Рішення

від 01.07.2024 по справі 705/4950/20

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4950/20

2/705/348/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Уманське лісове господарство», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Уманське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів, в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Уманське лісове господарство» № 189-К від 30.11.2020 «Про припинення трудового договору», яким його звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити його з 30.11.2020 на посаді Начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції Державного підприємства «Уманське лісове господарство»; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 35130,62 грн, яка складається із доплати за науковий ступінь кандидата наук - 8022,85 грн і надбавки за складність та напруженість у роботі - 27107,77 грн; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 01.12.2020 до дати набрання законної сили рішенням суду про поновлення на роботі, врахувавши середньоденний заробіток в сумі 664,10 грн та кількість днів вимушеного прогулу, без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі; стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені при розгляді даної справи.

В обґрунтування позову зазначено, що 29.12.2006 він був прийнятий на роботу державним службовцем на посаду головного спеціаліста відділу використання лісових ресурсів Черкаського обласного управління лісового господарства. 23.04.2007 був звільнений із зазначеної посади у зв`язку з переведенням на інше місце роботи в ДП «Уманське лісове господарство і 24.04.2007 зарахований на посаду начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та технічного забезпечення. 03.01.2011 переведений на посаду провідного інспектора лісових ресурсів ДП «Уманське лісове господарство», а 01.09.2015 на посаду начальника відділу використання лісових ресурсів та реалізації продукції. 30.11.2020 наказом в.о. директора ДП «Уманське лісове господарство» № 189-к його звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв?язку із скороченням чисельності працівників. Позивач зазначає, що при попередженні його про звільнення, йому не було запропоновано жодної з вакантних посад, на які згодом були переведені інші особи, не дивлячись на те, що він також звертався із відповідними заявами про переведення його на ці посади. Йому було запропоновано лише одну вакантну посаду в день його фактичного звільнення, проте, він відмовився, оскільки вважав її нерівнозначною тій, яку він займав до моменту звільнення. Згідно до вимог ст. 42 КЗпП України, йому, як особі, у якої є двоє утриманців, мала бути надана перевага при залишенні на роботі шляхом переведення на вільні посади лісничих в Потаському або Монастирищенських лісництвах. Це підтверджується тим, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей. Відповідачем при його звільненні також не враховано вимоги ст. 42 КЗпП України стосовно того, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з безперервним стажем роботи на даному підприємстві. ДП «Уманське лісове господарство» не враховано, що він має вищу освіту, науковий ступінь кандидата економічних наук, тривалий час працює на керівних посадах, а у відповідача працює понад 17 років. Вважає, що такими діями було грубо порушено законодавство про працю, наказ ДП «Уманське лісове господарство» № 189-к від 30.11.2020 «Про припинення трудового договору» є незаконним.

Щодо обґрунтування стягнення заборгованості за доплатами та надбавками позивач зазначив, що його посадовий оклад становив 14600,00 грн, а тому відповідач виплачував йому доплату за науковий ступінь кандидата наук та надбавку за складність та напруженість у роботі із зазначеної суми, враховуючи кількість днів, які він працював в тому чи іншому місяці. Починаючи з березня 2020 року відповідач самостійно, в односторонньому порядку, в порушення вимог ст. 97 КЗпП України, умов Колективного договору та Галузевої угоди, припинив виплачувати йому доплату за науковий ступінь кандидата наук та надбавку за складність та напруженість у роботі і на день звільнення 30.11.2020 заборгованість по цим виплатам становить 35130,62 грн, яка складається із доплати за науковий ступінь кандидата наук 8022,85 грн і надбавка за складність та напруженість у роботі 27107,77 грн. Позивач вважав за необхідне зазначити, що працював у 2020 році, за винятком днів, коли хворів та відпусток: у березні 21 робочий день; у квітні 21 робочий день; у травні 19 робочих днів; у червні 5 робочих днів; у липні 1 робочий день; у серпні перебував у відпустці; у вересні та жовтні по 4 робочих дні; у листопаді 1 робочий день.

Крім того, оскільки його звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, а тому він має право вимагати від відповідача виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Оскільки фактично повністю відпрацьованими ним місяцями, які передували його звільненню, є квітень та травень 2020 року, у відповідності до Порядку № 100 та правової позиції Верховного Суду у справі № 501/2316/15-ц, необхідно вирахувати для нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. У квітні 2020 року йому було нараховано заробітну плату в розмірі 14600,00 грн, у травні 11963,96 грн. Виходячи із викладеного він має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі середньоденного заробітку 664,10 грн з 01.12.2020 до моменту набрання законної сили рішенням суду про поновлення його на роботі.

