Рішення

від 15.07.2024 по справі 600/2/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/2/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 18 листопада 2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 18 листопада 2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023р. у справі №600/1163/23-а відповідачем на карту/рахунок позивача зараховано грошове забезпечення в розмірі 36332,32грн. У відповідь на звернення адвоката в інтересах позивача, щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми, що виплачені на виконання рішення суду, відповідач відмовив.

Позивач в свою чергу вважає, що набув право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому грошового забезпечення при звільненні за період з лютого 2020 року по день фактичної виплати (18.11.2023р.), у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у поданому відзиві просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначив, що грошове забезпечення позивачу було виплачено одразу на виконання рішення суду. Відтак, відповідач вважає, що ними не затримано виплату позивачу грошового забезпечення, а тому і підстав для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати немає. Крім того, повідомив, що в Західного регіонального управління немає жодних юридичних підстав здійснювати вказані виплати, оскільки позивач був звільнений саме з НОМЕР_2 прикордонного загону, який є самостійною юридичною особою, а тому всі належні виплати має здійснювати саме НОМЕР_3 прикордонний загін, з яким позивач перебував у трудових відносинах на час звільнення.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.04.2022 №167-ОС майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, а саме коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас (а.с.11).

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.04.2022 №183-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.9-10).

Із системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 №600/1163/23-а, зокрема, вирішено:

"2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у січні 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого у січні 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року.

6. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення у період з січня 2021 року по березень 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

7. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у період з січня 2021 року по березень 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року та на 01.01.2022 року відповідно."

18.11.2023 на виконання зазначеного рішення позивачу виплачено заборгованість із грошового забезпечення у розмірі 36885,60 грн. (а.с.10 на звороті, а.с.11 на звороті).

01.12.2023 до відповідача з адвокатським запитом звернувся представник позивача з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 №600/1163/23-а за період з лютого 2020 року по день фактичної виплати (а.с.9).

Відповідач листом №11/10949-23-вих від 08.12.2023 повідомив позивача, що в Західного управління відсутні правові підстави для виплати компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошових коштів належних за рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 №600/1163/23-а, оскільки порушення строків таких виплат не було (а.с.8).

Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою всієї суми грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, ст.2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Суд наголошує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу грошового забезпечення за період у січні 2020 року, з лютого 2020 року по грудень 2020 року та з січня 2021 року по березень 2022 року, відбулася лише 18 листопада 2023 року на виконання рішення суду.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача у зв`язку із тим, що відповідачем належним чином та в повному обсязі здійснено виплату грошового забезпечення одразу після набрання законної сили судовим рішенням, з урахуванням наступного.

Під час судового розгляду вказаної категорії справ суд застосовує останню правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а.

Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Суд наголошує, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 по справі №600/1163/23-а було встановлено нарахування позивачеві грошового забезпечення в неналежному розмірі в період у січні 2020 року, з лютого 2020 року по грудень 2020 року та з січня 2021 року по березень 2022 року.

Оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум грошового забезпечення не дотримано, у останнього виникло право на виплату компенсації.

З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв`язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем та лише після рішення суду, тобто з вини відповідача, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Крім того, з цих же підстав суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності саме у нього обов`язку щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, оскільки позивач звільнився з НОМЕР_2 прикордонного загону.

Суд наголошує, що рішенням суду від 23.06.2023 по справі №600/1163/23-а, яке набрало законної сили, встановлено, що саме на відповідача - військову частину НОМЕР_1 було покладено зобов`язання з нарахування позивачу грошового забезпечення в повному розмірі у спірні періоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у січні 2020 року, з лютого 2020 року по грудень 2020 року та з січня 2021 року по березень 2022 року нарахованого та виплаченого із затримкою є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з лютого 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме 18 листопада 2023 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно частини 1 статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору не свідчать про законність вчинених ним дій. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 18 листопада 2023 року.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 18 листопада 2023 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Суддя В.О. Кушнір