Постанова

від 26.11.2024 по справі 600/2/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

26 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 18 листопада 2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати 18 листопада 2023 року.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 15.07.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 по справі №600/1163/23-а було встановлено нарахування позивачеві грошового забезпечення в неналежному розмірі в період у січні 2020 року, з лютого 2020 року по грудень 2020 року та з січня 2021 року по березень 2022 року, тому бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення нарахованого та виплаченого із затримкою є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що грошове забезпечення позивачу було виплачено одразу на виконання рішення суду, без затримок, тому і підстав для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати немає.

Наголошує, що в Західного регіонального управління немає жодних юридичних підстав здійснювати вказані виплати, оскільки позивач був звільнений саме з НОМЕР_2 прикордонного загону, який є самостійною юридичною особою, а тому всі належні виплати має здійснювати саме НОМЕР_3 прикордонний загін, з яким позивач перебував у трудових відносинах на час звільнення.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.04.2022 №167-ОС майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, а саме коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас (а.с.11).

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.04.2022 №183-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.9-10).

Із системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 №600/1163/23-а, зокрема, вирішено:

"2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у січні 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого у січні 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року.

6. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення у період з січня 2021 року по березень 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

7. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у період з січня 2021 року по березень 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року та на 01.01.2022 року відповідно."

18.11.2023 на виконання зазначеного рішення позивачу виплачено заборгованість із грошового забезпечення у розмірі 36885,60 грн. (а.с.10 на звороті, а.с.11 на звороті).

01.12.2023 до відповідача з адвокатським запитом звернувся представник позивача з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 №600/1163/23-а за період з лютого 2020 року по день фактичної виплати (а.с.9).

Відповідач листом №11/10949-23-вих від 08.12.2023 повідомив позивача, що в Західного управління відсутні правові підстави для виплати компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошових коштів належних за рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 №600/1163/23-а, оскільки порушення строків таких виплат не було (а.с.8).

Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою всієї суми грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як встановлено судом першої інстанції, остаточна виплата позивачу грошового забезпечення за період у січні 2020 року, з лютого 2020 року по грудень 2020 року та з січня 2021 року по березень 2022 року, відбулася лише 18 листопада 2023 року на виконання рішення суду.

При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Разом з тим, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 по справі №600/1163/23-а було встановлено нарахування позивачеві грошового забезпечення в неналежному розмірі в період у січні 2020 року, з лютого 2020 року по грудень 2020 року та з січня 2021 року по березень 2022 року.

Оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум грошового забезпечення не дотримано, у останнього виникло право на виплату компенсації.

З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв`язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем та лише після рішення суду, тобто з вини відповідача, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що в Західного регіонального управління немає жодних юридичних підстав здійснювати вказані виплати, оскільки позивач був звільнений саме з НОМЕР_2 прикордонного загону, який є самостійною юридичною особою, а тому всі належні виплати має здійснювати саме НОМЕР_3 прикордонний загін, з яким позивач перебував у трудових відносинах на час звільнення, оскільки саме у відповідача виник обов`язок щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

При цьому, рішенням суду від 23.06.2023 по справі №600/1163/23-а, яке набрало законної сили, встановлено, що саме на відповідача - військову частину НОМЕР_1 було покладено зобов`язання з нарахування позивачу грошового забезпечення в повному розмірі у спірні періоди.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у січні 2020 року, з лютого 2020 року по грудень 2020 року та з січня 2021 року по березень 2022 року нарахованого та виплаченого із затримкою є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з лютого 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме 18 листопада 2023 року.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.