02.02.2021 директором ДП «Уманське лісове господарство» М.Вовченком подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому він просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі. У відзиві посилався на те, що відповідно до наказу № 41-к від 10.09.2015 позивач обіймав посаду начальника відділу лісосировинних ресурсів та реалізації продукції, яка була затверджена 26.12.2019 штатним розписом на 2020 рік. 04.03.2020 у зв`язку із значним падінням виробництва, погіршенням фінансового стану, не можливістю використовувати працю працівників протягом повного робочого часу та з метою запобігання масового звільнення працівників на підприємстві наказом № 6-ОД з 11.05.2020 був встановлений неповний робочий день, тривалістю 6 годин. З березня 2020 року, на підприємстві відбулось зменшення дохідності та скорочення витрат на його утримання тому 30.06.2020 відповідачем виданий наказ № 202 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників». Також 01.07.2020 відповідачем видано наказ № 29-ОД «Про внесення змін в організаційну структуру підприємства та структуру підприємства», проте будь-які дії, передбачені наказами № 202 від 30.06.2020 та № 29-ОД від 01.07.2020, відповідачем не проводились, адже підприємство намагалось знайти вихід з нестабільної фінансової ситуації та зберегти робочі місця для працівників. 06.07.2020 керівником підприємства видано наказ № 32-ОД, де пунктом 2 передбачалося реорганізувати структуру управління, внести зміни в організаційну структуру та граничну чисельність штатних працівників по підприємству в розрізі структурних підрозділів на 2020 рік, а саме: провести ліквідацію посад лісників; ліквідувати відділ лісосировинних ресурсів та реалізації продукції; скоротити посаду начальника відділу лісосировинних ресурсів та реалізації продукції, посаду інженера з лісозаготівель II категорії, посаду начальника відділу лісового та мисливського господарства, посаду інженера лісового господарства, посади слюсаря та водія в Потаському та Синицькому лісництвах. Пунктом 4 вказаного наказу передбачалося з 18.09.2020 підготувати проект штатного розпису. Цим же наказом в п. 5 закріплювалося з 14.07.2020 підготувати проекти попереджень про вивільнення працівників посади яких скорочувалися, при цьому, запропонувати переведення їх за згодою на вакантні посади за наявності таких посад на момент попередження. Разом з тим, п. 7 наказу № 32-ОД від 06.07.2020 закріплював скасування наказу № 202 від 30.06.2020 та № 29-ОД від 01.07.2020. Крім того, 20.07.2020 профспілковим комітетом проведено засідання, на якому було розглянуто наказ № 32-ОД від 06.07.2020, посади та працівники, що підлягали скороченню, та надано згоду на скорочення посад та запропоновано внести зміни до наказу № 32-ОД від 06.07.2020. Відповідачем 25.08.2020 було винесено наказ № 41-ОД від 25.08.2020 «Про внесення змін до наказу 32-ОД від 06.07.2020», яким змінено термін скорочення працівників, таким чином переніс його на 01.11.2020. Відповідно до п. 5 наказу № 41-ОД від 25.08.2020 позивача повідомлено про заплановане звільнення, що підтверджує повідомлення № 770/04 від 01.09.2020. Вказаний наказ надано на розгляд профспілковому комітету підприємства, що підтверджується супровідним листом № 802/05 від 03.09.2020, і профспілковим комітетом повторно проведено засідання на якому розглянуто наказ № 41-ОД від 25.08.2020 та надано згоду на скорочення посад, що підлягали скороченню. Позивач був належним чином повідомлений про його скорочення, проте, бажаючи, щоб його перевели на посаду лісничого Потаського лісництва, одночасно в цей же час постійно перебував на лікарняних, що підтверджується відповідними листами непрацездатності Серія АДЯ № 509452 з 02.07.2020 по 13.07.2020, Серія АДШ № 993007 з 14.07.2020 по15.07.2020, Серія АДЯ № 509417 в період з 16.07.2020 по 27.07.2020, Серія АДЯ № 627434 з 12.10.2020 по 25.10.2020, Серія АДЯ № 627552 з 30.10.2020 по 13.11.2020, Серія АДЯ № 524096 з 16.11.2020 по 29.11.2020, а саме 68 днів. Водночас, заяву позивача від 23.10.2020 про переведення його на посаду лісничого Потаського лісництва, відповідач отримав 07.11.2020, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту Укрпошти за № 2030110111766, а саме у період перебування позивача на лікуванні. У вказаній заяві позивач просив перевести його на посаду лісничого, однак при цьому не вказував час, з якого він просить це зробити та коли він вийде на роботу. Тому, до часу надходження заяви позивача, у якій він просив перевести його на посаду лісничого, та після її надходження позивач постійно перебував на лікуванні, про час свого одужання та виходу на роботу не повідомляв, а в цей час обов`язки лісничого Потаського лісництва відповідно до наказу № 148-к від 17.09.2020 виконував ОСОБА_4 , який зарекомендував себе як спеціаліст з високою кваліфікацією і продуктивністю праці та звернувся із заявою про призначення його на дану посаду. Вказане призначення відбулося за погодженням Черкаського ОУЛМГ від 09.11.2020 на призначення на посаду лісничого ОСОБА_4 , що є обов`язковою умовою призначення лісничих, а також те, що лісництво за специфікою своєї господарської діяльності не може перебувати без лісничого (керівника), адже за вказаною посадою закріплено матеріальні цінності підрозділу, наказом № 178-к від 10.11.2020 на посаду лісничого Потаського лісництва призначено ОСОБА_4 . Крім того, позивач в період перебування на лікуванні, знову звернувся із заявою від 06.11.2020, яку відповідач отримав 11.11.2020, у якій він просив перевести його на посаду лісничого Монастирищенського лісництва з 10.11.2020, при цьому ні 10.11.2020, ні 11.11.2020 на роботу не з`явився, про час свого одужання та виходу на роботу відповідача не повідомляв. Тому з урахуванням того, що майстер Потаського лісництва ОСОБА_5 звернувся із заявою про призначення його на посаду лісничого Монастирищенського лісництва, а відповідачу надійшло погодження Черкаського ОУЛМГ від 09.11.2020, що є обов`язковою умовою призначення лісничих, на посаду лісничого Монастирищенського лісництва наказом № 181-к від 11.11.2020 переведено ОСОБА_5 , який зарекомендував себе як спеціаліст з високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тобто твердження позивача про те, що посада майстра залишилась вакантною, яку йому не запропоновано, не відповідає дійсності. При цьому, позивач постійно перебував на лікарняному, про час свого одужання та виходу на роботу не повідомляв відповідача, а тому на посаду майстра був переведений інший працівник. Намагаючись зберегти трудові відносини, 30.11.2020, після виходу позивача з лікування на роботу, відповідач запропонував йому перейти на єдину на той час вакантну посаду робітника на лісокультурних і лісозагосподарських роботах Потаського лісництва, що підтверджується пропозицією №1090 від 30.11.2020, але позивач відмовився від вищевказаної пропозиції, обґрунтовуючи це тим, що запропонована посада не відповідає його кваліфікаційним вимогам, є менш оплачуваною та він не має можливості діставатися до Потаського лісництва, адже проживає в іншій місцевості в с. Родниківка Уманського району за 45 км. Вказану посаду позивачу було запропоновано 30.11.2020 в перший же день, після його виходу з лікарняного. Тобто, відповідно до чинного законодавства, якщо працівника немає можливості перевести на іншу посаду за його згодою, він підлягає звільненню. З приводу того, що позивач вказує на те, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві і відповідачем не враховано, що позивач має вищу освіту, науковий ступінь кандидата економічних наук, тривалий час працює на керівних посадах у відповідача та має на утриманні дітей, то відповідач зазначає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, але у даному випадку відповідач ставить під сумнів кваліфікаційний рівень, професіоналізм, перевагу перед іншими працівниками як спеціаліста позивача, оскільки відповідно до листа заступника начальника ВБКОЗ СБ України, що надійшов на адресу підприємства, в діях позивача, співробітники СБ України вбачали завдання істотних збитків підприємству, адже у березні-квітні 2020 року за результатами проведеної перевірки на підприємстві, за безвідповідальне ставлення до своїх посадових обов`язків, які передбачені посадовою інструкцією, та враховуючи дебіторську заборгованість у сумі 2 мл. 457 тис. 200 грн., що виникла на підприємстві з вини позивача, що стало причиною зменшення оборотних коштів та погіршення рівня фінансової стійкості підприємства, наказом № 112-аг від 08.04.2020 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення, яке на час звільнення не знято. Крім того, за результатами перевірки підприємство звернулося із заявами до органу ДБР про відкриття кримінальних проваджень за фактом діяльності позивача, яким підприємству нанесено матеріальних збитків, у зв`язку з чим 24.07.2020 за заявами підприємства до ЄРДР внесено відомості за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 364, 367 КК України за фактами неправомірних дій службових осіб ДП «Уманський лісгосп». Також, відповідач зазначає, що йому незрозуміло з приводу продуктивності праці позивача, адже крім створення дебіторської заборгованості підприємству та отримання дисциплінарного стягнення, позивач із січня 2020 року по листопад 2020 року перебував 68 днів на лікуванні та 87 днів у відпустках. Тобто, за вказаний період позивач працював лише 113 днів та 155 днів був відсутній на роботі.

Також, відповідач не погоджується із твердженням позивача про те, що починаючи із березня 2020 року, відповідач самостійно, в односторонньому порядку, припинив виплачувати доплати за науковий ступінь кандидата наук та надбавок за складність та напруженість у роботі і на день звільнення 30.11.2020 заборгованість становить 35130,62 грн, оскільки згідно п. 1 наказу № 67 від 26.12.2019 «Про зміни до штатного розпису з 01.01.2020» відповідачем з 01.01.2020 встановлено мінімальну місячну тарифну ставку робітника першого розряду лісокультурних (лісогосподарських) робіт у розмірі 5000 грн на місяць, а згідно п. 2.4 наказу № 1 від 02.01.2020 «Про встановлення надбавок та доплат до тарифних ставок, посадових окладів» позивачу, як і іншим працівникам підприємства, за складність, напруженість у роботі, згідно пункту 5 «Надбавки» Додатку № 4 Колективного договору (надбавки до посадового окладу, місячної тарифної ставки), встановлено - 50% надбавки. 23.03.2020 відповідачем в зв`язку із значним падінням виробництва, погіршенням фінансового стану підприємства, винесено наказ № 11 «Про внесення змін до наказу № 1 від 02.01.2020 «Про встановлення надбавок і доплат до тарифних ставок та посадових окладів», яким скасовано дію інших наказів про встановлення розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємства. На підприємстві також можуть встановлюватися надбавки або доплати у відсотках до посадового окладу (окладу, місячної тарифної ставки), або у грошовому (сумарному) виразі і вони нараховуються за фактично відпрацьований час. Доплати і надбавки не є обов`язковими, можуть бути встановлені наказом керівника, а можуть і не бути. Основним призначенням надбавок є стимулювання працівників до швидкого підвищення кваліфікації та рівня майстерності, за довготривале виконання трудових обов`язків у певній сфері, виробничої діяльності, а керівник підприємства самостійно визначає відповідно до галузевої угоди та колективного договору перелік і порядок нарахування надбавок та доплат, які виплачуватимуться працівникам, і вони не належать до обов`язкових, а тому можуть зменшуватися чи скасовуватися, якщо він наділений таким повноваженням, і це не буде змін в бік погіршання умов оплати праці працівника та змін істотних умов праці. Законодавцем закріплені гарантії працівника на отримання основної заробітної плати, яка у позивача складала 14600 грн, та яка повинна бути не нижчою від встановленої Державою на 2020 рік тобто 5000 грн, а саме зменшення основної заробітної плати, на яку при укладенні трудового договору погодилися сторони, тобто позивач та відповідач, і у випадку виникнення на підприємстві тимчасових об`єктивних фінансово-економічних причин, які змусять відповідача прийняти рішення в бік погіршання умов оплати праці працівника, що теж є зміною істотних умов, на період подолання фінансових труднощів, а саме виплачувати основну заробітну плату працівнику меншу ніж обумовлено при укладені трудового договору та меншу за встановлений державою мінімум. Відповідач окремо звертає увагу на те, що науковий ступінь кандидата економічних наук, на який як переважне право залишення на роботі посилається позивач, позивачем за період трудової діяльності жодного разу на практиці для розвитку чи будь-яких інших інтересів підприємства, що б дало змогу зробити висновок про кваліфікацію та продуктивність праці, позивачем не застосовано, адже будь-яких доказів, що доводить інше, позивачем не надано. Тому, відповідач діяв у межах трудового законодавства України та у відповідності до Галузевої угоди та колективного договору і вправі був видати наказ № 11 від 23.03.2020, яким скасував надбавки і доплати до тарифних ставок та посадових окладів позивачу, і цей наказ ніким не був оскаржений. Разом з тим, питання невиплати відповідачем позивачу надбавок і доплат та інших питань, розглядалось в Черкаському окружному адміністративному суді. Позивач звернувся із заявою про невиплату відповідачем надбавок і доплат та з інших питань до Управління праці у Черкаській області, у зв?язку з чим у період з 21.09.2020 по 23.09.2020 Управлінням держпраці у Черкаській області на підприємстві проведено позаплановий захід державного нагляду, а саме перевірку за зверненням позивача. За результатами інспекційного відвідування 23.09.2020 було складено акт № ЧК 582/362/АВ та відповідачу внесено припис про усунення вказаних порушень. Не погодившись із вказаним актом, відповідач звернувся із скаргою до Черкаського окружного адміністративного суду, та рішенням суду від 22.12.2020 позовні вимоги відповідача задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано припис Держпраці. У вказаному рішенні було зазначено, що відміна окремих надбавок і доплат, виплата яких не є обов`язковою відповідно до умов колективного договору, не свідчить про зниження доходу особи працівника, а отже, не є достатнім для висновку про погіршення умов оплати праці, позаяк мають бути досліджений розмір інших складових та загальний розмір виплаченого доходу для відповідної категорії працівників.

08.02.2021 позивачем ОСОБА_3 подано до суду відповідь на відзив, в якій він виклав незгоду із відзивом на позовну заяву, оскільки в ньому викладена невірна та сумнівна інформація. При цьому відповідачем не спростована відсутність чи наявність вакантних посад станом на 01.09.2020, а також те, що ці посади пропонувались позивачу. Також чинним законодавством не передбачено пропонувати працівникові, який підлягає звільненню, іншу роботу в день його звільнення. Перебування працівника на лікарняному ніяким чином не могло перешкоджати у тому, щоб йому було запропоновано будь-яку вільну на той час посаду. Також позивач звертає увагу на те, що факт внесення відомостей до ЄРДР за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 364, 367 КК України, за фактами неправомірних дій службових осіб ДП «Уманський лісгосп», ніяким чином його не стосується, адже він не отримував ні повідомлень, ні підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тим більше відповідачем взагалі не долучено документів яких саме осіб стосується даний факт. Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 35130,62 грн, яка складається із доплати за науковий ступіть кандидата наук - 8022,85 грн і надбавки за складність та напруженість у роботі - 27107,77 грн, він також наполягає на її задоволенні, адже відмова у цій виплаті не узгоджується з чинним законодавством, а тим більше з положеннями Колективного договору. У поданій відповіді позивач просить подану ним позовну заяву задовольнити повністю.

16.02.2021 в.о. директора ДП «Уманське лісове господарство» подано до суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в якому відповідач не погоджується з позицією позивача про те, що на момент попередження його про звільнення на підприємстві були вакантні посади, тому йому було запропоновано перейти на ту вакантну посаду, яка була вільна в день його виходу з тривалого лікарняного, проте він відмовився сам. Крім того, відповідач просить звернути увагу на те, що наказ №112-аг від 08.04.2020, яким ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, на даний час судом не скасовано і це є доказом кваліфікації працівника при виконанні ним своїх обов`язків. З приводу стягнення доплати за науковий ступінь кандидата наук та надбавок за складність, то відповідачем спростовано все у запереченні на позов, де зазначено, що певні надбавки були зняті з дотриманням всіх норм і правил. Відповідач вважає позов ОСОБА_3 безпідставним та необґрунтованим і просить відмовити у його задоволенні повністю.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Уманське лісове господарство» № 189-К від 30.11.2020 «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_3 звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ДП «Уманське лісове господарство» з 30.11.2020. Стягнуто з ДП «Уманське лісове господарство» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 39181 грн 90 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Уманське лісове господарство» на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 27.04.2021 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.12.2021 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2021 та постанову Черкаського апеляційного суду від 27.04.2021 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ДП «Уманське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Справу в означеній частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 28.01.2022 прийнято справу до свого провадження. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 28.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

07.07.2022 директором ДП «Уманське лісове господарство» подано до суду клопотання про приєднання доказів, в якому він просив приєднати до матеріалів цивільної справи № 705/4950/20 копії наказів та копії змін до штатних розписів за 2020 рік.

Ухвалою від 01.06.2023 поновлено представнику позивача пропущений строк звернення до суду з клопотанням про витребування доказів та витребувано від Головного управління ДПС у Черкаській області наступну інформацію: скільки осіб та на які посади в період часу із 01.09.2020 по 30.11.2020 було працевлаштовано у Державному підприємстві «Уманське лісове господарство»; скільки осіб було звільнено із Державного підприємства «Уманське лісове господарство» в період часу із 01.09.2020 по 30.11.2020; скільки осіб було переведено у Державному підприємстві «Уманське лісове господарство» в період часу із 01.09.2020 по 30.11.2020 з однієї посади на іншу.

30.06.2023 до суду надійшла відповідь на ухвалу про витребування доказів від Головного управління ДПС у Черкаській області листі за вих. № 4297/5/23-00-24-09-08 від 21.06.2023.

14.09.2023 протокольною ухвалою залучено у справі співвідповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

28.03.2024 представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Трепаком О.І. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи акта приймання виконаних робіт, в якому просив долучити до матеріалів справи акт приймання наданих послуг від 17.11.2023 та квитанцію адвоката від 17.11.2023 № 50.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Трепак О.І. у судовому засіданні просив позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі. Також зазначив, що під час нового судового розгляду справи встановлено, що у період часу із 01.09.20202 по день звільнення позивача 30.11.2020 в ДП «Уманське лісове господарство» були вільні посади, на які міг претендувати ОСОБА_3 та на які були працевлаштовані треті особи, однак ці посади в порушення вимог ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49 КЗпП України позивачу не запропоновані. Також позивачу не була запропонована жодна з нових посад, які були введені рішенням відповідача із 02.09.2020, а саме посади провідного інженера (з реалізації продукції), інженера лісового господарства І категорії, економіста І категорії, мисливознавця (міжрайонного) ІІ категорії. В судовому засіданні було допитано в якості свідка головного економіста підприємства ОСОБА_6 , який багато говорив про переміщення працівників з однієї посади на іншу, про практику лісового господарства в питаннях кадрової роботи та намагався переконати суд, що зазначені вище посади введені в підприємстві для кар`єрного зросту працівників підприємства, які звільнялись з раніше зайнятих посад та призначались на нововведені. В даному випадку жодного доказу переведення працівників лісового господарства з однієї посади на іншу (нововведену) відповідачем не надано, як і не надано доказів, що хтось із цих працівників був звільнений з попередньої посади та призначений на нову. Не надав відповідач і доказів, що на перераховані ним посади були призначені інші працівники. При дачі пояснень свідок пояснив, що введені посади це нові посади і вони були вільні. Правда він не зазначив, на протязі якого часу. Відповідач мав за обов`язок запропонувати позивачу усі вільні посади за період з моменту попередження про звільнення до дати самого звільнення, що ним не виконано. У вересні ОСОБА_3 4 дні перебував на роботі, в інші дні його можливо було повідомити письмово. У вересні 2020 року посада лісничого Потаського лісництва та у листопаді 2020 року посада Монастирищенського лісництва були вільними, однак ОСОБА_3 не запропоновані. У постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у цій справі зазначено, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи підлягали скороченню посади у цих лісництвах, з яких було переведено інших осіб. Під час судового розгляду представник відповідача пояснив, що ці посади скороченню не підлягали Крім того, відповідно до листа ГУ ДПС у Черкаській області від 21.06.2023 за період часу із 01.09.2020 по 30.11.2020 в ДП «Уманське лісове господарство» було працевлаштовано 5 осіб на посади єгера, лісоруба ІІІ розраду, водія лісового автомобіля, майстра лісу, уповноваженого з антикорупційної діяльності. Жодна з перерахованих в листі посад позивачу не була запропонована.

Представник відповідачів адвокат Демченко С.М. у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. Вказав, що відповідно до наказу № 32-ОД від 06.07.2020 єдиний на підприємстві відділ лісосировинних ресурсів та реалізації продукції та єдина посада начальника цього відділу, на якій працював позивач, ліквідована, а отже, відділ та посада фактично та юридично перестали існувати, іншої вільної аналогічної посади у штатному розписі підприємства не існувало, що позбавляло можливості відповідача запропонувати аналогічну посаду на день вручення повідомлення про вивільнення працівника. Штатний розпис на 2020 рік, який затверджено 26.12.2019 і введений у дію з 01.01.2020, є одним із доказів, що на дату попередження позивача на підприємстві відсутні вакантні посади, які можливо було запропонувати працівнику. Заяви позивача про переведення на посади Потаського та Монастирищенського лісництва, а також пропозиція про перехід на посаду робітника свідчать про належне повідомлення відповідачем позивача про появу вакантних посад протягом двомісячного терміну. Згідно наказу від 06.07.2020 обов`язок повідомляти про наявні посади на підприємстві покладено на інспектора кадрів ОСОБА_7 , яка є дружиною позивача. Разом з цим обов`язковою умовою призначення працівника на посаду лісничого є погодження Черкаського ОУЛМГ, відповідність особи вимогам посадової інструкції та фізична присутність на робочому місці. На дату звернення позивача із заявою про переведення його на посаду лісничого Потаського лісництва вказана посада не була вакантною та була заповненою наказом від 17.09.2020 і обов`язки лісничого виконував ОСОБА_4 , якого наказом від 10.11.2020 за погодженням Черкаського ОУЛМГ від 09.11.2020 призначено на посаду виконуючого обов`язків лісничого, що є внутрішнім переміщенням працівника на посадах всередині підприємства. Також за період перебування позивача на лікарняному його було повідомлено про наявність вакантної посади лісничого Монастирищенського лісництва та запропоновано подати до підприємства заяву для її розгляду та повідомити про день виходу на роботу, про що свідчить заява позивача від 06.11.2020. У своїй заяві позивач вказав дату з 10.11.2020, проте у вказаний день, ні 11.11.2020 чи 12.11.2020 на роботу не з`явився. Одночасно із заявою до підприємства звернувся ОСОБА_5 , а тому підприємством повідомлено Черкаське ОУЛМГ про дві кандидатури та 09.11.2020 надійшло погодження Черкаського ОУЛМГ про призначення лісничим ОСОБА_5 , якого наказом від 11.11.2020 переведено на посаду. Коротко можна узагальнити умови, за яких неможливо призначити позивача на посади лісничих та надати перевагу: зайняття посади іншим працівником; фактична відсутність працівника на робочому місці; відсутність погодження Черкаського ОУЛМГ про призначення на посаду лісничого; відсутність післядипломної освіти в галузі управління; відсутність на робочому місці у 2020 році впродовж 155 робочих днів, з яких 68 на лікуванні та 87 у відпустках. Що не узгоджується із специфікою роботи лісничого; наявність не знятої догани наказ № 112-аг від 08.04.2020 за безвідповідальне ставлення до посадових обов`язків, що стало наслідком дебіторської заборгованості у сумі 2457200 грн, яка виникла на підприємстві з вини позивача, що стало причиною зменшення оборотних коштів та погіршення рівня фінансової стійкості підприємства; позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 62020100000001024 від 25.06.2020, а потерпілим - відповідач. Позивач повідомлявся про всі наявні посади на підприємстві, однак постійно відмовлявся, що здійснював в усній формі, адже перебував на лікуванні, про що свідчить письмове заперечення щодо запропонованої посади робітника, аргументуючи, що вказану посади не відповідають його кваліфікаційним вимогам. Також враховуючи, що договір між позивачем та адвокатом було підписано лише 13.03.2022, вважав, що у випадку задоволення позовних вимог до задоволення не підлягає сума за надання адвокатських послуг у розмірі 7250 грн, що включає в себе аналіз судової практики, підготовку позовної заяви, супровід справи у суді апеляційної інстанції та суді касаційної інстанції.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що працював на посаді головного економіста в ДП «Уманське лісове господарство», яке тепер є філією Уманського лісового господарства ДП «Ліси України», з 01.07.2020 по 31.11.2020. Позивача він знає, працювали разом. Не розуміє, для чого його викликали у судове засідання. Він з березня 2020 року змінив структуру всередині виробничих відділів лісництв. Готував проекти № 32 та № 42 на скорочення. Їх було 2, тому що № 32 «забракувала» профспілкова організація. Було більш ніж на 10 % скорочено лісництв, що потребувало дозволу вищестоящої організації. Фактично внести зміни у штатні розписи і все реорганізувати це ініціатива керівництва. Відділ, де начальником був ОСОБА_3 , по суті був сектором, там працювало менше 6 осіб: сам начальник і ще 3 особи. Він приніс збитки підприємству, тому його робота переглядалась. ОСОБА_3 навіть дали догану, та це рішення оскаржується на даний час. Така посада відділу була лише одна. Спочатку прибиралися усі вакантні посади, в основному робітничих професій. Лісник це робітнича професія та була усна вказівка з вищестоящої інспекції щодо лісників переводити у майстри лісу. Таких посад додатково було введено 12, на них були лісники і всі 12 посад були зайняті, це є переміщенням працівника на посадах всередині підприємства. За освітою ОСОБА_3 може бути лісничим, при цьому він не може сказати, чи може він виконувати функціональні обов`язки за цією професією, бо посада лісничого у порівнянні з начальником відділу це зовсім інші посадові обов`язки. Знає, що інспектор з кадрів займалася звільненням, попередженням та повідомленням про вакантні посади. Вільними посадами розпоряджається директор, проте інспектор з кадрів може зателефонувати директору та повідомити про вакансії. Чув, що ОСОБА_3 звертався із заявами про призначення на вакансії лісничих, хоча достеменно йому це не відомо. На момент скорочення ОСОБА_3 посади інспектора з лісгоспу не було. ОСОБА_3 міг бути майстром лісу, єгером теж міг бути.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 29.12.2006 ОСОБА_3 був прийнятий на роботу державним службовцем на посаду головного спеціаліста відділу використання лісових ресурсів Черкаського обласного управління лісового господарства.

23.04.2007 він був звільнений із зазначеної посади у зв`язку з переведенням на інше місце роботи в ДП «Уманське лісове господарство і 24.04.2007 зарахований на посаду начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та технічного забезпечення.

03.01.2011 позивач переведений на посаду провідного інспектора лісових ресурсів ДП «Уманське лісове господарство».

Відповідно до наказу № 41-к від 10.09.2015 ОСОБА_3 обіймав посаду начальника відділу лісосировинних ресурсів та реалізації продукції, яка була затверджена 26.12.2019 штатним розписом на 2020 рік.

04.03.2020 у зв`язку із значним падінням виробництва, погіршенням фінансового стану, не можливістю використовувати працю працівників протягом повного робочого часу та з метою запобігання масового звільнення працівників на підприємстві наказом № 6-ОД з 11.05.2020 був встановлений неповний робочий день, тривалістю 6 годин. З березня 2020 року, на підприємстві відбулось зменшення дохідності та скорочення витрат на його утримання, тому 30.06.2020 відповідачем виданий наказ № 202 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників».

01.07.2020 керівником ДП «Уманське лісове господарство» видано наказ № 29-ОД «Про внесення змін в організаційну структуру підприємства та структуру підприємства»,

06.07.2020 керівником ДП «Уманське лісове господарство» видано наказ № 32-ОД, де пунктом 2 передбачалося реорганізувати структуру управління, внести зміни в організаційну структуру та граничну чисельність штатних працівників, по підприємству в розрізі структурних підрозділів на 2020 рік, а саме: провести ліквідацію посад лісників; ліквідувати відділ лісосировинних ресурсів та реалізації продукції; скоротити посаду начальника відділу лісосировинних ресурсів та реалізації продукції, посаду інженера з лісозаготівель II категорії, посаду начальника відділу лісового та мисливського господарства, посаду інженера лісового господарства, посади слюсаря та водія в Потаському та Синицькому лісництвах. Пунктом 4 вказаного наказу передбачалося з 18.09.2020 підготувати проект штатного розпису. Цим же наказом в п. 5 закріплювалося з 14.07.2020 підготувати проекти попереджень про вивільнення 18.09.2020 працівників, посади яких скорочувалися, при цьому, запропонувати переведення їх за згодою на вакантні посади за наявності таких посад на момент попередження. Пункт 7 наказу № 32-ОД від 06.07.2020 закріплював скасування наказу № 202 від 30.06.2020 та № 29-ОД від 01.07.2020.

20.07.2020 профспілковим комітетом проведено засідання, на якому було розглянуто наказ № 32-ОД від 06.07.2020, посади та працівники, що підлягали скороченню та надано згоду на скорочення посад та запропоновано внести зміни до наказу № 32-ОД від 06.07.2020.

25.08.2020 керівником ДП «Уманське лісове господарство» було винесено наказ № 41-ОД від 25.08.2020 «Про внесення змін до наказу 32-ОД від 06.07.2020», яким змінено термін скорочення працівників, таким чином термін скорочення працівників перенесено на 01.11.2020.

На виконання п. 5 наказу № 41-ОД від 25.08.2020 ОСОБА_3 було повідомлено про заплановане звільнення, що підтверджується повідомленням № 770/04 від 01.09.2020.

Наказ було надано на розгляд профспілковому комітету підприємства, що підтверджується супровідним листом № 802/05 від 03.09.2020, і профспілковим комітетом повторно проведено засідання, на якому розглянуто наказ № 41-ОД від 25.08.2020, та надано згоду на скорочення посад, що підлягали скороченню.

У період часу з 02.07.2020 по 29.11.2020 позивач ОСОБА_3 періодично перебував на лікарняних, що підтверджується відповідними листами непрацездатності Серія АДЯ № 509452 з 02.07.2020 по 13.07.2020, Серія АДШ № 993007 з 14.07.2020 по 15.07.2020, Серія АДЯ № 509417 в період з 16.07.2020 по 27.07.2020, Серія АДЯ № 627434 з 12.10.2020 по 25.10.2020, Серія АДЯ № 627552 з 30.10.2020 по 13.11.2020, Серія АДЯ № 524096 з 16.11.2020 по 29.11.2020.

23.10.2020 ОСОБА_3 направлено до ДП «Уманське лісове господарство» заяву про переведення його на посаду лісничого Потаського лісництва. Зазначена заява отримана адресатом 07.11.2020.

Відповідно до наказу № 148-к від 17.09.2020 переведено ОСОБА_4 , майстра на лісозаготівельних роботах Потаського лісництва, на посаду в.о. лісничого Потаського лісництва з 17.09.2020.

Наказом № 178-к від 10.11.2020, за погодженням Черкаського ОУЛМГ від 09.11.2020 призначено ОСОБА_4 , в.о. лісничого Потаського лісництва, лісничим Потаського лісництва з 10.11.2020.

Також ОСОБА_3 звертався до керівника ДП «Уманське лісове господарство» із заявою від 06.11.2020 про переведення його на посаду лісничого Монастирищенського лісництва з 10.11.2020. Зазначена заява отримана адресатом 11.11.2020.

На підставі наказу № 181-к від 11.11.2020, за погодженням Черкаського ОУЛМГ від 09.11.2020 на посаду лісничого Монастирищенського лісництва з 12.11.2020 було переведено ОСОБА_5

30.11.2020 після виходу ОСОБА_3 з лікарняного на роботу, відповідачем було запропоновано йому перейти на вакантну посаду робітника на лісокультурних і лісозагосподарських роботах Потаського лісництва, що підтверджується пропозицією №1090 від 30.11.2020. Позивач відмовився від вищевказаної пропозиції, обґрунтовуючи це тим, що запропонована посада не відповідає його кваліфікаційним вимогам, є менш оплачуваною та він не має можливості діставатися до Потаського лісництва, адже проживає в іншій місцевості в с. Родниківка Уманського району за 45 км. Також посилався на свої неодноразові заяви, в яких він просив перевести його на посади, які відповідають його кваліфікації та його праці.

Наказом № 189-к від 30.11.2020 про припинення трудового договору звільнено ОСОБА_3 30.11.2020 з посади начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції Державного підприємства «Уманське лісове господарство». Причина звільнення скорочення чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстави звільнення наказ від 25.08.2020 № 41-ОД.

Відповідно до ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПтрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другоїстатті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першоюстатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно достатті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимогистатті 49-2 КЗпП Українипро надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Статтею 43 КЗпП Українивстановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації)статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Суд при розгляді справи не бере до уваги посилання представника позивача на те, що заяви позивача про переведення на посади Потаського та Монастирищенського лісництва, а також пропозиція про перехід на посаду робітника свідчать про належне повідомлення відповідачем позивача про появу вакантних посад протягом двомісячного терміну.

Матеріали справи містять лише письмову пропозицію від 30.11.2020, в якій запропоновано ОСОБА_3 посаду робітника на лісокультурних і лісогосподарських роботах Потаського лісництва з місячним окладом 6750,00 грн. Суд погоджується з доводами позивача та його представника, що зазначена посада не є рівнозначній тій, яку він займав.

Також у судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що згідно з наказом від 06.07.2020 обов`язок повідомляти про наявні посади на підприємстві покладено на інспектора кадрів ОСОБА_7 , яка є дружиною позивача. На підтвердження зазначеної обставини суду не надано жодного доказу.

Твердження представника відповідача, що позивач повідомлявся про всі наявні посади на підприємстві, однак постійно відмовлявся, що здійснював в усній формі, адже перебував на лікуванні, про що свідчить письмове заперечення щодо запропонованої посади робітника, аргументуючи, що вказану посади не відповідають його кваліфікаційним вимогам, також не заслуговує на увагу суду.

Відповідачем наголошено, що обов`язковою умовою призначення працівника на посаду лісничого є погодження Черкаського ОУЛМГ, відповідність особи вимогам посадової інструкції та фізична присутність на робочому місці. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було переведено на посади лісничих Потаського та Монастирищенського лісництв за погодженням Черкаського ОУЛМГ від 09.11.2020. Доказів того, що кандидатура позивача ОСОБА_3 також була направлена для погодження до Черкаського ОУЛМГ ні одночасно з направленням погодження вищезазначених осіб, ні в будь-який інший час суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 15.01.2021, якою скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог у справі № 705/4950/20, звернуто увагу, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи відповідали посади лісничого Потаського та Монастирищенського лісництва рівню кваліфікації ОСОБА_3 та чи міг він претендувати на ці посади з урахуванням його рівня кваліфікації, чи підлягала скороченню посада майстра на лісозаготівельних роботах Потаського лісництва, з якої на посаду виконуючого обов`язки Потаського лісництва з 17.09.2020 було переведено ОСОБА_4 та посада майстра лісу Потаського лісництва, з якої на посаду лісничого Монастирищенського лісництва з 12.11.2020 було переведено ОСОБА_5 . Також під час нового судового розгляду слід з`ясувати, які вимоги ставляться до посади лісничого та, за наявності, дослідити посадову інструкцію. Також суди не дослідили штатні розписи, які вводилися в дію з 01.07.2020 та 02.09.2020, а також не з`ясували чи були посади лісничого Потаського та Монастирищенського лісництва вакантними у період з 01.09.2020, а також інші вакантні посади по дату припинення трудового договору з ОСОБА_3 .

Судом установлено, що з 10.09.2020 по 17.09.2020 в ДП «Уманське лісове господарство» була вільна посада лісничого Потаського лісництва. Наказом від 17.09.2020 на посаду виконуючого обов`язки лісничого Потаського лісництва було переведено ОСОБА_4 , та в подальшому наказом від 10.11.2020 його було призначено на цю посаду. При цьому у судовому засіданні встановлено, що посада майстра на заготівельних роботах Потаського лісництва скороченню не підлягала та зазначене є внутрішнім переміщенням працівника на посадах всередині підприємства.

Також наказом № 180-к від 11.11.2020 про припинення трудового договору звільнено ОСОБА_9 з посади лісничого Монастирищенського лісництва на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП (підстави звільнення: заява ОСОБА_9 від 26.10.2020, рішення колегії Черкаського ОУЛМГ від 09.11.2020), та наказом від 181-к від 11.11.2020 переведено ОСОБА_5 , майстра лісу Потаського лісництва, на посаду лісничого Монастирищенського лісництва з 12.11.2020. Тобто, після подання ОСОБА_9 заяви про звільнення і до його звільнення, відповідач знав, що вказана посада є вакантною. Посада майстра на заготівельних роботах Потаського лісництва, з якої було переведено ОСОБА_5 скороченню не підлягала та зазначене є внутрішнім переміщенням працівника на посадах всередині підприємства.

Крім того, у період часу із 01.09.2020 по день звільнення позивача 30.11.2020 в ДП «Уманське лісове господарство» рішенням відповідача із 02.09.2020 введені нові посади, а саме посади провідного інженера (з реалізації продукції), інженера лісового господарства І категорії, економіста І категорії, мисливознавця (міжрайонного) ІІ категорії. Доказів переведення працівників ДП «Уманське лісове господарство» суду не надано.

Згідно із інформацією, викладеною в листі ГУ ДПС у Черкаській області за вих. № 4297/5/23-00-24-09-08 від 21.06.2023, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів від 01.06.2023, за період часу із 01.09.2020 по 30.11.2020 в ДП «Уманське лісове господарство» було працевлаштовано 5 осіб на посади єгера, лісоруба ІІІ розраду, водія лісового автомобіля, майстра лісу, уповноваженого з антикорупційної діяльності. Жодна з перерахованих в листі посад позивачу не була запропонована, що не заперечувалося відповідачем.

Відповідно до посадової інструкції лісничого, формально позивач відповідає зазначеній посаді, що не спростовано відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні посилався на те, що позивача неможливо призначити на посаду лісничого з підстав: зайняття посади іншим працівником; фактична відсутність працівника на робочому місці; відсутність погодження Черкаського ОУЛМГ про призначення на посаду лісничого; відсутність післядипломної освіти в галузі управління; відсутність на робочому місці у 2020 році впродовж 155 робочих днів, з яких 68 на лікуванні та 87 у відпустках, що не узгоджується із специфікою роботи лісничого; наявність не знятої догани наказ № 112-аг від 08.04.2020 за безвідповідальне ставлення до посадових обов`язків, що стало наслідком дебіторської заборгованості у сумі 2457200 грн, яка виникла на підприємстві з вини позивача, що стало причиною зменшення оборотних коштів та погіршення рівня фінансової стійкості підприємства; позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 62020100000001024 від 25.06.2020, а потерпілим - відповідач.

Суд критично ставиться до тверджень про неможливість повідомлення позивача про наявність вакантних посад і неможливість його переведення через відсутність на робочому місці у 2020 році впродовж 155 робочих днів, з яких 68 на лікуванні та 87 у відпустках, оскільки особа не може передбачити стан свого здоров`я та довготривалість лікування, як і не може передбачити час виходу з лікарняного, чи необхідність подальшого перебування на такому лікарняному чи відкриття нового за станом свого здоров`я. Перебування позивача у відпустках підтверджується наказами: № 230-к/тм від 01.06.2020 (період відпустки з 09.06.2020 по 30.06.2020; № 320-к/тм від 24.07.2020 (період відпустки з 28.07.2020 по 30.08.2020; № 395-к/тм від 02.09.2020 (період відпустки з 07.09.2020 по 09.10.2020). Зазначені відпустки надані за заявами позивача та погоджені відповідачем. Тому посилання на невідповідність позивача займаній ним посаді, чи іншим посадам, на які його можна було б перевести з цих причин, є неправомірними.

Також суд не бере до уваги посилання представника відповідача ні у поданих до суду відзиві на позовну заяву, ні у запереченнях на відповідь позивача на відзив, ні у судових засіданнях при розгляді справи на наявність не знятої догани відповідно до наказу № 112-аг від 08.04.2020 за безвідповідальне ставлення до посадових обов`язків, що стало наслідком дебіторської заборгованості у сумі 2457200 грн, яка виникла на підприємстві з вини позивача, що стало причиною зменшення оборотних коштів та погіршення рівня фінансової стійкості підприємства, та відкритого кримінального провадження № 62020100000001024 від 25.06.2020, де позивач є обвинуваченим, а відповідач - потерпілим, оскільки станом на час винесення наказу № 41-ОД від 25.08.2020, яким повідомлено ОСОБА_3 про заплановане звільнення, та винесення наказу № 189-к від 30.11.2020 про припинення трудового договору з ОСОБА_3 , підозра останньому вручена не була. Також у провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, яка на даний час не розглянута. Крім того, станом на час розгляду справи в суді не винесено обвинувального вироку відносно позивача за кримінальне правопорушення, вчинене ним на посаді, яка була скорочена.

Відповідачем не обґрунтовані мотиви прийняття рішень про залишення на роботі інших працівників, аніж ОСОБА_3 .

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проте, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно достатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини друга та третя цієї статті визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другійстатті 42 КЗпП України.

За змістомстатті 42 КЗпП Україниколо працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Перевіряючи дотримання відповідачем положеннястатті 42 КЗпП України, яка не містить вичерпного переліку категорій працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі, суд бере до уваги, що відповідач не надав до суду доказів для визначення переважного права залишення на роботі працівників, які підлягають переведенню, звільненню або попередженню, про майбутнє вивільнення працівників.

Зважаючи на встановлені обставини справи, за яких відбулося звільнення ОСОБА_3 , суд дійшов висновків, що роботодавець під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення про звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 638/14165/21 зазначено, що за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Отже, встановивши, що при звільненні з роботи ОСОБА_3 у зв`язку із скороченням штату працівників ДП «Уманське лісове господарство» не були дотримані вимогистатті 49-2 КЗпП України, працівнику не було запропоновано вакантні посади, при цьому за період часу з моменту попередження позивача про його звільнення і до його звільнення, не було запропоновано жодну вакантну посаду, крім робітника, яка не є рівнозначною тій, яку він займав, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання незаконним наказу Державного підприємства «Уманське лісове господарство» № 189-К від 30.11.2020 «Про припинення трудового договору», яким його звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Щодо позовних вимог позивача про скасування оспорюваного наказу та поновлення позивача на посаді, яку він обіймав з 30.11.2020, а саме на посаді начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ДП «Уманське лісове господарство» суд зазначає таке.

У підготовчому засіданні 28.04.2024 представником позивача долучено до матеріалів справи копію трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 02.04.1999, де містяться записи з 01.09.1994 по 04.06.2021.

Відповідно до відомостей, які вона містить та які стосуються періоду часу прийняття відповідачем оспорюваного наказу, зазначено:

-30.11.2020 ОСОБА_3 звільнено з посади начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ДП «Уманське лісове господарство» у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, п.1 ст. 40 КУпП. Наказ № 189-к від 30.11.2020 (п. 19);

-31.12.2020 Уманським міським центром зайнятості призначено ОСОБА_3 виплату по безробіттю. Наказ № 201231 від 31.12.2020 (п. 20);

-04.01.2021 припинено виплату допомоги по безробіттю. Наказ № 210106 від 06.01.2021 (п. 21);

-05.01.2021 ОСОБА_3 прийнятий на посаду технічного працівника КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради. Наказ № 1кл від 04.01.2021 (п. 22);

-17.05.2021 ОСОБА_3 звільнено з посади за власним бажанням. Наказ № 37кл від 17.05.2021 (п. 23);

-18.05.2021 ДП «Уманське лісове господарство» поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції. Запис за п. 19 вважати недійсним. Наказ № 112-к від 17.05.2021 (п. 24);

-02.06.2021 звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Наказ № 146-4 від 02.06.2021 (п. 25);

-04.06.2021 ОСОБА_3 прийнятий на посаду технічного працівника КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради. Наказ № 44кл від 03.06.2021 (п. 26).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем наказом № 112-к від 17.05.2021 поновлено позивача на посаді начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ДП «Уманське лісове господарство». При цьому зазначено, що вважати недійсним запис № 19 в трудовій книжці, який містить відомості про звільнення позивача із займаної посади на підставі наказу № 189-к від 30.11.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КУпП.

Сторонами до матеріалів справи не долучено жодних документів та в судових засіданнях не наголошено на жодних обставинах, що слугували поновленню позивача та внесення таких даних до його трудової книжки.

Роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося помилково, тому скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем має наслідком поновлення працівника на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу (правовийвисновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 753/5516/20, від 12.02.2024 № 753/8086/21).

З наведеного судом зроблено висновок, що відповідачем самостійно скасовано наказ про звільнення позивача та поновлено його на роботі, тому позовні вимоги позивача про скасування наказу Державного підприємства «Уманське лісове господарство» № 189-К від 30.11.2020 «Про припинення трудового договору», яким його звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та поновлення його на посаді начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ДП «Уманське лісове господарство» з 30.11.2020 задоволенню не підлягають.

Чи було відповідачем дотримано вимоги щодо виплати заробітної плати за весь період вимушеного прогулу, а саме з 30.11.2020 по 17.05.2021 суду сторонами не надано. Також ні позивач, ні його представник не посилалися на недотримання відповідачем такого поновлення на роботі та незабезпечення можливості виконувати трудову функцію у порядку та на умовах, що мали місце до звільнення.

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Позивача на підставі наказу № 146-к від 02.06.2021 було звільнено з посади начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ДП «Уманське лісове господарство» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Суд дійшов до висновку, що навіть у разі невиплати відповідачем позивачу заробітної плати за весь період вимушеного прогулу, а саме з 30.11.2020 по 17.05.2021, такі суми мали б бути йому виплачені при звільненні 02.06.2021. Позивачем та його представником не надано жодних доказів невиплати таких сум ні при поновленні ОСОБА_3 на роботі наказом № 37кл від 17.05.2021, ні при звільненні 02.06.2021.

Позовна заява не містить жодних посилань на незаконне звільнення позивача 02.06.2021 на підставі його заяви, причини, які спонукали позивача на подачу такої заяви та чи було дотримано вимоги законодавства при розрахунку під час звільнення позивача. Посилань на оскарження наказу про звільнення чи стягнення невиплачених сум при розрахунку при звільненні в судовому порядку жодні подані суду заяви та клопотання не містять, та на зазначені обставини представник позивача у судових засіданнях не посилався.

Враховуючи те, що позивач, вільний у способі доказування своїх позовних вимог та наданні доказів, таким правом скористався, при цьому не надав суду достатніх та належних доказів, які б підтверджували всі обставини, викладені в позовній заяві.

За встановлених обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з ДП «Уманське лісове господарство» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 01.12.2020 по день набрання рішенням законної сили.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 35130 грн 62 коп. за доплату за науковий ступінь кандидата наук і надбавку за складність та напруженість у роботі, то суд доходить висновку про таке.

Відповідно до п. 1 наказу № 67 від 26.12.2019 «Про зміни до штатного розпису з 01.01.2020», відповідачем з 01.01.2020 встановлено мінімальну місячну тарифну ставку робітника першого розряду лісокультурних (лісогосподарських) робіт у розмірі 5000 грн на місяць, а згідно п. 2.4 наказу № 1 від 02.01.2020 «Про встановлення надбавок та доплат до тарифних ставок, посадових окладів». ОСОБА_3 як і іншим працівникам підприємства за складність, напруженість у роботі, згідно пункту 5 «Надбавки» Додатку № 4 Колективного договору (надбавки до посадового окладу, місячної тарифної ставки), встановлено - 50% надбавки.

23.03.2020 керівником ДП «Уманське лісове господарство» у зв`язку із значним падінням виробництва, погіршення фінансового стану підприємства, винесено наказ № 11 «Про внесення змін до наказу № 1 від 02.01.2020 «Про встановлення надбавок і доплат до тарифних ставок та посадових окладів», яким скасовано дію інших наказів про встановлення розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємства, оскільки на підприємстві також можуть встановлюватися надбавки або доплати у відсотках до посадового окладу (окладу, місячної тарифної ставки), або у грошовому (сумарному) виразі і вони нараховуються за фактично відпрацьований час, проте, доплати і надбавки не є обов`язковими, можуть бути встановлені наказом керівника, а можуть і не бути.

Крім того, ОСОБА_3 вже звертався із заявою про невиплату відповідачем надбавок і доплат та з інших питань до Управління праці у Черкаській області, у зв`язку з чим, в період з 21.09.2020 по 23.09.2020 Управлінням держпраці у Черкаській області, на підприємстві проведено позаплановий захід державного нагляду, а саме перевірку за зверненням позивача. За результатами інспекційного відвідування 23.09.2020 було складено акт № ЧК 582/362/АВ та відповідачу внесено припис про усунення вказаних порушень. Не погодившись із вказаним актом, відповідач звернувся із скаргою до Черкаського окружного адміністративного суду та рішенням суду від 22.12.2020 позовні вимоги відповідача задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано припис Держпраці.

Аналогічні обставини встановлені рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2021, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 35130 грн 62 коп. за доплату за науковий ступінь кандидата наук і надбавку за складність та напруженість у роботі. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2021в зазначеній частині не переглядалося ні в апеляційній, ні в касаційній інстанції.

Постановою Верховного Суду від 15.12.2021 рішення Уманського міськрайонного суду 27.04.2021 квітня 2021 рокускасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене та те, що в судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, в тому числі позовну вимогу щодо стягнення грошових коштів за доплату за науковий ступінь кандидата наук і надбавку за складність та напруженість у роботі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в розмірі 35130 грн 62 коп. за доплату за науковий ступінь кандидата наук і надбавку за складність та напруженість у роботі.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру про визнання незаконним наказу про звільнення, з відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп. При вирішенні питання про стягнення судових витрат у справі, суд керується тим, що Державне підприємство «Уманське лісове господарство» знаходиться у стані припинення, тому суд стягує судовий збір з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15750 грн 00 коп. суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачеві ОСОБА_3 надавалась правнича допомога адвокатом Трепаком О.М., яким на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до клопотання про долучення до матеріалів справи акта приймання виконаних робіт від 28.03.2024 додано: акт приймання передачі від 17.11.2023 та квитанцію до прибуткового касової ордера № 50 від 17.11.2023 на суму 15750 грн.

При цьому стороною позивача не додано до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги чи його копії, і, відповідно, суд позбавлений можливості встановити, чи було між позивачем та адвокатом узгоджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, хоча вказані обставини суд обов`язково повинен перевіряти відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, і лише за таких обставин суд має право вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Державного підприємства «Уманське лісове господарство» № 189-к від 30 листопада 2020 року «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_3 звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Відповідач: Державне підприємство «Уманське лісове господарство», Черкаська область, м. Умань, вул. Білогрудівська, 6, код ЄДРПОУ 00993389.

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9-А, код ЄДРПОУ 44768034.

Повне рішення складено 12 липня 2024 року.

Суддя О.І.Єщенко