Ухвала

від 16.07.2024 по справі 160/18807/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

16 липня 2024 р.Справа №160/18807/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-транс" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Транс» до Державної служби України на транспорті в особі відділу Державного нагяду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

15 липня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Транс» до Державної служби України на транспорті в особі відділу Державного нагяду (контролю) у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагяду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2024 № 041129.

Одночасно з пред`явленням позову позивачем подано заяву про забезпечення такого позову, в якій позивач просив суд:

зупинити дію постанови відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2024 № 041129 до набрання законної сили рішенням у судовій справі.

На обґрунтування заяви позивачем зазначено, що відкриття виконавчого провадження із примусового виконання постанови шляхом накладення арешту на майно та кошти на рахунках підприємства матиме для підприємства негативні наслідки, що в свою черг може істотно ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства, за захистом яких товариство звернулося до суду. При цьому, ознаки протиправності рішення є очевидними та викладені детально в позові. Водночас, на сьогодні відсутній законодавчий механізм повернення стягнутого у примусовому порядку виконавчого збору. Передання постанови на стягнення до виконавчої служби передбачає накладення арешту на розрахункові рахунки підприємства, накладення арешту на рухоме і нерухоме майно та інші заходи стягнення. Такі заходи призведуть до негативних наслідків для підприємства аж до зупинення діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку про задоволеня клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Проте, суд не встановив та позивачем не надано докази, на підтвердження наявності жодної з обставин, передбачених ч.2 ст.150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Факт протиправності оскаржуваної постанови відділу державного нагяду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка є предметом оскарження, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів по справі.

Доводи позивача про те, що на підставі оскаржуваної постанови може бути примусове стягнення адміністративно-господарського штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Транс», що виконання постанови шляхом накладення арешту на майно та кошти на рахунках підприємства матиме для підприємства негативні наслідки, що в свою чергу може істотно ускладнити виконання рішення суду, суд не приймає до уваги, оскільки вони основані на припущеннях та не підтвердженні належними доказами.

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, зауважує, що на момент звернення позивача до суду із клопотанням про забезпечення позову суду не надано доказів звернення оскарженої постанови до примусового виконання та відповідно, відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 640/5463/19.

Посилання на негативний вплив рішення суб`єкта владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 640/110/20, від 09 вересня 2020 року по справі № 813/944/18 та від 28 вересня 2020 року по справі № 620/2206/20, яка враховується судом при вирішенні питання забезпечення адміністративного позову відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, позивачем не доведено та судом також не встановлено, що невжиття зазначених у заяві відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача та забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч.8 ст.154 КАС України).

Керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Транс» про забезпечення адміністративного позову залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев