Постанова

від 03.07.2024 по справі 380/7637/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7637/23 пров. № А/857/8224/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Я. у м. Львові о 14:47, повний текст якого складений 04 березня 2024 року, у справі № 380/7637/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, Львівського центру надання послуг учасників бойових дій, Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненаданні одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 100000 грн згідно з поданою заявою від 27.09.2019;

-зобов`язати надати передбачену ухвалою Львівської міської ради №4520 від 23.04.2015 (зі змінами та доповненнями) одноразову матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 100000 грн на підставі поданої заяви від 27.09.2019;

-виплатити моральну шкоду в розмірі 81983 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Громадської комісії із захисту інтересів учасників антитерористичної операції при Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій, яка полягає у не розгляді поданих ОСОБА_1 заяви від 27.09.2019 та доданих до неї документів для призначення та виплати одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 100000 грн 00 коп.

Зобов`язано Громадську комісію із захисту інтересів учасників антитерористичної операції при Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій розглянути заяву від 27.09.2019 та додані до неї документи для призначення та виплатити ОСОБА_1 передбаченої ухвалою Львівської міської ради №4520 від 23.04.2015 року (зі змінами та доповненнями) одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 100000 грн 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на правильність висновків суду першої інстанції щодо його відповідності вимогам на отримання матеріальної допомоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обраним судом способом відновлення його порушеного права на заявлену допомогу не забезпечується його реалізація. Скаржник зазначає, що маючи статус учасника АТО та відповідаючи встановленим Програмою вимогам, у нього після подання відповідної заяви від 27.09.2019, яка була прийнята без зауважень, виникли законні очікування на реалізацію права на отримання одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Проте, таке право не було реалізоване вчасно з незалежних від позивача причин у зв`язку з протиправною бездіяльністю органів, уповноважених розглянути зазначену заяву і у визначеному порядку надати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, а саме протиправною бездіяльністю виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій щодо виконання обов`язку вчинити дії, передбачені ухвалою ЛМР від 23.04.2015 №4520. Також скаржник наголошує на завданні йому протиправною бездіяльністю Виконавчого комітету Львівської міської ради моральної шкоди, вимоги позовної заяви про стягнення якої просить задовольнити.

Відповідачі правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

27.09.2019 позивач звернувся із заявою до Львівського міського голови ОСОБА_2 , в якій просив надати йому одноразову матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань відповідно до Програми про захист інтересів осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а також членів сімей таких осіб, затвердженої ухвалою міської ради від 23.04.2015 №4520.

15.07.2022 позивач звернувся із листом до Львівського міського голови ОСОБА_2 , в якому запропонував ініціювати щомісячний перерахунок коштів на потреби оборони України в розмірі одноденного заробітку кожною посадовою особою місцевого самоврядування м. Львова на весь період військових дій до повної перемоги над російськими окупантами, крім осіб, чиї близькі родичі приймають участь у бойових діях, загинули чи померли від рук російського агресора.

Листом №11-вих.-58720 від 11.08.2022 Виконавчий комітет Львівської міської ради повідомив позивача, що в родині кожного другого посадовця є військовий, який боронить державу та воює за її незалежність. Частина посадовців Львівської міської ради служить у Збройних силах України. Посадовці Львівської міської ради долучаються до допомоги військовим шляхом перерахування коштів організаціям, безпосередньою діяльністю яких є забезпечення військових, а також активно беруть участь у волонтерській діяльності та допомагають внутрішньо переміщеним особам. Станом на сьогодні робота в цьому напрямку триває та залишається основним пріоритетом кожної посадової особи органу місцевого самоврядування.

03.03.2023 позивач звернувся із заявою до Львівського міського голови ОСОБА_2 , в якій зазначив, що станом на 02.03.2023 протягом тривалого часу не може отримати допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 100000 грн з причин, що до нього не дійшла черга. Просив повідомити, чи буде виплачена така сума і в які строки.

Листом №2603-вих.-33774 від 21.03.2023 Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомило його, що заява позивача була зареєстрована 27.09.2019. Згідно з інформацією, наданою ГУ Держгеокадастру у Львівській області, позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва» та території Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району, розташованої між промисловою зоною Рясне та житловим районом Білогорща м.Львова, з подальшим набуттям у власність. Кількість отримувачів матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які належать до категорії осіб, що й позивач, не повинна перевищувати 30 відсотків від загальної кількості отримувачів допомоги, які включені до рекомендаційних списків Комісії. Розгляд заяв осіб цієї Програми здійснювався по першій даті заїзду в райони проведення антитерористичної операції, на цих осіб не поширювалися умови, зазначені у пунктах 3.5.1-3.5.3 цієї Програми. Перша дата заїзду позивача в райони проведення антитерористичної операції зазначена 04.09.2015. Станом на лютий 2022 року громадська комісія із захисту інтересів учасників антитерористичної операції мала можливість розглянути заяви згідно з п.3.5.5 Програми лише тих учасників бойових дій, які перебували в районах проведення антитерористичної операції у період по 30.04.2015. Заява позивача не була розглянута з урахуванням зазначеного та черговості розгляду заяв. З моменту повномасштабної збройної агресії комісія призупинила свою роботу. Оскільки згідно п.4.1 Програма діяла до 2022 року та закінчилась 31.12.2022, коштів на її виконання у бюджеті Львівської міської територіальної громади на 2023 рік не передбачено.

ОСОБА_1 , вважаючи таку бездіяльність відповідачів, що порушує його права на виплату одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 100000,00 грн, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4520, протиправною, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Позивачем одночасно заявлено вимоги про стягнення компенсації за завдану йому моральну шкоду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовий статус ветеранів війни, до яких належать, зокрема учасники бойових дій визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Відповідно до підпункту 1 пункту а частини першої статті 34 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення.

Ухвалою Львівської міської ради від 23 квітня 2015 року № 4520 (в редакції ухвали Львівської міської ради від 25 березня 2021 року № 348 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4520», яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) затверджено Програму про захист інтересів осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), а також членів сімей таких осіб (далі - Програма).

Відповідно до пункту 1.1 Програми програма про захист інтересів осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), а також членів сімей таких осіб (надалі Програма) розроблена для вирішення матеріально-побутових питань учасників антитерористичної операції/ООС та членів їх сімей, з урахуванням законодавчо закріплених прав громадян України. Джерелами фінансування Програми є кошти бюджету Львівської міської територіальної громади, а також кошти Державного бюджету України, які можуть бути залучені у встановленому законодавством України порядку.

Програма регулює питання забезпечення житлом громадян, зазначених у розділі 2 цієї Програми, надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань громадянам, зазначеним у розділі 3 цієї Програми (пункт 1.3 Програми).

Згідно з пунктом 1.4 Програми дія цієї Програми поширюється (у частинах, визначених розділом 2 та розділом 3 цієї Програми) на осіб, які сукупно відповідають таким вимогам:

Місце проживання/перебування таких осіб зареєстровано на території Львівської міської територіальної громади станом на такі календарні дати:

- день прийняття ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4520.

- день подання звернення (заяви) відповідно до цієї Програми про забезпечення житлом, надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

- день розгляду заяви Комісією із захисту інтересів учасників антитерористичної операції/ООС при Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій (надалі Комісія та Центр відповідно) та надання Комісією рекомендацій щодо осіб, які претендують на отримання житла, чи формування Комісією рекомендаційних списків щодо надання (відмови у наданні) одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Сумарний строк перебування учасників антитерористичної операції/ООС безпосередньо у районах та у період проведення антитерористичної операції/ООС та/або безпосередньо у районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях становить не менше 45 днів.

Дія Програми не поширюється на осіб, які не відповідають вимогам, зазначеним у пункті 1.4 цієї Програми (пункт 1.5 Програми).

Порядок надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань урегульований розділом 3 Програми.

Відповідно до пункту 3.1 Програми розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань складає 100 тис. грн на одну особу, що має право на її отримання відповідно до цієї Програми. Матеріальна допомога виплачується одноразово у повному обсязі.

Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань призначається особам, які відповідають вимогам, зазначеним у пункті 1.4 цієї Програми (пункт 3.2 Програми).

Згідно з пунктом 3.3 Програми матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не призначається, зокрема особам, які не відповідають вимогам, зазначеним у пункті 1.4 цієї Програми.

Як виняток, за рішенням Комісії може бути призначено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань особам, які хоч і не відповідають вимогам, зазначеним у пункті 1.4.1 цієї Програми, але проживають на території Львівської міської територіальної громади не пізніше, ніж з дня прийняття ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4520 "Про затвердження Програми про захист інтересів учасників антитерористичної операції" (пункт 3.4 Програми).

Відповідно до пункту 3.12 Програми особи, які належать до категорії осіб, вказаних у пункті 3.5 цієї Програми, які бажають отримати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань відповідно до цієї Програми, подають у Центр заяву встановленої форми за підписом заявника, до якої додаються такі документи:

-Копія паспорта/копія паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм з наявним оригіналом довідки про реєстрацію місця проживання (додаток 13 до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207) заявника (учасника антитерористичної операції/ООС або члена його сім`ї).

-Копія довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відмітка у паспорті).

-Копія довідки встановленого зразка згідно з додатком 1/додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, про безпосередню участь особи в антитерористичній операції/ООС, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції/ООС у районах її проведення.

-Довідка про реєстрацію місця проживання (додаток 13 до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207)/довідка з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації (дійсна протягом одного місяця з дня видачі).

-Довідка про наявність/відсутність у власності земельної ділянки, видана Головним Управлінням Держгеокадастру у Львівській області (може надаватися Центром самостійно).

Згідно з пунктом 3.15 Програми особи, зазначені у пункті 3.4 цієї Програми, подають на розгляд Комісії такі документи (залежно від обставин, що склалися):

-Акт про фактичне проживання не пізніше 23.04.2015 на території Львівської міської територіальної громади із зазначенням періоду, за який відсутня реєстрація проживання згідно умов Програми, підписаний представниками ОСББ/ЛКП/ЖБК/управляючою компанією або підприємством, іншою організацією, що обслуговує, управляє будинком та житловим майном за місцем проживання заявника, мешканцями (сусідами), які проживають поруч та місце проживання яких зареєстровано за адресою проживання не пізніше 23.04.2015 із зазначенням серії, номера, дати видачі паспорта, контактних телефонів мешканців (сусідів).

-Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного двома працівниками Центру за участю представників відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики (за територіальністю), відділу соціальної роботи Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (за територіальністю) у разі відсутності реєстрації місця проживання на території Львівської міської територіальної громади на момент розгляду заяви Комісією.

-Довідку (-и) з місця роботи/служби, послужний список, довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу (заявника), видану органами Пенсійного фонду України (форма ОК-5) за період відсутності реєстрації проживання на території Львівської міської територіальної громади.

-Копії документів, які підтверджують реєстрацію місця проживання на території Львівської міської територіальної громади членів сім`ї заявника дружини, дітей (батьків при відсутності інших членів сім`ї).

-Довідку (-и) з місця роботи членів сім`ї заявника, місця навчання дітей тощо.

-Копію довідки про включення інформації про заявника до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП), за місцем фактичного проживання на території Львівської міської територіальної громади.

-Копії документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно на території Львівської міської територіальної громади заявника/членів його сім`ї.

За змістом пунктів 3.18 - 3.22 Програми за результатами розгляду документів заявників Комісія формує рекомендаційні списки щодо надання (відмови у наданні) одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням часу безпосередньої участі (дати заїзду) учасника антитерористичної операції/ООС в антитерористичній операції/ООС чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (надалі рекомендаційні списки Комісії).

Після отримання рекомендаційних списків Комісії та підпису протоколу членами Комісії Центр спільно з управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики готує проект рішення виконавчого комітету про надання (відмову у наданні) одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Рішення про надання (відмову у наданні) одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань приймається виконавчим комітетом на основі поданих Центром рекомендаційних списків Комісії, які сформовані станом на день засідання Комісії.

Про прийняте виконавчим комітетом рішення Центр повідомляє заявника у термін, визначений Законом України Про звернення громадян.

Виплату одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань здійснює управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики на підставі рішення виконавчого комітету про надання такої матеріальної допомоги.

Таким чином, саме до повноважень виконкому Львівської міської ради віднесено обов`язок прийняття рішення щодо про надання (відмову у наданні) одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Водночас виникнення права позивача на отримання спірної виплати здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, а саме подання особою, що має право на відповідну допомогу, заяви разом документами, що підтверджують право на отримання такої допомоги.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).

Судом першої інстанції встановлено, що у періоди з 04.09.2015 по 18.09.2015, з 24.09.2015 по 15.12.2015, з 22.12.2015 по 03.01.2016, з 20.01.2016 по 24.04.2016, з 24.05.2016 по 27.05.2016, з 03.06.2016 по 21.06.2016, з 28.06.2016 по 10.07.2016, з 15.07.2016 24.07.2016, з 29.07.2016 по 11.09.2016, з 19.09.2016 по 26.10.2016 позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі-районах проведення антитерористичної операції м.Слов`янськ Донецької області, що підтверджується довідками про безпосередню участь особи антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №3226 від 26.10.2016, №22/1222 від 16.10.2019.

Рішенням Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області від 24.02.2021 року №64 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в АДРЕСА_1 » було затверджено позивачу проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1500 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4622786400:31:000:0018; передано безоплатно позивачу у власність зазначену земельну ділянку.

Окрім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-2892/16-19-СГ від 10.05.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району орієнтовним розміром земельної ділянки 0,0600 га, із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва.

Позивач звернувся до Львівського міського голови із заявою про надання йому одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань від 27.09.2019, разом із якою надав передбачені пунктом 3.12 Програми документи для призначення такої допомоги.

Однак, станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції відповідачем не було прийнято жодних рішень щодо надання позивачеві одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Також на неодноразові звернення позивача щодо отримання інформації з розгляду його заяви від 27.09.2019 відповідач, всупереч покладених на нього обов`язків, надавав нечіткі відповіді щодо задоволення чи незадоволення вказаної заяви від 27.09.2019.

Судом першої інстанції слушно вказано на те, що наданню згаданої допомоги передує адміністративна процедура, а саме: такі документи розглядає Громадська комісія із захисту інтересів учасників антитерористичної операції при Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій (далі Комісія); у разі позитивного рішення Комісії, Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій спільно з Управлінням соціального захисту Департаменту гуманітарної політики готує проект рішення виконавчого комітету; в подальшому рішення приймається Виконавчим комітетом Львівської міської ради (пункти 3.18-3.20 Програми).

Наведене свідчить на користь висновку, що первинно рішення повинно бути прийнято Комісією, відтак бездіяльність Комісії не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені пунктами 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для визнання її протиправною.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також вважає безпідставними покликання відповідачів щодо права, а не обов`язку органу місцевого самоврядування у наданні допомоги, оскільки орган місцевого самоврядування встановив додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни та визначив умови, виконання яких є необхідним для їх набуття, то особа у разі дотримання таких умов не може бути позбавлена цих гарантій з огляду на конституційний принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та рівності осіб перед законом на реалізацію встановлених пільг та гарантій в тому рахунку і допомог.

Норми Програми чітко передбачають обов`язок виплати матеріальної допомоги у разі якщо особа відповідає встановленим законом вимогам.

У свою чергу позивач таким вимогам відповідає, а тому його законні очікування на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є обґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання УСЗН ДГП Львівської міської ради на припинення комісією роботи та на відсутність фінансування обумовленої програми на 2022-2023 роки, оскільки вказана комісія здійснювала свою діяльність у складі юридичної особи відповідача, а тому її ліквідація та відсутність фінансування програми не позбавляє відповідача обов`язку розглянути подану позивачем заяву з урахуванням висновків суду.

Що ж стосується доводів скаржника щодо незгоди із обраним судом першої інстанції способом відновлення порушеного права позивача визначення Громадській комісії із захисту інтересів учасників антитерористичної операції при Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій зобов`язання розглянути заяву від 27.09.2019 та додані до неї документи для призначення та виплатити ОСОБА_1 передбаченої ухвалою Львівської міської ради №4520 від 23.04.2015 (зі змінами та доповненнями) одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 100000 грн, суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини у справі та за відсутності відповідного рішення про відмову у такій виплаті вважає, що судом ухвалене судом першої інстанції рішення направлено на ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача щодо належного розгляду та вирішення поданої ним заяви.

Щодо позовної вимоги про стягнення із суб`єкта владних повноважень моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4(пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 згаданої Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У контексті розглядуваних правовідносин, з огляду на невстановлення характеру та обсягу страждань, яких позивач зазнав внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів у зв`язку їз неприйняттям відповідного рішення про надання йому матеріальної допомоги, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я, така протиправна бездіяльність не може вважатися засобом негативного впливу на позивача, причиною досягнення позивачем негативних емоцій, рівня страждання або приниження.

Також судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідачів та необхідністю відшкодування моральної шкоди. Такі обставини не можуть слугувати беззаперечним доказом понесення моральних страждань. Крім того позивачем не обґрунтовано розміру заявленої до стягнення моральної шкоди, а тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №380/7637/23, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями139, 242,308,309, 310,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №380/7637/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 15.07.2024.