Рішення

від 07.10.2024 по справі 160/18807/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа №160/18807/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

15 липня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Транс» до Державної служби України на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2024 № 041129.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова від 19.06.2024 № 041129 винесена без наявності в діях підприємства фактів правопорушень та з порушенням процесуального закону щодо розгляду справи, а саме: ТОВ «Бі-транс» не є ні власником, ні користувачем автомобіля, а є лише замовником послуг з вантажних перевезень у іншого автомобільного перевізника ТОВ «Полі-Пак» згідно з договором експедирування, а тому ТОВ «Бі-транс» не є автомобільним перевізником і відповідно не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-ІІІ. Крім того, позивач зазначив, що розгляд справи проведено без їх участі та без повідомлення нас про розгляд справи, оскільки запрошення на розгляд справи про автомобільний транспорт їм не надсилалось та жодним іншим способом про дату засідання не повідомлялось. В оскаржуваній постанові, яка є актом індивідуальної дії, що порушує права підприємства не зазначено суті порушення та конкретної норми закону, яка порушена, що підтверджує не встановлення складу правопорушення та унеможливлює притягнення до відповідальності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

05 серпня 2024 року до суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, у якому відповідач зазначив, що при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), було перевірено транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання внутрішніх перевезень вантажів згідно ТТН від 29 травня 2024. Під час перевірки виявлено порушення «ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 тахокартами при аналоговому тахографі, передбачених п. 3.3 Наказу МТЗУ№ 385 від 24.06.2010».У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: «абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, а саме заповнених тахокарт у кількості передбаченій ЄУТР з 27.05.2024 по 28.05.2024 або бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Крім того, відповідач зазначив, що про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був повідомлений шляхом направлення на його офіційну електронну адресу, що відповідає пункту 26 Порядку № 1567.

21 серпня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача доводи, якої відповідають доводам позовної заяви.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 30.05.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку № 000142 від 23.05.2024 було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) у Дніпропетровській області, на а/д М-30, «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине», км 949+826 м.

За результатом перевірки був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 039648 від 30.05.2024 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення за відсутності на момент перевірки документів, а саме заповнених тахокарт кількості передбаченій ЄУТР з 27.05.2024 по 28.05.2024 або бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт.

Начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову № 041129 від 19.06.2024 року, якою на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ТОВ «Бі-Транс» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Позивач не погодившись із вказаною постановою звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частин 12, 14, 17, 21 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 5, 8 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірною постановою № 041129 від 19.062024 року до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За висновками відповідача, позивач як автомобільний перевізник, 30.05.2024 року здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки у водія ОСОБА_1 який керував транспортним засобом, були відсутні заповнені тахокарти у кількості передбаченій ЄУТР з 27.05.2024 по 28.05.2024 або бланк підтвердження діяльності водія.

Отже до позивача, який не є роботодавцем водія, застосовано відповідальсть через відсутні заповнених тахокарт у відповідній кількості.

Щодо документів, на підставі яких визначається перевізник, то Суд зазначає, що Закон № 2344-ІІІ не визначає єдиного документа, яким у спірних правовідносинах має підтверджуватися статус перевізника.

Зі змісту наведених у статті 1 і статті 33 Закону № 2344-ІІІ визначень понять «автомобільний перевізник», «послуга з перевезення пасажирів чи вантажів» випливає, що перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами відбувається на договірних умовах із замовником, а тому за загальним правилом наявність в особи відповідного статусу може визначатися на підставі договору, або інших документів, які підтверджують здійснення перевезення вантажів на договірних умовах.

У статті 50 Закону № 2344-ІІІ визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно з підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зауважив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , Renault PREMIUM номерний знак НОМЕР_1 - належать на праві власності ТОВ «Полі-Пак».

Відповідно до договору-заявки від 29.05.2024 № 2024/271 укладеного між ТОВ «Полі-Пак» (Перевізником) та ТОВ «Бі-транс» (експедитор) сторони домовились, що ТОВ «Бі-транс» (експедитор) замовляє в ТОВ «Полі-Пак» (перевізника) оплатні послуги з перевезення, перевізник ТОВ «Полі-Пак» власними транспортними засобами і власна трудовими ресурсами здійснює перевезення вантажу (а.с.11, 12).

Отже, ТОВ «Полі-Пак» є автомобільним перевізником на підставі договору-заявки від 29.05.2024 № 2024/271, ТОВ «Полі-Пак» є власником і користувачем транспортного засобу, водій ОСОБА_1 якого керував вказаним транспортним засобом.

У постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

Відповідні висновки суду відповідають правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 200/16186/2.

Суд, зауважу, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, без присутності позивача, призвело до неповного з`ясування відповідачем інформації про автомобільного перевізника.

Водночас, судом встановлено, що згідно з повідомленням № 47588/23/24-24 від 03.06.2024 року відповідач також повідомляв ТОВ «Полі-Пак» про розгляд справи на 19.06.2024 року.

Суд звертає увагу, що Порядком № 1567 передбачено розгляд справи про порушення у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника, тобто відповідач повідомляючи ТОВ «Полі-Пак» про розгляд справи на 19.06.2024 року, водій якого здійснював перевезення, володів інформацією про перевізника про те, протиправно виніс постанову про притягнення до відповідальності ТОВ «Бі-транс», на підставі даних ТТН від 29 травня 2024.

Отже, висновок відповідача про допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем як автомобільним перевізником не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що на час проведення перевірки позивач не був перевізником, а виконував експедиторські послуги, що встановлено у ході судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи, а також беручи до уваги, що відповідачем у справі не доведено правомірності свого рішення, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з відрядженням судді Коренева А.О., рішення суду ухвалено 07.10.2024 року.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-транс» до Державної служби України на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2024 № 041129.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-транс» (ЄДРПОУ - 40871490) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев