Постанова

від 11.11.2024 по справі 520/4503/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 р. Справа № 520/4503/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Салтівського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 (ухвалене суддею Єгупенко В.В.) по справі № 520/4503/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Салтівського району Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради, в якому просила: визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова про відмову у наданні державної допомоги, як інваліду та особі, яка не має права на пенсію; зобов`язати Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом 2-ї групи по загальному захворюванню що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією (серія) 12ААВ № 707937 від 14.08.2023, державної допомоги як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 задоволено позов частково, а саме: визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради щодо відмові у призначенні державної допомоги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю та особі, яка не має права на пенсію; зобов`язано Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю 2-ї групи, державну допомогу як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію; в іншій частині позову відмовити.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 складає 11596,45 грн., що перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, отже, відповідно до пункту 3 Порядку ОСОБА_1 не є малозабезпеченою особою, у зв`язку з чим позивач не має право на державну допомогу як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 2-ї групи по загальному захворюванню що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією (серія) 12ААВ №707937 від 14.08.2023.

25.10.2023 позивачка звернулася на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про виплату пенсії або грошової допомоги.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 203040017974, позивачці відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, згідно ст. 31 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не набула необхідного страхового стажу.

29.10.2023 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова з заявою про призначення йому державної соціальної допомоги як особі, яка є інвалідом але, не має права на пенсію.

16.01.2024 Управління соціального захисту населення Салтівського району м. Харкова, листом вих. № 41/0/872-24 відмовило позивачу у призначенні допомоги оскільки, середньомісячний дохід сім`ї позивача, перевищує рівень забезпечення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивачка не погодилася з вищезазначеною відмовою відповідача та звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці відмовлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії по інвалідності, згідно із ст. 31 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не набула необхідного страхового стажу, проте позивачка з 14.09.2023 є особою з інвалідністю 2-ї групи по загальному захворюванню, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникло право на отримання державної соціальна допомога як особі, яка є інвалідом та не має права на пенсію.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 18.05.2004 № 1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (в подальшому - Закон № 1727-IV), визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1727-IV , державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

Згідно із ст. 4 Закону № 1727-IV, державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка: 1) є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв`язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку; 2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; 3) є малозабезпеченою особою (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника); 4) є особою з інвалідністю I групи.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 02.04.2005 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд (в подальшому - Порядок №261, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно із п. 3 Порядку № 261, до малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність (крім осіб з інвалідністю І групи та дітей померлого годувальника).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 261, право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (далі - соціальна допомога) мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

1) особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися до 30 вересня 1953 року включно; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року; 61 рік - які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 62 роки - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 62 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 63 роки - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 63 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 64 роки - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 64 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 65 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року;

2) не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та допомоги, що призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»);

3) є малозабезпеченими особами (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника).

Згідно із пунктом 7 Порядку № 261, для визначення права на соціальну допомогу застосовується прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

Пунктом 10 Порядку № 261 визначено, що для призначення соціальної допомоги подаються такі документи, зокрема: заява за формою, встановленою і Мінсоцполітики; декларація про доходи та майновий стан осіб для призначення соціальної допомоги, складена за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); Під час подання заяви пред`являється паспорт громадянина України, трудова книжка та документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків). Інформація про склад сім`ї зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 261, обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення соціальної допомоги визначено постановою Кабінету міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (зі змінами).

Згідно із п. 1 Порядку обчислення середнього сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для всіх видів державної соціальної допомоги, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (в подальшому - Порядок № 632), цей Порядок визначає механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) (далі - середньомісячний сукупний дохід) для призначення усіх видів державної соціальної допомоги та житлових субсидій, які відповідно до законодавства надаються залежно від сукупного доходу сім`ї (домогосподарства).

Відповідно до п. 4 Порядку № 632, до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), у тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу; допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС. Пенсійному Фонді України. Фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення.

Пунктом 26 Порядку № 261 визначено, що середньомісячний сукупний дохід особи для визначення права на призначення соціальної допомоги обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу.

До складу сім`ї включаються: чоловік, дружина, діти, які перебувають на їх утриманні, віком до 18 років; діти - студенти вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів з денною формою навчання віком до 23 років, які не мають власних сімей, у тому числі ті, що одержують стипендію, незалежно від того, де вони проживають (разом з батьками чи перебувають на навчанні в іншому населеному пункті); особи, шлюб яких не зареєстровано, якщо вони разом проживають та ведуть спільне господарство; усиновлені діти, які проживають з усиновителями.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 632, особи, доходи яких включаються до середньомісячного сукупного доходу, а також період, за який обчислюється середньомісячний сукупний дохід, застосовуються в порядку надання певних видів державної соціальної допомоги, що затверджуються відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно із абз. 1 п. 3 Порядку № 632, обчислення середньомісячного сукупного доходу проводиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу осіб за визначений законодавством період (два квартали або шість місяців) на 6, а в разі застосування суми річного сукупного доходу - на 12, якщо інше не передбачено законодавством

Пунктом 4 Порядку № 632 визначено, що до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата у розмірі, що залишається після виплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, в тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, оплаченим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києва та Севастополя держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (органів соціального захисту населення), в тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, отримання твердого палива та скрапленого газу; допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також доходи, які задекларовано особою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є особою з інвалідністю 2-ї групи по загальному захворюванню, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією (серія) 12ААВ № 707937 від 14.08.2023.

Згідно із декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів державної соціальної допомоги, ОСОБА_1 в Розділі I «загальні відомості дані про осіб, які входять до складу сім`ї» зазначено ОСОБА_3 сімейний зв`язок - чоловік.

Згідно із довідкою про доходи, виданою Харківською філією ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» № 193 від 27.10.2023, заробітна плата ОСОБА_3 за період з 01.04.2023 по 30.09.2023, що залишилась після сплати податку на доходи фізичних осіб становить 139157,42 грн.

Отже, сукупний середньомісячний дохід сім`ї склав 23192,90 грн., середньомісячний дохід на одного члена сім`ї - 11596,45 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2023 становить - 2093,00 грн.

Таким чином, із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 (11596,45 грн.) перевищив прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (2093,00 грн.) відповідно до пункту 3 Порядку ОСОБА_1 не є малозабезпеченою особою, що має право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, оскільки середньомісячний сукупний дохід яких за два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність (крім осіб з інвалідністю І групи та дітей померлого годувальника).

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 113 Конституції України та статей 1, 4 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 117 Конституції України та статтею 49 Закону № 794-VII встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

З метою переведення соціальних пенсій та надбавок на догляд у систему соціальної допомоги був прийнятий Закон № 1727-IV, який визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1727-IV, державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка: 1) є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не має права отримувати у зв`язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку; 2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; 3) є малозабезпеченою особою (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника); 4) є особою з інвалідністю I групи.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону № 1727-IV, призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Реалізуючи зазначену компетенцію Кабінет Міністрів України постановою № 261 затвердив Порядок № 261, який визначає умови призначення, надання і виплати: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; державної соціальної допомоги на догляд (пункт 1).

Таким чином, Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову № 261, діяв в межах наданих повноважень, встановлених чинним законодавством.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.4 Закону № 1727-IV, особа, яка не має права на пенсію, або особа з інвалідністю, що є малозабезпеченою (крім осіб з інвалідністю І групи та дітей померлого годувальника) має право на отримання державної соціальної допомоги згідно із цим Законом.

Пунктом 3 Порядку № 261 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) визначено, що до малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державну соціальну допомогу на догляд, належать особи, середньомісячний сукупний дохід, яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність (крім осіб з інвалідністю І групи та дітей померлого годувальника).

Таким чином, Кабінет Міністрів України конкретизував бланкетну норму Закону № 1727-IV щодо правового визначення поняття «малозабезпеченості».

Конвенція про права осіб з інвалідністю (ратифікована відповідно до Закону України від 16 грудня 2009 року №1767-VI) пунктом «с» частини другої статті 28 «Достатній життєвий рівень та соціальний захист» встановлює, що держави-учасники визнають право осіб з інвалідністю на соціальний захист і на користування цим правом без дискримінації за ознакою інвалідності й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права, зокрема заходів із забезпечення особам з інвалідністю та їхнім сім`ям, що живуть в умовах бідності, доступ до допомоги з боку держави з метою покриття витрат, пов`язаних з інвалідністю, зокрема належного навчання, консультування, фінансової допомоги та тимчасового патронажного догляду.

Отже, Закон № 1727-IV та Конвенція про права осіб з інвалідністю, визначають зобов`язання держави щодо соціальної підтримки осіб з інвалідністю саме виходячи з їх рівня матеріальної забезпеченості (за винятком осіб з інвалідністю І групи).

Питання механізму визначення середньомісячного сукупного доходу для визначення права на соціальну допомогу та допомогу на догляд (як необхідну умову визначення матеріального характеру права на отримання соціальної допомоги на підставі зазначеного вище пункту 3 частини першої статті 4 Закону № 1727-IV) регулюються пунктами 25-28 Порядку № 261 та жодним чином не суперечать наведеним вище положенням Закону № 1727-IV та Конвенції про права осіб з інвалідністю.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 826/14964/18

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Салтівського району Харківської міської ради задовольнити і скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Салтівського району Харківської міської ради - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/4503/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін