Рішення

від 15.07.2024 по справі 460/5787/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2024 року м. Рівне№460/5787/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-Стандартметрологія ООВ"доМіністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-Стандартметрологія ООВ" (надалі позивач) до Міністерства економіки України (надалі відповідач, Мінекономіки) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в уповноваженні на проведення повірки ЗВТ за №3421-11/32343-07 від 02.05.2024 та зобов`язання видати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки (надалі ЗВТ), що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оспорюване рішення прийняте з порушенням принципів адміністративної процедури, встановлених ст.4 Закону України "Про адміністративну процедуру", а зокрема, принципу безсторонності (неупередженості) адміністративного органу, добросовісності і розсудливості, відкритості та презумпції правомірності дій та вимог особи; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Вказує, що йому не було надано можливості скористатися правом надати пояснення та/або заперечення до моменту прийняття суб`єктом владних повноважень негативного рішення за результатами проведеної перевірки на місці, оскільки йому не було вручено акту перевірки і він не знав та не здогадувався про результати такої перевірки. Також зазначає, що оскаржуване рішення складене з порушенням вимог щодо його змісту, встановлених ст.71 Закону України "Про адміністративну процедуру", що з урахуванням ч.3 ст.85 Закону України "Про адміністративну процедуру" є визначеною законом підставою для його скасування. Вважає оспорюване рішення протиправним, а відповідно таким, що підлягає скасуванню, вказує, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача вчинити дії - видати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 31.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до ст.11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, належить до відання Міністерства економіки України, у зв`язку із чим прийняття відповідачем оскаржуваного рішення здійснювалося в межах його власних повноважень відповідно до положень законодавства. зазначив, що хоч заява позивача про видачу спірного свідоцтва і містила всі необхідні реквізити та додатки, втім за результатами роботи комісії, яка здійснила виїзд за місцезнаходженням позивача, було складено акт від 17.04.2024 №7 у якому було зафіксовано невідповідність позивача встановленим частиною четвертою ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" критеріям, стосовно повірки категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки згідно із заявленою сферою уповноваження, а також встановлення в документах, поданих із заявою про уповноваження недостовірних відомостей (крім технічних помилок). Вказує, що порушення відповідачем правил адміністративної процедури не було оскільки позивач не звертався до нього з проханням про надання можливості надати пояснення, а також позивач не виявляв бажання дізнатися про хід розгляду його заяви через такі інститути як звернення громадян чи запит на публічну інформацію. Стверджує, що приписами Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" не встановлено для відповідача обов`язку надсилання позивачу акту перевірки та зазначає, що вимоги позивача не підлягають до задоволення в тому числі і у зв`язку із тим, що повноваження у сфері метрології та метрологічної діяльності є виключними повноваженнями (компетенцією) відповідача і суд не може втручатися у його дискреційні повноваження. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

22.06.2024 позивачем було подано відповідь на відзив в якій наголошено на обставинах, які визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також наведено заперечення проти доводів відповідача в частині дотримання адміністративної процедури та в частині порушення дискреційних повноважень відповідача.

28.06.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголосив, що виключно Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності, а тому норми цього закону частково нівелюють положення Закону України «Про адміністративну процедуру», а тому усі дії Міністерства повинні бути здійснені з урахуванням вимог саме ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", яка не встановлює обов`язку Міністерства надсилати або вручати акт перевірки.

Оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Процедуру призначення, відмови у призначенні, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, нових та таких, що були у користуванні (далі - колісні транспортні засоби), партій частин та обладнання регламентовано Порядком призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 №419 (далі Порядок №419).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Пунктом 18 ч.1 ст.1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" дано визначення терміну повірка засобів вимірювальної техніки як сукупності операцій, що включають перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до частини 5 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться: науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів; науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки відповідних засобів.

Статтею 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації (далі - орган з уповноваження), є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Пунктом першим Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №124 (далі - Положення №459), визначено, що Мінекономіки є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну цінову політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, зокрема електронних, та здійснення контролю за її реалізацією, інтелектуальної власності, публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів та ін.

Абзацом шостим підпункту 1 пункту 3 Положення №459 встановлено, що основним завданням Мінекономіки, серед іншого є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, у зв`язку із чим, підпунктом 183 пункту 4 Положення №459 визначено, що Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань здійснює уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, що для проведення зазначеної в частині першій цієї статті повірки наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії зобов`язані одержати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), яке видається органом з уповноваження.

Таким чином, для можливості здійснення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, суб`єкти, визначені у ч.5 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" повинні одержати свідоцтво про уповноваження, яке видається Мінекономіки.

Процедура видачі або відмови у видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, його анулювання визначена Порядком видачі або відмови у видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, його анулювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №117, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №83 (далі - Порядок №117).

З метою одержання свідоцтва про уповноваження керівник наукового метрологічного центру, метрологічного центру та повірочної лабораторії (далі - заявник) особисто або через уповноважену ним особу подає у паперовій формі або надсилає поштою, або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника заявника з урахуванням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг до Мінекономіки заяву про уповноваження. До заяви додаються документи (у паперовій формі або в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника заявника з урахуванням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг), передбачені частиною третьою статті 18 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність (п.3 Порядку №117).

Частиною 3 ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що до заяви про уповноваження додаються: паспорт повірочної лабораторії заявника або його відокремленого підрозділу, який буде виконувати роботи з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджений керівником заявника; проект сфери уповноваження заявника на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, який повинен містити відомості про категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та їх метрологічні характеристики, підписаний керівником заявника. У разі якщо заявник входить до складу підприємства чи організації як відокремлений підрозділ, проект сфери уповноваження підписується керівником цього підприємства чи організації; копія договору користування приміщенням (найму приміщення), укладеного не менше ніж на п`ять років, засвідчена заявником (у разі якщо заявник не має власного приміщення, необхідного для виконання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки відповідно до заявленої сфери уповноваження); платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) про сплату плати за видачу свідоцтва про уповноваження з відміткою банку, відділення поштового зв`язку або коду проведеної операції.

Зазначений у законі перелік документів, що додаються до заяви про уповноваження, є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи листом №4 від 09.01.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, до якої додав паспорт Повірочної лабораторії ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", проект сфери уповноваження Повірочної лабораторії ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ" на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, копію договору користування приміщенням, а саме договору оренди від 04.01.2024 року, який був посвідчений приватним нотаріусам Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П., та акту приймання-передачі до нього від 04.01.2024, платіжна інструкція №1 від 09.01.2024, якою сплачено 21801,60грн. з призначенням платежу "101 адміністративна послуга з видачі свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техн. За січень 2024".

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що зміст заяви позивача та перелік, долучених до неї документів відповідає вимогам ч. 3 ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та п.3 Порядку №117. Вказане визнано також і відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Частиною 5 ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що орган з уповноваження протягом 80 робочих днів після надходження заяви про уповноваження: проводить експертизу поданих заявником документів та перевіряє повноту відомостей; проводить перевірку заявника за його місцезнаходженням на відповідність встановленим критеріям; видає заявнику свідоцтво про уповноваження; у разі відмови у видачі свідоцтва про уповноваження надсилає заявнику письмове повідомлення про відмову у видачі свідоцтва про уповноваження із зазначенням підстав для такої відмови.

Частиною 6 ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що підставами для відмови у видачі свідоцтва про уповноваження є: подання заявником неповного пакета документів, необхідних для уповноваження; виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей (крім технічних помилок); встановлення за результатами перевірки заявника на відповідність встановленим критеріям факту виконання ним без уповноваження робіт з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, які згідно з цим Законом виконуються за умови уповноваження (крім робіт, за виконання яких без уповноваження заявнику раніше було відмовлено у видачі свідоцтва про уповноваження з підстави, передбаченої цим абзацом, або раніше видане йому свідоцтво про уповноваження було анульоване з підстави, передбаченої абзацом восьмим частини десятої цієї статті); відмова заявника у допуску посадових осіб органу з уповноваження та/або залучених фахівців наукових метрологічних центрів до проведення його перевірки на відповідність встановленим критеріям з підстав, не передбачених законом, про що посадові особи, які проводять відповідну перевірку, складають акт; невідповідність заявника встановленим критеріям.

Мінекономіки наказом №7585 від 26.03.2024 "Про проведення перевірки ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на відповідність встановленим критеріям" утворило комісію для перевірки позивача та встановлено строк її проведення з 11.04.2024 по 12.04.2024, про що повідомлено позивача листом №3421-11/22259-07 від 26.03.2024.

17.04.2024 комісією за результатами перевірки складено акт №7 "Про результати перевірки ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на відповідність встановленим критеріям", в якому зроблено висновок за результатами перевірки про те, що ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, не відповідає встановленим частиною четвертою ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" критеріям, стосовно повірки категорій законодавчо регульованих ЗВТ згідно із заявленою сферою уповноваження, а також вказано, що в документах, поданих ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ" із заявою про уповноваження виявлено недостовірні відомості (крім технічних помилок). Акт підписано всіма членами комісії.

Листом від 02.05.2024 №3421-11/32343-07 Мінекономіки в межах встановленого ч.5 ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" строку було повідомлено позивачу про відмову у видачі свідоцтва про уповноваження згідно із заявленою сферою уповноваження, а зокрема вказано, що за результатами аналізу поданих ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ" документів та на підставі акта від 17.04.2024 №7 про результати перевірки ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на відповідність встановленим критеріям, з`ясовано, що ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ" не відповідає встановленим критеріям щодо кваліфікації персоналу (абзаци другий, третій підпункту 2, підпункт 3, абзаци п`ятий, шостий підпункту 4 та підпункт 6 пункту 2 Вимог), наявності матеріально-технічної бази (підпункти 3, 4 та 8 пункту 3 Вимог стосовно ЗВТ категорій 29 та 60), наявності фонду нормативних документів та технічної документації, необхідних для проведення повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації (підпункти 1 та 2 пункту 4 Вимог щодо ЗВТ категорії 33), наявності впровадженої системи якості (підпункти 1, 7 та 8 пункту 5 Вимог), забезпечення правильності оформлення та зберігання результатів повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації (підпункт 1 пункту 6 Вимог) відповідно до заявленої сфери уповноваження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як на дату звернення позивача до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, так і на час прийняття відповідачем спірного рішення відносини органів виконавчої влади, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ врегульовувалися Законом України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон України №2073-IX).

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст.2 Закону України №2073-IX:

- адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

- адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

- адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Відповідно до сфери дії Закон України "Про адміністративну процедуру" поширюється також на вирішення відповідачем питання щодо уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, відповідач підпадає під визначення "адміністративний орган", процедура розгляду відповідачем заяви позивача підпадає під визначення "адміністративна справа", а оскаржуване у цій справі рішення відповідача під визначення "адміністративний акт".

Статтею 47 Закону України №2073-IX встановлено, що під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; 3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні; 4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов`язки; 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.

Згідно ст.52 Закону України №2073-IX адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності. Відповідно до ст.53 Закону №2073-IX доказами в адміністративному провадженні є будь-які фактичні дані, на підставі яких адміністративний орган у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставини, що має значення для вирішення справи, при цьому засобами доказування в адміністративному провадженні можуть бути: 1) пояснення учасників адміністративного провадження; 2) документи; 3) дані відповідних національних електронних інформаційних ресурсів; 4) результати обробки (перевірки) даних в автоматичному режимі; 5) речі; 6) пояснення свідків; 7) висновки або пояснення експертів, консультації або роз`яснення спеціалістів.

Як вбачається з матеріалів справи в інтересах позивача на адресу відповідача було подано адвокатський запит №37/24 від 14.05.2024 з проханням надати копію акту (з усіма додатками) та всіх інших документів, які були складені (оформлені) під час та за результатами проведення перевірки позивача, письмову інформацію про дату вручення або надіслання на адресу позивача акту, складеного за результатами перевірки, а також копії всіх документів, які були використані або отримані під час проведення перевірки ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", яка проводилася на підставі наказу Мінекономіки від 26.03.2024 №7585 (в тому числі запити та листи як на адресу ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", так і на адреси сторонніх організацій та їх відповіді).

Листом за №3421-08/36596-07 від 17.05.2024 Мінекономіки повідомило про те, що абзацами четвертим та п`ятим частини п`ятої статті 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" передбачено видання заявнику свідоцтва про уповноваження на проведення повірки або надсилання письмового повідомлення про відмову у видачі свідоцтва про уповноваження, а також з цим листом надіслано рахунок №49/24 від 15.05.2024 на відшкодування витрат на копіювання документів у відповідь на адвокатський запит.

Листом за №3421-08/37228-07 від 21.05.2024 Мінекономіки у відповідь на розгляд адвокатського запиту щодо надання документів надало документи на 19 аркушах, а зокрема, акт від 17.04.2024 №7 7 "Про результати перевірки ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ", яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на відповідність встановленим критеріям", фотозображення процесу перевірки та перелік питань №3 для проведення тестування персоналу, відповідального за виконання робіт з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

Відповідачем не подано заперечень щодо того, що саме такі документи були надіслані ним у відповідь на адвокатський запит, яким запитувалися копії всіх документів, які були використані або отримані під час проведення перевірки. В той же час разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав суду копії інших документів, які начебто були використані комісією під час перевірки, а саме акту від 06.12.2023 №22 "Про результати перевірки ТОВ "Рівнестандарт", яке уповноважується на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на відповідність встановленим критеріям", паспорту відокремленого підрозділу "Повірочна лабораторія Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", листа за №3421-09/28521-08 від 18.04.2024 на адресу Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" щодо надання інформації та листа ДП "Укрметртестстандарт" за №15-08/73 від 19.04.2024.

Оцінюючи доводи сторін щодо дотримання адміністративної процедури з урахуванням всіх поданих сторонами доказів, суд зазначає, що ст.4 Закону України №2073-IX встановлено наступні принципи адміністративної процедури: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Статтею 12 Закону України №2073-IX визначено, що адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Крім того, частиною 2 ст.17 Закону України №2073-IX визначено, що адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надавав позивачу жодної інформації про його права та обов`язки у адміністративній процедурі, а також щодо інших питань адміністративного провадження, більше того, відповідач у відзиві визнав наявність у нього такого обов`язку, проте пояснив його невиконання тим, що законом не унормовано порядок такого інформування (не визначені спосіб, форма, часові рамки). На вказане суд зазначає, що відповідно до п.174 Положення №459 до повноважень відповідача віднесено забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері метрології та метрологічної діяльності, а згідно з п.183 Положення №459 відповідач здійснює уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, то з урахуванням встановленого Законом України "Про адміністративну процедуру" обов`язку щодо інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків саме відповідач як суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний вжити заходів для виконання такого обов`язку. При цьому суд зауважує, що ст.47 Закону України №2073-IX повідомлення учасникам адміністративного провадження порядку ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов`язки віднесено до обов`язків саме адміністративного органу, а відповідно не запровадження адміністративним органом необхідних процедур та механізмів реалізації визначеного законодавством обов`язку не може нівелювати гарантовані учаснику адміністративного провадження права.

Доводи відповідача про те, що Міністерство не вбачало необхідності щось роз`яснювати чи консультувати позивача, оскільки він тривалий час працює у сфері метрології і повинен бути обізнаним з нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин відхиляються судом з огляду на те, що законодавство не ставить вимогу щодо виконання адміністративним органом обов`язків, визначених Законом України №2073-IX, в залежність від того, яка особа звернулася до адміністративного органу і чи обізнана вона самостійно з нормативно-правовим регулюванням, а також від того чи вбачає необхідність у виконанні такого обов`язку сам адміністративний орган.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем було порушено адміністративну процедуру в частині забезпечення реалізації права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного акту суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.69 Закону України №2073-IX за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт, вимоги до форми і змісту якого встановлені ст.70 і ст.71 Закону України №2073-IX.

Статтею 71 Закону України №2073-IX визначено, що письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин. У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані. Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону. У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею. У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Крім того, статтею 72 Закону України №2073-IX встановлено вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта. Зокрема, ч.2 ст.72 Закону України №2073-IX визначено, що у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

Частиною 5 ст.72 Закону України №2073-IX встановлено, що відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач до моменту направлення позивачу оскаржуваного рішення не надавав позивачу та не ознайомлював його із змістом акту №7 від 17.04.2024, складеного за результатами перевірки, вказане визнано відповідачем у відзиві. З огляду на це зважаючи на вимогу статті 72 Закону України №2073-IX щодо змісту адміністративного акту, суд констатує, що оскаржуване рішення повинно містити всі відомості, визнані законом як обов`язкові, а також відповідне мотивування (обґрунтування) прийняття такого акту.

З оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що воно не містить строку набрання адміністративним актом чинності та способу визначення такого строку. З огляду на те, що оскаржуване рішення негативно впливає на право та законний інтерес позивача щодо здійснення діяльності з повірки ЗВТ, то таке рішення повинно містити відомості про строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов), а також вказівку на те, що подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта з посиланням на правові підстави для такого винятку. Суд констатує, що в порушення ч.1 ст.71 Закону України №2073-IX визначених законом відомостей оскаржуване рішення не містить, а отже є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Оцінюючи зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення суд зазначає, що ряд висновків відповідача не підтверджується доказами та іншими матеріалами справи, а зокрема, висновки щодо невідповідності позивача критерію щодо кваліфікації персоналу ґрунтуються на твердженні про те, що на поставлені усні питання фахівцю, відповідальному за повірку ЗВТ, не було отримано однозначних відповідей, при цьому таке твердження не підтверджено жодними матеріалами. В той же час, в матеріалах справи міститься Додаток №1 до акту перевірки "Перелік питань №3 для проведення тестування персоналу, відповідального за виконання робіт з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки" з відмітками на поставлені питання, зроблені 11.04.2024 під час перевірки фахівцем позивача, відповідальним за повірку ЗВТ, до правильності відповідей на які у відповідача не було претензій, що підтверджується як змістом акту №7 від 17.04.2024, так і відзивом відповідача.

Позивач вказує, що у оскаржуваному акті відсутня інформація про те, які питання було поставлено комісією фахівцю позивача, на які вона не змогла відповісти або відповіла неповно чи некоректно, що свідчить про відсутність вмотивованості висновків в цій частині адміністративного акту, а отже, і про те, що акт не відповідає в цій частині вимогам закону щодо змісту мотивувальної частини такого акту.

Зі змісту оскаржуваного акту вбачається також відсутність мотивів з яких відповідачем було зроблено висновок про те, що оформлені свідоцтва та довідки, надані комісії, не відповідають вимогам до них, визначеним Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 08.02.2016 №193, зареєстрованим у Мін`юсті 24.02.2016 за №278/28408. Відповідачем не надано і судом не здобуто жодного доказу, який би підтвердив вказаний висновок відповідача. Доводи відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, що ним не можуть бути надані суду свідоцтва, оскільки вони надавалися комісії виключно для огляду, відхиляються судом оскільки такої інформації не вказано в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, як не вказано і того, які саме недоліки начебто були виявлені в таких свідоцтвах та довідках. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність вмотивованості висновків адміністративного акту в цій частині.

З приводу висновків оскаржуваного акту стосовно того, що згідно з наданим відповідачу договором №09/01/2024-2 від 09.01.2024 між позивачем та ТОВ "Рівнестандарт" стандартні зразки позивачу не продавались і не передавалися, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявний Договір №09/01/2024-2 від 09/01/2024, укладений позивачем з ТОВ "Рівнестандарт", предметом якого є передача права власності на симулятор показників життєдіяльності з тестовим модулем для симуляції SpO2 FLUKE ProSim8, FLUKE ProSimSPOT в кількості 1 шт, фантом тканиноеквівалентний допплерівський Gammex Mini-Doppler 1430 в кількості 1 шт, штангенциркуль ШЦ-І-150-0,02 в кількості 1 шт, генератор функціональний ДИАТЕСТ-4 в кількості 1 шт, набір калібрувальний для діоптриметра HLM в кількості 1 шт, Мастоїд штучний 4930 в кількості 1 шт, шумомір BK 2250 в кількості 1 шт, мікрофон 4192 в кількості 1 шт, гігрометр психрометричний ВИТ-1 в кількості 1 шт, гігрометр психрометричний ВИТ-2 в кількості 1 шт, борометр-Анероїд БАММ-1 в кількості 1 шт, метеостанція з годинником WSU 7026 RC в кількості 1 шт, комплект мір показника заломлення ОП-2 в кількості 1 шт. та Договір №09/01/2024-4 від 09.01.2024, укладений позивачем з ТОВ "Рівнестандарт", предметом якого є передача права власності на стандартний зразок показника заломлення 3.4_UMTS_RI 09/2, код стандартного зразка 37-755-23 в кількості 1 шт та стандартний зразок показника заломлення 3.4_UMTS_RI 09/2, код стандартного зразка 37-754-23 в кількості 1 шт.

Оцінюючи вказані докази з урахуванням заперечень відповідача щодо того, що Договір №09/01/2024-4 від 09.01.2024 не є належним доказом оскільки він підписаний ОСОБА_1 як директором від обох сторін договору, то суд зазначає, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є керівником як позивача, так і ТОВ "Рівнестандарт", а отже, здійснює їх комерційне представництво, яке у відповідності до ст.238 ЦК України дає можливість такому представнику укладати такі правочини. Крім того, суд зазначає, що Договір №09/01/2024-4 від 09.01.2024, підписаний так само як і Договір №09/01/2024-2 від 09.01.2024, при цьому відповідач не заперечує правомірності укладення такого договору і не висловлює сумнівів у придбанні позивачем товарів за Договором №09/01/2024-2 від 09.01.2024. Суд констатує, що законодавством не встановлено вимоги щодо продажу еталонів і стандартних зразків одним договором, а відповідно укладення двох різних договорів за якими здійснювався продаж еталонів і стандартних зразків не може трактуватися як порушення. Відповідачем не надано суду доказів, які б спростували факт укладення Договору №09/01/2024-4 від 09.01.2024 та Акту приймання-передачі до нього від 09.01.2024, за яким позивачу було передано стандартні зразки, які вказані у паспорті повірочної лабораторії від 09.01.2024 форма 7 "Відомості про наявність стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів", який додавався до заяви про уповноваження позивача від 09.01.2024 №4.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що твердження оскаржуваного рішення в частині того, що паспорт від 09.01.2024, який додавався до заяви про уповноваження позивача від 09.01.2024 №4 містив недостовірні відомості щодо наявних стандартних зразків станом на дату подання такої заяви, спростовується матеріалами справи.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що комісією було з`ясовано наявність у позивача Методики повірки МПУ-431, але не було підтверджено, що такий примірник є офіційним, для чого було надіслано запит до ДП "Укрметртестстандарт", у відповіді якого зазначено про те, що позивач не звертався з метою придбання офіційного примірника такої методики. Суд зауважує, що констатувавши факт наявності у позивача методики МПУ-431, відповідач не виявив того, що її зміст є неактуальним чи хибним, що свідчить про те, що зміст такої методики є актуальним та відповідає змісту офіційного документу. Суд констатує, що законодавством не встановлено вимоги придбання нормативних документів, а зокрема, методик повірки, виключно у ДП "Укрметртестстандарт", у зв`язку із чим встановлення такої вимоги суб`єктом владних повноважень суперечить принципу, закріпленому ст.19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідачем не заперечується, що долучена до матеріалів справи копія Методики повірки електрокардіографів МПУ 431 /09-2015 відповідає чинному примірнику такого нормативного документу, а отже, підтверджує наявність у позивача нормативних та методичних документів у сфері метрології та метрологічної діяльності.

У зв`язку із вказаним, суд приходить до висновку про хибність висновків відповідача, викладених у оскаржуваному рішенні в частині відсутності у позивача нормативних та методичних документів у сфері метрології та метрологічної діяльності.

З приводу твердження оскаржуваного рішення про те, що документи системи якості містять посилання на неактуальні редакції нормативно-правових актів у сфері метрології та метрологічної діяльності, то суд зазначає, що оцінюючи наявність мотивувальної частини в адміністративному акті, вбачається, що в цій частині відповідачем не наведено мотивів такого висновку, адже у оскаржуваному рішенні не наведено які саме нормативно-правові акти, вказані у документах позивача, є неактуальними, при цьому зазначення відповідачем у відзиві такої інформації не нівелює факту відсутності такої інформації в оскаржуваному рішенні. Крім того, суд погоджується з твердженням позивача про те, що такий нормативно-правовий акт як Порядок плати робіт з проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та визначення вартості таких робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №865 від 28.10.2015, є чинним і покликання на такий нормативний документ не може бути визнано порушенням, що спростовує твердження відповідача у оскаржуваному рішенні.

У оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено про те, що при перевірці виявлено в документах, поданих позивачем із заявою на уповноваження, недостовірні відомості (крім технічних помилок), при цьому які саме відомості в цій частині рішення не вказано, чим порушено вимоги до вмотивованості адміністративного акту. Зазначення відповідачем у відзиві мотивів рішення в цій частині покликанням на те, що ця частина рішення пояснюється тим, що позивач начебто не мав стандартних зразків, зазначених у формі 7 Паспорту, то як вже зазначалося вище, зазначення відповідачем у відзиві такої інформації не спростовує факту відсутності такої інформації в оскаржуваному рішенні, а також не спростовує того факту, що з матеріалів справи вбачається наявність у власності позивача стандартних зразків, які були придбані ним за Договором №09/01/2024-4 від 09.01.2024 та отримані по Акту приймання-передачі від 09.01.2024.

З вказаного суд дійшов висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.72 Закону України №2073-IX, оскільки не містить змісту документів та всіх відомостей, які були враховані під час розгляду справи, не має належних посилань на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також не надано детальну правову оцінку всіх обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Неналежне викладення змісту мотивувальної частини адміністративного акту трактується як відсутність мотивувальної частини, яка б відповідала вимогам ч.2 ст.72 Закону України №2073-IX.

Згідно з ч.3 ст.85 Закону України №2073-IX у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Згідно з п.п. 1, 3 ч.1 ст.4 Закону України "Про адміністративну процедуру" принципами адміністративної процедури є: верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вищевикладеного випливає, що відповідач діяв не дотримуючись принципів адміністративної процедури, зокрема верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення. Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про відмову в уповноваженні на проведення повірки ЗВТ за №3421-11/32343-07 від 02.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача видати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, ч.3 ст.69 Закону України №2073-IX встановлено, що якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, або рішенням суб`єкта розгляду скарги адміністративний орган зобов`язано прийняти адміністративний акт певного змісту, повторний розгляд справи не проводиться.

Таким чином, з вказаних норм слідує, що суд має право на розгляд та вирішення питання зобов`язання суб`єкта владних повноважень щодо прийняття певного рішення.

Суд зауважує, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Як слідує з ч.5 ст.18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" орган з уповноваження після проведення експертизи поданих заявником документів, перевірки повноти відомостей, проведення перевірки заявника за його місцезнаходженням на відповідність встановленим критеріям має лише два варіанти дій: або видати заявнику свідоцтво про уповноваження, або відмовити у видачі свідоцтва про уповноваження, шляхом надіслання письмового повідомлення про відмову у видачі свідоцтва про уповноваження із зазначенням підстав для такої відмови. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, яким було відмовлено позивачу в уповноваженні на проведення повірки ЗВТ, то у зв`язку із тим, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, але і ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів, то суд вважає, що покладання на відповідача, як на єдину уповноважену на такі дії особу, обов`язку видати позивачу свідоцтво про уповноваження, не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки за встановлених фактичних обставин позивачем було виконано умови, визначені законом, а відповідач прийняв протиправне рішення про відмову у видачі свідоцтва про уповноваження. При цьому суд враховує, що відповідач визнав факт подання позивачем вичерпного переліку необхідних документів, а твердження про те, що вони містили недостовірні відомості не знайшло свого підтвердження і спростовується матеріалами справи.

Таким чином, на переконання суду, з метою повного та належного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача видати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології згідно поданої позивачем заяви про уповноваження від 09.01.2024 №4.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність свого рішення та належних і допустимих доказів на його обґрунтування не надав. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 242 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №102 від 30.05.2024.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 3028,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економіки України про відмову в уповноваженні на проведення повірки ЗВТ від 02.05.2024 №3421-11/32343-07.

Зобов`язати Міністерство економіки України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП-Стандартметрологія ООВ" свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології згідно поданої заяви про уповноваження від 09.01.2024 №4.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-Стандартметрологія ООВ" за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економіки України судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 липня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП-Стандартметрологія ООВ" (вул. Князя Володимира, 28Б, офіс 2,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 38100229)

Відповідач: Міністерство економіки України (вул. Грушевського Михайла, 12/2,м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596)

Суддя В.В. Щербаков