Постанова

від 15.07.2024 по справі 140/34930/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34930/23 пров. № А/857/6575/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) у справі № 140/34930/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторг Компані» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Волиньторг Компані» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000625/2 від 11.10.2023.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що по даній МД відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Також апелянт зазначає, що в декларації країни відправлення №23PL431020E0533647 від 10.05.2023 числове значення вартості товару становить 235527 злотих, проте в інвойсі № 49969/10/2023 від 03.10.2023 вартість товару становить 232525,30 злотих. Крім того, вказує, що на специфікації відсутні підписи сторін контракту. Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу зазначає, що на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу для підготовки позовної заяви.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 28.03.2023 між ТОВ Волиньторг Компані (покупець) та Firma Handlowa IN-HOME Justyna Siudek (Польща) (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт №2803-1 (далі контракт).

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 контракту продавець продає, а покупець купує товари промислового призначення (товар), вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається інвойсом, в якому вказується назва, кількість, ціна і одиниця виміру товару тощо.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 контракту поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі. Умови поставки визначені у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс-2010.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 5.1 контракту базова валюта контракту злотий (PLN). Загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого і оплаченого товару в термін дії контракту. Кількість і сума товару кожної окремої партії вказані в інвойсі. Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця на умовах попередньої оплати на основі проформи-інвойсу, виставленої продавцем.

На виконання умов контракту згідно виставленого рахунка-проформи від 26.09.2023 №968/09/2023 ТОВ Волиньторг Компані шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця здійснило попередню оплату за товар на суму 232525,30 злотих, про що свідчить платіжна інструкція в іноземній валюті від 28.09.2023 №66.

Згідно з інвойсом від 03.10.2023 № 49969/10/2023 Firma Handlowa IN-HOME Justyna Siudek (Польща) поставила позивачу товари промислового призначення на загальну суму 232525,30 злотих, на умовах CРТ Chelm (Хелм).

09.10.2023 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (Товар 1 Інструменти ручні пневматичні, нові: набір пневматичного інструменту ТА812…..; Товар 2 Інструменти для нарізування внутрішньої різьби, нові: Набір плашок, мітчиків і калібраторів №ТА4016…; Товар 3 Інструменти з двох або більше товарних позицій 8202-8205, нові: Набір ключів ТА1200…; Товар 4 Головки для гайкових ключів, нові: Ударні головки для коліс ТА1252….; Товар 5 Ключі гайкові ручні нерозвідні, нові: Набір ключів з тріскачкою ТА1207…; Товар 6 Ручні гайкові ключі, розвідні, нові: Набір для ремонту гальмівної системи ТА1089….; Товар 7 Інструменти ручні, нові: Знімачі оббивки ТА4039….; Товар 8 Інструменти ручні викрутки, нові: Набір викруток ТА1095….; Товар 9 Інші щітки, що є частинами механізмів приладів, нові: Набір щіток та насадок на шуруповерт для очищення салону ТА4204….; Товар 10 Кліщі (включаючи гострозубці), плоскогубці, пінцети, щипці та аналогічні інструменти, нові: Набір щипців ТА1306….; Товар 11 Інструменти ручні, нові: Набір для зняття пружин авто ТА1351…; Товар 12 Інструменти ручні, нові: Плоскогубці ТА1038…; Товар 13 Інструменти ручні, нові: Столярний молоток ТА1430…; Товар 14 Інструменти ручні, нові: Тримач для скла ТА4139….; Товар 15 Магнітні стрічки, нові: Магнітна стрічка для інструментів ТА1312…; Товар 16 Пульверизатори та аналогічні пристрої нові: Масляний пістолет ТА120/8036В…; Товар 17 Вимикачі та перемикачі, нові: Адаптер акумулятора 12В- гніздо прикурювача з крокодилячими кліпсами….; Товар 18 Комплекти адаптерів, нові: Комплект адаптерів для промивки кондиціонера ТА1016…; Товар 19 Прилади для вимірювання або контролю за тиском, нові: Ручний вакуумний насос ТА1099…; Товар 20 Вироби з чорних металів, нові: Сталеві заклепки ТА4094…; Товар 21 Ручні інструменти, нові: Транспортир для динамометричного ключа 1/2 дюйми ТА4080…; Товар 22 Інструменти ручні, сокири, нові: Набір сокир 3 шт. ТА1415…; Товар 23 Електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням потужністю не більш як 7,5 кВА, нові: Інверторний генератор ТА4100ІNW…; Товар 24 Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або півдизелем), потужністю не більш як 7,5 кВА, нові: Дизельний генератор ТА4100D…; Товар 25 Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або півдизелем), потужністю понад 7,5 кВА, але не більш як 75 кВА, нові: Дизельний генератор ТА10300DS…; Товар 26 Повітряні компресори, змонтовані на колісних шасі, які буксируються з витратами не більш як 2 м3 на хвилину, нові: Компресор ТА348В…; Товар 27 Вироби з чорних металів, нові: Комплект домкратних підставок ТА248…) декларантом в інтересах ТОВ Волиньторг Компані подано МД №23UA205140083159U3. Фактурна вартість імпортованого товару становить 232525,30 злотих (графа 22). Митну вартість визначено за основним методом на рівні 1968177,31 грн. (з урахуванням транспортних витрат у розмірі 12500,00 грн.).

До митної декларації додано: контракт від 28.03.2023 №2803-1; фактуру-проформу від 26.09.2023 №968/09/2023; рахунок-фактуру (інвойс) від 03.10.2023 №49969/10/2023; автотранспортну накладну від 05.10.2023; декларацію про походження товару від 03.10.2023 №49969/102023; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.09.2023 №66; специфікацію вантажу від 03.10.2023; довідку про транспортні витрати від 09.10.2023 №201; договір-заявку на перевезення від 06.10.2023 №06/10; лист ТОВ Волиньторг Компані від 09.10.2023 №102; технічні паспорти від 09.10.2023; копію митної декларації країни відправлення від 05.10.2023 №23PL431020E0533647.

В електронному повідомленні від 10.10.2023 митний орган декларанту зазначив, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності, зокрема: в декларації країни відправлення №23PL431020E0533647 від 10.05.2023 числове значення вартості товару становить 235527 злотих, проте в інвойсі № 49969/10/2023 від 03.10.2023 вартість товару становить 232525,30 злотих. На специфікації відсутні підписи сторін контракту. Запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; рахунок на перевезення; прайс-лист виробника товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На електронне повідомлення митниці ТОВ Волиньторг Компані листом від 10.10.2023 №103 повідомило, що в декларації країни відправлення №23PL431020E0533647 від 10.05.2023 додана вартість митних послуг та вартість перевезення до міста Хелм Польща; у зв`язку з відсутністю завіреної обома сторонами специфікації б/н від 03.10.2023 надаємо електронну копію. Крім того, листом від 10.10.2023 №104 позивач повідомив, що подано всі наявні на даний момент документи для підтвердження митної вартості та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.

11.10.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000625/2.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення від 11.10.2023 №UA205140/2023/000625/2, митна вартість товарів №№23, №24, №25, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: в декларації країни відправлення №23PL431020E0533647 від 10.05.2023 числове значення вартості товару становить 235527 злотих, проте в інвойсі № 49969/10/2023 від 03.10.2023 вартість товару становить 232525,30 злотих. На специфікації відсутні підписи сторін контракту. На пропозицію митного органу про надання додаткових документів декларантом надано: електронна копія специфікації від 03.10.2023, лист ТОВ Волиньторг Компані №103 від 10.10.2023, лист ТОВ Волиньторг Компані №104 від 10.10.2023. Слід зазначити, що ТОВ Волиньторг Компані в листі №103 від 10.10.2023 повідомив, що твердий, підписаний обома сторонами контракту примірник специфікації у них відсутній. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №104 від 10.10.2023. Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитнслужби на рівні на товар: №23 - 6,25 дол. США/кг за МД від 24.07.2023 №UA100390/2023/709809; №24 - 6,23 дол. США/кг за МД від 22.08.2023 №UA100130/2023/704473; №25 - 6,25 Дол.США/кг за МД від 02.10.2023 №UA100100/2023/44652.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140084134U2 від 11.10.2023.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною контракту від 28.03.2023 №2803-1 і становила 232525,30 злотих (графа 22).

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, контракт від 28.03.2023 №2803-1; фактуру-проформу від 26.09.2023 №968/09/2023; рахунок-фактуру (інвойс) від 03.10.2023 №49969/10/2023; автотранспортну накладну від 05.10.2023; декларацію про походження товару від 03.10.2023 №49969/102023; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.09.2023 №66; специфікацію вантажу від 03.10.2023; довідку про транспортні витрати від 09.10.2023 №201; договір-заявку на перевезення від 06.10.2023 №06/10; лист ТОВ Волиньторг Компані від 09.10.2023 №102; технічні паспорти від 09.10.2023; копію митної декларації країни відправлення від 05.10.2023 №23PL431020E0533647.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, відповідно до пункту 1.2 контракту від 28.03.2023 №2803-1 товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається інвойсом, в якому вказується назва, кількість, ціна і одиниця виміру товару тощо.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 5.1 контракту базова валюта контракту злотий (PLN). Загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого і оплаченого товару в термін дії контракту. Кількість і сума товару кожної окремої партії вказані в інвойсі. Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця на умовах попередньої оплати на основі проформи-інвойсу, виставленої продавцем.

Відповідно до фактури-проформи від 26.09.2023 №968/09/2023 вартість партії товару становить 232525,30 злотих.

На виконання умов контракту згідно виставленого рахунка-проформи від 26.09.2023 №968/09/2023 ТОВ Волиньторг Компані шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця здійснило попередню оплату за товар у розмірі 232525,30 злотих.

Наведене підтверджується платіжною інструкцією від 28.09.2023 №66 на суму 232525,30 злотих.

Згідно з інвойсом від 03.10.2023 № 49969/10/2023 Firma Handlowa IN-HOME Justyna Siudek (Польща) поставила позивачу товари промислового призначення на загальну суму 232525,30 злотих, на умовах CРТ Chelm (Хелм).

Інвойс містить посилання на контракт від 28.03.2023 №2803-1.

Вказаним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Таким чином, ціна товару в інвойсі (рахунку-фактурі) від 03.10.2023 № 49969/10/2023 (232525,30 злотих) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140083159U3 від 09.10.2023, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Щодо доводів митного органу у апеляційній скарзі про те, що в декларації країни відправлення №23PL431020E0533647 від 10.05.2023 числове значення вартості товару становить 235527 злотих, проте в інвойсі № 49969/10/2023 від 03.10.2023 вартість товару становить 232525,30 злотих, то колегія суддів зазначає наступне.

Насамперед, судом першої інстанції слушно зауважено, що митна декларація країни відправлення №23PL431020E0533647 датована 05.10.2023, а не як зазначено в оскаржуваному рішенні 10.05.2023.

На вимогу митниці позивач надав лист №103 від 10.10.2023, у якому повідомив митний орган, що в декларації країни відправлення №23PL431020E0533647 додана вартість перевезення по території Польщі.

Крім того, у листі від 19.10.2023 Firma Handlowa IN-HOME Justyna Siudek (Польща) повідомила, що за законодавством Польщі при заповненні графи 46 декларації №23PL431020E0533647 від 05.10.2023, крім вартості товару, зазначається середньостатистична вартість послуг перевезення по території Польщі до кордону, а тому в декларації №23PL431020Е0533647 від 05.10.2023 до вартості товару додано середньостатистичну в країні вартість перевезення.

Вказаним листом підтверджено, що вартість товару згідно інвойсу VAT №49969/10/2023 від 03.10.2023 становила 232525,30 злотих, яка була оплачена ТОВ Волиньторг Компані в повному обсязі на підставі Fakturaproforma №968/09/2023 від 26.09.2023.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відомості про ціну товару ( договірну вартість ) є підтвердженими.

Щодо доводів апелянта про те, що на специфікації відсутні підписи сторін контракту.

Декларант разом з МД декларант подав специфікацію вантажу від 03.10.2023, в якому зазнано про кількість товару, реалізованого на підставі інвойсу від 03.10.2023 № 49969/10/2023.

На вимогу митного органу позивач долучив електронну копію специфікації від 03.10.2023 з підписами та печатками сторін.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що специфікація вантажу від 03.10.2023 не містить відомостей щодо ціни товару (зазначено лише про кількість товару) та в розумінні статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому митний орган не може посилатися на недоліки в його оформленні як на підставу для коригування митної вартості товару.

Інші доводи апелянта апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не зазначені у оскаржуваному рішення, а відтак не слугували підставами для його прийняття.

Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару, відтак оскаржуване рішення № UA205140/2023/000625/2 від 11.10.2023 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає, що за змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір про надання правничої допомоги від 17.11.2023 №Д17/11/23-1, укладений між Адвокатським об`єднанням Преміум Сервіс та позивачем, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2023, рахунок-фактуру від 20.11.2023 №20/11/23-1, платіжну інструкцію від 23.11.2023 №424.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи/послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару (1 год) - 1000 грн, складання та формування позовної заяви (6 год) 8000 грн.

Платіжна інструкція від 23.11.2023 №424 підтверджує оплату послуг у сумі 9000,00 грн.

З наданих доказів вбачається, що вартість наданої правової допомоги позивачу становить 9000 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неспівмірність витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами, оскільки такі не обґрунтовані та не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, розмір витрат на правничу допомогу у 5000 грн., визначений судом першої інстанції, є обгрунтованим і співмірним із наданими послугами.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 140/34930/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар