів обмеження життєдіяльності: до самостійного пересування 0 ст., до трудової діяльності 0 - І ст., до самообслуговування 0 ст., до орієнтації 0 ст., до спілкування 0 ст., до навчання 0 ст., до здатності контролювати свою поведінку 0-1 ст.

У подальшому Медико-експертна справа позивача, після завершення консультації Обласною МСЕК № 2, була передана на Сумську міжрайонну МСЕК для завершення експертизи, видачі довідки про невизнання особою з інвалідністю, ознайомлення з висновком ДУ «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та надання роз`яснень щодо прийнятого рішення.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та наявність підстав для визнання її особою з інвалідністю за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями МСЕК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилання позивача на порушення процедури прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Так, позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням, вказує на те, що комісія дійшла передчасного помилкового висновку про невизнання ОСОБА_1 інвалідом, оскільки, комісією порушено процедуру проходження огляду на визнання інвалідом, не у повному обсязі проведено обстеження, не враховано висновок нейрохірурга від 23.10.2023, а також те, що ОСОБА_1 , серед вказаних відповідачем захворювань, має захворювання - гонартроз ІІІ ст.

Однак суд зазначає, що висновок лікаря-нейрохірурга ОСОБА_2 від 23.10.2023 не надавався позивачем на комісію Сумської міжрайонної та Обласної МСЕК №2, та не міститься в матеріалах медико-експертної справи ОСОБА_1 , копія якої (прошита та пронумерована на 58 аркушах) надана відповідачами разом із відзивом на позовну заяву.

Вказаний висновок наданий позивачем лише разом з позовною заявою, а тому він і не міг бути врахований при прийнятті спірного рішення (а.с.85). Крім того, з копії даного висновку лікаря-нейрохірурга неможливо встановити відносно кого здійснювався такий огляд.

При прийнятті спірного рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю відповідачами враховувалися висновки обласного нейрохірурга КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_3 від 12.07.2023,лікаря-нейрохірурга Клінічної лікарні Святого Пантелеймона ОСОБА_4 від 26.07.2023,а також враховані скарги хворої, дані об`єктивного обстеження, результати додаткових обстежень (МРТ-томограми шийного відділу хребта від 27.06.2023, комп`ютерна томографія головного мозку від 20.06.2023). Тобто, наявні у ОСОБА_1 захворювання головного та спинного мозку, периферичних нервів та судинної системи лікарями-експертами Сумської міжрайонної та Обласної МСЕК були враховані при винесенні спірного рішення.

З приводу наявності у позивача має захворювання - гонартроз ІІІ ст., то суд повторно наголошує, що надання оцінки діагнозу позивача виходить за межі судового розгляду.

У той же час, у відзиві на позовну заяву відповідачами зазначається, що лікарями-експертами Сумської міжрайонної та Обласної МСЕК № 2 під час проведення огляду позивача було детально вивчено рентгенограми колінних суглобів від 02.06.2023 КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня»: на рентгенограмах колінних суглобів у прямій проекції суглобові щілини не звужені, замикальні пластини збережені, горбки міжвиросткових піднесень загострені, подовжені. В ділянці голівки правої малогомілкової кістки по латеральному контуру визначається звапнення сухожилок м`язів - ознаки ентезопатії. Тобто діагноз «гонартроз III ст.» на рентгензнімках не підтверджений. Також у консультативних висновках обласного експерта з ортопедії та травматалогії від 19.06,2023 та лікаря-ортопеда Клінічної лікарні Святого Пантелеймона від 26.07.2023 діагноз «гонартроз III ст.» не встановлено (копії наявні в матеріалах справи).

Відтак, на момент огляду Сумською міжрайонною МСЕК та Обласною МСЕК № 2 у позивача виявлено незначне обмеження життєдіяльності, що також підтверджено даними обстеження в Укр.держ. НДІ (консультативний висновок № 5961). Незначне обмеження життєдіяльності не дає підстав згідно чинного законодавства для встановлення позивачеві групи інвалідності.

У той же час, суд зауважує, що позивач не позбавлена права в подальшому, у випадку змін у стані здоров`я, оформити нові документи, зокрема, направлення на МСЕК форми №088/о, для проходження медико-соціальної експертизи в загальному порядку відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Враховуючи сукупність викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр Медико-Соціальної експертизи" в особі Обласної медико-соціальної експертної комісії №2, Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Сумської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр Медико-Соціальної експертизи" в особі Обласної медико-соціальної експертної комісії №2, Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Сумської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька