Рішення

від 15.07.2024 по справі 520/4503/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 р. № 520/4503/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Владислава Єгупенка,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради (м. Харків, пр. Тракторобудівників, 144) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просила визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова щодо відмові у наданні державної допомоги як інваліду та особі, яка не має права на пенсію. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом 2-ї групи по загальному захворюванню що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією (серія) 12ААВ № 707937 від 14 серпня 2023 року) державної допомоги як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є особою з інвалідністю 2-ї групи по загальному захворюванню що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією (серія) 12ААВ №707937 від 14 серпня 2023 року.

25 жовтня 2023 року позивач звернулася на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про виплату пенсії або грошової допомоги.

Листом від 09.11.2023 року (вих. № 2000-0218-8/161045) відділ обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, направило на адресу позивача рішення № 203040017974, прийняте Головним управлінням ПФУ у Київській області, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності згідно статті 31 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки позивач не набула необхідного страхового стажу.

Листом від 29 жовтня 2023 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова, яким просила призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_2 виданий 08 листопада 2000 року Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, ІПН: НОМЕР_1 ) - державну соціальну допомогу як особі, яка є інвалідом але, не має права на пенсію.

Листом від 29 жовтня 2023 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова, яким просила призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_2 виданий 08 листопада 2000 року Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, ІПН: НОМЕР_1 ) - державну соціальну допомогу як особі, яка є інвалідом але, не має права на пенсію.

16 січня 2024 року, Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова, листом (вих. № 41/0/872-24) відмовило позивачу у призначенні допомоги оскільки, середньомісячний дохід сім`ї позивача, перевищує рівень забезпечення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Призначення та надання громадянам державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, регулюється Законом України від 18.05.2004 № 1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та державної соціальної допомоги на догляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 (далі Порядок №261), постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги», Порядком обчислення середнього сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для всіх видів державної соціальної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (далі Порядок №632).

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

Згідно з вимогами статті 4 вказаного Закону державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка: 1) є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв`язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку; 2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; 3) є малозабезпеченою особою (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника); 4) є особою з інвалідністю I групи.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 року № 261 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд (далі - Порядок №261, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до пункту 3 Порядку № 261 до малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність (крім осіб з інвалідністю І групи та дітей померлого годувальника).

До середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), у тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу; допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС. Пенсійному Фонді України. Фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення (пункт 4 Порядку №261).

Відповідно до пункту 5 Порядку №261 право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (далі - соціальна допомога) мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

1) особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

58 років - які народилися до 30 вересня 1953 року включно;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;

61 рік - які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

62 роки - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

62 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

63 роки - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

63 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

64 роки - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

64 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

65 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року;

2) не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та допомоги, що призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»);

3) є малозабезпеченими особами (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника).

Згідно з пунктом 7 Порядку № 261 для визначення права на соціальну допомогу застосовується прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

Пунктом 10 Порядку № 261 передбачено, що для призначення соціальної допомоги подаються такі документи: заява за формою, встановленою і Мінсоцполітики; декларація про доходи та майновий стан осіб для призначення соціальної допомоги, складена за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); Під час подання заяви пред`являється паспорт громадянина України, трудова книжка та документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків). Інформація про склад сім`ї зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 261 у разі коли до заяви про призначення соціальної допомоги додано не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи необхідно додати. У разі подання решти документів не пізніше трьох місяців з дня і відправлення повідомлення про необхідність їх подання днем звернення вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення соціальної допомоги.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 261 обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення соціальної допомоги визначено постановою Кабінету міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (зі змінами).

Пунктом 26 Порядку № 261 передбачено, що середньомісячний сукупний дохід особи для визначення права на призначення соціальної допомоги обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу.

Механізм нарахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домосподарства) (- середньомісячний сукупний дохід) для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та житлових субсидій, які відповідно до законодавства нараховуються від сумарного доходу сім`ї (домогосподарства) визначений Порядком обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (далі - Порядок № 632).

Відповідно до пункту 2 Порядку №632 особи, доходи яких включаються до середньомісячного сукупного доходу, а також період, за який обчислюється середньомісячний сукупний дохід, застосовуються в порядку надання певних видів державної соціальної допомоги, що затверджуються відповідними нормативно-правовими актами.

Обчислення середньомісячного сукупного доходу проводиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу осіб за визначений законодавством період (два квартали або шість місяців) на 6, а в разі застосування суми річного сукупного доходу - на 12, якщо інше не передбачено законодавством (абзац 1 пункту 3 Порядку № 632).

Пунктом 4 Порядку № 632 встановлено, що до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи:

заробітна плата у розмірі, що залишається після виплати податку на доходи фізичних осіб;

грошове забезпечення військовослужбовців;

пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці;

стипендія, в тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, оплаченим батьківського піклування, та особам з їх числа);

соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києва та Севастополя держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (органів соціального захисту населення), в тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, отримання твердого палива та скрапленого газу;

допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування;

грошові перекази, отримані із-за кордону;

дивіденди від цінних паперів;

інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також доходи, які задекларовано особою.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, на час звернення досягла віку 53 роки але, 14 вересня 2023 року, була була визнана особою з інвалідністю ІІ-ї групи по загальному захворюванню про що позивачу було надано Довідку до акта огляду медико-соціальною комісією (серія) 12ААВ № 707937.

Отже в зв`язку з визнанням позивача 14 вересня 2023 року особою з інвалідністю органами медико-соціальної експертизи та в зв`язку з відмовою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Головного управління ПФУ у Київській області в призначенні пенсії по інвалідності згідно статті 31 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки, позивач не набула необхідного страхового стажу - у ОСОБА_2 виникло право на отримання державної соціальна допомога як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України»).

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» №137-V 14 вересня 2006 року, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний спосіб захисту позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмові у призначенні державної допомоги позивачу, як особі з інвалідністю та особі, яка не має права на пенсію та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю 2-ї групи, державну допомогу як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради (м. Харків, пр. Тракторобудівників, 144) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради щодо відмові у призначенні державної допомоги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю та особі, яка не має права на пенсію.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю 2-ї групи, державну допомогу як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Владислав ЄГУПЕНКО