Рішення

від 15.07.2024 по справі 910/1288/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2024Справа № 910/1288/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 232917,42 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення за договором поставки від 24.06.2021 № 53-122-01-21-10924 основного боргу в сумі 133440 грн., 12600,94 грн. трьох процентів річних та інфляційних втрат у сумі 86876,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

07.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що оплата поставленої продукції не здійснена внаслідок її походження з країни-агресора. Разом із цим, відповідач погодився із направленою позивачем угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.06.2022, у тому числі за заборгованістю за договором поставки від 24.06.2021 № 53-122-01-21-10924. Одночасно, відповідач заперечив проти стягнення компенсаційних виплат, оскільки відповідні вимоги також зараховані в угоді від 08.06.2022 року.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що поставка товару мала місце до введення на території України воєнного стану, та постанова КМУ від 09.04.2022 № 426 не розповсюджується на спірні правовідносини. При цьому, відповідачем здійснено часткову оплату боргу. Щодо угоди про зарахування зустрічних позовних вимог, позивач зауважив, що дана угода не звільняє відповідача від сплати компенсаційних виплат, оскільки борг залишається не погашеним.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено договір поставки № 53-122-01-21-10924, відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені в специфікації (додаток № 1 до договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору предметом поставки по даному договору є продукція: 38430000-8 Детектори та аналізатори, яка передбачена специфікацією до даного договору.

У пункті 2.1 договору вказано, що ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 338800 грн., крім того ПДВ - 67760 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продукція поставляється постачальником у строк по 31.08.2021 року.

Оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 12.1 договору останній вважається укладеним із моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.06.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

До вказаного договору укладено специфікацію (додаток № 1 до договору), технічну специфікацію (додаток № 2 до договору).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами оформлені наступні видаткові накладні: від 24.09.2021 № 243 на суму 299280 грн. (дата отримання відповідачем 12.10.2021), від 16.11.2021 № 135 на суму 5280 грн. (дата отримання відповідачем 29.11.2021), від 09.02.2022 № 55 на суму 96720 грн. (дата отримання відповідачем 14.02.2022).

За фактом поставки товару позивачем зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстру податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями.

Також у матеріалах справи містяться ярлики на придатну продукцію згідно з зазначеними вище видатковими накладними.

Як слідує з банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною №243 від 24.09.2021 суму в розмірі 50 000,00 грн. 19.04.2022, суму в розмірі 12 000,00 грн. 21.04.2022, суму в розмірі 100 000,00 грн. 04.08.2022, суму в розмірі 50 000,00 грн. 15.08.2022, суму в розмірі 55 840,00 грн. 23.08.2022 року.

Таким чином, залишок суми заборгованості за видатковою накладною № 243 від 24.09.2021 становить 31440 грн., за видатковою накладною від 16.11.2021 № 135 - 5280 грн., за видатковою накладною від 09.02.2022 № 55 - 96720 грн., тобто в сумі 133440 грн.

Листом від 17.10.2022 №17-10-1 позивач повідомив відповідача, що весь поставлений товар, зокрема, за Договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021, завезено в Україну до 22.02.2022 року.

У відповідь відповідач листом від 25.10.2022 №15573041 зауважив, що заборгованість, у тому числі за договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021, виникла виключно з причини критично важкої фінансової ситуації ДП «НАЕК «Енергоатом», та що існуючу заборгованість буде погашено в обов`язковому порядку.

Поряд із цим, 08.06.2022 сторонами укладено угоду № 61-122-22-12085 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у пункті 1 якої зазначено, що за наслідками проведення процедур закупівель між ВП РАЕС та позивачем укладено, зокрема, договір поставки від 24.06.2021 №53-122-01-21-10924.

Згідно з пунктом 2 угоди в рамках договору № 53-122-01-21-10924 замовник має грошові вимоги до постачальника в розмірі 58210,80 грн., а саме нараховану пеню та штраф, які є наслідком несвоєчасного здійснення поставки. Вимога сплати яких містяться в претензії № 6001/001-юр від 29.04.2022 року.

У рамках договорів зазначених у пункті 1 даної угоди постачальник має грошові вимоги до замовника, а саме: нараховані 3 % річних та інфляційні втрати, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, в розмірі 60469,22 грн. Вимога про які міститься в листі від 12.05.2022 № 12-05-1 (пункт 3 угоди).

Відповідно до пункту 4 угоди сторони домовилися провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 58210,80 грн. у порядку частини 1 ст. 601 ЦК України, а саме з боку замовника пені та штрафу в розмірі 58210,80 грн., а з боку постачальника 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 58210,80 грн.

У пункті 5 угоди вказано, що сторони домовилися, що постачальник у порядку ст. 605 ЦК України звільняє замовника від обов`язку сплати решти коштів у сумі 2258,42 грн., що залишилися несплаченими після зарахування зустрічних однорідних вимог, які містяться в пункті 4 даної угоди.

Як слідує з відповіді позивача від 12.05.2022 № 12-05-1 на претензію № 6001/001-юр від 29.04.2022, позивачем нараховані, зокрема, за договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021 за період з 02.12.2021 по 23.02.2022 три проценти річних у сумі 12631,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 10589,50 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за видатковими накладними від 24.09.2021 № 243 на суму 299280 грн. (строк оплати становив до 02.12.2021), від 16.11.2021 № 135 на суму 5280 грн. (строк оплати становив до 14.01.2022), від 09.02.2022 № 55 на суму 96720 грн. (строк оплати становив до 01.04.2022).

З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати, залишок боргу становить 133440 грн., з яких: за видатковою накладною № 243 від 24.09.2021 - 31440 грн., за видатковою накладною від 16.11.2021 № 135 - 5280 грн., за видатковою накладною від 09.02.2022 № 55 - 96720 грн.

При цьому, поставка товару відповідачу за договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021 та настання строку оплати за товар (за двома видатковими накладними) мали місце до введення в Україні воєнного стану, а також до встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 заборони на ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.

Одночасно, відповідачем не доведено та матеріали справи не містять доказів пов`язаності позивача з державою-агресором, відтак підстави для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 до спірних правовідносин відсутні.

У той же час, відповідач у листі від 25.10.2022 №15573041 підтверджував наявність заборгованості за договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021 та намір її оплатити.

Відтак, суд дійшов висновку стягнути з відповідача залишок заборгованості за поставлений товар за договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021 у сумі 133440 грн.

Крім того, позивачем нараховані за видатковою накладною від 24.09.2021 № 243 з урахуванням сум та періодів часткового погашення боргу за загальний період з 03.12.2021 по 30.01.2024 три проценти річних у сумі 6958,92 грн., інфляційні втрати за період грудень 2021 року - грудень 2023 року в розмірі 74031,52 грн.; за видатковою накладною від 16.11.2021 № 135 за період з 15.01.2022 по 30.01.2024 три проценти річних у сумі 323,74 грн., інфляційні втрати за період лютий 2022 року - грудень 2023 року в розмірі 1689,60 грн.; за видатковою накладною від 09.02.2022 № 55 за період з 02.04.2022 по 30.01.2024 три проценти річних у сумі 5318,28 грн., інфляційні втрати за період квітень 2022 року - грудень 2023 року в розмірі 23019,36 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи, 08.06.2022 сторонами укладено угоду № 61-122-22-12085 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою сторонами зараховані вимоги на суму 58210,80 грн. у порядку частини 1 ст. 601 ЦК України, а саме з боку замовника (відповідача) пеня та штраф у розмірі 58210,80 грн. за несвоєчасну поставку товару, а з боку постачальника (позивача) 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 58210,80 грн. згідно з листом від 12.05.2022 № 12-05-1 за несвоєчасну оплату товару.

Відповідно до листа від 12.05.2022 № 12-05-1 на претензію № 6001/001-юр від 29.04.2022, позивачем нараховані, зокрема, за договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021 за отриманий 12.10.2021 товар за період з 02.12.2021 по 23.02.2022 три проценти річних у сумі 12631,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 10589,50 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що зобов`язання відповідача в частині нарахованих за договором поставки №53-122-01-21-10924 від 24.06.2021 за видатковою накладною від 24.09.2021 (12.10.2021) № 243 за період з 02.12.2021 по 23.02.2022 трьох процентів річних у сумі 12631,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10589,50 грн. є припиненими на підставі двосторонньої угоди від 08.06.2022 № 61-122-22-12085 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У той же час, за відсутності належних доказів погашення відповідачем основної заборгованості з оплати поставленого товару на суму 133440 грн., прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання триває, що надає позивачу можливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України право на отримання суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Отже, судом здійснено арифметичний перерахунок нарахованих після 24.02.2022 трьох процентів річних та інфляційних втрат у межах визначеного позивачем періоду та встановлено, що за видатковою накладною від 24.09.2021 (12.10.2021) № 243 за період з 24.02.2022 по 18.04.2022 нараховані на суму боргу 299280 грн. три проценти річних становлять 1328,31 грн.; за період з 19.04.2022 по 20.04.2022 на суму боргу 249280 грн. - 40,98 грн.; за період з 22.04.2022 по 03.08.2022 на суму боргу 237280 грн. - 2028,26 грн.; за період з 05.08.2022 по 14.08.2022 на суму боргу 137280 грн. - 112,83 грн.; за період з 16.08.2022 по 22.08.2022 на суму боргу 87280 грн. - 50,22 грн.; за період з 24.08.2022 по 30.01.2024 на суму боргу 31440 грн. - 1356,45 грн.; за видатковою накладною від 16.11.2021 (29.11.2021) № 135 на суму боргу 5280 грн. за період з 15.01.2022 по 30.01.2024 - 323,71 грн.; за видатковою накладною від 09.02.2022 (14.02.2022) № 55 на суму боргу 96720 грн. за період з 02.04.2022 по 30.01.2024 - 5317,62 грн.

Таким чином, загальний розмір трьох процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 10558,38 грн.

Також, за арифметичним перерахунком суду інфляційних втрат, здійсненим після 24.02.2022 та в межах визначеного позивачем періоду, з відповідача підлягають стягненню: за видатковою накладною від 24.09.2021 (12.10.2021) № 243 за період з 24.02.2022 по 18.04.2022 нараховані на суму боргу 299280 грн. інфляційні втрати в сумі 23162,78 грн.; за період з 22.04.2022 по 31.07.2022 на суму боргу 237280 грн. - 15660,48 грн.; за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 на суму боргу 31440 грн. - 2589,84 грн.; за видатковою накладною від 16.11.2021 (29.11.2021) № 135 на суму боргу 5280 грн. за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 - 1654,34 грн.; за видатковою накладною від 09.02.2022 (14.02.2022) № 55 на суму боргу 96720 грн. за період з 02.04.2022 по 31.12.2023 - 22920,29 грн.

В іншій частині не підлягають стягненню нараховані позивачем за травень 2022 року на суму боргу 249280 грн. інфляційні втрати в розмірі 6730,56 грн., та за серпень 2022 року на суму боргу 137280 грн. інфляційні втрати в розмірі 1510,08 грн., оскільки прострочення зі сплати сум боргу саме у зазначеному позивачем у розрахунку розмірі тривало менше 15 днів.

Суд зауважує, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Отже, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в загальному розмірі 65987,73 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" (49000, м. Дніпро, пр-т Б. Хмельницького, 156; ідентифікаційний код 32990002) 133440 (сто тридцять три тисячі чотириста сорок) грн. основного боргу, 10558 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 38 коп. трьох процентів річних, 65987 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 73 коп. інфляційних втрат, а також 3149 (три тисячі сто сорок дев`ять) грн. 79 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова